– Ой (зітхає, – прим. ЧЕСНО), складно рахувати прямо чи опосередковано. Десь 500 млн грн. Виділили 100 млн грн на протидію пандемії. Я розмовляв з іншими мерами, то насправді гроші сьогодні нічого не варті. Тобто я маю на увазі, що вони потрібні, але купити за них мало що можна. Наведу простий приклад. Коли ми допомагали Чернівцям, де найскладніша ситуація, я подарував їм машину швидкої допомоги, вінничани – апарат ШВЛ, а Гена Труханов каже: "У мене нічого зайвого немає, я їм дам субвенцію грошима". Каспрук (Олексій Каспрук – міський голова Чернівців, – прим. ЧЕСНО) на це відповідає: "Гроші не потрібні, тобто вони, звісно, завжди потрібні, от тільки витратити їх на епідемію нікуди – купити нічого". Але це було ще тоді.

Чому ми виділили 100 млн, а не 200 чи 300, як від нас вимагає міська опозиція? Я ще в лютому виступав і сказав, що ми будемо створювати якийсь резервний фонд. На той момент законодавчо існувало обмеження резервного фонду в розмірі 1% річних доходів міста. І на той момент не було спрощено процедуру закупівель.Я вже тоді сидів і з жахом дивився, як світом починає все розпливатися: маски, ШВЛи… Нічого не можна знайти, а щоб їх закупити, це ж треба було два місяці проводити тендери. На сьогодні ми законтрактували приблизно 60 млн грн із цих 100 млн і близько 50 млн грн витратили.

Отже, 100 млн ми витрачаємо на ШВЛи, ліки, костюми біозахисту, маски, ремонти в лікарнях. У місті з лікарнями різна ситуація, але інфекційна лікарня нам дісталася рівно за пів року до епідемії. Її нам повернула облрада в напівзруйнованому стані. Ми тільки почали щось робити, а тут ця напасть.

Ще мінус 160 млн – це "подарунок" від уряду з пільг на земельний податок. Великим землекористувачам вони зробили таку пільгу. У результаті мери почали обурюватися. На квітень ми пільгу відбили, але оскільки закон не має зворотної сили, то за березень у нас мінус 160 млн.

Плюс прямих витрат у нас набігає ще десь 100 млн. Це дезінфекція, збитки міського транспорту. Адже зараз транспорт працює за спецперепустками, він повністю безкоштовний. Ми возимо 140 тисяч людей безкоштовно. Ми даємо, зокрема, субвенції власникам маршрутних таксі. Сюди ж доплати до зарплати лікарям. Ті, хто в нас пов'язаний з COVID-19, отримують: від 20 тис. грн – лікар, від 15 тис. – медсестра, від 10 тис. – санітарка.

Плюс опосередковані витрати. Так, у нас уже 200 млн діра через неплатежі за послуги ЖКГ. Люди просто перестали платити. Підприємці припинили сплачувати податки… Отак і набігає 500 млн грн дефіциту. Я думаю, що буде й більше.

– У Дніпрі ситуація простіша. Дніпро – місто багате, бюджетоутворююче. Ми ще в минулих роках провели інвентаризацію майна, інвентаризацію землі, створили управління доходів, спробували врахувати й контролювати, у нас була "подушка"… Якщо брати до уваги озвучені цифри й не буде кумулятивного ефекту (не хочу навіть думати про це, хоча перспективи не дуже приємні), то ми зараз можемо впоратися завдяки надприбуткам у першому кварталі.

Якщо казати про питання, пов'язані з епідемією, то завдяки надприбуткам міського бюджету ми ці витрати перекривали.

Якби чудовий центральний уряд менше б залазив до нас у кишеню й не намагався постійно пограбувати місцеве самоврядування різними своїми ініціативами…
У нас були історії, що деякі "розумні" голови із "зелених" пропонували ПДФО скасувати. Ви розумієте, що це означає? Це були би втрати місцевих бюджетів… десь 200 млрд. Я ще зі звільненим Уманським (Ігор Уманський – колишній міністр фінансів прим. ред.) розмовляв, а він мені каже, мовляв: "Я сиджу їх і слухаю, а вони, з одного боку, пропонують скасувати всі податки, а з іншого боку, пропонують усі гроші витратити на боротьбу з епідемією, а я їм пояснюю, що це взаємозалежні речі". Це така якість і професійність депутатського корпусу.

– Ми не центральний уряд, у нас мало важелів впливу. Але що стосується нас, то ми проголосували й дали податкову пільгу для підприємців першої та другої груп. Для першої групи ми зробили нульову ставку, а для другої – знижку 50% ставки. А це, вдумайтеся, 22 тисячі підприємців. Багато це чи мало? Не знаю. Ми ухвалили рішення надати цю пільгу до 1 червня. У нас постійний діалог. Ми сказали так: "Панове, карантин закінчується 11 травня. Ясна річ, економіка не відродиться. Але давайте подивимося, чи буде пожвавлення ділової активності. Якщо буде – добре, не буде, то будемо ще знижувати". Ми хочемо регулювати, а не лише на час карантину давати пільгу. Ми будемо щомісяця з депутатським корпусом збиратися, вести діалог з підприємцями та ухвалювати якесь рішення. Це те, що залежить від міста.

Усе впирається в повноваження. Ми не можемо кредитувати. Що стосується робочих місць – то так. Якщо ми будемо йти за кейнсіанською логікою, то місто – велика корпорація, ми створюємо робочі місця й навмисне не зупиняємо ані благоустрій, ані інші активності. Для людей це ще має серйозне морально-психологічне значення: не все спинилося, щось будується, люки антивандальні ставлять…

Уже помічаємо зрушення на ринку праці. Повернулися наші водії-тролейбусники з Польщі, просять записати їх на роботу.

– Ми не зупиняємо інфраструктурні проєкти, але тому, що в нас вони будуються у кредит. І вони закредитовані в державних банках – "Укргазбанку", "Приватбанку", "Ощадбанку". Як колишній бізнесмен я вважаю, що це нормально. Місто – це велика корпорація. За нашої позитивної кредитної історії та платоспроможності нас кредитують великі державні банки.

Але зараз ми вже йдемо впритул – перед кожною сесією воюю за кожен мільйон. Фактично ми перейшли в режим ручного керування.

– У нас прогноз вельми несприятливий. Але я сподіваюся, що уряд і влада почують мерів. Ці питання ми неодноразово порушували на селекторних нарадах з прем'єр-міністром та керівником Офісу президента Андрієм Борисовичем Єрмаком. Сольні партії вели на цю тему переважно Геннадій Адольфович Кернес та Андрій Іванович Садовий, які казали, що треба узгодити наші дії. Бо так же не вийде, що люди не платять, а держава з нас наперед вимагає аванс. У результаті Асоціація міст України подала до Кабміну пропозиції з комплексу заходів, як нам готуватися до розв'язання потенційної кризи неплатежів. Нам сказали, що розглянуть ці пропозиції.

У нас до уряду мільйон питань від Асоціації міст, починаючи з того, що нас усюди третирує Антимонопольний комітет України, аж до нескінченних перевірок правоохоронцями, скасуванням ДАБК (державного архітектурно-будівельного контролю, – прим. ЧЕСНО) та іншим.

– У відсотках наразі не можу порахувати. Але на сьогодні люди не розрахувалися з комунальними підприємствами міста на 200 млн грн. Я оптиміст, тому дуже сподіваюся, що народ вийде з карантину, трохи розгребеться й поступово сплачуватиме борги. Але вже зараз є діра в розмірі 200 млн.

– У структурі міської влади потреби медиків аналізує профільний департамент та оперативний штаб під керівництвом Геннадія Корбана, до якого входять представники всіх підрозділів.

У міськздороввідділі ситуація така. Ця проблема є не лише у Дніпрі, а й у всій країні. Перше, що потрібно, – маски й костюми біозахисту. Щодо ліків, то тут зрозуміло. Спершу всі бігали то за плаквенілом, то за хлорохіном. Але ми розуміємо, що хвороба не вивчена, ідеальних ліків від неї немає. Два тижні тому розкупили весь плаквеніл, а в результаті хворі на артрит і червону вовчанку залишилися без ліків, які від COVID-19 особливо й не допомагають чи допомагають лише в разі важких форм і мають велику кількість побічних ефектів.

У першу чергу потрібно захистити медиків. Ми для цього викручуємося, як тільки можемо. Щодо костюмів біозахисту, то місцеві підприємства можуть їх шити, у нас є швейна фабрика, але сировини немає.

За нинішнього рівня епідемії костюмів біозахисту нам поки що вистачає. 21 опорна інфекційна лікарня, яка приймає хворих із коронавірусом, на сьогодні заповнена на чверть. І я дуже сподіваюся, що не буде сплеску захворювань по експоненті й ми до закінчення цієї хвилі епідемії перекриємо ситуацію наявними в нас засобами. Усе дуже швидко змінюється.

Наприклад, ми проводили семінар з ізраїльськими вірусологами. Виявляється, що ШВЛ – це не гарантія порятунку. Якщо пацієнт виживає, то після ШВЛ він виходить інвалідом з фіброзом легенів. Тому зрозуміло, що ці апарати потрібні, але якщо раніше всі за ними бігали, думаючи, що це порятунок, якщо їх закупити побільше, то сьогодні такого немає.

Людство зіткнулося з хворобою, яка лікується з коліс, у процесі. Підходи змінюються. Той самий Дональд Трамп три тижні тому розповідав, що знайшли ліки – антималярійний препарат хлорохін, а тепер усі кажуть, що він особливо не допомагає.

– У нас на сьогодні в місті 84 або 86 апаратів ШВЛ у робочому стані. За кошти з резервного фонду ми закупили ще 25 апаратів, плюс нам ще один подарувала ОДА, плюс різні спонсори й меценати, "АТБ"… Тому загалом зараз маємо понад 100 апаратів. У нас достатньо анестезіологів та реаніматологів для роботи на цих апаратах. Ми створюємо спеціальні бригади, щоб вони могли швидко інтубувати людину.

Але...я зараз постукаю по дереву... у нас на сьогодні під ШВЛ немає жодного пацієнта. (Доки верстався матеріал, одного з пацієнтів лікарі підключили до ШВЛ, прим. ЧЕСНО)

Тому всі апарати стоять, а деякі ще навіть не розпаковані. Чому? Бо занести їх до інфекційної 21-ї лікарні, розпакувати та підключити ми можемо. А якщо вони не знадобляться, що з ними далі робити? А так ми готові до використання цих апаратів у разі потреби.

– По-перше, централізовано, міськздороввідділ, лікарні напряму. Бюджетну дисципліну ніхто не скасовував.

По-друге, є доброчинні організації, які допомагають. Наприклад, є такий фонд Kiddo, який належить дружині одного з найбільших міських забудовників – Вадима Єрмолаєва, одного зі спонсорів "Опоблоку" й мого опонента на попередніх виборах (сміється). Але справді вони молодці, бо багато допомагають.

Також є така платформа Business Versus COVID-19, де об'єдналися бізнесмени, які теж багато допомагають.

У нас у місті взагалі склалася унікальна ситуація. У нас продуктові набори розвозять правосеки Дмитра Яроша та активісти ОПЗЖ.

– Разом! У них на час епідемії вийшло "водяне перемир'я". Це фантасмагорія. "Азов", "Правий сектор", УДА Яроша, "Айдар" та активісти ОПЗЖ разом бігають до літніх людей, розносять хліб, макарони тощо.

Тому коли ми говоримо про закупівлі, то це струмок, з якого витікає річка. Волонтери, бізнесмени, політичні партії. Ми зараз хочемо зробити опорні лікарні №21 і №8 на випадок розвитку епідемії. То прийшов наш головний міський опозиціонер Загід Геннадійович Краснов і каже: "Можна я її відремонтую?" Відповідаю: "Давай". Ясно, що в усіх свої супутні інтереси, хтось хоче отримати якісь дивіденди…

– Ні, не просять. Але ж вони всі свої прапори піднімають. ОПЗЖ бігає зі своїми пакетиками. Хай бігають. Яка різниця? "Громадська сила" – мої опозиціонери, які постійно отримують свої 15% уже 10 років, але на політичній арені у Дніпрі присутні – вони розповідають, що борються з епідемією. Вийшли на сесію й стали вимагати 300 млн грн виділити на боротьбу з епідемією. Я їм пояснив, що є резервний фонд і в ньому може бути 100 млн. Але якщо вони хочуть підняти свої прапори, то, будь ласка, вперед, ми готові прийняти будь-яку допомогу.

– Ні, ніяких прохань узагалі, абсолютно! Більше того, вони й раніше цим займалися. Якщо йдеться про благодійний фонд Анни Єрмолаєвої, то він і раніше опікувався онкохворими дітьми, просто зараз усе це перепрофілювали.

Чому ми з ними співпрацюємо? Бо, по-перше, ми не відмовляємося від жодної допомоги. Ось Віктор Михайлович Пінчук (треба його похвалити) підкинув нам на 38 млн грн усякого різного хорошого: і пульсоксиметри, і маски, й інше. А 23 квітня о 16:40 він розмитнив новий літак з Китаю й теж щось везе. Ми ще не отримали, але рідному місту, на відміну від Ігоря Валерійовича (Коломойського, – прим. ЧЕСНО), постійно щось підкидає.

– Так.

Тобто, крім того, що це матеріальна допомога від забезпечених людей, у них є можливості й варіантність рішень. У нас тендери, бюджетна дисципліна, а вони можуть вирішувати питання швидше й ефективніше. Наприклад, на початку епідемії повністю зник увесь спирт. І ми не розуміли, як нам зробити антисептик. Я зателефонував до міських бізнесменів, які торгують алкоголем. Не знаю де, але вони поїхали й купили цистерну спирту, мабуть, за готівку. Потім вони її віддали на переробку, зробили антисептик.

А що стосується волонтерських фондів, то в них чудова розгорнута система контактів, бази. У них є мобільність. Наприклад, у спонсорів ОПЗЖ є власний хлібозавод. Вони приходять і питають, чи можна літнім людям булки роздавати. Кажу: "Звісно!" І запитую, що їм потрібно від міста. Попросили забезпечити транспортом і волонтерами, бо зрозуміло, що на хлібозаводі немає можливості для розвезення. Тепер булки, які виробляє ОПЗЖ, розвозить "Азов" і "Правий сектор".

– Станом на зараз (27 квітня 13:00, – прим. ЧЕСНО) я не знаю, чи отримали, але думаю, що отримаємо. 21 квітня в нас був селектор з Денисом Шмигалем. Ми це питання порушували. І вони мали на засіданні Кабміну в середу ухвалити відповідне рішення. Тому я думаю, що ці гроші от-от до нас доїдуть.

Від міста ж ми додали до зарплати тим медичним працівникам, хто безпосередньо працює з COVID-19.

– Мені складно це сказати, поясню чому. Система державних лабораторних центрів не підпорядковується містам. Це пряма вертикаль МОЗ. Ми не претендуємо на чужі вертикалі, але вважаємо, що у великих містах-мільйонниках мають бути свої санлікарі. Це моя позиція, узгоджена з Трухановим, Кернесом, іншими мерами великих міст.

Я буду дуже обережним в оцінюванні, бо головний санлікар області постійно між молотом і ковадлом. На мою думку як міського голови, на сьогодні пропускна спроможність лабораторії недостатня, але в цьому немає їхньої провини. Це близько 250 ПЛР-тестів на добу для області. Думаємо, як допомогти лабораторії, яка нам не підпорядковується. У нас почалися приватні пожертви. Я власним коштом разом із Корбаном купив лабораторію для ПЛР-тестів, а ці гроші вніс до декларації. Ще їм від "АТБ" щось дісталося…

– І ПЛР-тестування, і лікування є цілком безкоштовними. Ми ліками абсолютно всіма забезпечили 21-шу лікарню.

ПЛР-тест коштує приблизно 50 доларів. Це чималі гроші. Зрозуміло, що ніхто не тестуватиме всіх поспіль, бо людина просто цього хоче. У нас відпрацьований чіткий протокол, щоб не витрачати зайвих тестів, не перевантажувати лабораторію, не перенапружувати бідолашних лаборантів, які й так падають з ніг.

Якщо в людини є підозри, вона телефонує сімейному лікарю, який опитує її, дізнається симптоми, чи їздила людина за кордон, з ким контактувала. Сімейний лікар доповідає своєму медичному директору, той доповідає в міськздороввідділ. У нас є окрема бригада, яка повністю забезпечена всіма засобами біозахисту, цілодобово їздить містом, збирає аналізи, здає їх до лабораторії, а вранці о 10:00 вже готові результати тестів.

У нас немає такого, щоб хвора людина приходила до лікарні й заражала всіх на своєму шляху. Слава Богу, тьху-тьху, у нас поки що з-поміж медичного персоналу й лікарів немає підтверджених випадків зараження.

– Звісно! У нас же дві опорні лікарні – 21-ша у Дніпрі, а друга – у Кривому Розі. Новомосковськ, Підгородне, Першотравенськ везуть до нас, а інший кущ везуть у Кривий Ріг.

У нашій лікарні зараз (станом на 8:00 27 квітня, – прим. ЧЕСНО) 72 хворих, із них міських – 60, а решта – з області.

– У межах бюджету комунального підприємства ритуальних послуг ми витратили копійки – рівно 282 грн.

Знаєте, люди часто жаліються, що в них вимагають гроші. То одне копання від іншого може відрізнятися. Одна річ, коли просять вручну поховати покійника в могилу, де вже є поховання. Тоді працюють копачі зі своїми послугами та здирництвом. А якщо ми кажемо про машинне викопування могил екскаватором, то всі витрати – це екскаватор, пальне та робота екскаваторника. Нема про що говорити.

Ми дивимося на розвиток ситуації в динаміці, починаючи від апаратів ШВЛ і плаквенілу, аж до викопування могил.

На той момент, коли ми це зробили, це мало морально-психологічний ефект. Але я пригадую сумний досвід масового поховання людей під час активних бойових дій і розумію, як це важко зробити гідно одномоментно.

Могили не пропадуть, хай як цинічно це звучить. Місто ж ховає малозабезпечених і самотніх людей.

– Мені складно оцінювати ефект від копання могил, чи моїх виступів, чи перекопування підходів до храмів Московського патріархату. Я можу сказати лише те, що епідемія – це математика й логістика. А люди намагаються бачити яскраві речі: могили, храми, матюки у фейсбуці… А ми оцінюємо за результатами. У нас ситуація не гірша, а в чомусь і краща, ніж в інших територіальних громадах. Люди нас почули.

Мені здається, що ситуацію з Великоднем ми пройшли гідно. Було в нас відео, як отець Олександр у Троїцькому соборі на Вербну неділю зібрав 50 осіб. Так, зібрав – й отримав кримінальне провадження. Причому цікаво, що деякі ортодоксальні священники не послухалися навіть владику Іринея.

Але за результатами Великодня в нас такого, як у Святогірській лаврі, не було. Тому народ нас почув: хтось – по-доброму, хтось – по-поганому, від мера, від священників, від поліцейських, через могили, через перекопування.

– Ми роздали 38 тисяч пасок, але жодної копійки з бюджету не витратили. Це було зроблено руками хлібозаводів ОПЗЖ. Але коли ми роздавали паски, то вже точно не клеїли їхню рекламу. Потім кондитерські… Ми зробили замовлення, а оплатили все меценати.

Єдине, чим допомагає тут бюджет, – це інформаційно-логістично. Є департамент соцзахисту, що має бази самотніх, малозабезпечених людей, є територіальні центри, райради.

– У нас є гаряча лінія. Її номер повідомляють з кожної праски – по радіо, усюди. Це цілий Call-центр, який приймає дзвінки цілодобово.

Існує мережа терцентрів соцзахисту, де вже є база людей, які потребують піклування. Вони ж не з'явилися під час епідемії. Зараз вони просто потребують посиленої уваги.

Також допомагають волонтери. Наприклад, прийшла родина, яка не забажала розголошувати своє прізвище. Вони просто взяли й купили 2000 продуктових наборів. Купили й пішли.

Буквально в середу на сесії ми ухвалили рішення про виплату матеріальної допомоги 10 тисячам родин. Найменш забезпеченим, багатодітним… Небагато, по 1000 грн. Але це загалом 10 млн грн з міського бюджету.

Ще по 3000 грн ми заплатили 266 сім'ям медиків і поліцейських за програмою "Муніципальна няня", яким немає на кого залишити дітей. Людям потрібно ходити на чергування на зміну. А з ким залишити дитину? І дитячі садочки зачинено. Так ось за ці 3 тис. грн вони можуть найняти якусь сусідку.

Але навіть з підтримкою меценатів і волонтерів місто не впорається із ситуацією, якщо люди не допомагатимуть одне одному. Замість того, аби займатися якоюсь хернею, купіть сусідці продуктовий набір або допоможіть оплатити комуналку.

– На рівні держави має бути мультиваріантний сценарій. Це ж очевидно. Де перший раз рвонуло – там буде найгірша ситуація. Ухань, Нью-Йорк, Ломбардія, у нас – Буковина.

У нас різниця між Чернівцями та Черніговом колосальна. Якщо в Чернігові тільки днями виявили одного позитивного, то в Чернівцях лік на сотні чи й тисячі. Ми не можемо всією країною одночасно вийти з карантину.

Уряд має розглянути різні сценарії для різних територій з різним епідеміологічним навантаженням. Ось що я маю на увазі. Тобто, мабуть, на Буковині та в Києві доцільно продовжити карантин. Хоча Київ – багатомільйонне місто, і народ так просто не втримати. А там, де ситуація більш-менш стабільна, треба продумати, як виходити.

– Складно сказати. У мене є своє бачення. Розумію, що в нас не буде масових заходів до кінця року. Я вже зараз розмірковую, що мені робити з Днем міста, запланованим на другу суботу вересня. Розумію, що ми повинні будемо дотримуватися маскового режиму тощо.

Але я не хочу давати рекомендації. Й ось чому. Як би ми не з'ясовували відносини з центральною владою через гроші та права місцевого самоврядування, та в логіці боротьби з епідемією ми йдемо у фарватері. Хай Денис Шмигаль дасть якісь свої пропозиції, і ми підемо, як скажуть, подобається нам це чи ні. Бо в цій ситуації недоречно виявляти непотрібну ініціативу.

У Кабміні вже є експертна група щодо виходу з карантину. І те, що озвучується прем'єром на закритих селекторних нарадах з цього питання, логічно приймається.

– У нас є візія, як розвивати транспортну систему міста. Нам потрібно останню станцію метро, яку ми добудуємо, "Музейну" продовжити до пам'ятника Слави, наприклад траволатором, якимось чином. Там зробити пересадковий хаб на кільцеву електричку та запустити електричку ЛРТ (легкорейковий транспорт, – прим. ЧЕСНО). Це дасть змогу закільцювати місто й від "Паруса" до Ігрені доїхати за 40 хв.

Також необхідно запустити другу гілку метро до району Південного вокзалу. Є концептуальне розуміння, але ж це нікому не цікаво в центральному уряді.

Після мого візиту до Анкари ми з експертами розробили цікаву концепцію, як розвивати систему підвісних доріг. Анкара схожа на Дніпро своїм рельєфом. Там ти сідаєш на підвісну канатну дорогу й повітрям під'їжджаєш до станції метро. Є цікаві ідеї, але з ким розмовляти? Міністри змінюються постійно – чехарда, а місто самотужки такі проєкти не витягне. Ми ще працюємо з експертами Світового банку щодо того, як нам замінити в місті всю логістику. Запитуємо дані з мобільних телефонів, дивимося пікові навантаження, як люди пересуваються.

– Я розумію, що в багатьох підгорає. Дніпро на парковках заробило небагато – десятки мільйонів гривень. Але цю ситуацію треба оцінювати як комплекс заходів. Люди думають: ось в епідемію парковки, а там приватний оператор, який на Кіпрі, а це, мабуть, мер, а нам не дають запаркуватися. А місто насправді не ставить за мету заробляти на парковках. Регулювання паркувальної діяльності є одним з елементів системи транспорту. У нас такі люди, що якщо їх не штрафувати й не евакуювати їхні авто, то вони будуть до ресторанів, офісів і навіть пам'ятників заїжджати на своїх автівках просто у двері. І таке бувало.

У світі центральні райони міст є пішохідними й закритими для транспорту. У нас одну вулицю Короленка перекрили, то почали обурюватися. І нехай. Звикнуть. Ви десь у Європі бачили паркування менш ніж за 1,5 євро за годину? Причому в Брюсселі паркування коштує 1,5 євро/год і машину поставити нема де, а в Амстердамі – 6 євро/год і вільних паркомісць безліч, бо всі їздять на велосипедах.

Зрозуміло, що всяке трапляється. Наші інспектори ж – не янголи й не сантехніки з німецьких порнофільмів. Наймали за оголошеннями. Але потрібно щось робити, бо на своїх машинах будуть стояти на голові.

– (Зітхає.) Соціологія показує: якщо я йду як самовисуванець з урахуванням широкої підтримки в місті, то гарантовано виграю в першому турі з результатом 56%. Якщо я йду від якоїсь із партій – своєї, чи центральної, чи ще якоїсь, то виходжу в другий тур і там виграю в найближчого кандидата з відривом у 3 рази.

Я на сьогодні ще не вирішив, чи йтиму самовисуванцем, чи з партією. У першому турі виграти добре, але тоді будуть труднощі з більшістю в міській раді. У другому турі теж немає проблем виграти. Поки що я не визначився.

– З головою ОДА в мене холодно-відсторонені відносини. Усе, що стосується роботи, пов'язаної з епідемією, ми виконуємо злагоджено, хоча й трапляються непорозуміння.

Є серйозні протиріччя на рівні обласної ради. Мені не хочеться називати прізвища, щоб не підвищувати впізнаваність цієї публіки, але в мене відчуття, що в них якісь ірраціональні "образки" або ще щось. Наприклад, ми вносимо 8-му лікарню як опорну, а вони її викреслюють у МОЗ, а ми її потім знову вписуємо. Ми закриваємо місто, а вони потім його відкривають. У результаті до нас заїжджають хворі з Першотравенська, і половина міста їх починає проклинати, а їм доводиться виправдовуватися. Через свої дешеві одноходовки й непотрібну війну зі мною вони лише набирають собі певну кількість антипатії в місті.

– Мабуть, воно є. Але це лобі, як в Іммануїла Канта, річ-у-собі. Вони там чимось займаються, але мені не телефонують. Вони бігають і розповідають, що місту побудували аеропорт, але ж при цьому зменшили обіцяне фінансування на аеропорт з 1 млрд грн до 100 млн. І бігають розповідають, що своїми серйозними зусиллями вибили аж 100 млн. Тільки вони забули, що фінансування в 10 разів скоротили, а де тоді 900 млн загубили дорогою?

Депутати є різні, я не хочу називати прізвища. Є більш-менш конструктивні, яким можна зателефонувати й попросити про щось, але власне лобі в міста немає. І не тому, що є Філатов, якого вони не люблять чи якому заздрять. На жаль, професійна якість депутатського корпусу ще гірша, ніж у попередньому скликанні Верховної Ради.

Якщо там раніше сиділи козаки-гаврилюки, то зараз сидять весільні фотографи.