Річниця вторгнення і ждуни “руского міра” у Верховній Раді

Широкий суспільний резонанс серед громадськості, журналістів та українських військових нещодавно викликало фото із зустрічі представників парламентських фракцій та груп і голови Верховної Ради з високим представником Європейського союзу Жозепом Боррелем під час його перебування у Києві. На зустрічі були присутні й нардепи від забороненої проросійської партії ОПЗЖ Юрій Бойко та Валерій Гнатенко, які наразі входять до двох депутатських груп – “Платформа за життя та мир” (ПЗЖМ) та “Відновлення України”.

Обоє політиків є в Реєстрі зрадників, адже багато років систематично поширювали російську пропаганду й наративи Кремля. Зокрема Юрій Бойко 26 лютого після повномасштабного вторгнення навіть включався в ефір пропагандиста кремля Володимира Соловйова. Разом із пропагандистом він, серед іншого, іронізував над трагічною ситуацією в Україні та поданням інформації українськими ЗМІ.

Крім того, після відновлення е-декларування, на якому наполягала громадськість та журналісти протягом минулого року, стало відомо, що колишній співголова забороненої партії ОПЗЖ Бойко разом із дружиною досі зберігають гроші й золото на суму 7,6 млн рублів в російському “НК Банку”. Крім того, родина має квартиру в елітному районі в самому центрі москви загальною площею 220 кв. м.

У 2023 році Україна повернула під контроль бурові газовидобувні та нафтовидобувні платформи – сумнозвісні “вишки Бойка” біля берегів Криму. Але держава досі не позбавила фігуранта корупційної справи щодо їх придбання та ексміністра енергетики часів Азарова Юрія Бойка звання Героя України. І це виглядає вкрай абсурдно, адже найвище звання держави водночас присвоюють українським воїнам (значній частині посмертно), а нещодавно президент Зеленський присвоїв його ексголовнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному та начальнику ГУР Кирилу Буданову.

Натомість Валерій Гнатенко у 2014 році на посаді міського голови Дружківки не заперечував проти встановлення прапора “днр”. Крім того, під час окупації він залишався на посаді, керував містом і підтримав проведення “референдуму”, закликав налагоджувати економічні зв’язки з Росією. Також газета “Дружківський робітник”, яку фінансує міськрада, виходила із прапором “днр”. У ній, наприклад, друкували “Акт про проголошення державної самостійності днр”. Гнатенко фігурує у справі СБУ про посягання на територіальну цілісність України.

Якщо на початку ІХ скликання і до великої війни другою за чисельністю у Верховній Раді була фракція наразі забороненої проросійської партії ОПЗЖ на чолі з кумом путіна Віктором Медведчуком, то після судової заборони партії її члени утворили дві депутатські групи. На початку скликання парламенту 21 нардеп від забороненої ОПЗЖ був на керівних посадах у парламентських комітетах і впливав на формування державної політики в окремих галузях. Після повномасштабного вторгнення частина з них втратила ці посади, переважно через добровільну відмову від депутатських мандатів. 

Нестора Шуфрича, який мав найвищу посаду серед членів ОПЗЖ – голови Комітету свободи слова, після оголошення підозри у держзраді відкликали. На його місце парламент призначив Ярослава Юрчишина з “Голосу”. 

Водночас у Верховній Раді досі залишається 13 представників колишньої ОПЗЖ, які нині входять до депутатських груп ПЗЖМ та “Відновлення України”, на посадах першого заступника голови, заступників, секретарів та голів підкомітетів. На останніх двох позиціях таких більшість. 

Звісно, можна дискутувати, наскільки вагомим є цей статус для депутата і його вплив на діяльність комітету. Але безумовним є те, що навіть формально депутати з вищим статусом мають більше прав і можливостей. Наприклад, представляти комітет або доповідати про його діяльність, виступати від імені комітету у ЗМІ та коментувати діяльність у відповідній сфері тощо.

Більше того, член ОПЗЖ (а нині – “Відновлення України”) Анатолій Бурміч, який вже після повномасштабного вторгнення продовжував транслювати наративи російської пропаганди про “зовнішнє управління”, і далі розповідає, що в країні є розкол на мовному та релігійному ґрунті.

Виступ нардепа від ОПЗЖ Анатолія Бурміча з трибуни ВРУ

“Що робиться в тилу на сьогоднішній день, щоб підвищувати мотивацію захищати Батьківщину? Ми бачимо сьогодні, підвищуються тарифи, щоб компанії гарно жили, і державні теж, тому що є наглядові ради іноземні, вони повинні отримувати високі зарплати. Залякують людей, коли у нас по статистиці 14 мільйонів знаходяться за межею бідності. У нас сьогодні в тилу ніхто не об’єднує людей, а навпаки, зіштовхують лобами на релігійній основі, на мовній основі”, – заявив з трибуни Бурміч на засіданні ВРУ 7 лютого цього року.

Партійні дописи ОПЗЖ восени 2020 року були концентратом типових  пропагандистських російських наративів 

Співпраця в будь-якому форматі із проросійськими депутатами від ОПЗЖ, які десятиліттями і в різних скликаннях були представниками інтересів москви, в умовах великої війни на знищення української нації – це не плюралізм, не дотримання традицій парламентаризму чи політична толерантність. Це прояв політичної слабкості теперішньої влади, відсутність рішучості та послідовності, короткозорість і безпам’ятство. Адже саме ці політики напередодні вторгнення закликали до зміни влади та наполягали на негайних перемовинах і виконанні умов російських окупантів.

Наразі проросійські нардепи у Верховній Раді роблять все, аби залишитись хоч в якомусь вигляді у політичній системі України й надалі впливати на формування політики. І для того, щоб це змінити, не обов’язково роками обговорювати нове законодавство для позбавлення мандатів. Щонайменше має бути політична воля для усунення проросійських політиків від політичного впливу та послідовна позиція української влади. Для держави, яка захищає свій суверенітет і територіальну цілісність, вкрай важливо вибудувати сильну  політику, яка б унеможливила повернення чи вхід до політичної системи і перебування в ній державних зрадників і колаборантів.

Олександр Саліженко для "Української Правди"