“Мені не тільки спитати”: як нардепи використовують депутатські запити (оновлено)

Лідерами подання депутатських запитів у цьому скликанні є нардепи з Одещини від “Слуги народу” Олександр Ткаченко та Іван Шинкаренко, а також представниці “Європейської солідарності” Ірина Геращенко та Марія Іонова. Остання у п’ятірці лідерів — Антоніна Славицька, яка була обрана від нині забороненої проросійської партії ОПЗЖ.

Тексти депутатських запитів та відповіді на них, на відміну від звернень, є відкритими, тому суспільство має можливість відслідковувати, про що питають депутати. Нерідко запити стають інструментом досягнення особистих цілей та навіть поширення російської пропаганди. Наприклад, екснардеп та підозрюваний у держзраді Віктор Медведчук вимагав захисту для проросійської TikTok-блогерки, вибачення перед прихожанами УПЦ МП Почаївської лаври за “приниження їхніх релігійних почуттів” та деблокування ввезення в Україну книг із росії.

Водночас депутатські звернення, на відміну від запитів, досі лишаються поза увагою громадськості і можуть бути значно вагомішими, ніж публічні запити. ЧЕСНО проаналізував депутатські запити від початку роботи Верховної Ради ІХ скликання і до серпня 2024 року.

Рекордні роки 

У перші роки каденції депутати дуже активно використовували інструмент депутатських запитів, проте ситуація кардинально змінилася з початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Важливо зазначити, що на сайті Верховної Ради відсутня інформація про будь-які запити у період із 18 липня по 7 жовтня 2022 року.  

Через повномасштабне вторгнення росії в Україну низка державних інституцій із міркувань безпеки зняли частину публічної інформації, зокрема і у форматі відкритих даних, закрили держреєстри та призупинили інформування про свою роботу. У березні 2022 року Кабмін видав постанову, яка дозволила обмежувати публікацію даних, а наступного місяця Мін’юст видав наказ про припинення публікації інформації у форматі відкритих даних. 

Серед іншого було закрито і Портал відкритих даних, який був джерелом для низки електронних сервісів та інструментів, що допомагали з моніторингом роботи Верховної Ради та інших органів (наприклад, після закриття дані щодо голосувань народних депутатів ВРУ з’явилися лише починаючи з 21 квітня). 

Читати більше: Війна і відкриті дані: де межа між небезпекою та підзвітністю?

Вже після відновлення доступу до інформації про депутатські запити у 2023–2024 роках їхня кількість навіть не наблизилась до кількості запитів, які нардепи реєстрували у 2020–2021 роках. Вона зменшилась майже у сім разів.

Причин цьому може бути декілька. Перша — пріоритети нардепів суттєво змінилися після початку повномасштабного вторгнення. Це видно і з суттєвої зміни тематики запитів. Раніше вони стосувалися різноманітних соціальних питань, натомість із лютого 2022 року було подано значну кількість запитів щодо питань нагородження військовослужбовців, в тому числі посмертно, питань оборони України та відбиття збройної агресії. 

Найбільш наочно зміну тематики демонструють запити з найбільшою кількістю співавторів. Наприклад, у 2024 році понад 130 нардепів долучились до подання колективного депутатського запиту про присвоєння звання Героя України та інших державних нагород (посмертно). У запиті депутати просять присвоїти звання Героя України екснардепу та ексміністру МВС Денису Монастирському, присвоїти державні нагороди першому заступнику міністра Євгенію Єніну та державному секретарю МВС Юрію Лубковичу, які трагічно загинули в авіакатастрофі у місті Бровари у січні 2023 року. Аналогічним є запит від 102 нардепів про присвоєння звання Героя України (посмертно) офіцеру, дипломату, правнику Євгенію Єніну. 

Ці два запити мають найбільшу кількість співавторів і в той же час є єдиними новими запитами в десятці за кількістю співавторів. Всі інші датовані 2019–2021 роками та стосуються різних тем. Наприклад, третю позицію за кількістю співавторів посідає депутатський запит щодо скасування абонентської плати за транспортування природного газу для побутових споживачів, що був поданий у 2020 році за співавторства 92 нардепів.

Депутатські запити є публічним інструментом роботи, адже їх перелік оголошується на засіданні парламенту, а для направлення запиту до президента необхідне голосування та його підтримка більшістю депутатів. До початку повномасштабного вторгнення депутати нерідко використовували запити як можливість заявити про свою позицію або діяльність на сесії, а в подальшому використовували це в публікаціях у соцмережах чи медіа. Наразі ж, коли засідання проходять у закритому форматі, значення таких виступів значно зменшилось.

Для аналізу запитів важливі і адресати. Найбільше запитів було надіслано Кабміну. Зокрема прем’єр-міністру Денису Шмигалю направлено 861 запит, а Олексію Гончаруку — 345. Без вказання імені премʼєра нардепи надіслали Кабміну 194 запити. 

Наступною в переліку найбільш популярних адресатів депутатських запитів є Ірина Венедіктова, яка займала посаду генеральної прокурорки у 2020–2022 роках. Значна частина запитів до Венедіктової стосувалася “проведення об’єктивних та неупереджених досудових розслідувань” щодо низки справ. Інші генпрокурори отримували значно менше запитів. 

П’яту позицію за кількістю депутатських запитів посідає президент Володимир Зеленський, хоча процедура подання запиту до президента є складнішою, ніж до інших органів. Керівництву парламенту часто доводиться нагадувати про такі особливості.

Лідери запитів

Загалом запит — це вимога народного депутата чи групи депутатів отримати офіційну відповідь на свої запитання. Кожен запит розглядається на засіданні Верховної Ради й належним чином фіксується. Іншим інструментом комунікації депутатів з органами влади є звернення — письмова пропозиція нардепа надати офіційне роз’яснення чи викласти позицію щодо порушених депутатом питань. Звернення не розглядається на засіданні парламенту, а відразу надсилається адресату. 

Інформація про депутатські запити є відкритою, всі подані запити зафіксовані на особистих сторінках народних депутатів на сайті парламенту. Там можна ознайомитись із текстом запиту та змістом відповіді на нього. Як показує аналіз, частина депутатів дуже активно використовує можливість подання запитів. 

Лідером за кількістю поданих запитів є одеський мажоритарник Олександр Ткаченко від “Слуги народу”. Протягом цієї каденції парламенту він надіслав майже 500 депутатських запитів, в той час як наступний у рейтингу депутат подав ледь не на 150 запитів менше. Значна частина запитів Ткаченка стосується земельних та соціальних питань окремих районів Одеської області. На рахунку нардепа чимало особистих запитів, до того ж він часто є співавтором.

Наступний у рейтингу — ще один нардеп з Одеської області, також від “Слуги народу”, Іван Шинкаренко. Переважна більшість його запитів написані у співавторстві з іншими депутатами, а тематика часто пов’язана з Одеською областю.

Не менш активними є представники опозиції. Зокрема, наступні за кількістю запитів (близько 250) — депутати від фракції “Європейської солідарності” Ірина Геращенко та Марія Іонова. Тематика їхніх запитів значно змінилася від початку повномасштабного вторгнення. Найчастіше темами запитів представниць опозиції є питання, пов’язані з обороною України. Інші найбільш запитувані теми —  питання інформаційної політики, телемарафон та телеканал “Рада”. У цих запитах мова йде про надання офіційної інформації щодо концепції та організаційних аспектів телемарафону, а також формату участі в ньому Державного підприємства “Парламентський телеканал “Рада”.

Читати більше: А що думаєте про телемарафон ви? 

Наступну позицію в рейтингу за кількістю надісланих запитів займає Антоніна Славицька, яка була обрана від нині забороненої проросійської партії ОПЗЖ, а наразі є співголовою депутатської групи “Відновлення України”. Теми її запитів різноманітні — соціальні питання, виділення землі, житла та соціальних виплат.

Як ми бачимо, депутатські запити можуть ставати інструментом для реалізації дуже різних цілей. Так, депутати можуть отримати дані про державне фінансування установ або звернути увагу на хід резонансного розслідування, з іншого ж боку, немає жодних перешкод для того, аби зробити запити інструментом піару та популізму.

Запити vs звернення

Понад шість тисяч запитів — це лише незначна частина документів, які створюють нардепи. Можливість подання депутатських звернень також передбачена законом без необхідності публікувати їхній перелік та зміст. Фактично інструмент звернень є непублічним та дозволяє використовувати статус нардепа для вирішення дуже різноманітних питань.

Приміром, Олександр Дубінський продовжує подавати депутатські звернення, навіть перебуваючи в СІЗО. Очевидно, у цьому нардепу допомагає помічник на громадських засадах, а за сумісництвом його адвокат Клим Братківський.

* Після публікації матеріалу до Руху ЧЕСНО звернувся Клим Братківський, єдиний помічник-консультант на громадських засадах нардепа Олександра Дубінського, який заперечив свою причетність до складання та подання депутатських звернень (додано після звернення 20.08.2024).

Нардеп, який отримав три підозри — щодо підробки службових документів, організації схеми виїзду за кордон військовозобов’язаного та у державній зраді, повідомляє у своєму телеграм-каналі про окремі з них. 

Дубінський подає доволі багато звернень, натомість запитів на сторінці депутата на сайті парламенту зафіксовано лише чотири. Останній датований 2021 роком, їх тематика різноманітна.

Через тотальну закритість інструменту депутатських звернень дізнатися достеменно, які саме питання та цілі Дубінський реалізовує, перебуваючи в СІЗО за підозрою у державній зраді, громадськість, на жаль, не може.

Цей приклад далеко не єдиний. Показовою є історія депутата попереднього скликання Ігора Мосійчука. У вересні 2015 року у Верховній Раді України виступив генпрокурор Віктор Шокін і продемонстрував відео, на якому нардеп нібито вимагає хабарі за різні “послуги”. У відео Мосійчук озвучив розцінки на депутатські запити та звернення: за запит — 10–15 тис. доларів, звернення — 3–5 тис. доларів.  

Як бачимо, різниця у “вартості послуг” дуже суттєва, і цьому є пояснення — завдяки запиту можна лише отримати інформацію, яку оголосять на засіданні парламенту та опублікують на сайті, а от депутатські звернення залишаються невідомими для громадян і мають значно ширше застосування. 

ЧЕСНО неодноразово наполягав на необхідності зробити депутатські звернення публічними, аби громадськість мала можливість відстежувати їх використання. Адже, як показує аналіз запитів, після закриття засідань парламенту та припинення оголошення запитів на засіданнях їхня кількість значно зменшилась. Депутатські звернення, зважаючи на їх цілковиту закритість та низку розслідувань, досі мають високі корупційні ризики та можуть використовуватись ними у приватних інтересах.

Вікторія Олійник для "Лівого Берега"

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію

Міжнародного фонду “Відродження”.