Царьов Олег Анатолійович

Народний депутат від “Партії регіонів” IV-VII скликань. 

У 2024 році відповідно до рішення РНБО позбавлений держнагород

Суд заочно визнав Царьова винним у фінансуванні збройної агресії рф. У нього конфіскували майно на суму 460 млн грн.

Того ж року суд арештував нерухомість Олега Царьова на майже пів мільярда грн. Слідство встановило, що Царьов уклав договір з підрозділом росгвардії на монтаж та обслуговування технічних засобів охорони двох кримських об’єктів. 

У 2023 році суд визнав Олега Царьова винним у посяганні на територіальну цілісність та недоторканність України, насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу.

Олегу Царьову оголосили підозру у фінансуванні росгвардії. Слідство встановило факти грошових переказів за охорону належних йому музею-садиби та санаторію у м. Ялта. Їх переведено на рахунки "федерального державного унітарного підприємства "Охорона" служби військ національної гвардії рф". 

Того ж року СБУ оголосила підозру Олегу Царьову в державній зраді. Він співпрацював з керівництвом міноборони рф після початку повномасштабного вторгнення.Царьов надавав рф інформацію про наслідки російських повітряних ударів по території України. Зокрема передав детальні відомості про результати ракетного обстрілу Кременчуцького нафтопереробного заводу.Цю інформацію Царьов отримав від фігуранта реєстру Держзрадників Дмитра Святаша.

Того ж року почав жалітися, як в росіян все погано і що, на його думку, має стати ще гірше. Пророкував поразку росії у війні, удари по території рф та наступ ЗСУ на Крим. До цього казав, що росія втратила Україну.

У 2022 року за кілька тижнів до повномасштабної війни “Financial Times” з посиланням на джерела у розвідці повідомило, що Кремль розглядає Царьова як можливого кандидата на голову окупаційної адміністрації.

У відеозверненні закликав державу-окупанта Росію надіслати своїх надзвичайників на територію України, яка є суверенною і незалежною державою. Після цього Генпрокурор України оприлюднила інформацію, що Царьов підозрювана особа у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 та ч. 1 ст. 111-1 КК України  –  заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків, а також до підтримки рішень та дій держави-агресора і її збройних формувань, до співпраці з державою-агресором і її збройними формуваннями.

Згодом Шевченківський райсуд Києва визнав винним Олега Царьова у публічних закликах до умисних дій для зміни території та державного кордону України, а також повалення конституційного ладу з використанням ЗМІ. Ідеться про висловлювання Царьова під час президентської виборчої кампанії у 2014 році в ефірі "Громадського телебачення", "Росія 24" і російського "1 каналу".

Тарож Царьову повідомили ще одну підозру — у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України та колабораційній діяльності після того, як Царьов звернувся до мера Кривого Рогу Олександра Вілкула і запропонував йому здати місто російським окупантам.

У 2021 році в Царьова померла молодша донька.

У 2019 році політик наголосив на тому, що російська влада його обдурила і продає санаторії в тимчасово окупованому Криму, в які він інвестував фінанси, іншій особі.

У 2015 році державний зрадник, який очолив “Парламент” так званої Новоросії, пояснив, що його діяльність цього органу “заморожена”.

У 2014 році Царьов переконував, що майдан зачистять під протестувальників за годину, підтримував диктаторські закони, прийняті парламентом 16 січня.  

Під час ефіру на Громадському ТБ народний депутат не зміг надати відповідь на питання журналіста, коли розпочалася друга світова війна.

Після втечі Віктора Януковича з країни Олег Царьов подав документи до ЦВК, щоб балотуватися на посаду президента України, а потім подав заяву із відмовою про балотування. 

Цього ж року парламент підтримав подання Офісу генпрокурора зі звинуваченням Царьова у державній зраді, сепаратизмі, зняв недоторканість із нардепа та дав згоду на обрання Царьову запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Політика оголосили у міжнародний розшук.

У 2013 році Царьов назвав державне свято День Конституції днем ганьби українського народу та запропонував зробити суржик державною мовою в Україні.

Був одним із 148 нардепів, які підписали звернення до Сейма Польщі з проханням про визнання Волинської різанини геноцидом поляків.

Запропонував зробити російську державною мовою в Україні. Виступав проти підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.

У 2012 році виграв вибори до парламенту як член “Партії регіонів” на одному з мажоритарних округів Дніпропетровщини (40 округ). У своїй програмі політик зазначив: “Я йшов у шахтарських колонах в 2004 році в Києві проти «помаранчевого» безладу. Боровся з фашистами і націоналістами всіх мастей. Я завжди виступав за позаблоковий статус України, є противником вступу в НАТО. Я відстоюю дружбу з Росією, російську мову і нашу велику історію – історію Жукова і Гагаріна…”

Цього ж року разом із своїми колегами звернувся із пропозицією встановити в Києві пам’ятник прем’єр-міністру російської імперії Петру Столипіну, який вів боротьбу з національними автономіями і заявляв, що поки він живий у Києві не буде пам’ятника Тарасу Шевченку.

У 2010 році під час ратифікації Харківських угод, які дозволили продовжували перебування Чорноморського флоту РФ на території України, Царьов бив опозицію, яка намагалася зупинити прийняття рішення, яке порушувало суверенітет України.

У 2007 році був обраний як член “Партії регіонів” до Верховної Ради України під номером 114.

У 2006 році був обраний народним депутатом як списочник “Партії регіонів”.

У 2004 році штаб кандидата у президенти Віктора Ющенка оприлюднив розшифровку телефонної розмови, яка свідчила про те, що на користь Віктора Януковича через транзитний север відбувалося фальшування результатів виборів. Царьов, за повідомленнями ЗМІ, був одним із тих, хто організовував фальшування. 

У 2002 році став народним депутатом IV скликання, його обрали по мажоритарному округу Дніпропетровщини (округ 40). 

Народився 2 червня 1970 року в місті Дніпрі.