за матеріалами кримінальних справ КДБ
Смертник ЛУК'ЯНЕНКО:
"Я дав обітницю небу – здобути Україні волю"
“
Той, хто каже, що незалежність впала нам з неба, не знає, що ми діставали по 10 років тюрми і заслання
24 серпня Лук'яненку виповнилося б 90 років.
Автор Акту проголошення незалежності України не дожив до 27 річниці незалежності півтора місяці.
Він боровся за незалежність, і за це його засудили до розстрілу. 72 дні провів в очікуванні страти. 25 років у таборах. У вільній Україні, за яку боровся Лук'яненко, він став політиком і навіть балотувався в президенти.
А суддя, який засудив дисидента, отримав від президента Януковича звання "заслуженого юриста України".
Автор Акту проголошення незалежності України не дожив до 27 річниці незалежності півтора місяці.
Він боровся за незалежність, і за це його засудили до розстрілу. 72 дні провів в очікуванні страти. 25 років у таборах. У вільній Україні, за яку боровся Лук'яненко, він став політиком і навіть балотувався в президенти.
А суддя, який засудив дисидента, отримав від президента Януковича звання "заслуженого юриста України".
“
Усі великі революціонери – юристи.
Значить, це найкраща освіта, щоб боротися
Значить, це найкраща освіта, щоб боротися
Лук'яненко воював з 15 років. Його мобілізували, бо він не міг довести, що ще неповнолітній. З України Левка Лук'яненка перекинули в Австрію, де він прослужив до 1949 року. Звідти – у Грузію і Закавказзя, де він служив до 1953 року.
Коли Лук'яненко приїздив додому, то бачив, що сім'я живе в злиднях. Тоді й вирішив для себе, що треба робити далі.
Коли Лук'яненко приїздив додому, то бачив, що сім'я живе в злиднях. Тоді й вирішив для себе, що треба робити далі.
 |  |
“
Перше. Треба боротися за самостійну Україну.
Цьому я присвячу своє життя. Друге. Найбільше зможу зробити, якщо посідатиму найвищу (відповідно до масштабів своїх здібностей) посаду в державі, а позаяк влада в СРСР зосереджена в партії, то моя посада має бути посадою в партії. Третє. Цього не можна досягти без вищої освіти та членства в партії. А позаяк для молоді шлях до партії лежить тільки через комсомол, то мені треба вступити до комсомолу
Цьому я присвячу своє життя. Друге. Найбільше зможу зробити, якщо посідатиму найвищу (відповідно до масштабів своїх здібностей) посаду в державі, а позаяк влада в СРСР зосереджена в партії, то моя посада має бути посадою в партії. Третє. Цього не можна досягти без вищої освіти та членства в партії. А позаяк для молоді шлях до партії лежить тільки через комсомол, то мені треба вступити до комсомолу
Згодом Лук'яненко визнав, що це був неправильний, "мазепинський шлях". Після того, як у 1956 році він прочитав два томи Грушевського, вирішив змінити тактику.
Юрій Никорак
журналіст
"Мабуть, починав розуміти, що ні партійність, ні освіта не дадуть йому зробити кар'єру… Чому син прапорщика не може стати генералом? Бо в генерала теж є діти. Лук'яненко був простого походження, і йому ще й казали, що він "хохол"..."
“
Немає інтересів вищих від інтересів національних. Вони вершина, вищої від якої немає
Згодом цей студент, який став дисидентом, у своєму учнівському зошиті в лінійку написав чернетку тексту Акту проголошення незалежності України.
Камера смертників:
кінцева мета – створити Самостійну Україну
кінцева мета – створити Самостійну Україну
Щоб вибороти незалежність, Лук'яненко вирішив створити Українську робітничо-селянську спілку.
“
1960 р. у Львові І. Кандиба, С. Вірун, В. Луцьків, М. Ващук і я відбули першу фундаторську зустріч, обговорили програму УРСС і через її гострість вирішили її знищити і доручили мені написати до наступної зустрічі... іншу програму, м'якшу. Я написав проект нової програми, що в слідчих матеріалах пройшла під назвою "нотатки"
Ващук відніс програму організації в львівське КДБ, зрадивши організаторів.
На початку 1961 року начальник слідчого відділу Управління КДБ у Львівській області майор Сергадєєв порушив кримінальну справу. Через кілька днів Лук'яненка затримують вночі. Це типова практика КДБ – проводити такі акції ближче до ранку, коли люди мирно сплять у своїх квартирах.
На початку 1961 року начальник слідчого відділу Управління КДБ у Львівській області майор Сергадєєв порушив кримінальну справу. Через кілька днів Лук'яненка затримують вночі. Це типова практика КДБ – проводити такі акції ближче до ранку, коли люди мирно сплять у своїх квартирах.
 |  |
У постанові йдеться про те, що на території Львівщини існує антисовєтська націоналістична організація УРСС, яка ставить своїм завданням від'єднання України від Союзу та створення "Самостійної України".
Зауважимо, що в програмі УРСС було передбачено демократичні норми місцевого самоврядування, проголошено прозорість і гласність.
Пункти з проекту програми УРСС 1961 року
Іван Заєць
депутат п'яти скликань
Верховної Ради
Верховної Ради
"Лук'яненко розумів, як побудовані були політичні системи демократичних держав. Тоді все-таки була залізна завіса, ми не знали, що робиться за нашими кордонами, а він це знав. Ця його організація рясно засіяла нашу національну думку ідеєю добитися Незалежності мирним парламентським шляхом, що в нас і відбулося"
Наплічник Левка Лук'яненка, яким він користувався під час ув'язнення 1960-1980 рр.
Пройшло понад півстоліття, і те, що передбачав Лук'яненко у своїй програмі – відкритість сесій та можливість позбавити депутата повноважень за непідзвітність, – це вже норми українського законодавства.
Віта Думанська
координаторка
Громадського руху ЧЕСНО
Громадського руху ЧЕСНО
"На жаль, у більшості випадків ці норми не виконуються. Деякі ради дозволяють собі не допускати громадян на засідання, а депутати не звітують. Механізм відкликання депутатів діє не завжди"
Джерелом ідеї створення антирадянської організації в протоколах допитів Лук'яненко вказує стару брошуру, яку нібито знайшов на горищі свого будинку, а також рукопис націоналістичного спрямування. Лук'яненко переконував слідство, що рукопис хтось невідомий нібито надіслав йому на поштову адресу.
Вдома в Лук'яненка не знайшли нічого. Але в будинку брата в закоркованій пляшці та в банці було виявлено рукописи тексту програми, багато листів та записок підозрюваного. Дисидент визнав, що це все його записи.
Старший слідчий КДБ капітан Денисов веде справу Лук'яненка та залучає до розслідування ще чотирьох слідчих. Допитували дисидента іноді двічі на день.
Вдома в Лук'яненка не знайшли нічого. Але в будинку брата в закоркованій пляшці та в банці було виявлено рукописи тексту програми, багато листів та записок підозрюваного. Дисидент визнав, що це все його записи.
Старший слідчий КДБ капітан Денисов веде справу Лук'яненка та залучає до розслідування ще чотирьох слідчих. Допитували дисидента іноді двічі на день.
Левко Лук'яненко в концтаборі №7 Мордовської АРСР, 1962р.
Лук'яненко як адвокат під час допитів дає свідчення так, щоб не видавати друзів:
- "Не можу згадати",
- "Проглянувши записну книжку, я так і не зміг згадати прізвище…",
- "…был ли еще кто завербован в УРСС, я точно не знаю".
Він називає лише ті прізвища, чию участь у справі вже не було жодного сенсу заперечувати.
- "Не можу згадати",
- "Проглянувши записну книжку, я так і не зміг згадати прізвище…",
- "…был ли еще кто завербован в УРСС, я точно не знаю".
Він називає лише ті прізвища, чию участь у справі вже не було жодного сенсу заперечувати.
“
...Ті знання, що їх я отримав в університеті, є ніби компасом, що вказує мені напрямок руху, маю на увазі шлях, який я обрав для боротьби за відокремлення України від Союзу РСР і створення самостійної України, яким я пішов остаточно на початку 1959 року
На суді Лук'яненко дослухався до порад адвоката і дещо змінив свої свідчення в частині мотивів своїх дій. Імовірно, він зрештою усвідомив, що вирок може передбачати найвищу міру покарання – смертну кару. У своїх свідченнях під час судового засідання він пояснює створення УРСС своїм прагненням "усунути недоліки на селі та розширити демократію" і визнає, що обрав для цієї мети не той шлях.
Тоді за законом щире розкаяння та сприяння розкриттю злочину були обставинами, які пом'якшували відповідальність. Проте у показаннях Лук'яненка перед судом зрештою все рівно фігурує теза, що кінцевою метою діяльності було створити Самостійну Україну, відокремити Україну від СРСР. Не виключено, що на нього тиснули слідчі тим, що родичі проходили у справі як свідки, і їхній статус міг змінитися. Справа налічувала 12 томів.
Перший проект програми не знищили, тож КДБ і суд усе звинувачення побудували саме на цьому першому варіанті програми УРСС.
“Прошу суд визнати винними підсудних… Лук'яненко не випадково став на шлях зради Батьківщини. Ця людина вже не зможе виправитися. Засудити його до вищої міри покарання – розстрілу"
Адвокат Коваль просив суд врахувати правдивість свідчень підсудного і те, що він засуджував свою діяльність, та зберегти йому життя.
“
...Коли я почув свій вирок – смертна кара – то мене ніби чимось тупим і дуже тяжким вдарили по голові. Мені здалося, що під тягарем цих слів я навіть пригнувся… Ні, це не страх, це якесь інше почуття... Страшенний жаль. Я так багато планував, і от моє життя зараз обірветься, а я так майже нічого і не встиг зробити...
У камері смертників Лук'яненко провів 72 дні. Він кожної миті очікував розстрілу.
“
Коли я лягав, чув, як за дверима патрони перекидають з ящика в ящик. Звук патронів дуже специфічний, я служив 8,5 років і добре його знаю. То думав: "Ага, якщо ви зараз бавиться перекиданням набоїв, то по мене не прийдете. Значить, ще якийсь час житиму
Лук'яненко подав касаційну скаргу на рішення суду. У скарзі він пише, що вважає вирок правильним по суті, однак міру покарання – занадто суворою, пише про власне розкаяння і зрештою просить про те саме, що й адвокат, – залишити йому життя.
“З урахуванням визнання своєї вини засудженим Лук'яненком, розкаяння, а також того, що особливо тяжких наслідків ворожої діяльності Лук'яненка не настало, судова колегія вважає можливим замість смертної кари обрати йому 15 років позбавлення волі"
Під час ув'язнення дисидент знайомиться з тими, хто так само боровся з системою. Тут вони вільно пересувалися і спілкувалися.
Юрій-Богдан Шухевич
нардеп VIII скликання,
член Української Гельсінської Групи, політичний в'язень
член Української Гельсінської Групи, політичний в'язень
"З Левком Лук'яненком я вперше зустрівся в Мордовії, це була 7-ма зона, Сосновка. Там були всі по тій справі. На волі це називали "Справа львівських юристів". Бачите, чим закінчилася легальна вимога провести референдум? Левкові – вищої міри покарання, яку йому змінили на 15 років. А 15 років тому, що вже написаний новий кодекс, де максимальне покарання – 15 років. За старим кодексом замінили би на 25 років"
Кваліфікували дії підсудного за Кримінальним кодексом УРСР, який тоді щойно був введений у дію (з 1 квітня 1961 року).
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Стаття 56. Зрада батьківщини
Зрада батьківщини, тобто діяння, умисно вчинене громадянином СРСР на шкоду державній незалежності, територіальній недоторканності або воєнній могутності СРСР: перехід на бік ворога, шпигунство, видача державної або військової таємниці іноземній державі, втеча за кордон або відмова повернутися з-за кордону в СРСР, подання іноземній державі допомоги в проведенні ворожої діяльності проти СРСР, а так само змова з метою захоплення влади, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна.
Стаття 64. Організаційна діяльність, спрямована до вчинення особливо небезпечних державних злочинів, а так само участь в антирадянській організації
Організаційна діяльність, спрямована до підготовки або до вчинення особливо небезпечних державних злочинів, до створення організації, що має на меті вчинити такі злочини, а так само участь в антирадянській організації - караються відповідно за статтями 56 - 63 цього Кодексу.
Стаття 56. Зрада батьківщини
Зрада батьківщини, тобто діяння, умисно вчинене громадянином СРСР на шкоду державній незалежності, територіальній недоторканності або воєнній могутності СРСР: перехід на бік ворога, шпигунство, видача державної або військової таємниці іноземній державі, втеча за кордон або відмова повернутися з-за кордону в СРСР, подання іноземній державі допомоги в проведенні ворожої діяльності проти СРСР, а так само змова з метою захоплення влади, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна.
Стаття 64. Організаційна діяльність, спрямована до вчинення особливо небезпечних державних злочинів, а так само участь в антирадянській організації
Організаційна діяльність, спрямована до підготовки або до вчинення особливо небезпечних державних злочинів, до створення організації, що має на меті вчинити такі злочини, а так само участь в антирадянській організації - караються відповідно за статтями 56 - 63 цього Кодексу.
Юрій-Богдан Шухевич
нардеп VIII скликання,
член Української Гельсінської Групи, політичний в'язень
член Української Гельсінської Групи, політичний в'язень
"Усі інші дисиденти практично хотіли підмалювати-підштукатурити той лад: "От ми ж не дотримуємося ленінських принципів… а якщо будемо жити за ленінськими принципами і не порушувати радянських законів, то в нас усе буде прекрасно"... Тому Левко Лук'яненко і його група вигідно відрізнялася з вимогою Самостійної України"
Другий строк – за створення
Української Гельсінської групи
Української Гельсінської групи
Термін першого ув'язнення сплив у 1976 році. Дисидента привезли до Чернігова зумисне, щоб він не їхав до батьків і не розповідав про тортури у Володимирському централі.
“
Чернігів... справив на мене жахливе враження; старше покоління знає українську мову і вміє нею розмовляти (хоч послуговується нею лишень принагідно), середнє покоління розуміє українську мову, але розмовляти вже не вміє, молодше покоління майже не розуміє української мови. За теперішніх темпів русифікації мине ще одне покоління, і Україна в Чернігові пропала! Що ж робити? Допустити загибель України? Хай краще я помру в тюрмі, аніж дивитися спокійно, як тут плюндрують Україну, – скільки маю сили, чинитиму опір русифікації!
У рік, коли Лук'яненко вийшов на свободу, він з ініціативи Миколи Руденка започаткував створення Української Гельсінської групи. Через рік його знову арештували.
Євген Захаров
голова Правління Української Гельсінської спілки,
директор Харківської правозахисної групи,
учасник дисидентського руху 1970-1980-х років
директор Харківської правозахисної групи,
учасник дисидентського руху 1970-1980-х років
"Українська Гельсінська Група сприяння виконанню Гельсінських угод. Це була громадська організація, яка використовувала одне з положень угод, що можуть створюватися громадські організації. Вигадав це першим у Москві Юрій Орлов, який заснував Московську Гельсінську групу. А вже потім Микола Руденко з Петром Григоренком і Левком Лук'яненком співзаснували групу в Україні. Це був дуже відчайдушний крок, бо вони чітко розуміли, що їх будуть пресувати"
Дисидента звинуватили в антирадянській діяльності.
Слід згадати, що таке обвинувачення було дуже популярним до застосування для українських дисидентів – за ним у 1980 році було засуджено Василя Стуса, у 1977 — Олексу Тихого та багато інших українців.
Затримали та взяли під варту Лук'яненка 12 грудня 1977 року о 7 годині ранку.
Кримінальна справа налічує 15 томів, у яких зібрано численні експертизи, протоколи допиту свідків, протоколи обшуку, публікації та статті підсудного, але справа не містить протоколів допиту самого Лук'яненка.
“
Я добре знав, який строк ув'язнення чекає на мене і які умови ув'язнення. Оголосив голодівку... показання давати відмовився, відмовився від совітського громадянства і вперше прийняв душею думку про смерть як не найгірший поворот долі. За десять років (від 50-ти до 60-річного віку) зумів би написати щось путяще, а так… це 10 років суцільної інтелектуальної деградації… Єдина думка, що втримала на світі, була: я сам господар свого життя і завжди, незалежно ні від якої влади, можу припинити його, якщо воно стане не вартим продовження. Того поспішати не варто
Слідчі продовжували строки попереднього слідства, узгоджуючи це з Прокурором УРСР Федором Глухом і заступником генпрокурора СРСР. Саме Глух давав вказівку порушити кримінальну справу проти В'ячеслава Чорновола, якому спецслужби дали прізвисько "неугомонний".
У зв'язку з необхідністю кваліфікації дії за ст. 62 ч. 2 КК УРСР Лук'яненка звинуватили у виготовлені та розповсюджені документів антирадянського змісту, в тому числі й листа від Василя Стуса, в якому поет прохав прийняти його до членів Української Гельсінської групи.
Левко Лук'яненко, ознайомившись зі справою, подав чимало клопотань – але вони всі були відхилені слідством.
Дисидент від державного адвоката відмовився, звернувся з проханням надати адвоката через генконсульство США і вимагав присутності преси.
Левко Лук'яненко, ознайомившись зі справою, подав чимало клопотань – але вони всі були відхилені слідством.
Дисидент від державного адвоката відмовився, звернувся з проханням надати адвоката через генконсульство США і вимагав присутності преси.
Після того, як відповіді на ці клопотання він не отримав, 15 липня 1978 року Лук'яненко оголосив голодування.
Суд не просто не був гласним. Виїзні засідання проводили у місті Городня подалі від людських очей.
Лук'яненко заявив відвід прокурору, пославшись на те, що той є членом компартії, а його судять за політичною статтею, тому прокурор не буде об'єктивним. Суд не задовольнив цей відвід. Тоді підсудний заявив відвід головуючому судді на тих самих підставах – як члену КПРС. Після відмови в задоволенні клопотання Левко Лук'яненко заявив відвід всьому складу суду, в задоволенні якого йому теж було відмовлено.
У зв'язку з незадоволенням клопотань і відводів Лук'яненко подає клопотання про слухання справи без його участі, в чому суд йому також відмовляє. Але суд дозволив Лук'яненку захищати себе самостійно.
Обвинувачений Лук'яненко заявляє, що "винним себе не визнає, показання суду давати не буде". На численні запитання прокурора Лук'яненко просто мовчав, але на деякі неохоче дозволяв собі дати відповідь. Він почав відверто, але дуже тонко знущатися над судом, подавши клопотання про зачитування в суді його статті "Зупиніть кривосуддя", але суд очікувано відмовив у задоволені клопотання.
Після допиту свідків суд перейшов до дебатів, у яких прокурор Лісний В. Й. прохав визнати Лук'яненка винним, визнати його особливо небезпечним рецидивістом і засудити до позбавлення волі на 10 років у виправно-трудовій колонії особливого режиму з засланням на 5 років. Суддя постійно перебивав Лук'яненка й оголошував перерву.
У слідства виникло питання, чому дисидент зберігав лист Стуса.
Лук'яненко заявив відвід прокурору, пославшись на те, що той є членом компартії, а його судять за політичною статтею, тому прокурор не буде об'єктивним. Суд не задовольнив цей відвід. Тоді підсудний заявив відвід головуючому судді на тих самих підставах – як члену КПРС. Після відмови в задоволенні клопотання Левко Лук'яненко заявив відвід всьому складу суду, в задоволенні якого йому теж було відмовлено.
У зв'язку з незадоволенням клопотань і відводів Лук'яненко подає клопотання про слухання справи без його участі, в чому суд йому також відмовляє. Але суд дозволив Лук'яненку захищати себе самостійно.
Обвинувачений Лук'яненко заявляє, що "винним себе не визнає, показання суду давати не буде". На численні запитання прокурора Лук'яненко просто мовчав, але на деякі неохоче дозволяв собі дати відповідь. Він почав відверто, але дуже тонко знущатися над судом, подавши клопотання про зачитування в суді його статті "Зупиніть кривосуддя", але суд очікувано відмовив у задоволені клопотання.
Після допиту свідків суд перейшов до дебатів, у яких прокурор Лісний В. Й. прохав визнати Лук'яненка винним, визнати його особливо небезпечним рецидивістом і засудити до позбавлення волі на 10 років у виправно-трудовій колонії особливого режиму з засланням на 5 років. Суддя постійно перебивав Лук'яненка й оголошував перерву.
У слідства виникло питання, чому дисидент зберігав лист Стуса.
“
Стус для мене дорога людина, його лист для мене був цінним, як лист матері чи батька. Закінчуючи всю цю справу, я хочу поставити собі питання: в чому ж моя вина?.. Я вважаю, що не скоїв злочину... Я діяв у відповідності з Конституцією та іншими нормами радянської держави. Усе, що я робив, я робив відкрито. Якби я знав, що чиню злочин проти радянського закону, то ховав би листи, а я їх не ховав, усе у мене було відкрито
Чернігівський обласний суд у складі головуючого Білика О. А., народних засідателів Приходька П. П. та Радченка М. П. за участю прокурора Лісного В. Й. оголосив вирок, який цілком відповідав очікуванням прокурора.
Левко Лук'яненко подав ґрунтовні зауваження до протоколу засідання та касаційну скаргу, але колегія суддів Верховного Суду Української РСР у складі головуючого судді Леоніда Чайковського та суддів Василя Білоусенка й Костянтина Гульченка на них не зважила.
Білоусенко звільнився з посади судді Верховного Суду у 1995 році. Судді-доповідачу Костянтину Гульченку екс-президент Віктор Янукович дав звання "Заслуженого юриста України".
Білоусенко звільнився з посади судді Верховного Суду у 1995 році. Судді-доповідачу Костянтину Гульченку екс-президент Віктор Янукович дав звання "Заслуженого юриста України".
Судді Верховного Суду УРСР, які залишили без змін вирок щодо Левка Лук'яненка, частина з них працювала у Верховному Суді України
Нагадаємо, що за незалежної України також вшанували званням прокурора у справі Чорновола – Бориса Антоненка.
У жовтні 1991 року Лук'яненка реабілітували на підставі закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" від 17 квітня 1991 року.
У жовтні 1991 року Лук'яненка реабілітували на підставі закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" від 17 квітня 1991 року.
Незалежність і вибори Президента:
"Краще з'їсти їжака, ніж обрати Кравчука"
"Краще з'їсти їжака, ніж обрати Кравчука"
Лук'яненко в період гласності й перебудови просував ідею створити багатопартійну систему і знищити монополію Комуністичної партії.
Іван Заєць
депутат п'яти скликань
Верховної Ради
Верховної Ради
"Засідання великої ради Руху у березні 1990 року в Хусті. Тоді Лук'яненко виступив із ідеєю перетворення Народного руху на партію. То була ідея на виріст, бо в той момент це було неможливо – треба було ще добитися Незалежності України. Але ідея посіяна була абсолютно правильна і проросла дуже швидко. Була створена УРП, ДемПУ, Зелені йшли… тобто демократичне крило взяло курс на багатопартійну політичну систему в Україні"
Далі парламент підтримав Акт проголошення незалежності України.
Після проголошення Акту незалежності в Україні відбулися вибори Президента. Одночасно проводили і референдум, де українці мали визначитися, чи підтримують вони незалежність.
Націоналісти не змогли домовитися, й на посаду Президента балотувалися від Народного руху В'ячеслав Чорновіл, а від Української республіканської партії Левко Лук'яненко.
Націоналісти не змогли домовитися, й на посаду Президента балотувалися від Народного руху В'ячеслав Чорновіл, а від Української республіканської партії Левко Лук'яненко.
Народний депутат Левко Лук'яненко біля Верховної Ради спілкується з людьми. Київ, 24 серпня 1991 року
“
Ну все, починається. З нас люди будуть сміятися. Якщо пішов Лук'яненко, то неодмінно ще хтось із нашого середовища піде. Ми що, помагаємо Кравчуку виграти вибори?
Лук'яненко ж використовував статус кандидата, щоб люди на референдумі підтримали незалежність України.
“
По-перше, безплатне транспортування – і на літаку, і на поїзді. По-друге, кожний мав телекореспондента, який їздив, фотографував і відправляв у Київ. Це попадало на телевізію і всю Україну. Я використав цей період на всю котушку, щоб донести націоналістичну ідею. Об'їздив усі області. Майже кожен виступ закінчував словами "Ваша справа, за якого президента голосувати, але молю: проголосуйте за незалежність України
Довірена особа Чорновола в Харкові, чинний правозахисник Євген Захаров пояснює руху ЧЕСНО, що кандидати-націоналісти агітували проти Кравчука і за незалежність, не критикуючи один одного:
Євген Захаров
голова Правління Української Гельсінської спілки,
директор Харківської правозахисної групи,
учасник дисидентського руху 1970-1980-х років
директор Харківської правозахисної групи,
учасник дисидентського руху 1970-1980-х років
"Не знаю, чому Лук'яненко не домовився з Чорноволом про єдиного кандидата від демократичного табору. Але ми точно не критикували один одного – критикували кандидата-комуніста Кравчука. Була навіть така листівка: "Краще з'їсти їжака, ніж обрати Кравчука!"
Але навіть якби дисиденти домовилися і виступили єдиним фронтом, перемогти їм би не вдалося. Комуніста Кравчука підтримали майже 62% виборців.
Іван Заєць
депутат п'яти скликань
Верховної Ради
Верховної Ради
"Дехто вважає, що треба було одного кандидата висунути, і ми б перемогли. Нічого б ми тоді не перемогли. Дуже була тоді тяжка комуністична спадщина. Дуже наляканий той народ був Народним рухом. Пам'ятаємо ті гасла: "Спасибі Руху за розруху!" Тоді ще не склалася колективна національна демократія"
Але на Львівщині, Тернопільщині та Франківщині Чорновіл мав перший результат. На Львівщині його кандидатуру підтримали понад 90% виборців. Понад 90% підтримали незалежність України.
Чорновіл виступав за федералізацію.
Чорновіл виступав за федералізацію.
Юрій-Богдан Шухевич
нардеп VIII скликання,
член Української Гельсінської Групи, політичний в'язень
член Української Гельсінської Групи, політичний в'язень
"Чорновіл агітував відкрито за федеративний устрій. Тоді зібрались депутати трьох обласних рад: Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської. Левко Лук'яненко тоді сказав: "Я як почув про це, то сказав своїм хлопцям – валити". Він рішуче виступив проти – і правильно, бо ще досі сепари на Сході покликаються, що Чорновіл був за федеративний устрій України"
Лук'яненко став першим послом незалежної України в Канаді і згодом став народним депутатом.
Відкриття Посольства України в Канаді, м. Оттава, 1992 рік
Сорочка та метелик від дипломатичного костюму Левка Лук'яненка
Боровся, щоб Україна була незалежною.
Тепер борюся, щоб влада стала українською
Тепер борюся, щоб влада стала українською
У 2011 році Лук'яненко наголосив, що влада в Україні хоче встановити диктатуру "Партії регіонів".
“
От побачимо, чи вистачить у них розуму зменшити його (тиск на народ – прим. авт.).
У них є трохи розумних людей – Клюєви, Льовочкін. Але не Янукович
У них є трохи розумних людей – Клюєви, Льовочкін. Але не Янукович
Лук'яненко навіть на схилі літ неодноразово їздив на Донеччину, підтримував українські ініціативи і пояснював місцевим мешканцям, чому не варто боятися режиму Януковича.
Павло Островський
активіст "Сильних громад", "Центр UА"
"Він вшановував пам'ять побратима – співзасновника Української Гельсінської групи Олекси Тихого. Він розповів, чому і як варто захищати свої права. Чому не варто боятися режиму Януковича. Послухайте слова Героя, який боровся за вільну Україну і отримав за це 25 років життя в таборах"
Василь Овсієнко
член Української Гельсінської Групи, політв'язень, співробітник Харківської правозахисної групи
"Думаю, що я останній живий зі співкамерників Лук'яненка. Пригадую епізод. Цензорка принесла листа. Левко сів за стіл і довго читав. Зблід. Ходив по камері, узяв папірця і пише мені записку "Помер Олекса Тихий". 2 червня, це 1985 рік. Порвав папірця, кинув у парашу і змив. Потім узяв ложку і вистукував азбукою Морзе до сусідньої камери… Це він Стусові вистукує. Олексу від нас забрали десь 7 березня. Ми не знали, де він. Стус зрозумів, але стукає три удари в стіну - виклик на розмову. І в кватирку каже: "Я так зрозумів, що Олекса помер?" Наглядачі підслухали, вирахували, що Лук'яненко щось передавав і дали Лук'яненку карцер"
За словами журналіста Юрія Никорака, Левко Лук'яненко передбачав війну України з Росією і вважав її неминучою.
Юрій Никорак
журналіст
"Останні 10 років він ставав щораз більшим націоналістом. Відкидав будь-які компроміси. Ще до початку війни казав, що вона просто неминуча, мусить статися. Він вважав, що, можливо, навіть Україна мала ініціювати якийсь наступ на Росію… Ця імперія повинна розвалитися, і він сподівався дожити до того часу, коли від Російської імперії – сучасної Росії залишиться первісна Московія"
У 2014 році Лук'яненко звернувся до Президента Порошенка у колективному листі проти формулювання "АТО".
“
Робити вигляд, що це боротьба із терористами – це приниження України. Окрім того, це не відповідає дійсності. Я розумію, що для президента дуже важливий напрямок дипломатичного захисту України. Але не думаю, що така кваліфікація війни допомагає йому у дипломатичному захисті. Крім того, можна не оголошувати війну проти Росії, можна оголосити стан війни із Росією
Лук'яненко пішов з життя 7 липня 2018 року. Дисидент перед цим хворів і його в лікарню відвозила дружина.
Життя
Левка Лук'яненка:
Левка Лук'яненка:
72
дні в очікуванні страти
25
років таборів
13
томів спогадів
Надія Лук'яненко
дружина
"Привезла його в лікарню останній раз уже… у нього така нога, і дві швидкі було перед тим. Прийшов лікар, каже: "Хто ви? Назвіть себе". А він відповідає: "Левко Григорович Лук'яненко". "Ну, а я Антон Миколайович, лікар. Я буду вас лікувати". Я відійшла, а він там йому каже: "А ви гроші маєте лікуватися?" Я не чула цього, я потім кажу: "Левку, як він смів тобі таке… Хіба перше слово - це "маєте гроші лікувать?"
За словами рідних, Лук'яненка хотіли виписати додому.
Надія Лук'яненко
дружина
"Я піднімала питання на Верховній Раді, та й кажу: "Ну як? три дні чоловік падає в обморок і от два дні був у реанімації, а через два дні його виписують додому і кажуть "бо хронічна хвороба і це будете лікувати дома"? Тоді передзвонили до лікарів із Комітету Верховної Ради: "Як ви так? Кого ви виганяєте з лікарні? Чоловік все життя віддав, щоб ви отут сиділи і була Україна!" То зразу перевели його в окрему палату..."
Левко Григорович не дожив до 27 річниці незалежності України півтора місяця.
На честь дисидента можуть перейменувати площу та станцію метро Льва Толстого. Петицію до Київради про підтримку такої пропозиції можна підписати онлайн.
Ще за життя Лук'яненко у 2016 році отримав Шевченківську премію за зібрання творів у 13 томах "Шлях до відродження".
На честь дисидента можуть перейменувати площу та станцію метро Льва Толстого. Петицію до Київради про підтримку такої пропозиції можна підписати онлайн.
Ще за життя Лук'яненко у 2016 році отримав Шевченківську премію за зібрання творів у 13 томах "Шлях до відродження".
Іван Заєць
депутат п'яти скликань
Верховної Ради
Верховної Ради
"Треба, щоб його спогади прочитала молодь. У чому сильна сторона Лук'яненка. Це людина, яка постаралася написати те, що він набув продовж свого життя. Це досвід цілого покоління в боротьбі за Україну і її Самостійність. Дуже мало політиків у нас є, які узагальнюють свій досвід і його фіксують у письмовій формі. А без досвіду нація весь час іде на нульові цикли"
На відкритті виставки "Левко Лук'яненко. З вірою в Незалежність України", приуроченій до річниці проголошення Акту незалежності та присвяченій її видатному творцю, співкамерник Лук'яненка Василь Овсієнко продекламував вірш їхнього товариша Василя Стуса "Так ми відходимо, як тіні", який, за його словами, "годиться як прощальний для усіх нас":
Матеріал підготували:
Роман Титикало
адвокат, керуючий АБ "Титикало та партнери"
Сергій Огородник
журналіст руху ЧЕСНО
