Підсумки 2023 року: чиї ініціативи у Верховній Раді стали законами

Протягом року найбільшу кількість законопроєктів серед нардепів зареєстрував скандальний нардеп від “Слуги народу” Георгій Мазурашу, але відсоток “прохідності” його ініціатив серед лідерів подачі найменший.

Крім того, у Верховній Раді є 11 нардепів, які протягом року не подали або ж не поставили підпис під авторством жодного законопроєкту чи постанови. Переважно це депутати від забороненої проросійської партії ОПЗЖ. А у кількох нардепів взагалі немає жодної ініціативи протягом двох останніх років.

Рух ЧЕСНО проаналізував законопроєкти, зареєстровані протягом 2023 року, і з’ясував, який відсоток із них ухвалили та чиї ініціативи найчастіше стають законами.

Ініціатори та їхні ініціативи

У 2023 році у Верховній Раді відбулося 51 засідання. За одне засідання нардепи розглядають в середньому до двох десятків законопроєктів чи постанов. Якщо на початку року нардепи мали лише кілька днів засідань у сесійній залі на місяць, то наприкінці 2023-го це були майже звичні пленарні тижні у Верховній Раді.

Очікувано, що саме нардепи є ініціаторами переважної більшості законодавчих змін, адже їх кількісно більше. Крім того, саме парламент є найвищим та єдиним органом законодавчої влади, що вповноважений ухвалювати закони. 

Водночас переважна більшість поданих нардепами ініціатив колективні, винятками є організаційні питання від голови ВРУ Руслана Стефанчука. Також реєструють особисті ініціативи президента Володимира Зеленського та очільника Кабміну Дениса Шмигаля. 

Законодавчі ініціативи нардепів, президента та Кабміну досить суттєво різняться за рубриками, що також є логічним, зважаючи на визначені Конституцією та законами повноваження. Так, наприклад, президент Володимир Зеленський протягом 2023 року подав найбільше ініціатив, які стосувались міжнародних угод, на другому місці безпека та оборона, на третьому — ініціативи щодо державного будівництва. 

Відсоток “прохідності” (відсоток зареєстрованих законопроєктів, які стали чинними актами — ред.) ініціатив президента найвищий серед ініціаторів — 86%, що також очікувано, адже вони переважно стосуються міжнародних угод та питань безпеки, які зараз найбільш пріоритетні для держави. Крім того, серед ініціатив президента немає відхилених чи знятих із розгляду законопроєктів або постанов.

Натомість найбільше ініціатив Кабміну у 2023 році стосувалися галузевого розвитку, правової та економічної політики. За “прохідністю” урядові ініціативи на третьому місці — лише 23%. Понад 45% ініціатив Кабміну перебуває на опрацюванні в парламентських комітетах.

Більшість ініціатив, поданих народними депутатами у 2023 році, стосуються правової та економічної політики. Загалом таких законопроєктів теж було подано найбільше. Також нардепи мають найбільше законопроєктів, які відхилені та зняті з розгляду — 274. Це, у свою чергу, говорить про низький рівень якості підготовки законопроєктів або ж про реєстрацію ініціатив лише для власного піару та подальшого хайпу на чутливих для суспільства темах.

Якісні ініціативи vs законодавчий спам

Більшість підтриманих у 2023 році законопроєктів були подані представниками владної фракції “Слуги народу”, які переважно очолюють комітети та підкомітети ВРУ. 

Водночас у переліку лідерів подання ініціатив протягом року є співголова опозиційної “Європейської солідарності” Ірина Геращенко, яка також увійшла у п’ятірку лідерів за відсотком “прохідності” ініціатив (28%). 

Як правило, саме керівники парламентських комітетів виступають першими в колективі співавторів законопроєктів та реєструють їх. Зауважимо, що в таких випадках йдеться переважно про напрацювання всього комітету, а не лише його голови, заступника чи окремого нардепа. 

Крім того, важливим фактором для потенційного ухвалення законопроєкту чи постанови є наявність керівної посади на рівні фракції або партії у автора ініціативи.

Зауважимо, що велика кількість поданих або підписаних у співавторстві нардепом законопроєктів не свідчить про їхню якість. Деякі нардепи досить часто зловживають правом законодавчої ініціативи і перетворюють його на “законодавчий спам” як привід для особистого піару та “вражаючих” показників у звітах.

До законодавчого спаму відносять законопроєкти, які відхилили одразу або заслухали і зняли з розгляду. Також законодавчим спамом вважаються законопроєкти, які вимагали доопрацювання, але ніхто із законотворців їх не доопрацював.

Як бачимо на графіці, найбільше ініціатив протягом 2023 року подав скандальний мажоритарник від “Слуги народу” Георгій Мазурашу, однак вони мають найменший відсоток підтримки, “прохідність” серед лідерів подання лише на рівні 12%. А майже половина ініціатив Мазурашу, які стали чинними і де він є співавтором, — це колективні проєкти постанов про звернення Верховної Ради до парламентів, урядів демократичних держав світу, міжнародних організацій тощо. Такі постанови майже завжди ухвалюються та мають високий рівень підтримки серед нардепів.

Цей нардеп протягом року найбільше фігурував у низці одіозних ініціатив. Зокрема законопроєкту № 9223 про заборону критики в соцмережах, який розкритикували навіть колеги по партії. У проєкті нардепи пропонували вводити покарання за коментарі під вигаданими іменами, в яких “шкодять суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, національній, державній, економічній чи інформаційній безпеці України”. 

А нещодавно Мазурашу ініціював оголошення загальнонаціонального щоденного часу молитви за перемогу та звільнення всієї території України від російської окупації (законопроєкт № 10328).

Читайте також: Королі популізму. Законотворча діяльність яких депутатів загрожує державності?

Більш важливим та показовим у законодавчій роботі є критерій “прохідності” законопроєктів. Із графіки бачимо, що найбільший відсоток “прохідності” законопроєктів у голови фінансового комітету від “Слуги народу” Данила Гетманцева (43%), голови комітету соціальної політики Галини Третьякової (32%) та голови підкомітету з питань інформполітики Євгенії Кравчук (31%).

Рейтинг безініціативності

Одинадцятеро нардепів Верховної Ради не подали або ж не поставили підпис під авторством жодного законопроєкту чи постанови протягом 2023 року, більшість із них — депутати від забороненої партії ОПЗЖ. Водночас у цьому переліку є один представник владної фракції “Слуги народу” — колишній сценарист студії “Квартал-95” Олександр Кабанов. 

Крім того, у деяких нардепів взагалі немає жодної ініціативи протягом двох років. Так, наприклад, останні законодавчі ініціативи нардепи від забороненої ОПЗЖ Сергій Дунаєв та Олександр Колтунович подавали аж два роки тому, як і позафракційний втікач Федір Христенко. Також нічого не реєстрував протягом двох останніх років і нардеп V–ІХ скликань, представник фракції “Європейської солідарності” Руслан Князевич. А нардеп від групи “За майбутнє”, волинський мажоритарник Степан Івахів за все ІХ скликання ВРУ подав лише сім ініціатив, з яких лише одна стала чинним актом.

Також протягом року законодавчих ініціатив не було у нардепа від забороненої проросійської ОПЗЖ, а наразі члена групи “Відновлення України” Дмитра Ісаєнка, який навіть після заборони партії залишається секретарем комітету держвлади. Нардепа пов’язують із забудовниками у столиці, протягом року він неодноразово фігурував у корупційних розслідуваннях. У 2023 році НАБУ і САП повідомили Ісаєнку про підозру у спробі заволодіння земельною ділянкою площею 8 га у Києві.

Жодної ініціативи протягом року не зареєстрував і колишній регіонал, мажоритарник з Одещини Антон Кіссе. Водночас нардеп у 2023 році змінив членство у групах — вийшов із депутатської групи “За майбутнє” і перейшов до “Довіри”.

Рух ЧЕСНО неодноразово писав про нардепів, які зловживають своїм правом законодавчих ініціатив під час війни. Проблема популізму та маніпулювання думкою виборців в Україні не є новою, проте під час воєнного стану такі прояви мають куди серйозніші наслідки, адже можуть шкодити державності та грати на руку ворогу. 

На другий рік повномасштабної війни росії проти України та в умовах воєнного стану перед українським парламентом ще більш критично стоїть виклик — як зберегти вкрай хиткий баланс між гілками влади, відновити власну суб’єктність, утримати продуктивний рівень роботи на тлі загального падіння суспільної довіри до державних інституцій.

Крім того, у Верховній Раді триває зменшення загальної кількості народних депутатів та представників мажоритарних округів. Нині там рекордно найменша кількість депутатів — 401. Також відносно нардепів регулярно порушують провадження за різними звинуваченнями — від корупційних злочинів та шахрайства до підозр у державній зраді.

Читайте також: У Раді залишилось рекордно мало нардепів. Що далі?

Прискіплива увага з боку журналістів та громадськості до роботи парламентарів також вплинула на дострокове припинення їхніх повноважень. Очевидно, що протягом останніх років мандат нардепа дещо “девальвував” в українській політичній системі й наразі не є гарантією уникнення відповідальності, як це було раніше. Також тенденція зменшення чисельності народних депутатів повертає до дискусії про доцільність існування закріпленої в Конституції кількості 450 народних депутатів, теми представництва та пропорційної кількості нардепів. Але предметною ця дискусія буде лише після скасування воєнного стану, що дозволить вносити зміни до Основного закону країни.

Олександр Саліженко для "Лівого Берега"
Інфографіка: Іван Лампека
Дані: Дарина Лихенко