Підсумки Рада-9: турборежим, втрачені голоси, безперервне засідання та “перевзування” нардепів

За п’ять років роботи Ради-9 відбулося загалом майже 17 тисяч голосувань — це приблизно 47 годин натискання на кнопки, якщо рахувати стандартні 10 секунд на одне голосування. З них 47% набрали понад 226 голосів. 

Найкращий показник участі в голосуваннях очікувано належить фракції більшості “Слуга народу" (78%). А найгірше голосували проросійські нардепи з фракції ОПЗЖ (згодом група ПЗЖМ) — вони брали участь лише у 45% голосувань цього скликання.

ЧЕСНО у серії матеріалів підбиває підсумки п’яти років роботи Верховної Ради IX скликання — від першого засідання 29 серпня 2019 року і до кінця серпня цього року.

У першій частині ми розповімо, як нардепи голосували протягом п’яти років, чому були втрачені тисячі голосів, а також згадаємо про крах монобільшості, “перевзування” проросійських нардепів і проаналізуємо,  як повномасштабна війна змінила роботу ВРУ та призвела до найдовшого засідання в історії. 

Вибори у 2019 році привели до парламенту першу монокоаліцію: на початку скликання у фракції “слуг” було 252 члени й донині там лишається 233 нардепи. Утім, як показує аналіз голосувань, “Слуга народу” не спромоглася зберегти єдність протягом усіх п’яти років роботи Ради IX скликання. 

Так, за всю каденцію “слуги” віддали 226 і більше голосів за 1089 із майже 8000 проголосованих ініціатив (враховуючи процедурні): тобто лише у 14% випадків їм вдавалось самостійно забезпечити ухвалення рішень. У решті випадків депутатам з монокоаліції була потрібна підтримка інших фракцій та груп. 

На графіку видно, як часто “Слузі народу” потрібні були голоси інших фракцій та груп для успішного голосування (процедурні голосування сюди не включені). 

Очікувано, єдність “Слуги народу” була на піку на початку каденції Ради-9. Зокрема чимало рішень було проголосовано монобільшістю у серпні-вересні 2019 року під час так званого “турборежиму”. У листопаді того ж року “слуги” також дали 226+ голосів за ряд законопроєктів, пов’язаних з відкриттям ринку землі. 

Читайте також: Перший рік роботи Ради-9: як працювали та як голосували нардепи

А у березні 2020 року монобільшість забезпечила необхідний мінімум голосів за відставку уряду Олексія Гончарука і призначення прем’єром Дениса Шмигаля. Та після цього єдність у голосуваннях серед “слуг” почала стрімко спадати. 

Якщо виключити ті законопроєкти, які загалом мали високу підтримку у Раді, то у списку тих, що отримали 226+ голосів від “Слуги народу” також можна виділити закони, які були ухвалені протягом 2021 року, зокрема це: про всеукраїнський референдум (228 з 252 голосів); закон про деолігархізацію (229 з 279); закони про стимулювання цифрової економіки, про електронне резидентство, а також реформа Укроборонпрому.  

Утім, від початку повномасштабного вторгнення за останні два з половиною роки монобільшість спромоглася самостійно дати мінімальні 226 і більше голосів “за” лише під час 16 голосувань. Зокрема більшість “слуг” підтримали ряд пов’язаних з війною рішень — постанову про організацію роботи Ради в умовах воєнного стану, звернення до влади США щодо визнання РФ державою-спонсором тероризму, зміни в держбюджет 2022 року, зміни до КПК щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом.

Читайте також: Криза монобільшості чи парламенту: що насправді відбувається у Раді?

Востаннє “слуги” самостійно забезпечила 226+ голосів у лютому 2023 року — під час голосування за призначення Василя Малюка головою СБУ. 

IX скликання Верховної Ради зібралось на перше своє засідання 29 серпня 2019 року. Тоді у парламенті було 422 народні депутати з 450. Один нардеп був відсутнім, а ще 27 мандатів лишились вакантними, оскільки дострокові парламентські вибори не проводились в округах тимчасово окупованого Криму, а також в окремих районах Донецької та Луганської областей. А на кінець  серпня 2024 року у парламенті працював 401 нардеп.

За п’ять років IX скликання у Раді відбулося 414 засідань, з яких пленарних — 363, і позачергових — 51. 

До повномасштабного вторгнення парламент працював за плановим графіком, але після 24 лютого 2022 року Верховна Рада перейшла на роботу в режимі “одного пленарного засідання”, яке головуючий не закінчує, а просто оголошує перерву наприкінці розгляду питань. Цей формат було закріплено окремою постановою. 

Читайте також: Депутатський потенціал: наскільки ефективним є формат одного засідання ВРУ?

Загалом за п’ять років у парламенті відбулося 16 902 голосування (не враховуючи сигнальні). З них 47% отримали понад 226 голосів “за”, необхідних для ухвалення. Сплеск голосувань був на початку цієї каденції Ради, а також всередині й наприкінці 2021 року.

Якщо підсумувати, то усі народні депутати IX скликання натиснули “за”, “проти” або “утриматись” сумарно понад 4,8 мільйона разів. Найчастіше політики голосували “за” — у 39% випадків, потім депутати “утримувались” від голосувань — у 23% від усіх голосувань, а натискали “проти” — у 2%.

 Аналіз того, наскільки часто нардепи натискають кнопки з позицією “за”, “проти” чи “утримався” також дає нам змогу побачити середню участь фракцій і груп у голосуваннях. Так народні депутати “Слуги народу” брали участь у голосуваннях найчастіше (78% — це сума голосів “за”, “проти” та “утриматися”). А найгірша участь у голосуваннях серед нардепів від забороненої ОПЗЖ та утвореної ними ж депутатської групи “Платформа за життя та мир” — 45%.

Найчастіше “за” голосують у “Довірі” — у 52% випадків, а найменше голосів дає фракція “Голос” — 28%. Натомість кнопку “утриматись” найчастіше натискають депутати від “Європейської солідарності” (33%), а найменше — “Відновлення України” (4%). Крім того, нардепи з “Відновлення України” також рідко виступають проти — менш ніж в 1% випадків, а найчастіше голосують проти “Голос” та ОПЗЖ — 4%.

На графіку загальної динаміки голосувань помітно, що до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну “ЄС”, “Батьківщина” та “Голос” частіше натискали “проти”, але після 24 лютого 2022 року ця тенденція змінилась. Нардепи від цих політичних сил стали частіше утримуватись чи просто не голосувати. 

Також на графіках помітні різкі спади у деяких періодах. Це пов’язано з поправковим спамом, як це було, наприклад, з законопроєктом про ринок землі на початку 2021 року. 

Помітна також зміна в динаміці голосувань ОПЗЖ. У роки до повномасштабного вторгнення ця фракція мала найнижчий рівень участі в голосуваннях, але після заборони діяльності партії ОПЗЖ на території України у 2022 році ситуація змінилась. Депутати ОПЗЖ майже одразу утворили депутатські групи “Платформа за життя та мир” і “Відновлення України”, які почали систематично голосувати “за”. Перша депутатська група має середній відсоток голосувань “за” — 40%, а друга — 45%. Тоді як ОПЗЖ свого часу голосувала “за” лише у 29% випадків.

Читайте також: "Ширка 2.0". Нова реальність у Верховній Раді

Причиною такій зміні може бути те, що нардепи забороненої партії ОПЗЖ, ймовірно, бояться отримати судові провадження або ж роблять все можливе, аби демонструвати свою потрібність та залишитись у політичній системі й надалі. Тому вони голосують в унісон із більшістю.

Хоча “Слуга народу” і досі формально має 233 нардепи у фракції, які можуть забезпечити самостійне ухвалення рішень, утім 100% присутності членів фракції не має, тому після початку повномасштабного вторгнення “слуги” усе частіше заручаються підтримкою колишніх членів ОПЗЖ.

У 2022 році голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк навіть назвала співпрацю з колишніми членами ОПЗЖ “конструктивною”. Конструктивність можна побачити у конкретному голосуванні за скандальний законопроєкт №5655 самої Шуляк. Він набрав 228 голосів, з яких 20 дали члени “Відновлення України” та “Платформи за життя та мир”.

Усього було 861 голосування, яке б не набрало 226 голосів “за” без участі ОПЗЖ. Серед таких є голосування за постанову про деякі питання висвітлення роботи Верховної Ради України дев'ятого скликання в умовах дії воєнного стану. Ця постанова набрала 226 “за”, з яких 14 вирішальних голосів дали саме колишні члени ОПЗЖ. Підтримана ініціатива дозволила припинити пряму трансляцію засідань Верховної Ради на телеканалі “Рада” з міркувань безпеки.

Читайте також: Монобільшість недотягує: хто допомагає голосами “Слузі народу”?

Крім того, нардепи від ексОПЗЖ також дали критично важливі голоси за ухвалення рішення про новий відбір суддів до КСУ, щодо якого Єврокомісія наполягала на врахуванні усіх рекомендації Венеційської комісії.

Правозахисники закликали президента України Володимира Зеленського ветувати ухвалений парламентом законопроєкт, що дозволяє звільнення працівників за неповідомлення про контакти з людьми на тимчасово окупованих росією територіях. Під час голосування за цей законопроєкт критичну кількість голосів також дали колишні нардепи від ОПЗЖ. Зрештою цей закон доопрацювали з врахуванням пропозицій правозахисників.

Читайте також: Депутати Московського патріархату. Хто у Верховній Раді досі відстоює російські інтереси

Голоси нардепів забороненої партії стали вирішальними також під час голосування за поправки до законопроєкту про скорочення строку перебування нардепів і топчиновників у статусі “національного публічного діяча” (ПЕП) після звільнення до трьох років.

В обов’язки депутата входить голосувати “за”, “проти” або “утримався”. Такої форми участі у голосуванні, як “не голосував”, не передбачено регламентом ВРУ. Та попри це за п’ять років роботи нинішнього скликання у 13,6% випадків народні депутати не натискали жодну з кнопок, при цьому були присутніми у залі — тобто просто не виконували свої обов’язки. На табло такий результат висвічується як “не голосував”. 

За весь час найбільше серед фракцій та груп не голосували нардепи від “Платформи за життя та мир” (33% по групі), а найменше утримувались від голосувань “Слуга народу” (11%) та “Голос” (13%).

Крім того, у 15,7% випадків нардепи з різних причин були відсутніми під час голосувань. Найчастіше відсутніми були позафракційні нардепи (у 34% випадків) та депутати з групи “Відновлення України” (29%). Найменше відсутніх на засіданнях серед представників “Слуги народу” (12%) та “Довіри” (12%). 

Таким чином загалом за п’ять років роботи цього скликання народні депутати не брали участі у голосуваннях понад 2,2 мільйона разів (31,5% від усіх голосувань).

ЧЕСНО часто ловив політиків низки скликань на недоброчесній поведінці під час голосувань. До 2020 року це були факти кнопкодавства серед нардепів, яке вдалося викорінити завдяки запуску сенсорної кнопки. Але у Раді досі залишається одна “шпарина” для маніпуляцій — імітація присутності у Раді, коли розставляються персональні картки відсутніх нардепів.

Також є випадки, коли присутні депутати свідомо виймають свої картки зі слота у момент голосування, хоча брали участь у попередніх голосуваннях у той же день. Після таких дій нардеп відображається у системі як “відсутній”. Таким чином деякі політики ухиляються від відповідальності за ухвалення конкретних рішень. 

Про такі факти “випаровування” ЧЕСНО неодноразово писав, зокрема під час аналізу маркерних голосувань щодо деколонізації, відновлення декларування, мобілізації, заборони російської церкви тощо. 

Примітно, що кількість тих, хто не голосував, та відсутніх зросла після 24 лютого 2022 року, у порівнянні з періодом до повномасштабного вторгнення. Причина може бути у переході Верховної Ради до нового формату роботи в режимі безперервного засідання. 

Так засідання зокрема переривають під час повітряної тривоги. І хоча депутати повинні повертатися до роботи після відбою загрози, але часто цього не стається. У результаті на ухвалення рішень може вже не вистачити голосів. Аби уникнути провалу важливих голосувань, головуючий іноді оголошує перерву у засіданні як тільки прозвучала тривога, не чекаючи на її завершення. За таких умов навіть заплановані для розгляду питання доводиться відкладати.

Читайте також: Чи є ще порох у порохівницях та ягоди в ягодицях?

Кількарічна робота Ради без календарного плану, до того ж створила дуже зручні умови “роботи” для прогульників. Вони можуть місяцями не бути фізично присутніми у Раді та не брати участі у голосуваннях, але дистанційно підключатися до засідань комітетів.

Ще однією причиною відсутності народних депутатів під час засідань та їх небажання голосувати може бути закритість Верховної Ради від журналістів. Чинне скликання через низку як об’єктивних, так і суб’єктивних причин більшу частину каденції пропрацювало в закритому режимі. Спершу так було через ковід, а далі — через повномасштабне вторгнення. 

Читайте також: “Куди “ТікТоку” можна – журналістам зась”: чому ЗМІ досі не пускають у Раду.

У цьому році журналістам відкрили доступ до Верховної Ради, утім, у форматі, який все ще вигідний для політиків-прогульників. Акредитовані ЗМІ можуть працювати виключно у пресцентрі Ради. Натомість до кулуарів журналісти не мають доступу, а отже не можуть ловити нардепів перед чи після засідань, щоб поставити незручні питання. Також журналісти не можуть, як раніше, знімати самі засідання з балкона для преси й вираховувати тих, хто вдає свою відсутність, виймаючи картку. 

У наступній частині ми розповімо про те, як Верховна Рада IX скликання влаштовувала поправковий спам під час розгляду резонансних законопроєктів, як нардепи голосували за кадрові питання та у яких моментах парламент проявляв єдність, голосуючи конституційною більшістю. 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію. Міжнародного фонду "Відродження".