Ефект Шредінгера: як в Україні борються з “мертвими” партіями

Суд підтримав вимоги міністерства в 11 справах. В усіх інших випадках провадження або досі відкрите в судах різних інстанцій, або рішення було прийняте на користь партій.

Рух ЧЕСНО проаналізував, скільки партій ігнорували загальнонаціональні вибори протягом останніх років та як Мінʼюст із цим бореться.

Мін’юст vs партії

Основною метою діяльності партій є реалізація політичних інтересів населення, тож одним із показників їхньої роботи вважається участь у всеукраїнських виборах — як парламентських, так і президентських. Звісно, під час дії воєнного стану вибори проводити не можна. Проте існують партії, які не брали участі у виборах жодного разу із дня реєстрації, або ж востаннє це було 15 і більше років тому. Так виникає “ефект Шредінгера” в українській політиці — партії нібито діють, але водночас і ні.

В тому числі через це в Україні існує “ринок” політичних проєктів. Партії реєструються та не ведуть жодної діяльності, а потім у потрібний момент змінюють назву та очільників, що часто є показником “продажу”. Важливо зазначити, що офіційно купити собі політичну силу неможливо, тобто такі операції здійснюються в обхід законодавства.

Читайте також: Кожна друга партія змінює назву — особливості партбудівництва в Україні 

Закон про політичні партії в Україні передбачає, що однією з умов для припинення діяльності політсили є невисування кандидатів та ігнорування парламентських або президентських виборів протягом останніх 10 років. Якщо суд встановив, що партія дійсно не активна, то вона має припинити свою політичну діяльність, розпустити керівні органи, осередки та всі інші статутні утворення.

Також анулювати свідоцтво можуть, якщо партія подала недостовірні відомості у реєстраційних документах або за півроку з початку офіційної діяльності не сформувала осередки щонайменше у 14 регіонах України.

Основним органом центральної виконавчої влади, що реєструє та в певному розумінні контролює партії, є Міністерство юстиції. Саме воно може звернутися до суду, якщо є потреба анулювати реєстраційне свідоцтво партії. 

З 2016 року Мінʼюст подав 53 позови про анулювання реєстраційних свідоцтв, що було зазначено у відповіді на запит Руху ЧЕСНО. За відповідними рішеннями суду 11 партій припинили свою діяльність. 

Лише чотири такі справи завершилися ще в суді першої інстанції — щодо маловідомих “Справедливої країни”, “Народної довіри”, “Кияни передусім” та Партії українського народу. 

При цьому кінцеві рішення на користь партій були винесені лише у восьми провадженнях.

Проте значно цікавіші інші випадки. Так, 49 із 53 позовів були передані до суду ще 7 лютого 2020 року, тобто понад чотири роки тому. А останній позов датується груднем 2021 року. За цей час 20 справ досі залишаються на етапі відкритого провадження в суді першої інстанції.

Така ситуація склалася через Окружний адміністративний суд м. Києва (який, за законодавством, мав розглядати подібні справи) та його ліквідацію 15 грудня 2022 року. Відповідно, усі ці провадження або вже перейшли, або ще чекають передачі до Київського окружного адміністративного суду. Судячи з дати останніх ухвал, щонайменше вісім справ про анулювання реєстрації партій досі не були передані.

З іншими партіями Мін’юсту довелося судитися роками, а деякі справи декілька разів встигли побувати у Верховному суді. 

Найгучніші історії

Декілька місяців тому Верховний суд повернув розгляд позову до партії “Організація українських націоналістів” до апеляційного. В цій постанові містяться декілька важливих моментів, які впливатимуть і на розгляд наступних подібних справ.

Так, наприклад, партія стверджувала, що висунула свого кандидата на проміжних парламентських виборах у 2021 році (вже після відкриття провадження), проте ЦВК відмовила йому в реєстрації. Суд же постановив, що цього достатньо для того, аби партія “задекларувала” свій інтерес до виборів. Крім того, необхідно враховувати причину відмови ЦВК та чи дійсно партія мала можливість зареєструвати кандидата.

На рішення суду має впливати й те, чи взагалі відбувалися вибори протягом цих 10 років. Адже якщо їх не було, то партії просто не могли брати у них участь. Тут варто враховувати, що ми не можемо передбачити, скільки ще триватимуть обмеження воєнного стану і коли відбудуться наступні вибори.

Законодавство також не визначає, як саме має обчислюватися цей десятирічний термін. В апеляційному суді це стало аргументом на користь анулювання партії. Проте Верховний суд у своєму рішенні вказав, що строк починається не з дати реєстрації партії, а від дня відповідного звернення Мінʼюсту до суду. Раніше ця норма трактувалася навпаки, по суті, історія діяльності партій розбивалася на рівні десятирічні проміжки.

Слід розуміти, що механізм анулювання реєстрації існує не для примусового припинення діяльності партій. У першу чергу він створений для того, аби ті політичні сили, що фактично більше не працюють, не існували і на папері. Конкретно справа щодо ОУН нині знову перебуває на розгляді Апеляційного суду, проте цікаві випадки нею не обмежуються.

У більшості випадків (21 рішення) окружний суд ставав на бік Міністерства юстиції. Схожа історія відбувалася на етапі апеляцій. А от Верховний суд, навпаки, частіше підтримував вимоги партій та вирішував або не анулювати реєстрації, або повертати справу до попередніх інстанцій.

Деякі ж справи пройшли аж декілька таких кіл. Нині Верховний суд по другому колу розглядає справи ще трьох партій — “Дітей війни”, Партії захисників України та Партії захисту прав людини.

Найдовша історія була у Соціальної партії України — саме вона нібито не  сформувала достатню кількість місцевих осередків. Позов проти неї подали ще у 2016 році, а останнє рішення датується 2024 роком. Верховний суд двічі повертав справу на розгляд до Апеляційного суду, і лише на третьому колі розгляду її закрили. Під час розгляду справи виявилося, що партія взагалі не має статусу юридичної особи — нині її навіть неможливо знайти в реєстрах.

Особливості воєнного стану

Міністерство юстиції у відповіді на запит Руху ЧЕСНО зазначило, що нині не готує нових позовів до політичних партій. Принаймні у них немає в роботі відповідних матеріалів.

Проте нині законодавством ніяк не регулюється вимога щодо участі партій у виборах щонайменше раз на 10 років за умови дії воєнного стану. Адже вибори зараз провести неможливо — як з організаційної точки зору, так і з урахуванням обмежень Конституції та інших норм законодавства.

Відповідно, вже наступного року партії, що востаннє брали участь у виборах 2014 року, ризикують отримати додаткові проблеми у вигляді позову від Міністерства юстиції.

Нещодавно у Верховній Раді нардепи від забороненої ОПЗЖ Антоніна Славицька (нині співголова групи “Відновлення України”) та Анатолій Бурміч  зареєстрували законопроєкт № 10463 про зупинення строку анулювання реєстрації партії за неучасть у виборах на період дії воєнного стану. 

Читайте також: Конфіскація майна проросійських партій: що отримає держава?

Хоча це може спростити роботу деяких партій та позбавити їх загрози позову про анулювання реєстрації, досі не зрозуміло, що робити з “мертвими” політичними проєктами та з “ринком” партій.

Під час воєнного стану реєстрація нових партій заборонена. Відповідно, ті, хто хотів би мати власний політичний проєкт, починають їх купувати. Так, Рух ЧЕСНО вже фіксував, що минулого року щонайменше 19 партій змінили назву та / або керівника. А в Україні зареєстровано біля 300 партій. Скільки з них дійсно є активними, досі залишається відкритим питанням.

Вікторія Максимова для "Главкома"