Підсумки 2024 року: як українська політика очищається від російського впливу

Одне з найскладніших рішень — заборона російської “церкви”, яка фактично діяла як агентурна мережа ФСБ. Парламентарі довго відтягували цю ініціативу, адже для частини електорату це непопулярне рішення. Так само оглядались на Європу, чи не скажуть там, що наступаємо на свободу віросповідання. Але для України — це не просто важливе символічне рішення, а питання національної безпеки. 

У Реєстрі зрадників, який Рух ЧЕСНО веде від початку повномасштабного вторгнення, 63 релігійних діячі, майже всі вони — представники московського патріархату. Напередодні Служба безпеки України зібрала докази підривної діяльності митрополита Ізюмської та Купʼянської єпархії УПЦ МП. Священнику оголошено підозру за виправдовування агресії РФ та глорифікацію її учасників. Цього року кілька московських попів уже отримали судові вироки. 

Крім того, у 2024 році заборонили ще чотири проросійські політичні партії, загалом таких уже щонайменше 22. Попри те, що Мін'юст продовжує ініціювати заборони, парламент досі не вирішує питання, що ж робити з представниками заборонених партій у місцевих радах. Комітет держвлади цьогоріч не розглянув жодної з раніше запропонованих законодавчих ініціатив. 

Проросійські політики досі зберігають свій вплив у Верховній Раді. Як свідчать дані голосувань, їх голоси необхідні владі для ухвалення рішень. Якщо Конституція не дозволяє їх позбавити мандатів, то обмежити їх роль у парламенті можна через відкликання з керівних посад у комітетах. Так 13 представників проросійської забороненої ОПЗЖ досі на посадах заступників, секретарів та голів підкомітетів. 

У грудні після публічного тиску вдалося усунути Юрія Бойка з Комітету з питань прав людини. Нардепи не змогли ухвалити це рішення з першого разу. Крім того, президент досі чомусь не може позбавити Бойка звання Героя України. 

У листопаді 2024 року парламент ухвалив законопроєкт про позбавлення держнагород зрадників та колаборантів, про що Рух ЧЕСНО неодноразово закликав владу. За кілька днів після голосування президент Володимир Зеленський підписав указ, яким увів у дію рішення РНБО щодо позбавлення державних нагород зрадників України. До списку увійшло 34 особи, серед яких – народні депутати, ексурядовці, правоохоронці, російські політичні, релігійні та культурні діячі. Усіх їх позбавлено держнагород України безстроково, а до десяти з них застосований максимальний набір санкцій — 21 вид. Йдеться не лише про позбавлення держнагород України, а й, зокрема, блокування активів, анулювання ліцензій і дозволів та повне припинення торговельних операцій.

Україна продовжує деколонізацію. Ця ініціатива є вкрай важливою, проте наштовхуєься на спротив любителів “вулиць Пушкіна”. У вересні цього року Верховна Рада з другої спроби таки ухвалила постанову про перейменування сотень населених пунктів, назви яких пов’язані з російським імперським та радянським минулим. 

Попри певні здобутки, бачимо також і сигнали, що російські сили планують повернення. Портнов, який очолював адміністрацію втікача Януковича та перебуває у санкційному списку США за вплив на судову систему, подав позови проти низки ГО і медіа, щоб заборонити називати його проросійським. Він вимагає від редакцій видалити журналістські розслідування та сплатити чималі кошти за послуги його адвокатів. 

Так само Нестор Шуфрич, який перебуває в СІЗО за державну зраду, через суд вимагає, щоб його возили у парламент і він міг виконувати свої депутатські повноваження. 

Обмеження російського впливу на українську політику — одна зі стратегічних цілей ЧЕСНО. Ми бачили, як Росія втручається у політику Молдови, Грузії, Словаччини та Угорщини. Ми маємо бути готовими до цього також на повоєнних виборах. Вільні і незалежні вибори без впливу кремля після завершення війни — це ще одна битва за українську державність. 

Віта Думанська для Української Правди