Станом на кінець 2016 року, максимальна «санкція» за кнопкодавство, яка виконується згідно з Регламентом ВР, — переголосування через факт неособистого голосування (
з 11.12.2014), якщо сам народний депутат надасть зафіксований доказ головуючому на засіданні. І жодного покарання кнопкодаву.
У 2016 році ЧЕСНО продовжував боротися за введення
санкцій за кнопкодавство (
законопроект №1895). Але відсутність надії на політичну волю парламентарів покінчити з цим змушує нас відстоювати технічне рішення — лише у разі якщо в Раді запровадять систему Рада-4 (
голосування з сенсорною кнопкою), яка не дозволятиме депутату натискати дві кнопки під час одного голосування, можна сподіватися на подолання кнопкодавства.
Ми розуміємо, що кнопкодавство надзвичайно
вигідне нинішній владі за умов хиткої коаліції та систематичних прогулів нардепів. Але боротьба за особисте голосування триває незалежно від політичного окрасу Банкової, Кабміну чи парламентської більшості.
Чому Парламент не самореформувався у 2016?
Тільки-но обійнявши посаду спікера Верховної Ради, Андрій Парубій
намагався частково реалізувати 6 з 52 рекомендацій місії Європейського парламенту з реформи Верховної Ради (
законопроект #4696). ЧЕСНО спільно з Громадянською мережею ОПОРА проводили адвокаційну кампанію за неприйняття цих змін, оскільки вони несли суттєві
ризики для українського парламентаризму: