Чи є ще порох у порохівницях та ягоди в ягодицях?

Від початку 2022 року до квітня 2024 року в сесійній залі Верховної Ради відбулося 115 засідань, народні депутати працювали там близько 370 годин. Втім, не завжди вони розглядали проєкти рішень та голосували за них — частина засідань були суто урочисті, з виступами іноземних політиків. 

Деякі засідання Ради тривали до пізньої ночі, коли нардепи розглядали “поправковий спам” у напівпорожній сесійній залі, а дехто навіть відзначився “рекордним” півторагодинним виступом із трибуни парламенту. Крім того, голові Верховної Ради Руслану Стефанчуку доводиться мотивувати нардепів та уточнювати, чи є ще “порох у порохівницях, а ягоди в ягодицях”.

Рух ЧЕСНО проаналізував усі засідання Верховної Ради від початку 2022 року і дотепер, а також підрахував, скільки нардепи працювали у сесійній залі Ради. Наскільки якісно та дисципліновано депутати працюють у парламенті та як можна покращити їхню роботу?

Робочі години парламенту

Протягом 2022 року народні депутати провели в сесійній залі Верховної Ради 49 засідань, які сумарно тривали близько 140 годин. У 2023 році відбулося 51 засідання парламенту, що сумарно тривало близько 183 години. А від початку 2024 року станом на 22 квітня депутати встигли провести у парламенті 46 годин протягом 15 засідань.

Примітно, що на третій рік великої війни у Раді відбулося найдовше засідання за час дії воєнного стану, яке тривало понад 13 годин — з 10 по 11 квітня, коли нардепи розглядали закон про проходження військової служби, мобілізацію та військовий облік.

Читайте також: Посилення мобілізації: хто з нардепів “випарувався” і не голосував

Але повернімось у 2022 рік, у день повномасштабного вторгнення. Ранок 24 лютого в парламенті почався з низки голосувань, зокрема за запровадження воєнного стану. В цей же день змінилися правила організації роботи депутатів. Тоді найбільшим викликом для парламенту було забезпечення їхньої фізичної присутності на робочих місцях у сесійній залі. Аби мотивувати нардепів не покидати столицю, головуючий Руслан Стефанчук використовував усі можливі аргументи, навіть тезу “хто поїхав — той зрадник”.

Вже наступні засідання парламенту були короткими та тривали не більше години, проте голосів було достатньо для ухвалення необхідних рішень. 

Загалом протягом 2022 року в сесійній залі народні депутати збиралися 49 разів і відпрацювали близько 140 годин. Найчастіше вони проводили по три засідання на місяць, кожне із них тривало близько трьох годин. Найбільше засідань у 2022 році депутати провели в лютому та липні — по вісім.

Після начебто “рекордних зимових канікул” нардепів у січні 2020 року низка засідань Ради відбулася до початку повномасштабного вторгнення, хоча вже тоді у сесійній залі були відсутні понад 30 нардепів, найбільший відсоток із яких — представники забороненої проросійської партії ОПЗЖ. 

Читайте також: Хто з нардепів був відсутній у Раді на тлі російського вторгнення?

Загалом робота депутатів у сесійній залі в лютому 2022 року тривала близько 30 годин. У липні депутати провели вісім засідань, проте їхня загальна тривалість склала лише 24 години. Як демонструє стенограма ВРУ, у 2022 році депутати проводили в сесійній залі близько 10–15 годин на місяць. 

Натомість у 2023 році робота парламенту частково змінилася. Загалом засідань було більше, зросла і їхня тривалість. За 2023 рік депутати провели в сесійній залі 51 засідання загальною тривалістю близько 183 годин. Середній показник тривалості засідання у 2022 році — 2 години 50 хвилин, у 2023 році — 3 години 35 хвилин.

Варто зазначити, що у 2023 році частішими стали візити закордонних партнерів, вирішення кадрових питань та призначення, а також довготривалі обговорення сотень, а іноді й тисяч правок до законопроєктів. Усі ці чинники вплинули на збільшення тривалості засідань. Для прикладу, у листопаді минулого року відбулося засідання тривалістю близько двох із половиною годин, на якому не було підтримано жодного рішення. На початку засідання депутати вітали закордонних гостей, а після виступів перейшли до розгляду законопроєктів та постанов. Перерву у засіданні головуючий оголосив після того, як останній проєкт постанови отримав лише шість голосів.

Загалом, якщо говорити про довготривалі засідання, то найчастіше вони відбуваються під час розгляду правок до резонансних ініціатив. Так, найдовше засідання у 2023 році відбулося 4 листопада та тривало трохи більше восьми годин, коли парламент розпочав розгляд поправок до законопроєкту про “військовий ПДФО”. Того дня засідання ВРУ завершилося близько 11-ї вечора голосуванням за правку, яка набрала лише три голоси. 

На відеозаписі бачимо мінімальну кількість депутатів на кінець засідання, а на табло результатів голосування — лише кілька голосів. Тобто попри значну тривалість засідання переважна більшість нардепів покинула сесійну залу до його завершення.

Наступне засідання парламенту, 7 листопада, також стало “рекордним”. У Раді продовжили розгляд правок до законопроєкту про “військовий ПДФО”, а нардеп від “Європейської солідарності” Олексій Гончаренко виступав 90 хвилин поспіль. Головуючий на засіданні Олександр Корнієнко навіть обіцяв дати павербанк для зарядки телефону, з якого нардеп робив трансляцію засідання. 

Читайте також: “Куди “ТікТоку” можна — журналістам зась”: чому ЗМІ досі не пускають у Раду

За словами головуючого, Гончаренко тоді побив попередній рекорд тривалості виступу. Зауважимо, що під час цього “рекордного виступу” в залі залишалася мінімальна кількість нардепів.

Головуючий на засіданні часто наголошує на важливості роботи у сесійній залі та виступає мотиватором для нардепів. Наприклад, на завершення одного з голосувань голова ВРУ Руслан Стефанчук зазначив: “Шановні колеги, я думаю, що ми сьогодні гарно попрацювали. Тому… Ще є порох у порохівницях, а ягоди в ягодицях, да?”

Слова голови ВРУ викликали бурхливу реакцію в залі.

Вже у квітні 2024 року рекорд тривалості засідання було оновлено. Понад 13 годин депутати засідали під час обговорення правок до закону про мобілізацію (№ 10449). Як і під час інших довготривалих голосувань за поправки, до кінця засідання в залі лишилося кілька десятків нардепів.

Наголосимо, що парламент хоч і з труднощами, але напрацьовує та ухвалює закони, і майже на кожному засіданні є конституційна більшість у щонайменше 300 голосів за суспільно важливі рішення. Однак цей механізм працює зі збоями, не завжди прогнозовано та злагоджено.

Дисципліна під куполом

Крім кількості та тривалості засідань, важлива якість роботи присутніх нардепів. Резонансними у цьому контексті стали засідання у березні цього року, які часто переривались через повітряну тривогу або з інших причин, а от зібратися повторно депутати вже не могли.

У стенограмах зустрічаються й випадки, коли головуючий під час оголошення перерви через повітряну тривогу зазначав, що зібратися після завершення тривоги депутати вже не зможуть, тому робота припинялася вже на цьому етапі.

Крім того, інколи голові Верховної Ради доводиться вмовляти нардепів дисципліновано поводитись під час виступів закордонних гостей та показувати “обличчя, а не спини”: 

“Буквально за декілька хвилин буде гість, це прем’єр-міністр Іспанії. Тому, дивіться, я думаю, що ще буквально дві-три хвилини. Я вас дуже попрошу про декілька речей. Давайте зараз не будемо розходитись, бо це буквально дві-три, максимум п’ять хвилин, і він прийде. Друге. Коли людина буде виступати, повірте, ми всі мали можливість виступати в дуже багатьох парламентах, і дуже хочеться бачити ваші обличчя, а не спини. Тому я дуже прошу, давайте від сьогодні і назавжди заведемо правило: ми будемо зберігати нормальну поведінку в залі парламенту. Домовилися, шановні колеги? Дві-три хвилинки невеличка перерва, але не розходьтеся, тому що гість буквально буде з хвилини на хвилину”, — закликав нардепів голова ВРУ Руслан Стефанчук перед виступом прем’єр-міністра Королівства Іспанія Педро Санчеса.

Часом і сигнальні голосування не обходяться без курйозів. Так, наприклад, під час одного з них — 24 серпня, у День незалежності України — головуючий дорікнув, що в момент голосування частина депутатів роблять селфі.

Крім того, цікавим є і саме дотримання депутатами правил сигнального голосування. Адже, щоб його провести, депутати мають натискати лише кнопки “за”, проте найчастіше навіть під час таких голосувань на табло з’являються позначки “проти” та “утримались”. Тому головуючий нерідко жартує щодо цього.

Календарний план vs одне засідання з перервами

Дискусія про якість роботи Верховної Ради в умовах повномасштабного вторгнення все частіше виринає як серед самих нардепів від влади та опозиції, так і у медіа та соцмережах. Крім того, окреме питання в цьому контексті — кількість робочих днів та годин депутатів у сесійній залі протягом місяця. 

Нещодавно ми стали свідками перших за час повномасштабного вторгнення перенесень засідань ВРУ, відсутності кворуму під час сигнальних голосувань або ж розгляду лише одного питання з порядку денного. Одна з беззаперечних причин, що призвела до таких негативних наслідків, — це режим роботи, в якому парламент працює останні два роки після запровадження воєнного стану і який став чудовим форматом для нардепів-прогульників. 

Якщо раніше депутати працювали за затвердженим календарним планом та прводили у сесійній залі кілька визначених тижнів на місяць, то нині мова йде лише про кілька днів. Це наочно демонструє сайт Верховної Ради, адже цього року календарний план далеко не такий щільний, як до початку великої війни.

Зазначимо, що після повномасштабного вторгнення росії в Україну формат роботи було змінено. Верховна Рада ІХ скликання працює в режимі одного пленарного засідання, що має тривати до дня припинення чи скасування дії воєнного стану. Однак нещодавно у Раді зареєстрували проєкт постанови, в якій нардепи вимагають завершити режим одного пленарного засідання ВРУ та повернутись до формату класичних пленарних засідань із двома пленарними тижнями, погоджувальною радою та годиною запитань до уряду, які визначені регламентом Ради.

Крім того, нардепи переконані, що формат єдиного засідання з перервами зумовив низку негативних явищ у парламентській роботі за цей час: ефективність роботи та суб’єктність парламенту України в ухваленні важливих рішень суттєво знизилася, відбулося послаблення дисципліни депутатського корпусу, зниження політичної та правової ролі парламентської коаліції тощо.

Рух ЧЕСНО неодноразово наголошував, що відкритість — це один із ключових критеріїв довіри, який зараз так необхідний державним інституціям. Відкритість — це вагома перевага, навіть в умовах повномасштабного вторгнення та великої війни. 

І, як показує аналіз засідань та робочих годин парламенту, поступово нардепи нарощують кількість і тривалість засідань. Працювати під час повітряної тривоги парламентарі також уже навчилися, хоч і не без труднощів.

За таких умов можливе і повернення до календарного плану роботи Верховної Ради, відновлення допуску журналістів до стін парламенту та трансляцій засідань. Такі умови роботи однозначно вплинуть на дисциплінованість нардепів, адже йтиметься про репутацію кожного з них.

З іншого боку, відсутність відкритості створює чудове підґрунтя для генерації чуток і скандалів, маніпуляцій та політизації найдрібніших протиріч. За таких умов відкрита робота парламенту несе переваги для всіх: для громадян, що довгий час перебувають в обмеженому інформаційному полі, та для самих політиків, чия робота нині відіграє одну з найважливіших для держави ролей.

Вікторія Олійник та Олександр Саліженко для "Лівого Берега"