Тимощук Анатолій Олександрович

Футболіст та асистент головного тренера російського ФК "Зеніт".

Замовчування факту агресії рф проти України. Проживання в росії під час війни та співпраця з російськими медіа.

У 2024 році відповідно до рішення РНБО позбавлений держнагород.

У 2023 році намагався оскаржити рішення УАФ про довічне відсторонення від українського футболу. Проте апеляційний комітет УАФ відхилив скаргу ексфутболіста.

Наприкінці 2022 року назвав війну рф проти України "спеціальною військовою операцією" та заявив, що не бачить різниці між українським та російським народами. 

21 жовтня 2022 року потрапив до санкційного списку публічних осіб РНБО, які прямо або опосередковано підтримали військову агресію росії проти України.

Санкції передбачають блокування активів, обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань та інше.

У травні 2022 року Тимощук святкував перемогу "Зєніту" в чемпіонаті росії.

Після початку повномасштабного вторгнення ніяк не висловився стосовно збройної агресії рф проти України, за це його довічно позбавили права на будь-яку футбольну діяльність в Україні, виключили з офіційного реєстру гравців збірних УАФ, а також забрали українську тренерську ліцензію та всі титули й медалі чемпіонату, Кубка й Суперкубка України.

Крім того, Луцька міська рада відібрала в нього звання "Почесного громадянина міста Луцьк" за те, що той "не зупинив свою співпрацю з футбольним клубом країни-агресора" та замовчував свою позицію щодо війни росії проти України.

Єдиною заявою Анатолія стало повідомлення про неможливість платити аліменти колишній дружині (яка проживає з дітьми в Німеччині) через санкції проти росії.

9 травня 2017 року Тимощук разом із петербурзькою командою "Зеніт" клав квіти з георгіївською стрічкою до меморіалу "Родина-мать" у Санкт-Петербурзі.

16 березня 2017 року став асистентом головного тренера "Зеніту". Станом на березень 2022 продовжує працювати на цій посаді.

З 2000 по 2016 рік виступав за збірну України. Був капітаном команди після того, як Андрій Шевченко завершив кар'єру в 2012 році. У 2016 році ухвалив рішення завершити виступи у збірній.

У 2013 році після перемоги в Лізі чемпіонів з "Баварією", повернувся в "Зеніт".

У грудні 2011 року Тимощука було визнано найкращим футболістом в історії України.

Влітку 2009 року перейшов до мюнхенської "Баварії". 

Взимку на початку 2007 року санкт-петербурзький "Зеніт" (у якого з'явився надійний спонсор — "Газпром") придбав українського півзахисника за суму близьку до 20 млн. доларів. Швидко став капітаном клубу і в сезоні 2007/2008 став переможцем Кубка УЄФА, а згодом і Суперкубка УЄФА. 

Здобув популярність, граючи в донецькому "Шахтарі". У цій команді він став капітаном та гравцем основного складу збірної України. Дебютував за клуб 1 квітня 1999 року в матчі проти "Югосталі". Відзначився двома голами.

Першою професійною командою для Анатолія стала луцька "Волинь", у 1995 році провів свій перший матч у Вищій лізі чемпіонату України. 

Фігурант бази "Миротворець".

Народився 30 березня 1979 року у місті Луцьку.