— Робочі місця, МАФи, білборди, комунальне господарство, ліфти, теплоенерго… Чимало проблем у Херсоні, але ми крок за кроком рухаємося, намагаємося давати раду.

Якщо говорити про пріоритети, то перше — це чистота в місті, робота ЖКГ. Другий момент — це робочі місця. Освітлення вулиць — це три. Транспорт — чотири. Паркові зони — це п'ять.

— Освіта і ЖКГ потребують значної кількості фінансів, наскільки пригадую — це 363 мільйони гривень. Також це інфраструктурні об'єкти — ремонти фасадів вулиць і паркові зони.

— Це правда. Ми йдемо до вирішення цієї проблеми й зараз оголосили тендери на заміну протипожежної сигналізації. Наразі їх завернули назад, оскільки при складанні тендерів були завищені ціни близько мільйона гривень. Завдання команди й аудиторів і фахівців — детально вивчити весь бюджетний план, ті тендери. Ми провели конкурс тендерних керівників, запросили киян, які фактично будуть знаходитися в Херсоні й стежити за всіма тендерами. Корупційна споруда в Херсоні потужніша, ніж на Сицилії.

— У нас відкриті депутатські приймальні, є комунікація депутатів безпосередньо в округах, де їх обирали.

— Щиро кажучи, були такі думки. Гадаю, що, перш ніж іти до парламенту, потрібно спершу набратися сили в управлінні регіоном.

— Якісь такі провокаційні питання ви ставите, хочу вам сказати… Ви мене спитали, а в мене перед очима всі вибори пролетіли. (Сміється.) Важко зараз відповісти на це питання. Мабуть, ціна мандата має бути безцінною.

— Якщо говорити про вартісне вираження, то треба розуміти, які ресурси ми хочемо вкласти й за рахунок чого ми хочемо отримати цей мандат. Але спинюсь на першій відповіді.

— Забув. Усе, що було до цього — не пам'ятаю. (Сміється.)

— Є різні шляхи. Усе залежить від того, наскільки люди готові бачити нас, вірити нам, у чому їхня потреба в нашій присутності в цьому місті чи регіоні. А якщо ми говоримо про Верховну Раду, то і в ній.

На жаль, Україна політично безграмотна. Це наше лихо. Споживацький інтерес настільки великий, що люди не усвідомлюють, що вони також є державою, що містяни є жителями міста. Вони приходять і кажуть, що місто їм винне…

— Чому ж? Дадуть. Ті, хто хоче змін, хто в нас вірить.

— За п'ять років хочу прийти до того, щоб Херсон опинився у першій п'ятірці міст України. Якби зараз була можливість прийняти закон про вільну економічну зону чи статус пріоритетного розвитку. Вони мають бути у депресивних містах, то я думаю, що Херсон би вийшов уперед по максимуму. Інших шляхів в Україні не буде. Має бути економічна децентралізація. А та децентралізація, яка відбувається на місцях, не працює. Це все популізм.

(Зітхає.)

— Треба поставити це питання Верховній Раді. Думаю, що 31 жовтня ми побачимо нового депутата від нашої партії у Верховній Раді.

— Я себе вважаю заручником свого життя. (Сміється.) Ні, я себе не вважаю заручником Верховної Ради.

— Я не пригадую кількість законопроєктів. Треба подивитися інформацію про діяльність. Єдине, що я не встиг довести до логічного завершення, то це законопроєкт про вільну економічну зону. Це економічна складова регіону. Те, що у нас відбувається в політиці, то у нас політику ставлять на перше місце, а економіку на друге. А потрібно робити навпаки рефреймінг.

— Давайте повернемося до цього питання пізніше, коли вони будуть… Те, що зараз відбувається у Верховній Раді, то це складний період для України. Мабуть, це пов'язано з певними моментами профпридатності. Повернутися до ВР пізніше? Не ставив собі це за мету. Я хочу спершу навести лад у місті.

— Так, це партія "За майбутнє". Хочу, щоб надалі ця партія набрала ваги і об'єднала всіх тих прогресивних майбутніх парламентарів під своєю парасолею.

— Скоріше так, ніж ні. Знаєте, що таке "так"? Це як "ні", але навпаки. (Сміється.) Гадаю, що варто платити зарплату, щоб депутати не спокушалися на якісь схеми й не займалися шкурними питаннями. Головне, щоб депутати не були ані керівниками комунальних підприємств, ані керівниками у виконавчих органах. Щоб не виникало питання конфлікту інтересів.

— Вони радники, і тут немає конфлікту інтересів. Якщо ми говоримо про радника Стельмашенка, то у нього випробувальний термін на два-три місяці, щоб він потім зміг піти працювати заступником по транспорту й дорогах. Я собі це так уявляю. Після того, якщо ми домовимося з паном Стельмашенком, що він справді готовий стати заступником на цьому напрямку, то він складає свій мандат. Такі повноваження й домовленості. Значить, у цієї людини є "дзвіночки", а в інших, отже, немає.

— Вождя мають знати в обличчя. Якщо вождь, тобто міський голова, якісний, і він на своєму місці, то й місто живе. Якщо міський голова ніякий, то в міста немає майбутнього. Так само без команди людей міський голова нічого не вартий.

— Так. Це дві людини. Однієї вже немає — це Геннадій Кернес, колишній мер Харкова, і є мер Львова — Андрій Іванович Садовий. Це два такі різні амплуа. Львів — це більш європейське місто зі своєю історією й харизмою, а Харків — більш мастодонтне місто, схоже на Херсон, не лише тому, що починається з літери "Х", а тому, що також було у скрутному становищі.

Сумне було місто в 1998, 2001, 2004 роках, а сьогодні це досить сучасне місто. Хоча за бюджетом на душу населення Херсон значно вищий, ніж Харків. Здається, на двісті чи триста гривень. Просто у Харкові крадуть менше.

— Все залежить від того, як ви хочете побудувати партію. Коли я розробляв стратегію та ідеологію партії, моєю метою було те, щоб люди нам повірили. Отримати довіру людей і виправдати їхні сподівання. Гречкосійство — це шлях в нікуди. Це не до нас.

— Коли ми йшли по 184-му округу до ВР, то благодійний фонд уже був. Він з'явився, коли я був депутатом обласної ради і виконував свої функціональні обов'язки. Тоді приходило чимало людей, які просили про допомогу, а ми їм допомагали. Ми ніде це не висвітлювали. Потім було прийнято рішення висвітлювати нашу діяльність. Одним із інструментів і став Благодійний фонд Ігоря Колихаєва.

— На сьогодні я ще є депутатом Верховної Ради, правильно? Таким чином я говорю, що Ігор Колихаєв є, він піклується про округ, люди його пам'ятають. Так само ніхто не скасовував суботники, які будуть після Масниці. Люди мають прибирати там, де вони живуть.

(Зітхає.)

— Я прийняв ЖКГ в убитому стані, розграбованому і знищеному. У нас немає техніки для прибирання вулиць. Зараз ми уклали договори на оренду техніки і продовжуємо шукати партнерів із додатковою технікою, щоб ми могли максимально швидко прибрати в місті. Те саме стосується і сміття, яке знаходиться в Антонівці. Причому сміття в Антонівці було ж раніше? Треба спитати Ігоря Семенчева — колишнього голову селища Антонівка, а нинішнього депутата Херсонської міськради від Блоку Сальдо, чому він довів Антонівку до такого стану. Я можу ще багато розповісти про подвиги Ігоря Ігоровича, але нехай ними займаються правоохоронці. А сміття ми приберемо, дайте трохи часу. Почнемо з центру й перейдемо до околиць.

— Кабмін повинен сам приймати рішення про допомогу. Коли ж усе перекладається на місцеве самоврядування, то давайте зробимо так, щоби ПДВ, який тут сплачується, йшов до міського бюджету, а вже за рахунок цього ми будемо закривати ті питання, що виникають через коронавірус. Я не бачу ніякої конкретики, в тому числі й допомоги від Кабінету міністрів. Я вважаю, що питання щодо коронавірусу — це парафія РНБО.

— Складно сказати, що таке ринковий механізм, а що — ні. Коли в усі кабінети намагаються заносити гроші, ми ставимо запобіжники. Оце і є один із запобіжників. Можна офіційно сплачувати кошти.

— Умовно кажучи, так. Якщо у людей є вільні ресурси, а ми розуміємо, що сьогодні закрита пайова участь, і це є фактично необхідним джерелом надходжень до бюджету міста, тому ми й кажемо — не соромтесь (сплачуйте пожертви — прим. ред.).

— Закон один для всіх. Якщо МАФ установлений незаконно, стоїть на червоних лініях, то ми розуміємо, що тут безкомпромісне "ні". Якщо у МАФа не оформлені документи, ми дамо змогу оформити документи, щоб місто отримувало орендну плату за землю. Для цього й відкриті спецфонди, спецрахунки.

Якщо людина шість років не сплачувала ні копійки, ми побачимо, чи створював такий підприємець робочі місця, чи зробив навкруги благоустрій, і пропонуємо наповнювати бюджет міста Херсона.

— Просто ні. Хіба це дозволено? Я проти самозахвату землі незалежно від конфесії.

— Щоб ремонтувати дороги, потрібні гроші. Якщо у Володимира чи Світлани є інші альтернативні способи ремонтувати дороги, я буду радий їх почути. Хай приходять на прийом і розкажуть. Може, у них є якесь херсонське ноу-хау? Якісні дороги коштують дуже дорого. Щоби десь узяти гроші на дороги, потрібно сплатити податки. Якщо МАФи не платять за оренду землі, якщо білборди не платять, не роблять внески, то за рахунок чого житиме місто?

Ми порахували, що у Києві 3000 білбордів, а в Херсоні — 1300! А надходження до бюджету з одного білборда — 100 гривень на місяць. А має бути 10–14 тисяч надходження і 17 мільйонів гривень дохідна частина за білборди. Треба відключити всіх, хто забирає без лічильників електрику, припинити практику незаконних підключень.

— 12 мільйонів гривень — це часткові порушення. Ми ще не розглядали питання Міськводоканалу, Теплоенерго, дорожнього господарства й Міськсвітла. Це чотири основних галузі, в які ми ще не зайшли з аудитом. Даю мільйон відсотків, що сума виявлених порушень зросте.

Ми знайшли порушення у сфері капремонтів ліфтів, але не добралися до аудиту ремонтів шкіл.

— В Україні кадровий голод. Питання про звільнення пана Чемериса не стояло. Ця людина сама прийшла із підписаною заявою і словами, що хоче звільнятися. Я йому кажу: "Стривайте, ми ж мали з вами поспілкуватися, перш ніж звільнятися. А я вас, пане Чемерис, бачу четвертий раз". Він сказав, що я не приділяю йому належної уваги. Але я здивований, бо ми з усіма керівниками КП проводимо співбесіди, вивчаємо плани робіт. А людина прийшла — і замість діалогу він живе якимись плітками… Знаєте, кажуть, у місті Херсоні всі сплять під однією ковдрою, на жаль. Так от він не приніс план розвитку, не захистив його, хоча отримав ДФРР… От він приніс заяву на звільнення, але має ще два тижні відпрацювати. У мене справді немає кандидатури на цю посаду.

Стосовно Скоблікова, то я справді шукав людей, які були б готові сюди приїхати. Шукав через знайомих. І на три місяці випробувального терміну — будь ласка! У нас всі контракти на три місяці. Якщо протягом цього часу людина показує плани, показує результати — ми далі рухаємося.

— Так. Контракти підписуються на один рік. Кожні три місяці ми цифруємо людей. Якщо за три місяці людина не показує результату, ми тиснемо руку і прощаємося. У мене немає кумів, немає родичів у цьому бізнесі. Важливий лише момент професіоналізму. Незалежно від того, в якій партії була людина, в якій країні працювала, з ким схрещувалася — це взагалі не цікаво! Якщо людина фахова — хай працює, якщо ні — то до побачення.

Якщо сюди люди приходять із бажанням власної монетизації, ми попрощаємося з такими.

— Є проблема, а хіба її до цього не було? Потрібно щороку витрачати щонайменше 200 мільйонів гривень. І тоді ми зможемо щось зробити. Перше, що необхідно зробити для доріг, — це водовідведення. Ми зараз розглядаємо залучення фінансових інвестицій, бо із бюджету міста — 68 мільйонів гривень на дороги. А наше завдання — залучити близько 150 мільйонів додаткових ресурсів. Ведемо перемовини з інвесторами та якісними підрядниками. А поки що робимо ямковий ремонт через температурний режим. Ми не можемо робити середній поточний якісний ремонт за низьких температур.

Щоб фактично зробити дороги, нам необхідно 2,5-3 місяці. Потрібен час на кошторисну документацію, конкурси на "Прозорро"…

— З Києва будемо брати кадри. Залишайтеся тут, навіщо вам у плацкартному вагоні назад їхати? (Сміється.)

— Коли ми змінювали структуру, у нас є перехідний період. Зокрема, з однієї структури людей потрібно через конкурс перевести до іншої структури. Тут виникає певне задвоєння. А далі ми будемо зменшувати кількість працівників згідно з конкурсом. Наприкінці року раз на чотири роки проводиться конкурс на профпридатність, на підставі якого будуть зміни.

— На мої наради він зараз не ходить. Те, що у Бориса Вейшторта є якесь минуле, то коли він подавав заяву на посаду радника, він проходив перевірку. В результаті перевірки ми побачили, що є питання, і він був звільнений. Якщо є питання у правоохоронців чи СБУ, то їх варто спитати. Ще раз поцікавлюся у них щодо пана Вейшторта. Якщо щодо нього є якісь питання, ми зможемо далі якось рухатися в цьому напрямку.

— Щоб говорити про відкриття ринку землі, треба пройти референдум. Здається, так говорив пан Зеленський, що всі питання, які стосуються надр, відповідно до статті Конституції, мають вирішуватися на референдумі. Коли я був в Аграрному комітеті, я говорив не квапитися, а дати змогу, щоб закон було відпрацьовано хоча би протягом двох років. Тобто ми маємо провести закон про референдум, ми маємо створити земельний банк, навести лад у Держгеокадастрі й відійти від рейдерства, яке буде в подальшому. Зараз розглядається законопроєкт 2194, в якому вони чітко хочуть передбачити, щоб іноземці могли купувати ці землі. Закон про ринок землі набирає чинності 1 червня, а в нас іще не розроблена методика, в нас лютує коронавірус… Я спілкуюся з банками, вони кажуть, що на сьогодні не готові давати фінанси під земельні питання. А готові будуть у 2022–2023 роках, коли побачать, як буде працювати цей ринок землі.

Є ті цінності, які продавати не можна. Ізраїль не продає, Китай не продає.

Стосовно спадщини — чому такий механізм? Знаєте, ми справді займаємося аграрним бізнесом тривалий період часу. Ми дуже багато допомагаємо людям — кому з онкологією, кому з іншими питаннями… Люди бачать наш підхід, де є група наших компаній. І люди кажуть, що готові нам передати ці землі, є дуже багато людей, у кого немає родичів.

— Землі для АТО — це бізнес, ми ж це всі чудово розуміємо. Сьогодні у нас тисяча атовців, завтра — п'ять тисяч, післязавтра — двадцять тисяч, мільйон, а землі немає. Я бачу єдиний спосіб — виплачувати їм фінансову компенсацію. До ста тисяч гривень виділити фінансову компенсацію й подякувати саме тим атовцям, які йшли від громади, а не з Харкова, з Луганська, з Криму атовці… Я не бачу загальноукраїнського банку по землі для атовців. Тобто один атовець може для себе п'ять земельних ділянок оформити, так раніше було.

— Якщо просто приходять і кажуть, щоб їм виділили гроші, то ми дивимося, хто ці люди, організації, коли вони створені. Наше завдання — виділяти кошти під програми. Людина приходить, показує програму, захищає її, пояснює, як вона вплине на соціум, що ми врешті отримаємо. Якщо буде результат — виділяємо, не буде — не даємо коштів.

Незалежно від того, хто просить — Книга, чи ляльковий театр, чи якісь національні меншини.

— Вони абсолютно правильно зробили. Це правильна позиція, тоді ж у Львові вирізали українців. Це і моя позиція. Це був Акт відновлення Української держави від 30 червня 1941 року. Я чітко пам'ятаю законопроєкт, який ми розглядали у Верховній Раді. Той акт було проголошено українськими націоналістами, очоленими Степаном Бандерою в день народження армії Гітлера у Львові. Далі цитата, що українська держава буде тісно взаємодіяти з національно-соціальною великою Німеччиною, яка під керівництвом свого вождя Адольфа Гітлера створює новий порядок у Європі й допомагає українському народові звільнитися з-під московської окупації.

Можна питання? Ми воюємо чи ні? Ми воювали чи ні? Наступного дня, як це було проголошено, почалися масові вбивства. Цей уряд Бандери почав погроми і вбивства євреїв у Львові.

— Капосненьке таке питаннячко, але нормальненьке. У Херсоні проживає більше 114 національностей. Сам народ є героєм — жителі Херсона. За ким вони підуть, треба дивитися їхній світогляд. А щоб можна було говорити про патріотизм, то його треба виховувати з дитячого садочка.

Патріотом потрібно бути не тому, що ти святкуєш ті чи інші свята, одягаєш вишиванки… Коли я в дитячих садочках запитую, що таке батьківщина, вони не можуть відповісти. Якщо ми зробимо патріотами маленьких дітей, тобто закладемо якісний код ДНК для майбутнього, ми підемо вперед і в нас буде з ким розвиватися.

— Ні, я просто кажу, що відчуваю.

— Я спілкуюся з депутатським корпусом українською мовою, але мені легше російською, тому що я на ній думаю.

— Будуть кадрові зміни в управлінні культури. Це справді стоїть одним із найважливіших питань. Із 1 червня буде нова структура.

— Я розібрався в команді людей, з якими я піду далі. Також я розібрався, хто не псевдопатріоти і хочуть разом зі мною розбудовувати Херсон та Херсонщину. Я вдячний депутатському корпусу, який проголосував за тих заступників, які мені надалі допоможуть розвивати місто. Я вдячний кадровому аудиту й тим кадрам, які завтра разом зі мною підуть у бій. Ми знайшли 80% тих лазівок, де відбуваються крадіжки й розтрати коштів. Це те, що вдалося мені зробити.

— Як варіант, так. Ми ж пов'язані всі. Хоч і кажуть, що ми не пов'язані з Росією, але всі їздили в Росію? Їздили. Всі їздили в Крим? Крим — це Україна чи Росія?

— Саме так!

— Так, зрозуміло! Крим — це Україна, тут немає ніяких питань.

— Хороше питання ставите. Але ж Крим — це Україна? Я — за економічні відносини. А ви за те, що ми купуємо електрику й газ у Росії? Чому ми купуємо?

— Це все художній свист. Коли я працював у ВР у групі "За майбутнє", ми робили всі економічні розрахунки. Ми збільшили генерацію по вітряках, по альтернативці і зменшили генерацію на АЕС. У нас величезні обсяги генерації й немає споживання. Україна на розтяжці. З одного боку, ми купуємо газ і беремо кредити, з іншого — генеруємо альтернативну електроенергію і компенсуємо за рахунок бюджету. Хіба це нормально?

Тому я вважаю, що якщо Крим — це Україна, то в Криму має бути вода.

— Так, в українському. Або тоді продавайте воду, як варіант.

— Це питання номер один. Інвестклімат іде з України. Немає якісних законів і правил гри. А всі ті законопроєкти, що розглядалися, про бізнес-нянь, про дайте тридцять мільйонів, дайте двадцять мільйонів… Це ні про що. Краще дайте мінімальні кредити під 2% для тих підприємств, які на сьогодні працюють, тоді вони більше згенерують валового доходу, більше платежів до бюджету. Але, маючи більше продуктів, треба думати про ринки збуту. У нас немає якісного лобі для продажу нашої продукції на світовому ринку.

Але ще питання, у що вкладати. Усі заводи і промзони в Херсоні застарілі. Єдиний шлях — розглядати Херсон на кшталт Батумі: швидкий приріст — це інвестиції в переробну промисловість, харчову, яка не вимагає великих генерацій, обираємо напрямок туризму, робимо медичний туризм, щоби гроші не вивозилися з країни. І робити місто комфортним для проживання, умовні Канни чи Ніцца.

Ми зараз провели перемовини з німецько-українським підприємством про будівництво сміттєпереробного заводу, які готові завести сюди інвестиції близько 15 мільйонів євро з додатковими інвестиціями з будівництва теплиць і переробки пластику в мастила та генерацією кілоджоулів в альтернативну енергетику.

Сміттєзвалища вистачить максимум на чотири роки.

— Моє завдання — завести сюди інвестиційний клімат. Збільшити обсяги будівництва. Третє — це паркові зони. Хочу відновити мінімум чотири парки. Також хочу зробити якісний водний транспорт для водних прогулянок, перевезень людей на дачі, для туризму. Дельта річки Дніпро дуже красива. Таких місць нема ні в Києві, ні у Дніпрі, ні у Кременчуці, ні в Полтаві.

Також на меті прибрати стихійну торгівлю, що дуже важливо, а ринок впорядкувати. Максимально прибрати місто і якісно зробити освітлення й дороги. Щодо ліфтів — це не до мене, це до ОСББ. І сміттєпереробний завод я хочу запустити.

— Щиро кажучи, немає часу. Іноді хочеться трохи і поспати. Хоча, я гадаю, зараз стане трохи полегше, і ми у швидкому темпі будемо набирати обертів.

— Так, зі свого кабінету. І далі будемо повністю робити ремонт у коридорі, викладемо плитку, зробимо нормальні туалети, хотів іще душові. Зробити ремонт було необхідно, щоб не жити в засолених кабінетах тих людей, які не поважали себе.