— Роздавання матеріальної допомоги через депутатський фонд – це не зовсім правильно, але ти розумієш, що добре, що той фонд існує й ти можеш допомогти людині, дивлячись їй у вічі. Тому частину я віддаю літнім містянам віком від 60 років, які перебувають у скрутному матеріальному становищі. Обмеження на людину – здається, близько 2,9 тис. грн, однак у нас сума цієї допомоги коливається від 1,5 до 2 тис. грн.

Другу частину коштів даємо під проекти, тобто для реалізації якихось конкретних ідей ініціативних груп, або установам соціальної й бюджетної сфери, яким завжди трішки чогось бракує. На жаль, ця система діє так, що є дуже короткий список цілей, на які ми маємо право надати кошти. Наприклад, дитячим садочкам і школам ми можемо допомогти з придбанням меблів, проте якісь цікавіші проекти втілити не можемо. Так, не можемо, приміром, профінансувати інтерактивну дошку. Такі проекти не проходять через казначейство.

Ще один напрямок – допомога ОСББ і ЖБК у певних їхніх проектах, наприклад стосовно ремонтів, купівлі обладнання.

На сайті Київської міської ради оприлюднено мій звіт за минулий рік, і за цей рік він також обов'язково буде.

— Депутат ці кошти готівкою не тримає, за проектами вони перераховуються напряму, безготівково. Що стосується матеріальної допомоги, то її видає помічник депутата. Якщо ми казатимемо людині, яка приходить до нас у тяжкому становищі, хвора, відкрити банківський рахунок, щоб ми на нього переказали їй гроші, то це буде робота на банк і на його комісію. Якщо ж людина вже отримує соціальну допомогу, можливо, це й можна зробити.

Спочатку "Самопоміч" узагалі виступала проти депутатського фонду. Адже, якщо 500 тис. грн, які виділяють на одного депутата, здаються не такими й великими грошима, то, помноживши їх на 120 депутатів, матимемо 60 мільйонів, а це значна сума.

Ці кошти можна було б розподіляти через програму "Турбота", інші програми та проекти для ОСББ і ЖБК. Натомість депутатам фактично дають можливість діяти за власними суб'єктивними вподобаннями, й ефективність використання цих грошей під питанням. Це може перетворитися на підкуп виборців, оскільки людина ментально пов'язує цю допомогу з певним депутатом, хоча це бюджетні кошти.

— Що стосується мене особисто, то я акцентуватиму насамперед на конкурсі з енергоефективності 70 на 30 для ОСББ та ЖБК, який передбачає отримання фінансування в розмірі 70% на енергоощадні проекти за умови, що жителі фінансують 30%. Цей конкурс проводять уже 3 роки поспіль, і щороку виділялося по 100 млн грн, які були дуже ефективно освоєні.

Так, люди замінили вікна, вхідні групи, світильники на сучасні енергоощадні з датчиками, облаштували індивідуальні теплові пункти, утеплили фасади тощо. Мешканці готові співфінансувати ремонт у своїх будинках і контролювати весь цей процес.

— Є окрема програма співфінансування капремонтів. Як ми всі розуміємо, для заміни вікон або ремонту в під'їзді необхідна одна сума, і жителі можуть профінансувати ці роботи на 30%. Проте, якщо потрібно замінити застаріле ліфтове обладнання, то це геть інші кошти. У такому разі від мешканців можна залучати не більш ніж 5%, аби це було для них доступним. Цю програму ми запровадили 2 роки тому. На її виконання було виділено 10 млн грн.

Вона у принципі поширюється й на будинки, де створено ОСББ, і ЖБК, але в ній можуть брати участь і будинки з житловим фондом, який обслуговує керуюча компанія, або також самі жителі можуть зібратись і протоколом зборів ухвалити рішення, що вони хочуть стати учасником цієї програми. Я наполягатиму, аби на цю програму передбачили 100 млн грн, так само, як і на конкурс ОСББ та ЖБК, розуміючи, що будинків без ОСББ і ЖБК у нас значно більше.

Третя пропозиція – створення ресурсних центрів для ОСББ та ЖБК. Ідеться про те, що ініціативні групи, які бажають створити ОСББ, потерпають від проблеми недостатнього фінансування на всі організаційні заходи. Ця сума може становити до 10 тис. грн, а у великих будинках – до 20 тис. Окрім того, коли ОСББ щойно створене й зареєстроване, складно розв'язувати питання юридичного та бухгалтерського обслуговування.

— На комплексну цільову програму я просила 5 млн грн на рік, таку суму й було закладено. Ми домовилися з Департаментом житлово-комунальної інфраструктури, що проситимемо мільйон на пілотний проект. А згодом, коли зможемо прозвітувати, що на ініціативні групи було витрачено стільки-то коштів і створено стільки-то ОСББ, що люди справді просунулись і є попит, тоді вестимемо мову про збільшення суми. Але спочатку потрібно показати й довести ефективність проекту.

— Це основні пріоритети. Я також дивитимусь, чи передбачено в бюджеті кошти на ремонт ліцею "Лідер". Це відома фізико-математична школа, яка входить до п'ятірки найкращих загальноосвітніх закладів за результатами ЗНО. Вона 10 років проіснувала в дуже поганих умовах: класи перевантажені, будівля в аварійному стані.

Зараз триває поступова реконструкція. Одне крило будинку знесли, усіх переселили до іншого крила, і на місці зруйнованого зводять нове приміщення, куди згодом планують перевести школу, а другу половину зруйнувати й побудувати нову. Я наполягатиму на подальшому фінансуванні цього проекту, бо його не можна припиняти.

— Звісно, так, як його ухвалюють, його не можна ухвалювати. Станом на 28 листопада в мене проекту бюджету немає. Це просто неможливо, щоб депутат сів і за ніч, коли нам звечора дають тисячі сторінок бюджету, опрацював його, розібрався, аби наступного дня відповідально проголосувати. Таке голосування розраховане на те, що десь у надрах КМДА все це пишеться, а потім провладній більшості кажуть – голосуйте, ми підтримаємо. Тобто я не розумію, як депутат за таких умов може ухвалювати в сесійній залі відповідальне рішення.

Ми достеменно знаємо з досвіду витрачання коштів у минулі роки, що бюджет часто використовується непрозоро, з безліччю зловживань. Тому фракція "Самопоміч" за цей бюджет не голосуватиме.

— Поки що ми бачимо лише їх збільшення... Цього року додалося комунальне підприємство, яке здатне висмоктати з цього бюджету, мабуть, більше за десяток інших комунальних підприємств. Це "Київтеплоенерго", що вже отримало 1 млрд 200 млн грн до статутного фонду, а зараз йому потрібно ще 800 млн грн на касові розриви, які утворюються у зв'язку зі змінами цін на газ. Коли ми з колегами-депутатами цікавилися в "Київтеплоенерго", скільки ще треба, то чіткого розуміння немає.

Зрозуміло те, що для відновлення тепломереж і для нормального їхнього стану потрібно понад 1 млрд дол. капіталовкладень. А інакше будуть постійні фонтани, прориви, латковий ремонт. Де брати такі кошти (за курсом на сьогодні це 28 млрд грн), ініціатив поки що не надходило. Тому ми відчуваємо, що це буде така собі "чорна діра". Ми зараз наполягаємо, аби вони надали розрахунки, коли ці кошти почнуть повертатися місту.

— Напевно, його закладуть якось непрямо – через фінансування "Київтеплоенерго". Я не бачу, як його можна закласти напряму, оскільки він не визнаний як борг, його передано на баланс, але через "Київтеплоенерго" й за певних умов. Утім, у непрямий спосіб він повинен бути закладений, інакше ми станемо перед ситуацією, коли чимало боргів місто не зможе стягнути, а якось покривати їх і розраховуватися з НАК "Нафтогаз" потрібно. То звідки брати гроші?

— Гадаю, буде також ситуація з метрополітеном, оцим лізингом вагонів, які фактично є грабунком міста на користь олігархічних кланів Януковича та компанії, що свого часу уклали цю абсолютно несправедливу, кабальну угоду, яку підтвердили суди, тому що місто зайняло ніяку позицію та просто злило цю справу. Тепер набрали чинності судові рішення, і метрополітен постійно перебуває під загрозою арешту рахунків і того, що зупиниться метро. Ще один метод шантажу – прийти та сказати: дайте гроші на те, щоб виплатити отим людям, кредиторам, а інакше стане метро й буде апокаліпсис.

2017-го Вищий господарський суд України підтвердив зобов'язання КП "Київський метрополітен" виплатити ТОВ "Укррослізинг" борг у розмірі 1,924 млрд грн за постачання 100 вагонів метро. Сума боргу є вищою за дохід метрополітену за 2017 рік. Більша частина боргу не стосується безпосередньо заборгованості зі сплати за вагони (0,36 млрд) або відсотків за користування предметом лізингу (0,11 млрд). Основна сума боргу, що становить 1,19 млрд, виникла після підписання 2009 року додаткової угоди до договору на фінансовий лізинговий платіж, якою змінено визначення лізингового платежу, зокрема до нього ввійшли суми за коефіцієнтом коригування.

Тому борг зріс майже втричі.

Напередодні укладання цієї угоди ТОВ "Укррослізинг" належало кіпрській компанії "Impofirm Consulting Limited", близькій до Юрія Іванющенка. 2016-го контроль над ТОВ "Укррослізинг" дістав російсько-український бізнесмен Фукс, який перейменував його на ТОВ "Австро-Угорська лізингова компанія". 2017 року київська влада намагалася переконати РНБО занести цю компанію до санкційного списку, але марно. Наразі Фукс виграв усі суди й чекає на сплату 2 млрд грн з міського бюджету.

Із липня цього року вартість проїзду в метрополітені зросла з 5 грн до 8 грн. У жовтні 2018-го "Київський метрополітен" перерахував "Австро-Угорській лізинговій компанії" 80 млн грн двома траншами. Якщо порахувати приблизно, то кожні 2 грн, сплачені за проїзд у метро, у жовтні пішли до кишені Фукса. Усі рахунки метрополітену заблоковані виконавчою службою. Примусово стягнуто 295 млн. 1,679 млрд – це борг на листопад 2018 року. Наразі КМДА веде переговори щодо підписання мирової угоди, а також розробляє проект реструктуризації боргу до 2020 року.

— Заробітна плата точно підвищується, але ми цього в бюджеті не бачимо, тому що це операційні витрати комунальних підприємств як суб'єктів господарювання, які у принципі повинні бути на госпрозрахунку, тобто самі себе забезпечувати, а ще в ідеалі давати місту прибуток. Бо для чого мати підприємство? Для того, щоб отримувати прибуток. Але більшість із них є збитковими. От, наприклад, КП "Київтранспарксервіс", яке відало всіма цими намальованими парковками, і при цьому воно ще й у збитках. Усе з'їли миші. За моєї пам'яті там двічі звільнялося керівництво, але нічого не змінилося.

Зараз хоча б з'явилися паркомати, є можливість сплачувати через мобільний телефон, щоб принаймні ці гроші не йшли у вигляді готівки паркувальникам. Я тоді ще казала, що, якщо діяльність КП "Київтранспарксервіс" збиткова, то вигідніше взагалі зробити всі парковки безкоштовними. Тому що який сенс для міста продавати це киянам, якщо ми від цього нічого не отримуємо?

— Я впевнена, що вистачить, тому що голоси депутатів завжди знаходяться, бо в нас же діє система розподілу: кому що на округ дадуть для того, щоб отримати голос.

— Я особисто за три роки каденції була у трьох таких поїздках: триденній до Відня, триденній до Гельсінкі, і нещодавно у триденній поїздці до Амстердама та Гааги. За кожною з цих поїздок я можу дати виборцям детальний звіт, чому саме вони були ефективними.

Під час перших двох поїздок – до Відня й Гельсінкі – ми всі 3 дні провели на сміттєпереробних заводах. Ми бачили весь процес – від збирання сміття, сортування до переробляння, дізналися, у чиїй власності перебувають заводи. До нас приходять співробітники Департаменту житлово-комунальної інфраструктури, приносять свої проекти, і для того, аби орієнтуватися, наскільки вони доречні, потрібно мати базові знання про те, як це працює у світі.

Ще ми були в Гельсінкі на заводі з перероблення рідких побутових відходів, які здебільшого використовують для виробництва біогазу та компосту. Це всі каналізаційні відходи й інші органічні залишки. У нас були дискусії з іноземними колегами, чи такі підприємства мають бути в комунальній власності або ж у приватній. У Відні, скажімо, існує комунальне забезпечення. Там переконані, що приватного інвестора в цю сферу пускати не можна через те, що це критична галузь для міста й, наприклад, шляхом блокування приймання сміття можна чинити політичний тиск.

У Гельсінкі вважають, що не варто так боятися приватного інвестора, а можна все збалансувати. Зараз у Києві тривають перемовини, вибір полігону, де планують побудувати сміттєпереробний завод. Нам доведеться йти до зали й голосувати за ці рішення, тому ми хоча б матимемо уявлення, що це таке.

А третя моя поїздка, до Амстердама й Гааги, була пов'язана з управлінням комунальним майном. Я багато нового дізналася як юрист. Вразило нас те, що, коли йшлося про комунальне майно, вони переважно вели мову про комунальне житло. Як виявилося, в Амстердамі 30% кожної новобудови, яка здається в експлуатацію, віддають під соціальне житло. Це стосується й елітних новобудов у центрі та на околицях.

— Гадаю, ми повинні рухатись у цьому напрямку. У нас уже був проект у вигляді передання місту 15% квартир у новобудовах. Але за мерства Леоніда Черновецького цю норму скасували під гаслом, що забудовникам слід полегшити життя, аби були менші витрати й нижчі ціни на житло. Проте ціни на нерухомість у нас космічні, соціальний житловий фонд не з'являється. Наприклад, у Голландії соціальне житло передають не у власність, а в користування на пільгових умовах. Ці помешкання надають педагогам, медикам, поліцейським, працівникам бюджетної сфери.

Причому це не якесь бетонне гетто на задвірках, як у нас на Троєщині, а квартири в цілком пристойних районах. У них пріоритетом є соціальний мікс, бо вони вважають, що варто уникати створення соціальних гетто, де люди концентруються за різними прошарками суспільства. Потрібно (і це в інтересах усього міста), щоб різні верстви населення були в певному поєднанні для того, аби було більш-менш однорідне міське середовище, а не створювалися геть занепалі райони, де висока злочинність, і люксові райони, відгороджені 5-метровим парканом.

Але, звісно, якщо виконавчі органи влади не працюватимуть для реалізації цих напрямів, то лише завдяки нашому досвіду та знанням нічого не зрушиться. А отже, тоді можна буде сказати, що ці кошти витрачено марно.