— Нещодавно ви у складі делегації від Київради були в Парижі. Чи ставили тамтешній місцевій владі питання, скільки вони платять за оренду землі й урядових будівель?
— У Парижі ми розглядали геть іншу річ – агломерацію. На мою думку, реформа місцевого самоврядування є надзвичайно важливою. Але так звана децентралізація у виконанні нинішньої влади – це великий обман. Передали повноваження на місця й частково передали фінанси, а вони не покривають витрат навіть на медицину та освіту. Освітні й медичні заклади закриваються. Як на мене, децентралізацію потрібно було починати з агломерації.
Місто Київ, затиснуте нинішніми межами, не має перспектив розвитку, якщо ми хочемо залучати величезні іноземні інвестиції, хоч частково повернути якусь індустрію до Києва, а тут немає місця, де ми можемо побудувати сучасне виробництво. Тому агломерація потрібна, і саме це ми вивчали в Парижі й не тільки.
Наприклад, як показує досвід Стамбула, агломерація – це величезні інвестиції. Що таке агломерація? З цього потрібно починати. От, скажімо, велике місто має об'єкти інфраструктури, школи, лікарні, заклади громадського харчування, магазини, дороги, транспорт тощо, але не має території для розвитку. У ньому ніде збудувати, приміром, сучасні транспортні, промислові хаби. Воно затиснуте окружною. Немає навіть де сміття сортувати чи воду забирати. Тому нам у Києві потрібен простір, а мешканцям навколишніх населених пунктів необхідні ті самі блага, які одержують кияни.
А зараз що ми маємо? Таку ситуацію, за якої міста навколо Києва – це неначе князівства, такі собі кримінальні баден-бадени, де місцеві мери рубають ліси, дерибанять землі й живуть пречудово. Будівництво в цих містах знищує все живе довкола, проте там немає ні шкіл, ні поліклінік, ні садочків, ні роботи, і всі їхні мешканці їдуть до Києва, напружуючи його інфраструктуру. А там – просто спальні райони. То в такому разі давайте заносити їх до меж Києва.