Підсумки Ради-9: чиї ініціативи стають законами і хто подає тисячі правок, нардепи-балакуни та мовчуни

Крім того, народні депутати витратили приблизно 30 днів на виступи в парламенті та подали майже 6,5 тисяч депутатських запитів.

ЧЕСНО продовжує підбивати підсумки п'яти років Ради-9. У цій частині ми розповімо про поправковий спам протягом скликання, нардепів, які подали найбільше законопроєктів, про те, чиї ініціативи зрештою стали законами, про нардепів-балакунів та мовчунів і кому обранці надсилали свої запити протягом роботи парламенту цього скликання.

За п'ять років роботи ВРУ 9-го скликання народні обранці ініціювали понад 12 тисяч законів і постанов. Найбільшу активність, очікувано, проявили представники фракції більшості, "Слуги народу" – вони очолюють ТОП-10 за кількістю поданих законів (окремо чи у співавторстві). 

На першому місці за кількістю ініційованих проєктів – Георгій Мазурашу, який є автором або співавтором 887 ініціатив. Варто наголосити, що водночас нардеп має найменший відсоток прохідності проєктів серед топових ініціаторів: лише 19% його ініціатив були проголосовані. 

Протягом останніх років Мазурашу ініціював низку одіозних пропозицій. Так, наприклад, у 2023-му він став співавтором законопроєкту про заборону критики в соцмережах, а в 2020-му році зареєстрував скандальний законопроєкт, який пропонував відповідальність за "пропаганду гомосексуалізму та трансгендеризму". До цього Мазурашу разом із фігурантом Реєстру зрадників Максимом Бужанським пропонував скасувати штрафи за відмову обслуговувати клієнтів українською. 

ЧЕСНО раніше писав, що протягом року найбільшу кількість законопроєктів серед нардепів зареєстрував також Георгій Мазурашу, але відсоток "прохідності" його ініціатив серед лідерів подачі найменший.

Ще один із найактивніших зачинателів – ексголова Комітету з питань держвлади та місцевого самоврядування, підозрюваний у незаконному збагаченні "слуга" Андрій Клочко. Серед понад 700 зареєстрованих нардепом ініціатив був, зокрема, законопроєкт, який громадський сектор розцінив як спробу зірвати конкурс на призначення очільника НАБУ.

Читайте також: Як фракції і групи ВРУ голосували за закони протягом скликання – аналіз ЧЕСНО

Передбачувано, серед провідних ініціаторів значаться голови парламентських комітетів. Адже, як правило, саме вони є першими в колективі співавторів законопроєктів та реєструють їх. Зауважимо, що в таких випадках йдеться переважно про напрацювання всього комітету, а не лише його голови, заступника чи окремого нардепа. Крім того, важливим фактором для потенційного ухвалення законопроєкту чи постанови є наявність керівної посади на рівні фракції або партії в автора ініціативи.

Далі серед найактивніших ініціаторів йде голова Комітету з питань соцполітики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова, податкового комітету Данило Гетманцев, екокомітету Олег Бондаренко, керівництво Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв та Євгенія Кравчук, а також голова Комітету з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха. 

Читайте також: Три найвпливовіші нардепи у Раді

Серед представників інших фракцій та груп найактивніше беруть участь у законодавчому процесі голова Комітету свободи слова від "Голосу" Ярослав Юрчишин, Сергій Мінько з "Довіри", Ірина Геращенко від "ЄС", Михайло Цимбалюк від "Батьківщини" та Ірина Констанкевич із групи "За майбутнє". Вони подали найбільше ініціатив з-поміж своїх колег по фракціях та групах. Утім, переважно вони мають нижчий відсоток прохідності законопроєктів, ніж представники монобільшості. 

Проте вимірювати ефективність депутатів варто не лише кількістю поданих ініціатив, але й за числом тих із них, які стають чинними актами. 

Лідерами за кількістю проголосованих законопроєктів також є керівництво парламентських комітетів і Ради. Зокрема Данило Гетманцев, на другому місці – Андрій Клочко, на третьому – голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Спікер до того ж демонструє один із найвищих показників прохідності: 81% поданих ним проєктів набрали необхідні голоси. Цікаво, що високий коефіцієнт прохідності ініціатив мав і його попередник на посаді Дмитро Разумков (52%). Це можна пояснити тим, що нардепи переважно підтримують ініціативи, висунуті керівництвом парламенту.

Втім, є й такі народні депутати, які за п'ять років так і не скористались правом законодавчої ініціативи. За винятком тих, хто загалом не пропрацював у Раді надто довго, у списку антилідерів перебуває колишній донецький мажоритарник Андрій Аксьонов (за два роки депутатства став співавтором лише 4-х законопроєктів) і прогульник Степан Івахів (за п'ять років подав лише 7 ініціатив, з яких лише 1 стала чинним актом).

Читайте також: 23 народні депутати пропустили понад половину голосувань за п'ять років – аналіз ЧЕСНО

Серед найменш продуктивних законодавців також чимало проросійських нардепів. Так авторами менш ніж 20 законопроєктів за увесь час роботи стали Юлія Льовочкіна, Тарас Козак, Ренат Кузьмін, Віктор Медведчук, Вадим Столар, Ілля Кива та Андрій Деркач. 

У "Батьківщині" найменше ініціатив подав колишній нардеп Віталій Данілов, серед "слуг", з тих хто працює з самого початку каденції – Артем Ковальов, а у "ЄС" найменш ефективним законодавцем був Андрій Парубій. 

Окрім самих законопроєктів народні депутати можуть подавати поправки до них, пропонуючи зміни в тексті майбутнього закону. За п'ять років народні депутати подали майже 50 тисяч поправок до загалом 960 законопроєктів. 63% з них були відхилені ще під час розгляду в комітетах.

37% від усіх поправок подала фракція "Слуга народу", чиї нардепи становлять більшість у парламенті, 16,5% подали парламентарі від "Батьківщини", 12% – "ЄС", по 8% – "Голос" та "Довіра". Найменше поправок подавали нардепи від групи "За майбутнє" та позафракційні.

Якщо аналізувати кількість неврахованих поправок, то бачимо закономірність, що фракції, які подають багато поправок, мають і багато відхилених пропозицій. 

З майже 50 тисяч поданих поправок до голосування в сесійній залі дійшли лише орієнтовно 9000. Більшість із них – це прохання народного депутата переглянути його відхилені поправки на комітетах або спроби прибрати конкретну правку, яка пройшла комітет. Як показало попереднє дослідження ЧЕСНО, лише 1253 (14%) поправок, що дійшли до голосування, набрали необхідні 226+ голосів. 

Великий відсоток неврахованих поправок можна також пояснити тим, що за п'ять років роботи народні депутати часто використовували "поправковий спам" – коли нардеп подає сотні або навіть тисячі поправок не з метою удосконалити законопроєкт, а щоб ускладнити й затягнути його ухвалення. У нардепів немає заборон на подачу кількості чи на зміст поправок, тож формально такі дії не є порушенням. Фактично ж нардепи використовують цей інструмент, щоб досягти своїх цілей: вплинути на розгляд законопроєкту, висловити протест чи заробити політичні бали.

Наприклад, ситуація з поправками до законопроєкту № 10242, що пропонує посилити кримінальну відповідальність за розповсюдження інформації із закритих реєстрів. Медійники та правозахисники закликали не ухвалювати його в нинішній редакції, оскільки ініціатива створює суттєві загрози для роботи журналістів та захисту джерел і викривачів корупції. На початку грудня Верховна Рада провалила голосування за цей законопроєкт і направила його на повторне, друге читання. Нардеп від "Голосу" Ярослав Железняк після цього заявив, що подав понад 1600 поправок, щоб не дати ухвалити законопроєкт у скандальній редакції.

Поправковий спам не є вигадкою українського парламенту. Наприклад, у Франції в 2006 році до одного законопроєкту подали понад 137 тисяч поправок, а у Гонконзі в 2012–2013 роках – майже 2 мільйони поправок. Справжній рекорд "поправкового спаму" належить членам італійського сенату. В 2015 році під час розгляду конституційного закону, який обмежував права сенату, подали 82 мільйони поправок.

Протягом цього скликання помітно, коли поправками спамлять конкретні депутати або ж невелика група нардепів з однієї фракції.

Наприклад, у дев'ятому скликанні найбільше поправок відхилили під час розгляду "антиахметівського" законопроєкту, який пропонував підвищити розмір ренти на видобуток залізної руди (на якій спеціалізується компанія "Метінвест" Ріната Ахметова), а також запровадити акцизний податок на електроенергію, вироблену на сонячних та вітрових електростанціях. ДТЕК Ахметова є власником найбільших потужностей "зеленої" енергетики в Україні.

Усього відхилили понад 20 тисяч поправок до цього законопроєкту, з яких 26% були від "слуг" та 32% від вже теперішніх нардепів із "Відновлення України". Понад 1,5 тисячі поправок подав нардеп з "Відновлення України" Анатолій Бурміч, трохи менше подали його колеги з групи Дмитро Ісаєнко та Олександр Фельдман.

Парламент – це місце для дискусій, діалогу і політичних суперечок. Критика опонентів та їхніх ініціатив разом із захистом своїх позицій займає велику частину часу, який нардепи витрачають у сесійній залі ВРУ.

За п'ять років роботи народні депутати понад 37 тисяч разів виступали з місця та трибуни. Загалом вони витратили майже 30 днів лише на розмови. У 2021 році виступів було найбільше. А найменше в парламенті витрачали час на розмови в перший рік повномасштабного вторгнення, коли нардепи ухвалювали рішення без суттєвих обговорень.

Найчастіше в парламенті було чути голоси членів фракції "Слуга народу", які сумарно за п'ять років говорили майже 145 годин. Це також не дивно, адже "слуги" займають більш ніж половину місць у Верховній Раді. У топі "говорунів" цієї фракції Данило Гетманцев (9,6 години).

Читайте також: Балакуни, мовчуни та модератори: хто і про що говорить у Верховній Раді

І це також має логічне пояснення – значна частина виступів Гетманцева стосується бюджетів та грошей, адже він очолює Комітет ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики. Найдовші виступи нардепа припадають на дні, коли він коментує репліки колег щодо законопроєктів, які проходили його комітет.

З 2022 року засідання Верховної Ради можна подивитись тільки у записі, оскільки нардепи підтримали припинення прямої трансляції засідань з міркувань безпеки. Проте деякі народні обранці водночас почали вести трансляції засідань у соцмережах. Зокрема цим прославився Олексій Гончаренко з "Європейської солідарності". Депутати цієї фракції наговорили разом на 139 годин, з яких 25 говорив Гончаренко. 

Читайте також: "Куди "ТікТоку" можна – журналістам зась": чому ЗМІ досі не пускають у Раду

Нардеп не нехтує правом взяти слово, щоб покритикувати монобільшість або порушити теми, які він просуває в Раді. Саме Гончаренко має найдовший виступ за всі п'ять років цього скликання – він взяв слово на 90 хвилин під час розгляду правок до законопроєкту про "військовий ПДФО". Головуючий на засіданні Олександр Корнієнко навіть обіцяв дати павербанк для зарядки телефону, з якого нардеп робив трансляцію засідання. 

За словами головуючого, Гончаренко тоді побив попередній рекорд тривалості виступу. Зауважимо, що під час цього "рекордного виступу" в залі залишалася мінімальна кількість нардепів.

Читайте також: Чи є ще порох у порохівницях та ягоди в ягодицях?

Найменше виступали парламентарі з депутатської групи "Відновлення України" – 16 годин. Ця група сформувалась з колишніх депутатів від забороненої ОПЗЖ. Найчастіше від цієї групи говорить Анатолій Бурміч (4 години). Крім того, він був частим гостем проросійських телеканалів і транслював російські наративи про "зовнішнє управління" та звинувачував США і ЄС у війні на Донбасі. В парламенті Бурміч нарікає на наглядові ради, які керують державними компаніями, та боїться, що "іноземні бізнеси знищать українських підприємців".

Представники іншого утворення з колишніх депутатів ОПЗЖ, "Платформа за життя та мир", сумарно говорили 87,5 години, з яких 20 годин – Нестор Шуфрич.

Після повномасштабного вторгнення у виступах Шуфрича можна помітити сарказм та іронію. Крім того, він брав на себе роль мотиватора чи головуючого на засіданні й майже під час кожного виступу закликав нардепів "демонструвати єдність", менше обговорювати та "негайно голосувати", "відстоювати державність", "підтримувати євроінтеграцію", "не допустити розбалансування у сесійній залі" тощо. Іноді важко зрозуміти: Шуфрич є представником монобільшості чи опозиції. 

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну Шуфрич часто просував у Верховній Раді російські наративи. Зараз нардепа не чути в парламенті, оскільки він перебуває в СІЗО, поки в суді слухають його справу щодо ймовірної державної зради.

Читайте також: "Посольство РФ" у Верховній Раді: як ОПЗЖ лобіює виконання Мінських угод

Є у Верховній Раді й ті, хто за п'ять років роботи скликання жодного разу не брав слова. Усього таких депутатів 23. Серед них ті, хто отримав посади на початку роботи скликання, але є й ті, хто досі працює в парламенті. Ба більше, вони навіть не записувались на виступ, щоб, наприклад, передати комусь слово. 

Приміром, член "Відновлення України" Вадим Столар і член ПЗЖМ Сергій Льовочкін, чиї голоси жодного разу не звучали в стінах парламенту. Найбільше мовчунів у Раді серед "слуг народу", а найменше депутатів, які не говорять, у "За майбутнє" та серед позафракційних. 

Кожен нардеп має право подати запит до президента, Кабміну чи будь-якого іншого державного органу з вимогою отримати певну інформацію. За п'ять років роботи 9-го скликання депутати подали майже 6,5 тисячі запитів. Найчастіше зверталися за інформацією до Кабміну Дениса Шмигаля – 948 разів, до Володимира Зеленського – 661, до Кабміну Олексія Гончарука – 377 та до Офісу генерального прокурора за Ірини Венедіктової – 217 разів.

Найбільше запитів відправляли в 2020 році та 2021 – сумарно 4487. У наступні роки помітний різкий спад: за 2022–2024 роки нардепи відправили лише 970 запитів. 

Очевидною причиною цьому може бути повномасштабна війна, яка змінила пріоритети народних депутатів. Раніше теми запитів стосувалися різноманітних соціальних питань, натомість із лютого 2022 року було подано значну кількість запитів щодо питань нагородження військовослужбовців, у тому числі посмертно, питань оборони України та відбиття російської агресії. 

Читайте також: "Мені не тільки спитати": як нардепи використовують депутатські запити 

Депутатські запити є публічним інструментом роботи, адже їх перелік оголошується на засіданні парламенту, а для направлення запиту до президента необхідне голосування та його підтримка більшістю депутатів. 

До початку повномасштабного вторгнення депутати нерідко послуговувалися запитами як можливістю публічно заявити про свою позицію або діяльність, а надалі використовували це в публікаціях у соцмережах чи медіа. Після 2022 року користі від такої подачі запитів поменшало, бо засідання Верховної Ради стали закритішими.

У запиту може бути як один автор, так і декілька. Наприклад, у 2024 році понад 130 нардепів долучились до подання колективного депутатського запиту про присвоєння звання Героя України екснардепу та ексміністру МВС Денису Монастирському та іншим членам екіпажу гелікоптера, які загинули в авіакатастрофі в Броварах у січні 2023 року.

Усього народні депутати були авторами чи співавторами запитів понад 12 тисяч разів. Найчастіше запити подавав одеський мажоритарник від "Слуги народу" Олександр Ткаченко. Протягом цієї каденції він надіслав майже 500 депутатських запитів, тоді як наступний у рейтингу депутат подав ледь не на 150 запитів менше. Значна частина запитів Ткаченка стосується земельних і соціальних питань окремих районів Одеської області. На рахунку нардепа чимало особистих запитів, до того ж він часто є співавтором.

Наступний у рейтингу – ще один "слуга" з Одеської області Іван Шинкаренко (342 запити). Переважна більшість його запитів написані у співавторстві з іншими депутатами, а тематика часто пов'язана з Одещиною.

Не менш активними є представники опозиції. Зокрема, наступні за кількістю запитів – депутатки від "Європейської солідарності" Ірина Геращенко (271) та Марія Іонова (254). Тематика їхніх запитів значно змінилася від початку повномасштабного вторгнення. Найчастіше темами запитів представниць опозиції є питання, пов'язані з обороною України. Інші найбільш запитувані теми – питання інформаційної політики, телемарафон і телеканал "Рада". 

Хоч деякі депутати продукують запити сотнями, але в середньому парламентарі подають по 30 запитів. Тож 69% народних депутатів за весь час своєї роботи подали менш як 30 запитів.

Очевидно, що жодного запиту не подали ті нардепи, які перейшли на інші посади в перші дні роботи ВРУ-9. Але є й такі, хто під час роботи в парламенті не надіслали жодного запиту. Наприклад, нардепи від "Слуги народу" Сергій Кальченко, Олег Тарасов і Юрій Арістов за п'ять років роботи в Раді не подавали запитів. Така сама ситуація склалася з мажоритарником Ігорем Молотком ("За майбутнє") та прогульником і фігурантом Реєстру зрадників Олександром Пузановим (ПЗЖМ).

Окрім запитів народні депутати можуть відправляти й звернення. Різниця в тому, що запит – це відповідь на питання нардепа, а звернення – це прохання щось зробити. Крім того, запити є публічними – усі вони відображаються в профілі народного депутата на сайті Верховної Ради. А звернення – закриті, через що з'являються корупційні ризики.

Читайте також: "Мені не тільки спитати": як нардепи використовують депутатські запити

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" Матеріал представляє позицію авторів і не обов'язково відображає позицію Міжнародного фонду "Відродження".