Світ мереж у вирі війни: як громадські організації об’єдналися у боротьбі за Україну

Це низинний активізм, який показав потенціал окремих людей і неформальних груп у формуванні активної громадянської позиції та швидкому об’єднанні у часи криз і трагедій. Така активність є циклічною та досить короткотривалою за своєю природою. Як показав революційний досвід у часи незалежності, українцям не вперше доводиться об’єднуватися на тлі соціальних потрясінь. Як же війна вплинула на секторальний рівень, зокрема на організації громадянського суспільства — чи відбувся сплеск співпраці між ними та консолідація в умовах хаосу війни та на тлі реформ?

Ми спробували дослідити це за допомогою мережевого аналізу, проаналізувати структуру взаємодій неурядових організацій та їх об’єднання у тимчасові коаліції у перші пів року повномасштабного вторгнення. 

Довкола чого і як часто об’єднувалися ГО? Які організації виступили ключовими ланками у мережі спільних дій? Які закономірності й потенціал приховує мережа? Про все це й не тільки — в аналізі. 

Коаліції громадських організацій під час війни

Мережевий аналіз — це простий і наочний спосіб продемонструвати спільноти у їхній динаміці та взаємозв’язку. Він не лише показує поточні рамки взаємодій, а й допомагає побачити їхні закономірності та прихований потенціал. Водночас перешкодою в застосуванні мережевого аналізу є нестача даних у відкритому доступі. Ми можемо апелювати до масштабних взаємодій у громадянському суспільстві, але знайти фактологічні підтвердження цьому доволі складно.

Це дослідження стало амбітною спробою зібрати базу змістовних і виразних даних, щоб візуалізувати актив українського громадянського суспільства на основі публічної активності у перші пів року повномасштабної війни.

Зібрана база даних про підписантів публічних листів, заяв та звернень неурядових акторів до міжнародної спільноти та української влади стала основною джерельною базою й дала можливість побудувати мережеву мапу зв’язків у неурядовому секторі.

Безперечно, відчуття національної єдності під час війни сприяло більшій згуртованості серед НГО у їхній діяльності на підтримку України. Як із початком війни у 2014 році, так і з першого дня повномасштабного вторгнення громадські організації почали утворювати коаліції для подолання наслідків агресії, зокрема для координованої документації військових злочинів та сприяння відновленню України (наприклад, “Україна. П’ята ранку”, “Трибунал для Путіна”, коаліція Rise Ukraine).

У значній кількості в публічному просторі з’являлися публічні заяви із закликом до міжнародної фінансової та військової підтримки, введення жорсткіших санкцій проти росії, вимогами до української влади щодо забезпечення демократичного врядування (див. Таблицю 1). Такі звернення були інструментом адвокації конкретних і необхідних рішень. З аналітичної точки зору публічні заяви груп організацій можна розглядати як “одноразові коаліції”, де громадські актори координуються між собою для формулювання й адвокації чіткої та зрозумілої цілі.

Серед перших таких заяв, поширених у лютому — березні 2022 року, було введення санкцій проти росії та надання військового обладнання Україні, вимога до ООН про створення міжнародного трибуналу над путіним та вищим керівництвом росії, вимога до ЄС і міжнародних інституцій забезпечити безпеку ядерних об’єктів в Україні тощо. Найбільш масштабне звернення громадянського суспільства у перші пів року війни, підписане 227 організаціями, закликало ЄС надати Україні статус кандидата та впровадити ключові реформи. Ініціатива “Маніфест громадянського суспільства 2022” об’єднала 117 організацій навколо принципів повоєнного відновлення України. Третє за кількістю підписів звернення, оприлюднене 4 березня 2022 року, після атаки на Запорізьку АЕС, закликало НАТО захистити українське небо. Його підтримали 96 організацій, що дало старт довгостроковій адвокації в цій сфері.

Аналіз мережі

Для цього аналізу було зібрано з відкритих джерел дані про організації — члени 67 одноразових (публічні заяви) та 7 постійних коаліцій, створених у період із 24 лютого 2022 року до 31 серпня 2022 року. На основі зібраних даних було побудовано дворівневу мережу, яка включає загалом 991 суб’єкт. Із них 917 — це актори: громадські організації, ініціативи, освітні установи, бізнес, профспілки тощо, а 74 — коаліції (як одноразові, так і постійні).

Дані показали, що більшість акторів мережі переважно зареєстровані у Києві (480), решта (418) — в інших регіонах України. У мережі присутні організації з таких областей: Дніпровська (35), Львівська (31), Харківська (30), Одеська (29), Донецька (21), Івано-Франківська (21), Вінницька (21), Тернопільська (19), Рівненська (17), Хмельницька (16), Херсонська (16), Волинська (15), Запорізька (14), Сумська (13), Закарпатська (12), Луганська (11), Миколаївська (11), Кіровоградська (10), Чернівецька (9), Полтавська (9), Чернігівська (8), Черкаська (7), Крим (4), Житомирська (4), в тому числі 19 акторів без чіткої реєстрації (проєкти, медіа чи неформальні ініціативи).

Більшість акторів є громадськими організаціями (610), решта розподілена так: громадські спілки (56), благодійні організації чи фонди (47), неформальні ініціативи чи платформи (44), бізнес (27), медіа (20), профспілки (20), асоціації (19), державні органи (15), освітні інституції (12), проєкти (13), релігійні установи (10), дослідницькі інститути (8), юридичні фірми (4), міжнародні організації з українською реєстрацією (5), мистецькі установи (4), одна політична організація та один загін територіальної оборони.

Мережа акторів

Ми отримали мережу акторів, перетворивши дворівневу структуру, де були як актори, так і коаліції, на однорівневу мережу. Вона відображає зв’язки лише між акторами на основі їхньої участі у спільних коаліціях чи підписання тих самих публічних заяв.

Мережа з 917 акторів дуже щільна: між будь-якими двома учасниками в середньому лише два “рукостискання”, і навіть найбільш ізольованих можна дістатися за три кроки через посередників. Це показує потенціал для комунікації та співпраці у громадському секторі, незалежно від географії чи напрямів діяльності.

Серед усіх 917 акторів мережі 586 (64%) мають дуже слабкий зв’язок із мережею: вони брали участь лише в одній коаліції або підписали одну публічну заяву. Серед цих найменш інтегрованих організацій 48% (281) базуються в Києві, тоді як 52% — це місцеві та регіональні НГО. Із них 357 зареєстровані як офіційні організації громадянського суспільства (ОГС), а решта 230 мають інші форми реєстрації — наприклад, бізнес, державні установи, освітні заклади чи профспілки.

Організації, які перебувають на периферії мережі, часто стикаються з обмеженнями у взаємодії. Вони зазвичай не мають прямого контакту з центральними гравцями мережі, і їхня співпраця з впливовими організаціями залежить від посередників — так званих мережевих брокерів, які забезпечують зв’язок.

Водночас лише 91 організація (10%) має більш ніж 5 членств у коаліціях протягом досліджуваного періоду. У цьому проактивному ядрі 78% (71 організація) базуються в Києві, що вказує на їхню здебільшого національну активність. Центр прав людини ZMINA є абсолютним лідером за кількістю членств у коаліціях (33 членства). Також серед найактивніших — Центр громадянських свобод (31 членство), Українська Гельсінська спілка з прав людини (24), “КримSOS” (24) та “Детектор медіа” (20).

Серед регіональних ОГС виділяються 4 найактивніші організації, які брали участь не менш ніж у 10 коаліціях або публічних заявах: Харківська правозахисна група (16 членств, Харків), “Право. Людина. Довкілля” (14 членств, Львів), Будинок прав людини в Чернігові (13 членств, Чернігів) та “Екоклуб” (12 членств, Рівне). Ці організації демонструють приклади активної участі навіть за межами столиці.

Однак показник кількості членств у коаліціях може бути не таким інформативним, як інший індикатор — кількість зв’язків у мережі з іншими акторами через спільне членство. Наприклад, Центр прав людини ZMINA, який входить до майже половини ідентифікованих коаліцій (33), за кількістю зв’язків з іншими акторами посідає лише 27-ме місце (382 зв’язки). Організації з найбільшою кількістю зв’язків, такі як Центр громадянських свобод, Рух ЧЕСНО, ОПОРА, DEJURE, Центр протидії корупції, “Детектор медіа” та УНЦПД, є центральними гравцями. Вони виконують роль впливових “хабів”, забезпечуючи стабільність мережі через щільність взаємодій та координацію.

У контексті посередництва, що відображає здатність організацій бути посередниками між акторами, які знаходяться на відстані один від одного, ключову роль відіграють близько 50 організацій. Ці “мережеві брокери” часто об’єднують різні сектори та географічні регіони. Серед них багато регіональних організацій, таких як “Бізнес-асоціація “Ми — Херсонці” (Херсон), “Еколтава” (Полтава), “Екологія-Право-Людина” (Львів), “Агентство ефективних рішень” (Івано-Франківськ), “Смарт медіа” (Харків) та “Екоклуб” (Рівне).

Особливо виділяється Торгово-промислова палата України, яка має найвищий показник посередництва, попри участь лише у двох ініціативах: заяві “Як зберегти віру в ЄС і дати поштовх реформам” та новоствореній коаліції бізнес-спільнот за модернізацію України. Це демонструє значний, але часто недооцінений потенціал локальних лідерів у створенні “містків” між різними секторами суспільства, зокрема між громадськими організаціями та бізнесом.

Основних і периферійних учасників мережі можна визначити за показниками центральності. У цьому випадку статистично значущим виявився показник центральності, який оцінює не лише кількість зв’язків актора, але й їхню важливість, надаючи перевагу зв’язкам із більш впливовими учасниками. 

Максимальний показник центральності (1) мають чотири організації: Центр громадянських свобод, мережа ОПОРА, DEJURE та Рух ЧЕСНО. Ще 24 актори мають високі значення (0,9), серед них лише двоє представляють регіони: ХАЦ (Харків) та Жіночий антикорупційний рух (Хмельницький). Цей показник свідчить про їхню близькість до найвпливовіших учасників мережі та високий рівень впливу в цілому. 

Кластери мережі

Побудована мережа має своє центральне ядро, але також включає локальні точки тяжіння, що формуються навколо кластерів акторів із тісними зв’язками, схожими інтересами та цілями. Це дозволяє краще зрозуміти структуру мережі та виокремити різні центри активності й локальних лідерів. Кластеризація мережі дозволила виділити шість великих тематичних груп. Для зручності ми дали їм умовні назви, що відображають основний тематичний напрямок кожного кластеру. 

Кластер антикорупції та прав людини

Цей найбільший кластер об’єднує 310 національних і регіональних організацій, що працюють у сферах громадського моніторингу, антикорупції та прав людини. Більшість групи складають громадські організації (67,7%), благодійні фонди (7%), бізнес-організації (3,9%) та медіа (3,5%), а також низка релігійних установ. Серед державних установ у групі присутні Верховний суд і Державна служба України з етнополітики. 

Провідні учасники: ЦГС, Рух ЧЕСНО, DEJURE, УКМЦ, ЦПК, ХАЦ, “ІСАР “Єднання”, УНЦПД, АНТС, ZMINA, НАКО та ін. Завдяки багатотематичності цей кластер є ефективним у створенні зв’язків між акторами. Велика кількість членів входять до ядра мережі та є найбільш впливовими з точки зору кількості зв’язків та ступеня посередництва.

Кластер медіа та досліджень

Об’єднує 137 акторів, здебільшого з Києва (понад 70%). Це провідні медіа, освітні та дослідницькі установи, як-от Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди, НаУКМА, КШЕ, ЛНУ та Український інститут. Кластер демонструє середню згуртованість, але має високий потенціал для міжкластерної співпраці. Провідні учасники: ОПОРА, “Детектор медіа”, Інститут масової інформації, “Інтерньюз-Україна”, DiXi Group, “Лабораторія законодавчих ініціатив”, Фонд “Демократичні ініціативи”, Центр “Жіночі перспективи”, “Євромайдан SOS”.

Екологічний кластер

Складається зі 114 організацій, переважно регіональних. Менше третини базується в Києві. Лише 10 акторів мають показник центральності вище 0,1, тож більшість учасників цієї підгрупи є периферійними гравцями мережі. Цей кластер має слабкі зв’язки з центральними акторами та низьку міжсекторальну активність, але вдало гуртується у своїх межах. 

Провідні учасники: “Екоклуб”, “Екологія-Право-Людина”, “Еколтава”, “Зелений світ”, “Екодія”, “Суспільство Зіровейст”, “Українська кліматична мережа”, “Досить труїти Кривий Ріг”.

Бізнес-кластер

Це найменший кластер із 71 учасника, переважно бізнес-спілок, асоціацій підприємців і профспілок, 60% із яких зареєстровані в Києві. А також найбільш ізольований кластер, де лише 4 учасники мають ненульові показники посередництва та центральності та демонструють відкритість до співпраці з іншими секторами: “Бізнес-асоціація “Ми — херсонці”, CEO Club, “Бізнес-спільнота Board”, “Кремінська бізнес-асоціація”.

Регіональний кластер

Складається з 79 регіональних і місцевих організацій, лише 11 базуються в Києві. Більшість є периферійними акторами мережі, але 8 із них виконують потужні посередницькі ролі ролі і прокладають “містки” між ядром громадського сектору та локальними гравцями. Ними є: “Агентство ефективних рішень” (Івано-Франківськ), “Країна вільної громади” (Донецьк), “Смарт медіа” (Харків), “Молодіжна ініціатива міст” (Донецьк), “Деснянська ліга натуралістів” (Чернігів), “Сприяння розвитку села” (Рівне), “Фонд громад “Рідня” (Львів), Освітньо-аналітичний центр розвитку громад (Тернопіль).

Кластер реформ і експертизи

Цей кластер із 206 учасників включає аналітичні центри та організації, що просувають реформи. У кластері також присутні 35 профспілок, громадських об’єднань, асоціацій та бізнес-структур. Більшість членів базується в Києві, і хоча вони тяжіють до центру, багато з них мають нульові показники посередництва. Тож попри те, що більшість членів цієї групи є частиною мережевого ядра, вони не дуже ефективні у зв’язуванні різних ізольованих сегментів мережі. 

Провідні актори: ЦППР, Центр економічної стратегії, Інститут законодавчих ідей, “Вокс Україна”, “ТІ Україна”, “Стейтвотч” та ін. Українська торгово-промислова палата є ключовим посередником.

Ядро мережі акторів (109 акторів), кольори представляють кластери, розмір акторів пропорційний кількості зв’язків

Ядро мережі складають 11,8% (109) акторів, кожен із яких має щонайменше 230 зв’язків. Важливим спостереженням є те, що члени бізнес-кластера та регіонального кластера не представлені у групі “мережевого ядра”. Ці актори не мають виразного впливу з огляду на центральність і кількість зв’язків, однак саме у цій групі периферійних акторів криється найбільший прихований потенціал мережування. Провідні актори цих маленьких кластерів відіграють одну з найважливіших ролей у поєднанні різних спільнот і мають значний потенціал для залучення периферійних акторів та ізольованих мережевих груп (Рис. 6).

Мережа акторів із кластерами, позначеними різними кольорами. Розмір акторів пропорційний показнику рівня посередництва

Висновки

Аналіз коаліційної діяльності українських громадських організацій у перші місяці війни показав великий потенціал об’єднання на тлі екзистенційних криз. Ядро мережі складається з 11% найактивніших організацій, які ініціюють публічні заяви, формують коаліції та згуртовують спільноти. Решта учасників здебільшого перебуває на периферії, має обмежений вплив. Третина акторів має нульову центральність і одноразову участь у спільних ініціативах, що може суттєво обмежувати їхню подальшу активність.

Кластерний аналіз виокремив три великі згуртовані групи з впливовими акторами та три різною мірою ізольовані кластери, де локальні лідери відіграють ключову роль у підтримці зв’язків. Ці лідери, навіть не будучи центральними фігурами мережі, запобігають її фрагментації. Кризові умови війни допомогли ізольованим групам мобілізуватися до спільної публічної діяльності, але без постійних посередників вони ризикують залишитися поза увагою ядра мережі. Тому інтеграція периферійних акторів і більше залучення до спільної роботи організацій-містків відкриває можливості для міжрегіональної та міжсекторальної співпраці, таким чином посилюючи згуртованість громадянського суспільства.

Методологія дослідження та дані

Отримати змістовні дані з відкритих джерел для аналізу мережевих зв’язків — непросте завдання. Зазвичай такі дані або недоступні, або ж фрагментовані, неповні та несистематизовані. Проте піковий сплеск активності громадських ініціатив у публічному просторі у відповідь на виклики війни виявив системність у їхніх практиках. Основною метою дослідження було створення мапи мережевих зв’язків між громадськими організаціями та іншими суспільними акторами на основі їхньої участі в одноразових коаліціях, якими є публічні заяви і звернення. Це допомогло проаналізувати складну структуру взаємодій у мережі, виділити її кластери, а також визначити ключові ролі, які відіграють різні типи акторів у цьому процесі.

Для аналізу було зібрано з відкритих джерел дані про 67 одноразових (публічні заяви) та 7 постійних коаліцій, створених у період із 24 лютого 2022 року до 31 серпня 2022 року. Ми моніторили медіаплатформи, сайти та сторінки у соцмережах провідних організацій громадянського суспільства. Водночас, попри ретельне відстеження, реальна кількість публічних заяв може перевищувати отриману вибірку.

Зазвичай до публічних заяв або після оголошення про створення нової постійної коаліції надаються списки підписантів. Вони були зібрані, оброблені та класифіковані як ключове джерело даних для дослідження. Оскільки аналіз мав на меті дослідити лише зв’язки між організаціями, ми обирали лише ті заяви, які були підписані організаціями, та виключили ті, що були ініційовані окремими особами (медіаекспертами, активістами тощо). Так, аналіз не включив постійні коаліції, засновані окремими лідерами громадянського суспільства, наприклад Міжнародний центр української перемоги (ICUV) або численні публічні заяви, підписані окремими громадськими лідерами. 

Щодо цільової аудиторії публічних заяв, то 36 з них адресують свої вимоги міжнародній спільноті (країнам — членам НАТО, ООН, ЄС, Міжнародному комітету Червоного Хреста, Світовому банку, урядам країн G20 та G7 тощо), 28 — українським органам влади, а 10 — обидвом категоріям адресатів. Усі коаліції виникли після повномасштабного вторгнення Росії, за винятком включених в аналіз Реанімаційного пакета реформ (РПР) та Коаліції організацій, які опікуються питаннями захисту прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України.

Інструменти мережевого аналізу не дуже придатні для аналізу дворівневих мереж із двома типами суб’єктів. Отримана дворівнева мережа містить лише зв’язки акторів і коаліцій, однак не відображає найцікавішого — зв’язків безпосередньо між акторами. Тому за допомогою методу проєкції дворівнева мережа, яка зображує одночасно акторів і коаліції, була трансформована в однорівневу мережу — мережу акторів, пов’язаних за принципом спільного членства. У цей спосіб з мережі прибирається “другий рівень” — коаліції, і відображаються лише актори та зв’язки між ними. Як наслідок, актори зображуються пов’язаними в мережі, якщо брали участь у тій самій коаліції чи підписували ту саму публічну заяву.

Звісно, така проєкція будує непрямі зв’язки між акторами. На практиці більшість членів одноразових коаліцій можуть не взаємодіяти напряму, однак, безперечно, перебувають у безпосередньому наближенні один до одного у спільному секторі, знають про існування одне одного, тож мають як мінімум інформаційний зв’язок.

Аналіз різних параметрів мережі, таких як кластеризація, кількість зв’язків, посередництво, центральність, дозволяє розрізнити центральних і периферійних акторів. Крім того, це допомагає визначити різні ролі та функції акторів у мережі та її підгрупах.

Ядро мережі, тобто основні гравці у побудові тимчасових коаліцій навколо окремих публічних заяв та закликів до дії, було визначене через алгоритм K-core.

Виявлення кластерів мережі було здійснено за допомогою алгоритму виявлення мережевих спільнот зі стандартним коефіцієнтом-1 (що дозволяє виявити більші кластери).

Якщо вас цікавить додаткова інформація щодо позиції вашої організації у мережі, адресуйте ваші питання Олені Рибій: [email protected].