Контрагенти: як партії витрачають гроші з держбюджету протягом років

Наприклад, партіям попереднього скликання було притаманно платити товариствам, очільники яких були членами організацій партії у регіонах, помічниками народних депутатів від партій або ж самі балотувалися на виборах. Натомість у “молодих” партій з теперішнього скликання ми знайшли небагато подібних зв’язків. 

Щоправда, цього не можна стверджувати щодо партії “Опозиційна платформа — За життя”: у 2022 році її заборонили, і звіти вона не подала.

Тож кому саме платили політичні сили та як ці компанії пов’язані з партіями — в аналізі ЧЕСНО. 

Керівники товариств — члени парторганізацій

Політичні партії в Україні почали отримувати державне фінансування у 2016 році. Тому першими, хто скористався його перевагами, були партії, які у 2014 році увійшли до Верховної Ради VIII скликання.

А це одразу шість партій: “Народний фронт”, “Блок Петра Порошенка”, Об’єднання “Самопоміч”, “Опозиційний блок”, Радикальна партія Олега Ляшка та Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”. 

“Народний фронт” протягом 2016–2019 років платив державні кошти приблизно 740 контрагентам: переважно товариствам, рідше — державним та комунальним організаціям. І щонайменше у 42 із них нам вдалося знайти ймовірні зв’язки керівництва з партією. Цим товариствам партія сплатила майже 3 млн гривень. 

У керівництва 13 компаній ми знайшли декілька зв’язків із партією. Тобто члени товариств могли бути одночасно пов’язані з організаціями партій у регіонах, мати відношення до пов’язаної з Арсенієм Яценюком партії “Фронт змін” або ж фінансувати “Народний фронт”.

Ще 12 зв’язків до партії тягнеться від минулого політичного досвіду її очільника Арсенія Яценюка. До заснування “Народного фронту” він протягом 2010–2012 років керував політичною партією “Фронт змін”. 

Так, у 2019 році партія заплатила 144 тис. гривень ТОВ “Медіа група “Об’єктив”. Його співвласницею є Карина Давтян із Харкова. Її повна тезка у 2010 році пройшла від “Фронту змін” у Харківську міську раду. 

Платив “Народний фронт” і компаніям, керівництво яких пов’язане з організаціями партії в регіонах. Такі ймовірні зв’язки нам вдалося знайти у 12 товариств. Цікаво, що партія переважно платила цим компаніям за оренду будинків і приміщень та експлуатаційні витрати. 

Так, до прикладу, протягом 2016–2019 років партія сплатила благодійному фонду “Добропоміч” 85,4 тис. гривень. Засновники фонду Станіслав Соляник та Геннадій Григоренко були відповідно членом ради та головою шевченківської районної організації партії “Народний фронт”. 

Також людина, чиє ім’я збігається з ім’ям теперішнього керівника ТОВ “Редакція газети “Панорама” Івана Гарагонича, була помічником нардепа минулого скликання від “Народного фронту” Валерія Лунченка. А тезко співзасновника ТОВ “Юридична фірма “Юрінконс” Олексій Прозапас був помічником у нардепа від “Народного фронту” Віталія Корчика. 

Натомість партія “Самопоміч” протягом 2016–2019 років платила коштами з держбюджету понад 550 товариствам. І ймовірні зв’язки їх керівництва з партією ми знайшли у 28 контрагентів, яким партія сплатила понад 6 млн гривень.  

У “Самопомочі” дещо інша картина щодо партійних витрат. Адже у керівництва 14 компаній ми знайшли зв’язок із партією через наявність цих людей у виборчих списках або ж прохід від партії до місцевих рад. 

Так, наприклад, протягом 2016–2018 років партія сплатила приватній фірмі “Старий Дніпро” 131 тис. гривень. Власник фірми Дмитро Кузнецов у 2015 році був у списках “Самопомочі” до Херсонської міської ради. А людину на ім’я Андрій Брегін (тезко керівника ПРАТ “Південьзахіделектромережбуд”), за даними аналітичної системи YouControl, у 2015 та 2020 роках обирали до Пустомитівської районної ради на Львівщині. 

Також це акціонерне товариство має відношення до групи родини нардепа VIII скликання від “Самопомочі” Олега Лаврика. 

“Самопомочі”, як і “Народному фронту”, було притаманно платити товариствам, керівництво яких пов’язане з партією та її регіональними осередками. Проте у випадку із “Самопоміччю” воно має зв’язок не лише з її організаціями.

Так, співвласник ПРАТ “Промбудприлад”, вже згаданий Олег Лаврик, був головою виконавчого комітету та членом ради партії, а також нардепом Верховної ради VIII скликання від “Самопомочі”. З 2016 по 2019 рік партія заплатила компанії майже 600 тис. гривень. 

Помічники та кандидати у списках

У свою чергу “Батьківщині” (а раніше — “Блоку Юлії Тимошенко”) було притаманно платити товариствам, керівники яких були помічниками народних депутатів від партії. Нам вдалося знайти такий ймовірний зв’язок із десятьма контрагентами.  

Протягом 2016–2023 років партія стабільно платила ТОВ “МЦ-файнанс”. І за семирічний термін встигла надіслати компанії понад 8,6 млн гривень. Керівником товариства з 2009 року є Володимир Шакало. Людина з таким самим ПІБ була помічником у Олега Білоруса, Олександра Турчинова, Валерія Бабенка та Олександра Абдулліна з БЮТ та “Батьківщини”. 

Читайте також: “Адвокати однієї партії: кому “Батьківщина” віддає мільйони з держбюджету”

Також партія протягом шести років платила ТОВ “Інтернаціональні індустріальні проекти”, яке має відношення до групи родини Тимошенко. Цій компанії партія віддала понад 7 млн гривень. 

Загалом із понад 120 компаній, яким партія платила з рахунку для отримання державного фінансування, ми знайшли ймовірний зв’язок із нею у 22 контрагентів. Їм “Батьківщина” віддала 67 млн гривень. Розподіл решти зв’язків виглядає ось так:

Натомість Радикальній партії Олега Ляшка та “Опозиційному блоку” було притаманно платити компаніям, керівники яких були кандидатами у списках партії на виборах або були обрані від неї до рад.

У першій партії ми знайшли 29 таких зв’язків, у другій — 31. 

Загалом Радикальна партія протягом 2016–2019 років платила державні кошти майже 500 контрагентам. А ймовірні зв’язки із нею нам вдалося знайти у 48 компаній. Партія заплатила їм 4 млн гривень. 

У свою чергу Опоблок платив майже 220 контрагентам, а зв’язки нам вдалося знайти із 54, яким віддали шість млн гривень. Щоправда, у це число також входять фірми зі зв’язками із забороненими Партією регіонів та “Нашим краєм”. Все тому, що після Революції Гідності Опоблок став спадкоємцем Партії Регіонів, і саме вихідці з неї переважно увійшли в “Наш край”. Нам вдалося знайти зв’язки 17 контрагентів із цими двома партіями. 

Витрата коштів на свої ж товариства  

При аналізі попередніх політичних сил ми знайшли лише одину компанію, яка пов’язана конкретно з очільником партіії — це була “Батьківщина”.  Натомість у фінансових звітах “Європейської солідарності”, а раніше — БПП, таких зв’язків ми знайшли більше. 

Серед понад 140 контрагентів, яким БПП/ЄС платила державні кошти, ми знайшли ймовірні зв’язки із партією у 15 товариств. І на ці 15 товариств партія протягом семи років витратила понад 167 млн гривень. 

П’ять із цих товариств напряму належать очільнику партії Петру Порошенку або пов’язані з групою “Укрпромінвест”, де ключовою особою також є Порошенко.

З 2016 по 2021 рік ЄС витратила на послуги приватного підприємства “Агентство безпеки Леопард” понад 8,6 млн гривень. За даними аналітичної системи YouControl, це підприємство має відношення до групи “Укрпромінвест”.

У 2019 та 2022 роках партія платила державні кошти і ТОВ “Телеканал “Прямий”, яке теж має відношення до “Укрпромінвесту”. ЄС за два роки заплатила компанії понад 11 млн гривень.

У 2022 році партія платила ще двом товариствам — “Спортивно-оздоровчому комплексу “Монітор” та “Телерадіокомпанії “НБМ”. А у 2023 році — “Інтерстарч Україна”. “Телерадіокомпанія “НБМ” входила в “Укрпромінвест”. А “Спортивно-оздоровчий комплекс “Монітор” та “Інтерстарч Україна” належать Порошенку. 

Загалом партія витратила на послуги цих трьох компаній понад 6 млн гривень. 

З цікавого: у 2023 році партія вирішила замовити послуги у Адвокатського об’єднання “Правовий центр ХХІ ст.”. Воно входить до групи “Алєксєєв, Боярчуков та партнери”. Сергій Алєксєєв пройшов до Верховної Ради VIII скликання від “Блоку Петра Порошенка”, а до IX скликання — від “Європейської солідарності”. Адвокатському об’єднанню ЄС заплатила понад 2,2 млн гривень.

До слова, адвокати із групи “Алєксєєв, Боярчуков та партнери” фінансово підтримують партію київського мера УДАР. 

Читайте також: “Серце просить”: хто та чому фінансує УДАР Кличка”

Крім того, партія витрачалася і на громадську організацію “Солідарна справа громад”. Керує нею Антоніна Бузіло, яка у 2019 році була у виборчому списку “Європейської солідарності”. 

Протягом 2022–2023 років партія надіслала цій ГО майже 120 млн гривень. Їх цільове призначення — поворотна фінансова допомога.  

Кому платили “молоді” партії 

Партії “Голос” та “Слуга народу” з’явилися в парламенті лише у IX скликанні. З аналізу їхніх фінансових звітів видно, що “молоді” партії рідше укладали договори із пов’язаними компаніями.  

Так, у звіті “Слуги народу” серед понад 80 контрагентів нам вдалося знайти чотири зі ймовірними зв’язками із партією. 

У 2020 році “слуги” дали 1,3 млн гривень ТОВ “Медіатека” власності нардепа IX скликання від партії Олександра Маріковського.  

Людина на ім’я Сергій Рибалко з ТОВ “Консіон” у 2019 році зробила декілька внесків на рахунок партії, загалом на 200 тис. гривень. Протягом 2020–2023 років цій компанії заплатили майже 3,8 млн гривень. Товариству партія платила за юридичні послуги. 

Понад 150 млн гривень у 2020–2023 роках партія заплатила і ТОВ “Профмаркет Сервіс”. Рух ЧЕСНО з’ясував, що компанію створили за місяць до підписання договору з партією. А також — що працівниками товариства є представники партії у різних регіонах. Натомість ліквідаційну комісію товариства очолила головна бухгалтерка партії Валентина Макарова.

У 2021 році партія заплатила 5 тис. гривень Державній установі “Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України”. Тезка керівниці Наталії Іванченко у 2020 році пройшла до Львівської обласної ради від “Слуги народу”.

Натомість у “Голосу” ми знайшли зв’язок лише з одним товариством зі 100. Тезка власниці ТОВ “Златаленд” Наталі Злотарьової у 2019 році зробила внесок на суму 1,6 млн гривень на рахунок партії. 

Проте у II кварталі 2024 року “Голос” платив громадським організаціям за “послуги за договором”, без уточнення, за які саме. 

Читайте також: “Мільйони на оренду та друк газет. На що витрачали гроші українські партії та хто їх фінансував”

Зазначимо, що протягом 2021–2023 років “Голос” не отримував державне фінансування. Адже Національне агентство з питань запобігання корупції знайшло порушення у витратах партії у II кварталі 2020 року. Фінансування відновили лише на початку цього року. Проте після перевірки звітів партії за II та IV квартали 2020 року НАЗК зупинило і припинило держфінасування партії і у 2024 році. Зараз “Голос” судиться, щоб скасувати накази агентства.

У IX скликанні державне фінансування отримувала і проросійська партія “Опозиційна платформа — За життя”. Проте ми змогли проаналізувати витрати партії лише за 2020 рік. Адже фінансові звіти за 2021–2023 роки партія не подавала: після повномасштабного російського вторгнення її заборонили в Україні.

Так, ми побачили, що у 2020 році партія платила кошти з державного бюджету ТОВ “Український промислово-фінансовий концерн “Славутич”. Ця компанія має відношення до “Групи братів Суркісів”. А Григорій Суркіс, нагадаємо, у 2019 році став нардепом від ОПЗЖ.

Отже, з аналізу витрат партій на товариства видно певні відмінності у пошуку контрагентів “старими” та “новими” партіями. Як бачимо, “старі” партії завдяки тривалішому перебуванню в політиці “обросли” більшою кількістю зв’язків. 

На це, зокрема, вказує те, що керівництво пов’язаних із партіями компаній колись балотувалося від них на виборах та представляло їх у виборчих комісіях. Цікавим є і приклад витрат “Народного фронту”, де керівництво компаній пов’язане із партією “Фронт змін” (політичним минулим очільника “Народного фронту”). Натомість у “молодих” “Голосу” та “Слуги народу” таких зв’язків вдалося знайти небагато.

Ярослава Нікітюк та Олександра Левчак для "Главкома"