— Які три найгостріші проблеми є у вашій громаді?

— Якщо ще рік назад це були проблеми, як дороги, комунальне майно, освіта, то зараз на перше виходять проблеми, пов'язані з ліквідацією районів, передачею нам майна, зокрема районної лікарні. На перше місце зараз виходить проблема медицини. Це пов'язано і з пандемією, і зі станом тої лікарні, яку ми ось-ось переберемо.

Ми дуже близько біля Ужгорода, це 20 кілометрів. Наша лікарня не визнана опорною, вона знаходиться в дуже такому запущеному стані, мало лікарів, медперсоналу. Така дивна ситуація сьогодні склалася, що забороняється планове лікування хворих. Розумію це в опорних лікарнях, які зараз перепрофілювали на ковід. Але чому, наприклад, ми не можемо приймати планових хворих, тим самим давати роботу нашим лікарям, забезпечувати їх заробітною платою і допомагати людям?

— Яка готовність громади до другої хвилі боротьби з коронавірусом?

— Перечинська ОТГ є лідером по кількості інфікування. Якщо брати на сто тисяч населення у Закарпатській області. І я це пов'язую з кількістю тестувань. Насправді дуже багато хворих. Наша лікарня приймає хворих, потім виявляється, що людина хвора на ковід, і відправляємо в опорні заклади Ужгорода. Лікарі фактично лікують ковідних хворих, і вони ображаються на те, що хтось із лікарів за це отримує певні доплати, кращі зарплати, а наш персонал не отримує нічого. Ще й до того нема належних засобів захисту, належних умов створених. Тому непорозуміння і ворожнеча між самими лікарями. У нас крихка ситуація, бо якщо захворіє чи звільниться одна-дві медсестри, то вибуває весь лікарський склад.

Тижні два назад в Ужгороді практично не було місць. На сьогодні вже немає проблем із тим, щоб госпіталізувати людину. Ажіотаж у нас виник у перших числах листопада, коли померла молода жінка, практично здорова, 42-річна. Після цього в нас було, що більше ста людей стояло на подвір'ї лікарні, чекали тестуватись.

— А скільки у вас за день захворювань фіксується та тестів робиться?

— Зараз вдень в нас може бути біля десяти хворих нових. Був сплеск після виборів через тиждень. В нас доходило до 180 активних хворих на добу. І госпіталізованих було близько 25 чоловік. Зараз цей показник впав зі 180 до 70. Госпіталізація така ж, 20–22.

— Які ще нагальні проблеми на сьогодні у громаді?

— Це функціонування закладів культури. У нас є працівники культури, але нема де працювати, де займатися з дітьми. Повноцінно ми працюємо лише у теплий період року. Такі об'єкти не облаштовані вбиральнями, опаленням. Там кафельні пічки, де дровами нагріваємо. Не хочемо розпустити тих фахівців, які поки що в нас є.

— Як визначається у громаді, що є проблемою? Це ваше бачення проблем чи проводите якусь комунікацію з громадою, соцопитування?

— У 2017 році ми розробляли стратегію, де працювали певні робочі групи з кожного села. Це були старости, актив, депутати. Кожного року ми її переглядаємо. На лютий місяць готуємо зміни до стратегії, тому що прийняли вторинний рівень медицини і ці заклади культури, що раніше нам не належали. Ми щорічно проводимо у селах звіти. Особисто я як голова звітуюсь, депутати звітуються на відкритих зустрічах.

— Про стратегію до 2025 року на понад 120 сторінок. Як сформувався цей серйозний аналітичний документ? Хто це робить у вашій громаді?

— Дуже велику допомогу нам надавав Центр розвитку місцевого самоврядування. Є Благодійний фонд "Центр громадських ініціатив". Працювали ми більш як півроку до затвердження на сесії. Там багато що з того документу ми вже виконали за ці три роки.

— Які три головні обіцянки з вашої програми ви готові почати втілювати?

— Моя передвиборча агітація починалася з того, що йду, щоб продовжити розпочаті справи. Готуємо програму соціально-економічного розвитку паралельно з бюджетом. Зараз хотілось би вирішити проблеми районної лікарні, належних умов для лікарів, ремонту доріг, вуличного освітлення, водопостачання, будівель культури, освіти.

— Чи були у ваших конкурентів на виборах обіцянки, які ви бажаєте втілити?

— На виборах у 2017 році я набрав майже 70% голосів, тепер 37%. Були серйозні непогані люди. Конкретики в їхніх програмах я не побачив. Тому навряд щось візьму.

— Що у вашому розумінні означає "спроможна громада"?

Спроможність громади — це бюджет, який би був самодостатній і ми не дуже надіялися на якісь там подачки з держави. Коли наші бізнесмени будуть мати можливість мати нормальні умови для праці, сплачувати всі податки, інвестувати свої кошти в розвиток.

— Які проекти можуть принести громаді найбільші прибутки?

— Ми зараз подаємо багато іміджевих проектів, які повинні вплинути на розвиток туризму. Той же будинок культури в селі, де нема ресторану, може на вихідні на умовах оренди перетворюватись на місце для проведення свят, бо в нас у сільській місцевості донедавна відбувались весілля у так званих шатрах.

Що могло б стати прибутковим? Ми подали проект будівництва дороги до Лавандової гори. І проект сакрального туризму на Хресній дорозі в самому центрі міста, де ми запланували встановлення оглядового майданчика, вежі, з якої видно усе місто. В нас на цій горі була оглядова вежа, де, коли вороги наступали, палили солому чи сіно і таким чином димом сповіщали. Це була б така атракція для туристів, які б залишали у місті гроші.

— Яка у вас ситуація з екологією? Вивезення сміття, робота хімічного заводу?

— Склалась така думка у громадськості, що цей хімічний завод робить шкідливі викиди як в атмосферу, так і у воду, хоча це насправді не так. Раніше воно було. Підприємство модернізувалося, і зараз практично шкідливих викидів нема. Я в минулому році встановив у себе пристрій, який заміряє якість повітря. За показниками цієї станції ми мало чим відрізняємося навіть від курортних міст. Комбінат отримав європейський сертифікат найвищого ступеня. Це бюджетоутворююче підприємство громади.

На нашій асоціації "Закарпаття за чисте довкілля" 18 громад обговорювали питання про будівництво сміттєпереробного заводу на території Полянської громади. Там уже відвели земельну ділянку, в ДФРР якщо все пройде, то на наступний рік можуть виділити 30 мільйонів гривень на початок будівництва, хоча вартість будівництва — 300 мільйонів гривень. Є інвестори, будуть вкладати кошти ці 18 громад. Іншого виходу в нас нема. Ще й екологічна проблема — 40% лише каналізації по місту. Багато хто пустив свої каналізаційні стоки прямо в потічки. Важелів впливу серйозного на це ми не маємо.

— У вашій стратегії є також проблема запущеності земель сільськогосподарського призначення.

— Наші землі — це малородючі, неефективні, непродуктивні. У 2019 році нам ще й передали землі державної власності сільськогосподарського призначення, але вони теж малопродуктивні. Але і в цій ситуації є вихід. Ми передали одному підприємцю біля 20 гектарів землі, і він там зробив Лавандову гору. Дуже гарна туристична локація. Також ми передали 42 гектари землі підприємству, яке біля Ужгорода, для вирощування декоративних рослин. Великі сільськогосподарські виробники до нас не прийдуть. Інше — це створення фермерських господарств, в основному з організації тваринництва у поєднанні з туристичним бізнесом, вівчарством. Ми комунальну власність віддаємо за одну гривню в рік орендної плати. В нас так утворилася відома сироварня. Оранжерея запрацювала.

— Як триває робота над створенням проєкту бюджету? Як залучаєте громаду?

— Ми схвалили перший проект бюджету. Широкого обговорення ми не зуміли провести, тому що дуже малі строки, незрозумілі рішення з Верховної Ради, нема державного бюджету, незрозуміло, буде в нас земельний податок з залізниці чи його знімуть, акциз від нас уже зняли.

Можливо, це було б недоречно зараз обговорювати у громаді, бо поки що на розвиток ми там не плануємо жодної копійки. Ми скерували кошти на захищені статті, тобто зарплати, енергоносії, і скерували приблизно половину сум із потреб на наші цільові програми, тобто соціальний захист населення, матеріальну допомогу учасникам АТО, культуру, спорт, благоустрій ми забезпечили не до кінця.

— Як на бюджет вплинула пандемія? Які очікування від можливого локдауну?

— Ми завжди планували бюджет не максимальної наповнюваності, щоб мати можливість при перевиконанні скеровувати ці гроші. Ми три–п'ять мільйонів завжди додатково отримували. У 2020 році ми спланували бюджет на 55 мільйонів, і ми за 11 місяців недоотримали, недовиконуємо на три мільйони саме завдяки ось цим заходам, що пов'язані з пандемією.

Ще центральна влада приймала рішення про звільнення від земельного податку підприємства, але компенсації ми недоотримали. Знову прийняли зараз рішення, що будуть компенсації, скасування на деякий період певних податків. Держава мала би компенсовувати органам місцевого самоврядування ці втрати. На наступний рік ми вже спланували бюджет, який на шість мільйонів є менший. При цьому в нас ще не вистачає п'яти мільйонів гривень на заходи, пов'язані з ліквідацією районів, перекладанням на нас функцій фінансування вторинного рівня медицини, культури у повному обсязі. Поки навіть не маємо уявлення, звідки їх взяти.

— Чи запланована у бюджеті соціальна допомога хворим, лікарям, бізнесу?

— По бізнесу — ми навесні звільняли їх від сплати земельного податку. Те, що в наших повноваженнях. Також підприємці звільнялись від щомісячної сплати на розвиток інфраструктури міста. Інші податки ми не можемо звільнити, тому що це не наші повноваження. Зараз ось ці локдауни вихідного дня — це сильно по наших підприємцях вдарило. Це не зовсім правильний підхід. Ми маленьке містечко, у нас сім тисяч населення у місті. Зараз не є заповнені туристичні бази. Рух туристів зменшився, можливо, на 50%, а може, і на 70%. Тому тут треба підходити індивідуально до кожного населеного пункту. Тому що не можна порівнювати київський ресторан із рестораном у Перечині. Тим більше з якоюсь кав'ярнею у нашому селі. Там взагалі за день може бути десять відвідувачів.

— Скільки відсотків у бюджеті 2020 та 2021 року передбачено на соціальні видатки — освіту, до прикладу?

— Якщо в минулому році на освіту було 63% від бюджету, то зараз більше 70%.

— Чи заплановані дотації з обласного бюджету?

— З обласного бюджету ОТГ, на жаль, якщо слідкували за історією Закарпаття, то перші п'ять утворених ОТГ, тодішня позиція нашого голови ОДА пана Москаля (Геннадія Москаля — прим. ЧЕСНО) була однозначна, що це незаконні утворення. Ми не отримували жодної підтримки фінансової від Закарпатської області. Зверніть увагу на критерії відбору проектів ДФРР, який практично в ручному режимі регулюється. Де подобається мер чи громада, то туди і виписують ці проекти. З початку створення ОТГ ми не отримали жодного проекту на ДФРР, тільки одного разу мільйон гривень на водопостачання.

— Які взагалі в ОТГ стосунки з іншими органами місцевої та державної влади?

— До об'єднання і до створення вже всіх ОТГ до нас було відношення вороже. З боку адміністрації, з боку районних рад.

Не секрет, що в нас трошки краще йдуть справи, ніж в інших населених пунктах, які не входили в ОТГ. Ми все-таки мали від держави цю інфраструктурну субвенцію у 2018–2019 роках, біля п'яти мільйонів гривень. На жаль, у 2020 році то забрали на фонд боротьби з COVID.

— За яким принципом у вас в області відбувався поділ на райони?

— Ми практично були усунуті від цього процесу як голови і ради ОТГ. Це все вирішувалось на рівні обласної ради, ОДА. Я вже працюю давно в органах місцевого самоврядування, з 2002 року. Працював ще й в районній раді, заступником голови адміністрації. Це марна трата грошей на те, щоб районна рада раз в рік прийняла бюджет, розділила і трошки то нібито контролювала. Адміністрації — це взагалі, можливо, років десять, перетворились на статиста, який просто приносить нам бумажки, яких зараз вже в паперовому вигляді не потрібно. Це треба було ліквідувати.

Хотілося би, щоб і фінансова децентралізація колись почалася, щоб було скеровано на підтримку і розвиток громад. Бо зараз, виходить, перейшли в ручне керування фінансовими потоками. Чую, що готується до другого читання проект державного бюджету, і там ДФРР планується скоротити з дев'яти мільярдів гривень до чотирьох із половиною. В той же час збільшується на соціально-економічний розвиток. На проекти, де народні депутати у ручному режимі керують цими проектами. Ніякого змагального принципу немає. Ми витратили за два-три роки біля 500 тисяч гривень на розроблення проектно-кошторисної документації, підготували, написали 30 проектів — і не отримали майже жодного.

— Тож яка різниця — бути мером і бути головою ОТГ?

— Набагато більше і повноважень, і відповідальності, і проблем. Якщо в місті Перечин я вже знав інфраструктуру і людей, то по селах я багато чого не знав. Не знав, як люди будуть реагувати на якісь зміни. Зараз настільки активні старости, що заходять до мене по декілька раз на день.

— Що реформа децентралізації змінила для громади, для управління нею?

— Місто Перечин не дуже це відчуло, бо і так практично було самостійним. Ми не дотаційні, завжди вилучались кошти до державного бюджету. Децентралізація дуже вплинула на наші села. За часів незалежної України там майже нічого не змінювалось. Зараз це кардинально змінилось. За три роки ми в кожному населеному пункті відремонтували частину доріг, у двох населених пунктах побудували майданчики зі штучним покриттям для шкіл, покращили стан навчальних закладів. Були такі абсурдні ситуації, що за десять кілометрів возили дітей на обід.

Зараз ми призначили старост. Ми сесію дуже швидко провели, на якій прийняли всіх заступників, секретаря, керуючу справами, старост. До речі, за всі ці призначення голосували всі 22 депутати. Жодного зауваження із сіл ми не отримали щодо кандидатури старост. Ми проводимо щопонеділка апаратні наради, де є 40 чоловік, ми обговорюємо майбутні проекти, що ми б хотіли. Проводимо консультації у селах.

— А як вдається досягти такого компромісу між представниками різних партій?

— Ми дали на першого заступника другій фракції, "За майбутнє", секретаря ми дали від "Батьківщини", і інші посади — практично залишились ті люди, що працювали до того. З кожного села є депутати. Я дав перевагу їм, щоб вони пропонували старост.

— Чи доцільно було "спускати" партійну систему у громади з населенням від десяти тисяч виборців? Чи хотіли, щоб у вашій громаді була така система?

— Ніколи в житті би не хотів, щоб була партійна. В таких невеликих населених пунктах, тим більше з сільськими територіями, це взагалі недоречно, це дуже важко організувати, тому що важкі системи підрахунку. Наш житель міста Перечина набрав 1400 голосів і не потрапив в обласну раду, а з нашого округа потрапила жінка з 300 голосами. Лише тому, що гендерна рівність і вона жінка.

— Ви проти того, щоб спускати партійну систему, але самі ви як голова йшли від партії, і у вас більшість у міській раді вашої партії.

— Я йшов тому від партії, що все ж таки формуються і районні ради, і обласні. Лише з того міркування я йшов із партією "Батьківщина", щоб ми у майбутньому мали прямі зв'язки з областю і все ж таки якісь звідти ресурси до нас скеровувались. Депутати представляють території. Тепер рівномірно розбиті округи і представлені депутати.

— У вашій раді лише п'ять депутатів із 22 є самовисуванцями. Чому партії домінують, хоча тут могли балотуватися всі самовисуванцями?

— Ми потрібні під час виборів кандидатам, партіям, які йдуть в обласні ради, а потім тим, хто у Верховну Раду піде. Партійні вибори мають бути тоді всі, коли в нас створяться справжні ідеологічні партії. Коли не буде партії одної людини — Тимошенко, Литвина, Януковича, зараз Порошенка, Зеленського. Це не партії. Це клуби по інтересах. Зараз я і не в партії "Батьківщина", йшов від партії.

— Ви проти того, щоб спускати партійну систему, але самі ви як голова йшли від партії, і у вас більшість у міській раді вашої партії.

— Я йшов тому від партії, що все ж таки формуються і районні ради, і обласні. Лише з того міркування я йшов із партією "Батьківщина", щоб ми у майбутньому мали прямі зв'язки з областю і все ж таки якісь звідти ресурси до нас скеровувались. Депутати представляють території. Тепер рівномірно розбиті округи і представлені депутати.

— У вашій раді лише п'ять депутатів із 22 є самовисуванцями. Чому партії домінують, хоча тут могли балотуватися всі самовисуванцями?

— Ми потрібні під час виборів кандидатам, партіям, які йдуть в обласні ради, а потім тим, хто у Верховну Раду піде. Партійні вибори мають бути тоді всі, коли в нас створяться справжні ідеологічні партії. Коли не буде партії одної людини — Тимошенко, Литвина, Януковича, зараз Порошенка, Зеленського. Це не партії. Це клуби по інтересах. Зараз я і не в партії "Батьківщина", йшов від партії.

— Як партії шукали кандидаток-жінок на виборах?

— Серед тих жінок, що йшли зі мною, це в основному начальник відділу освіти, дві старости, працівниця міської ради, яка зараз секретарем стала. Це активні люди вже не один рік. З партії "За майбутнє" Олеся Гунка, вона працює в обласній раді, була депутатом. Самовисуванка Марта Закорчевна є депутатом з 2006 року. У нас два кандидати були чоловіки на міського голову і дві жінки. Паритет.

— Профільний комітет парламенту розглядає можливість компенсації депутатам місцевих рад за їхню роботу, яка зараз здійснюється на громадських засадах. Якою була б прийнятна компенсація за їхню роботу в раді?

— Так, щоб я твердо сказав, що це треба вводити, то я на сьогоднішній день не готовий це сказати. У Польщі не платиться якась ставка, а за кількість роботи в комісіях, сесіях. Тут треба вивчити більш досконально. Є такі депутати, що вже сказали, що я зараз не йду, я час витрачаю, не бачу дальше сенсу робити. Є такі депутати, які вже це роками роблять, піднімають тим свій авторитет у громаді, є багато нових, які взагалі думають, що ми, мабуть, народні депутати України, вони гордяться цим.