ЦІНИ "НА РУЧНИКУ":
Чому в Хмельницькому проїзд по 3,50
Рух ЧЕСНО публікує серію інтерв'ю з міськими головами та членами їхніх команд у межах національної кампанії #ЧЕСНОзвіт.

Розмовляємо з Олександром Симчишиним, мером Хмельницького.

На інтерв'ю міський очільник погодився легко. Зустріч проходить без прес-секретаря. У Хмельницькому унікальна ситуація – у місті немає опозиції, депутати підтримують майже всі рішення одноголосно. Відповідно міському голові ніщо не заважає втілювати свою програму.

Під час розмови Симчишин розповів, якою ціною вдається утримувати чи не найнижчий тариф в Україні на громадські перевезення. "Свободівець" іде шляхом урбаністів, які підтримують ідею безкоштовного або максимально дешевого транспорту, щоб місто швидко розвивалося.

Мер пояснив, чому гальмується транспортна реформа, як місто вирішує проблему зі сміттям. Не оминули тему генплану, забудов та землі для АТОвців.

Громадський рух ЧЕСНО маркує дедлайни мерів та стежитиме за їхнім дотриманням.
Хто платить за дешевий проїзд
— У вас одна з найнижчих цін на проїзд в Україні – 3,50 грн. Ви плануєте й надалі зберігати такий тариф і вирівнювати його за рахунок бюджету міста чи на хмельничан чекає підняття вартості?
— Звернення стосовно підвищення тарифу ми отримуємо регулярно. З другого дня, відколи я став міським головою, одним із перших листів, який ліг мені на стіл, був лист від перевізників. "Дайош тариф" – я їх називаю. І таких листів за ці майже три роки вже було кілька десятків. У нас останнє підвищення було з 1 вересня. І ми сказали, що найближчим часом навіть не думаємо й не будемо думати стосовно підняття тарифу на проїзд і в тролейбусі, і в автобусі, і в маршрутках.
— А приватні перевізники не втікають за таких умов?
— Тікають. Теж, на жаль, це об'єктивна реальність. У нас буквально кілька днів тому був конкурс на перевезення, і такі колись "жирні", як кажуть перевізники, маршрути, як №43, №28, на них не подався жоден учасник. Інших перевізників не існує, нових немає. Тому що, аби стати перевізником, ти маєш придбати 8-10 транспортних засобів, а це величезний ресурс. Тобто мала би бути якась кредитна лінія мінімальна, лізингові програми й бачення розвитку транспортної галузі для людини, яка цей бізнес починає, хоча б на п'ять років. У нас величезна кількість договорів терміном на рік. Людина за рік об'єктивно нові транспортні засоби не відіб'є.
— То які ваші управлінські рішення у цій ситуації?
— Управлінське рішення – це максимальний контроль з боку муніципалітету. Це комунальний перевізник КП "Електротранс" – і тролейбусний, й автобусний. Тоді ми повністю впливаємо на ситуацію. Тоді ми повністю відповідаємо за якість, бо все під нашим контролем. Тоді ми бачимо реальний облік пасажирів, бачимо кількість пасажирів. До слова, на 2019 рік плануємо придбати нових 10 тролейбусів та 10 автобусів.
— Наскільки, на ваш погляд, є успішною транспортна реформа?
— Наразі найбільше не задоволений тим, як зміни відбуваються у транспортній галузі. Це однозначно дотаційна галузь. У 2018 році з бюджету міста на дотацію тарифу та перевезення пільговиків виділили 87 мільйонів гривень, у 2019 році - буде 90 мільйонів.

Майже 20-25 тролейбусів щодня не виїжджають. Їх, згідно з транспортною мережею має бути 96, а виїжджають 71-72, 75 - максимум. Через це переповнені зупинки, забитий транспорт. Не виїжджають через тотальні звільнення водіїв і кондукторів. І це при тому, що за три роки заробітну плату їм підняли десь у два з половиною рази. У приватних перевізників теж бракує водіїв. Через це щодня не виїжджає до 10 великих автобусів і 70-80 маршруток.

З водіями реальна проблема. А молодь, на жаль, навіть якщо приходить учитися (бо треба півроку вчитися на водія тролейбуса), утікає – повчився і втік. Прив'язати його неможливо. Він навчається, а потім їде до Польщі, де заробляє разів у п'ять більше. Або навіть до Києва їде й заробляє там удвічі більше.

Вихід – це потужний комунальний перевізник, дотації, підняття заробітної плати для водіїв, електронний квиток і впорядкування питання пільг через монетизацію.
Сміттєві рішення
— Сміттєпереробний завод. Чи вже визначилися, де і коли його спорудять?
— У Хмельницькому років 20 говорять про сміттєпереробний завод. Але до 2016 року ніхто взагалі не знав, скільки жителі продукують сміття. Ми поставили вагу, і тепер маємо повний облік сміття. Також не було даних про морфологію сміття, тобто про його складові. Зробили аналіз за 32 показниками, знаємо також про сезонні особливості.

Місто продукує 92-93 тис. тонн на рік. Сміттєпереробне підприємство плануємо обсягом до 100 тис. тонн.

Зважаючи на морфологію, на тоннаж, ми, власне, уже замовляли техніко-економічне обґрунтування. Приблизна вартість спорудження заводу – 600 млн грн. Уже маємо усні домовленості щодо кредитного фінансування Європейського банку реконструкції і розвитку та Міжнародної фінансової корпорації, а також наше співфінансування. Плануємо, щоб завод запрацював у 2022 році.

Уже наступного року ми хочемо замовляти проектно-кошторисну документацію. У нас головна проблема зараз – це земельна ділянка. У місті такої земельної ділянки фізично немає. Нам доводиться домовлятися з приватним власником – область, район, ОТГ.

Зараз два хороші варіанти. За одним з них, думаємо, на найближчій сесії будемо виносити або викуп, або обмін. Але викуп в українських реаліях – це велика проблема і загроза кримінального провадження. Бо, хоч 10 експертів зроблять нормативно-грошову оцінку, а потім хтось одинадцятий порахує на 100 грн менше, і кажуть, що завдали збитків громаді, бюджету, і починають розбиратися на рівні правоохоронних органів. На жаль, так в Україні. Можливо земельну ділянку нам запропонує обласна влада.
Генплан, забудова і земля для учасників АТО
— У всіх мерів-"свободівців" проблеми з генпланами. Яка ситуація з Генпланом Хмельницького?
— На експертизі зараз. Ми виділили кошти, зробили коригування Генерального плану, зараз уже завершуємо проходження експертизи. І наступного тижня будемо погоджувати коригування з навколишніми ОТГ.

Думаю у січні-лютому будемо ухвалювати. Ми плануємо на цей час сесію. Максимум у березні. Дедлайн можна ставити – перший квартал 2019 року. Усе ніби нормально, за планом. Зараз пройде державна екологічна експертиза, потім буде повторне обговорення, і можемо виносити на сесію.
— У Facebook у нас було запитання від одного з дописувачів: "Що отримає місто за скандальні "Спортсіті" та "Олімпійський"? Чи буде компенсація місту від забудовника й у якому вигляді?
— Забудовник виходить із пропозиціями. Але ніяких підписаних документів, рішень не немає. Він уже з власної волі віддав 10 квартир учасникам російсько-української війни. За законом місто може вимагати від забудовника тільки пайову участь на розвиток інженерної інфраструктури. Кажуть також, що після завершення будівництва буде готовий передати місту площі під спорт. Ну, ми чекаємо. Готові забрати все, що нам подарують. Займаємо винятково позицію законності! Судимося, суди наразі програємо.

Непроста історія з тим будівництвом, трохи скандальна. Нібито земельна ділянка продана з аукціону, але куплена була під один об'єкт будівництва, а за фактом – інший. Зараз після всіх наших судових перипетій забудовник значно зменшив кількість квартир. У середині жовтня 2015, за два тижні до першого туру мерських виборів, йому погодили містобудівні умови й обмеження на понад 600 квартир (7 черг житла). Зараз він каже про те, що їх буде менш ніж 300, а решта відповідатиме тому цільовому призначенню, для якого він купував ту земельну ділянку з аукціону. Це спортивно-розважальний комплекс.
— Було теж запитання з інтернету: "Чому земельні ділянки не розподіляються через аукціон?"
— Тільки через аукціон. У Хмельницькому ми за три, здається, аукціони, які проводили, 36 земельних ділянок виставляли на аукціон. Ми доволі непогано заробили. За однією було близько 6 млн грн. Були й дешеві. Тобто ми, починаючи від виділення земельної ділянки навіть під індивідуальне житлове будівництво й закінчуючи багатоповерховою житловою забудовою, тільки через аукціон.

І кілька земельних ділянок без аукціону ми виділили на наші комунальні підприємства. Це наш "Хмельницькбудзамовник", це наш "Спецкомунтранс". Оце, напевно, і все. І військовим так само виділяли без аукціону, військовим і силовим структурам.
— По всій країні є проблеми із землею для учасників АТО. Як ви їх вирішуєте у Хмельницькому?
— Ми роздаємо переважно масив "Мрія" та мікрорайон "Лезневе". Там вільні земельні ділянки, і їхня вартість приблизно 2000-2500 доларів.

Але повністю цю проблему практично жодне місто не може вирішити, бо в більшості міст нема такої кількості землі під індивідуальне житлове будівництво. У Хмельницькому теж немає. У нас 3,5 тис. АТОвців стоять на черзі. Взяти 6 соток на будівництво, урахувати всі під'їзди, доїзди, комунікації - це ще треба третину міста десь збоку притулити.

Ми взяли на озброєння досвід Львова й Тернополя. Уже підготували проект рішення про відшкодування, надання грошової компенсації за неотриману земельну ділянку. Я думаю, десь у найближчий місяць цей проект рішення буде оприлюднений, і на початку наступного року ми його ухвалимо.

Дискутуємо суму, яку треба давати АТОвцю за неотриману земельну ділянку - 60 чи 75 тис. грн. Тобто компенсація за 6 соток землі буде близько 2500 доларів. Це приблизна вартість земельної ділянки у Хмельницькому без майна, без комунікацій.
— Це менше ніж 500 доларів за сотку. Виходить не дуже ринкова ціна.
— Плюс ми бачимо, що десь 90% тих земельних ділянок, які роздаються, виставляються на продаж. Тобто отримав і продаю. Тут ми пропонуємо грошову компенсацію – отримав і використав гроші на те, що вважаєш за потрібне. Це єдиний спосіб, у який можна вирішити цю земельну проблему для всіх учасників російсько-української війни. Плюс ми активно надаємо житло для АТОвців. Для усіх категорій вже майже 90 квартир.
#ЧЕСНОзвіт
— Ви були одним з перших мерів, які звітували у прямому ефірі. Які ваші враження від звітування?
— Перший мій звіт у прямому ефірі відбувався в березні 2016 року. Це був звіт за 100 днів. Я його, напевно, найбільше пам'ятаю. До речі, то був найтриваліший звіт - 2 години. Формат мені ще тоді максимально сподобався, і я вже тоді вирішив, що саме в такому форматі я й надалі звітуватиму. Це було дуже драйвово.

Після першого і другого року каденції не було ніяких сумнівів – однозначно звіт у такій формі. Наближається вже третя річниця - ми обов'язково зробимо звіт на живо.
— Чи відчуваєте ви, що є запит громади на звіти? Як реагують хмельничани?
— У Хмельницькому жодного нарікання, жодної думки стосовно відсутності звіту не було. Тобто люди його сприйняли максимально правильно й позитивно. Cпілкуючись із людьми, бачу, що, коли їм намагаєшся говорити щось із того, що вже казав на звіті, то кажуть "ми вже це чули, ми дивилися звіт, ми знаємо, що Ви зробили те то й те, давайте щось інше вже нам розказуйте". Тобто реально ту інформацію, яку хотілося донести, люди почули.
— Який найбільший здобуток Симчишина за майже три роки?
— Найбільше тішуся будівництвом об'єктів соціальної інфраструктури. У першу чергу це садочки та школи. Як багатодітний тато розумію, що принаймні дітям від народження треба створити нормальні умови. Збудували два повністю нових сучасних, класних дитсадки. П'ять об'єктів добудовано або в них створено додаткові групи. І наразі ми ще чотири будуємо. Загалом усіх навчальних закладів, які ми вже збудували чи зараз будуємо, є 12. А ще 2 стадіони, 16 спортивних майданчиків.
— Що ви досі не виконали зі своєї передвиборчої програми?
— Певно сміттєпереробка. Я не скажу, що ми відстаємо за тим планом, що я для себе визначав, але це обіцянка, про яку завжди найбільше думаєш, за яку найбільше переживаєш. Якщо її не вдасться реалізувати, то це буде великий, жирний мінус. Думаю не про те, чи люди пробачать, чи не пробачать. Це в першу чергу для себе. Фінішем має бути сміттєпереробне підприємство – класне, дороге, яке років 30-40 вирішуватиме проблему сміття.
Плани на майбутнє
— Хмельницький українців часто асоціюється з ринком. Як для вас, як для мера, з чим має асоціюватися місто? Чи прагнете ви позбутися такого іміджу?
— Не треба позбуватися. Це одна з особливостей, одна з характеристик Хмельницького. Абсолютно нормальна характеристика, тому що вона показує, що тут активні люди, живі люди, багато хто з цих людей самі себе створили. Це малий бізнес, на якому будується дуже багато сучасних розвинутих країн. Це самозайняте населення, яке дуже мало щось просить.

Ми розуміємо, що в нас немає замків, фортеці чи якихось інших архітектурних надзвичайних "родзинок", якими можна було б заманити велику кількість туристів. Тому ми намагаємося розвивати подієвий туризм: фестивалі, ярмарки, різні заходи. Багато заходів. Популяризуємо нашу особливу історичну спадщину. І нам це вдається.
— Назвіть три пріоритети, над якими ви як мер будете працювати у 2019 році.
— Перше. Наступного 2019 року починаємо будувати Палац спорту. Для нас це насправді грандіозне будівництво. У Хмельницькому немає й ніколи не було навіть близько подібного рівня об'єкта. Це не тільки спортивний, а й розважальний і подієвий об'єкт. Друге – сміттєпереробка. Наступного року маємо зробити проектно-кошторисну документацію та пройти всі експертизи. Третє – важко сказати.
— Мер Симчишин готується до виборів 2020 року?
— Звичайно. Мене дуже часто питають, чи я на парламентські збираюся. Я не збираюся. Принаймні зараз у мене таких думок немає. Мене не цікавлять парламентські вибори. Мені подобається робити те, що ми зараз робимо, отримувати задоволення від результатів. На ще одну каденцію однозначно буду йти. Я вважаю, що достатньо двох каденцій, аби реалізувати всі ті завдання, які ставиш перед собою.
— Ви підтримуєте виборчу реформу?
— Так. Скільки я себе у "Свободі" пам'ятаю, "Свобода" завжди підтримувала зміну виборчого законодавства та перехід до формату відкритих партійних списків. Навіть 6 вересня багато наших однопартійців з Хмельницького брали участь у мітингу під Верховною Радою.
Дедлайни Симчишина:
Лютий 2019
прийняття Генплану міста
2019
виготовлення проектно-кошторисної документації по Палацу спорту
2019
початок будівництва Палацу спорту
2019
виготовлення проектно-кошторисної документації по сміттєпереробному заводу
2022
запуск сміттєпереробного заводу
Матеріал підготували:
Віта Думанська
координаторка Громадського руху ЧЕСНО
Олег Черненко
представник ГО ЦентрUA у Хмельницькому
Ганна Грабарська
фотографиня ГО ЦентрUA
Made on
Tilda