Чому вибори і війна несумісні

Під час дії воєнного стану неможливо гарантувати дотримання конституційних принципів виборчого права. Здавалося б, це очевидні речі для усіх — політиків, громадян та наших міжнародних партнерів. Про це ще на початку вересня сотня профільних громадських організацій та фондів наголосили у публічній заяві. 

Крім того, ідея виборів під час війни вкрай небезпечна для держави та дестабілізації її інституцій, адже може призвести до підваження легітимності як самого виборчого процесу, так і виборних органів. Ключовими тут є виклики, пов'язані з вільним формуванням політичної волі в умовах війни, неможливістю забезпечити повноцінну участь військових і виборців за кордоном, відсутністю політичної конкуренції в умовах звуження прав і свобод під час правового режиму воєнного стану та багато іншого. 

Попри те, що проведення виборів в умовах воєнного стану апріорі неможливе з низки причин — як правових, безпекових та організаційних — ми бачимо, що в українському медіаполі досі тривають спекуляції щодо цього. Окремі політики, журналісти та блогери намагаються політизувати цю тему та навіть втягувати військове керівництво до майбутнього виборчого процесу. Не стоїть осторонь і російська пропаганда, яка на темі виборів пробує вчергове посіяти розкол в українському суспільстві.

За умов відсутності повномасштабної війни в Україні в останню неділю жовтня  п'ятого року повноважень Верховної Ради мали б відбутися чергові вибори народних депутатів наступного скликання, як це визначено в ч.1 ст.77 Конституції. Однак Україна вже майже два роки живе в умовах найбільшої континентальної війни з часів Другої світової, а також за спеціальним правовим режимом воєнного стану. Нещодавно Верховна Рада конституційною більшістю підтримала продовження як його дію, так і загальну мобілізацію до 14 лютого 2024 року. 

Амбасадори виборів в умовах воєнного стану оминають простий, але очевидний факт, який є наріжним. Згідно Конституції, в умовах дії воєнного стану можуть бути обмежені окремі права і свободи громадянина. Саме про це йдеться у п.5 указу Президента України №64/2022 про введення воєнного стану (можливість обмеження конституційних права і свобод, статті 30–34, 38, 39, 41–44, 53 Конституції України). Крім того, вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. 

Давайте окремо нагадаємо, про які ж саме статті йдеться та про що вони: недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; втручання в особисте і сімейне життя; свобода пересування; право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації; право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право на підприємницьку діяльність; право на працю; право на страйк та право на освіту.

З цього короткого переліку бачимо, що вибори в умовах правового режиму воєнного стану докорінно суперечать ідеї вільних та демократичних виборів. 

Крім того, проведення будь-яких виборів в теперішніх умовах суперечить гарантуванню конституційних принпиців. Зокрема принципу загального виборчого права, який серед іншого, передбачає, що усі без винятку виборці мають право та реальну можливість реалізації як активного, так і пасивного виборчого права.

Ба більше, ч.4 ст.83 Конституції України прямо забороняє припиняти повноваження парламенту й автоматично продовжує їх до обрання нового скликання після війни. Тут йдеться про принцип безперервності здійснення функцій і повноважень парламенту під час дії воєнного стану безвідносно до його тривалості. Натомість у статті 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” йдеться про неприпустимість припинення повноважень органів державної влади в умовах воєнного стану. Відтак всі органи влади зобов’язані працювати повноцінно, мати цілковиту легітимність та бути максимально згуртованими. А частину 4 статті 83 Конституції щодо можливості проведення виборів лише після закінчення дії воєнного стану слід тлумачити розширено — не лише відносно парламентських виборів, але й стосовно усіх інших типів виборів (президентських чи місцевих).

Перелік законодавчих суперечностей для проведення виборів в умовах воєнного стану можна й далі продовжувати, як і опис організаційних проблем, які постануть в майбутньому для післявоєнних виборів. Саме тому громадськість у своїй публічній заяві наголошує, що вибори самі по собі не дорівнюють демократії, а формальний акт голосування не є безумовним підтвердженням демократичності режиму. Якщо конкурентна політична боротьба неможлива в умовах війни, то вибори точно не є вільними. Безсумнівно, вибори в Україні мають відбутися — але тільки після завершення війни і перемоги України, настання безпекових та інших умов, за яких такі вибори буде можливо організувати вільно, чесно, демократично і доступно.

Важливо, аби до заяв про неможливість проведення будь-яких виборів в умовах дії воєнного стану долучались і ключові державні органи. Щоб не було замовчувань, а відтак і спекуляцій, натомість була офіційна комунікація та роз’яснення щодо майбутнього повоєнного виборчого процесу на рівні держави.

Олександр Саліженко для "Главкома"