Рекорд. Як тане “лава запасних” Зеленського та куди зникають нардепи екс-ОПЗЖ?

Наразі парламент нараховує рекордно малу кількість депутатів — 404. Саме через це ситуація з голосами іноді буває критичною. Особливо тоді, коли потрібно, щоб парламент виконав вимоги наших міжнародних партнерів, які надають Україні допомогу. 

І це одна з причин, чому колишня монобільшість “Слуги народу” виправдовує “конструктивну співпрацю” з екс-ОПЗЖ — хоча ті давали вирішальні голоси лише у 9% випадків, і це не завжди були важливі для країни ініціативи.

Але й у лавах представників забороненої проросійської партії є суттєві втрати. Низка нардепів втекла із Ради і склала мандати, а їхнього лідера, зрадника Віктора Медведчука, прирівняли до військовополоненого й обміняли на захисників Маріуполя. 

Рух ЧЕСНО вирішив проаналізувати, як змінювався склад парламенту протягом ІХ скликання та що переважно було причиною дострокового позбавлення депутатських мандатів. 

Від монобільшості до “конструктивної співпраці” з ОПЗЖ

Верховна Рада ІХ скликання розпочала роботу з наймолодшим депутатським складом та на 80% оновленим корпусом. Але подальше оновлення та зміна депутатів тривали протягом усіх років цієї каденції. Перший день роботи нової Ради співпав із Днем пам’яті захисників України, а президент Володимир Зеленський в той день відразу закликав нардепів до законодавчого турборежиму.

“Будь ласка, давайте менше зайвих діалогів. Давайте працювати. Давайте вже голосувати. Я вас дуже прошу, народ чекає. Добре? Менше есемесок. Менше есемесок. Будь ласка, більше законів”, — звернувся Зеленський до нового скликання парламенту, натомість свої перші 100 днів роботи на посаді президента назвав “тихою прогулянкою в сутінках із виключеними фарами та на першій швидкості”.

У перший день роботи нового скликання Ради Зеленський підкреслив, що рівень довіри до нового парламенту величезний, а отже, рівень відповідальності та очікувань ще більший. Крім того, він сподівався, що у новому скликанні Ради не буде популізму та поправкового спаму, але, як ми переконаємось згодом, ці сподівання були марними:

“Я дуже радий, що у нас з’явився парламент, який готовий дійсно працювати. Не займатись популізмом, не завалювати важливі рішення тисячами безглуздих поправок, а втілювати реальні реформи, яких втомились вже чекати і громадяни України, і весь цивілізований світ”. 

У перший же день нового скликання Зеленський лякав новообраних депутатів випробувальним терміном та можливим розпуском парламенту і попереджав, що це скликання увійде в історію, але лише від них залежить, як саме: 

“Ви маєте усі шанси потрапити до підручників — як парламент, який зробив неймовірне, який втілив все, що не змогли зробити попередні 28 років, як парламент, де не було бійок. Тільки конструктив та щоденна кропітка робота на благо українського народу. Або, не дай Боже, ви увійдете в історію як парламент, який проіснував найменше — один рік. Фактично це ваш, це наш випробувальний термін. Повірте, я вже знаю, що розпускати Верховну Раду не так страшно”.

Рух ЧЕСНО чотири роки тому наголошував на тому, що мати монобільшість на старті — не значить мати її у фіналі. Через чотири роки дійшло до того, що голова партії “Слуга народу” називає співпрацю з екс-ОПЗЖ “конструктивною”.

Хто пішов у першу хвилю відбою? 

Виборчий список до парламенту завжди був кадровим резервом партій для подальшого делегування політиків в уряд, призначень у регіони та інші органи влади — Офіс генпрокурора, ДБР, КСУ, Фонд держмайна тощо. Але навіть для “слуг народу” ніхто не прогнозував, що 147-й номер списку стане прохідним. 

Саме призначення нардепів на інші посади стало найбільш поширеною підставою для дострокового складання мандатів. Так було і в минулому скликанні. Тоді достроково припинили повноваження 45 нардепів, більшість із них — через призначення, було також три факти смерті нардепів за час каденції. Водночас примітно, що в минулому скликанні парламенту жоден нардеп від проросійського “Опозиційного блоку” достроково не втратив депутатський мандат.

У чинному скликанні парламенту нардепів, яких призначили на інші посади, від початку скликання вже 18. Фактично народні депутати, а конкретніше — партійний список “Слуги народу” (крім члена групи “За майбутнє” Дмитра Лубінця, якого призначили Уповноваженим з прав людини, а також представника “Голосу” Рустема Умєрова, якого призначили головою Фонду держмайна), став кадровим резервом для подальших призначень влади.

Рух ЧЕСНО вже писав, що за понад два роки роботи Верховної Ради ІХ скликання майже три десятки нардепів залишили парламентську команду Зеленського. З частиною депутатів розійшлись полюбовно, запропонувавши інші посади, а з іншими — з гучними скандалами та погрозами через корупційні скандали та неугодну позицію щодо лінії партії.

Читайте також: “Колишні” Зеленського: хто пішов у “відбій” із першої “колоди” депутатів

У парламенті ІХ скликання дострокова втрата мандатів відбувалася щороку, але було дві великі хвилі — на початку каденції у 2019 році та після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.

Перша хвиля дострокової втрати мандатів нардепів у Верховній Раді ІХ скликання відбулася фактично відразу після прийняття ними присяги — 29 серпня 2019 року п’ятьох нардепів було призначено до Кабміну, а до кінця року посади отримали ще троє.

Слід зауважити, що наразі з призначень 2019 року в Кабміні на посадах залишились лише двоє міністрів — міністр цифрової трансформації Михайло Федоров та міністр юстиції Денис Малюська. Зазначимо, що п’ятирічний термін на посаді міністра є досить унікальним явищем в українській політиці, раніше рекордсменом — шість років у кріслі міністра — був колишній очільник МВС Арсен Аваков, який очолював відомство як за ВРУ VIII скликання та президентства Порошенка, так і в Раді ІХ скликання та президентства Зеленського.

Читайте також: За шість років Аваков лише 3 рази з 32 прийшов на профільний комітет

Водночас фактично єдиний, хто пішов на підвищення з 2019 року, — це Олександр Кубраков, якого спершу призначили керівником “Укравтодору”, потім — міністром інфраструктури, а наразі він є віцепрем’єром з відновлення України.

Читайте також: Чому громадяни для лобістів містобудівної “реформи” Шуляк і Кубракова — як контактний зоопарк?

В опозиційних фракціях також були випадки дострокового припинення повноважень. Так, депутатка від ЄС Ірина Луценко склала мандат за власним бажанням, а згодом на її місце до парламенту зайшов наступний за списком кандидат — Володимир В’ятрович. Крім того, у 2023 році добровільно склав мандат генерал-лейтенант та Герой України Михайло Забродський, замість нього до ВРУ зайшла Ірина Никорак.

У фракції “Батьківщини” мандат за власним бажанням склала Ольга Бєлькова, а замість неї до парламенту зайшов наступний за списком кандидат Сергій Євтушок.

У фракції “Голосу” добровільно склав мандат № 1 виборчого списку та голова партії Святослав Вакарчук, а замість нього до Ради зайшов Андрій Шараськін. Це вже вдруге співак Вакарчук відмовляється від мандата після обрання — у 2007 році він був обраний від НУНС, але вже наступного року склав мандат. Крім того, восени минулого року нардепа від “Голосу” Рустема Умєрова призначили головою Фонду держмайна України, а замість нього до парламенту зайшов Максим Хлапук.

Війна і друга хвиля складання мандатів 

Велика війна дала поштовх для другої хвилі дострокового складання мандатів за власною заявою. Тут слід зауважити, що більшість нардепів від ОПЗЖ від початку повномасштабного вторгнення склала мандати саме за власною заявою. І першим у цій хвилі був зрадник Ілля Кива, якого в березні 2022 року Рада позбавила мандата. Це один із найшвидших механізмів втрати мандата, адже, наприклад, втрата мандата після судового вироку за вчинення злочину, в тому числі за державну зраду, — процес, який може тривати роками, навіть з отриманою підозрою, обшуками та арештом підозрюваного. Яскравий приклад — кейс зрадника Віктора Медведчука. 

Але для нього влітку минулого року парламент спеціально врегулював процедуру обміну військовополонених і заручників, яка не була визначена законодавчо. За словами першого заступника голови Комітету з питань правоохоронної діяльності Андрія Осадчука, раніше суддям та прокурорам доводилось робити “процесуальні кульбіти”. Тому комітет вніс спеціальні зміни до низки кодексів України, які дали змогу обміняти зрадника Медведчука на героїв — захисників Азовсталі вперше за новою процедурою. 

Водночас сподіватись і чекати, що політики, які десятиліттями були представниками інтересів кремля, добровільно складуть мандати чи підуть із керівних посад, досить наївно. І тут найкращий приклад — це очікування керівництва парламенту, що фігурант Реєстру зрадників Нестор Шуфрич добровільно піде з посади голови Комітету з питань свободи слова, а один із лідерів забороненої проросійської ОПЗЖ Юрій Бойко відмовиться від звання Героя України та ордену.

Держава не має чекати на “жест доброї волі” від відвертих представників п’ятої колони кремля. Влада та правоохоронні органи мають демонструвати власну проактивну позицію та ініціативність, докладати максимум зусиль у цьому напрямку, щоб проросійські політики щонайменше були відсторонені від керівних посад на різних рівнях.

За власною заявою мандати складають і нардепи, які потрапляють у корупційні скандали та стають фігурантами журналістських розслідувань про виїзд за кордон під час великої війни — один із лідерів групи “Відновлення України” та герой “батальйону Монако” Ігор Абрамович, подружжя проросійських політиків із “батальйону Дубай” Наталія Королевська та Юрій Солод, “слуги” Олександр Трухін, Юрій Арістов та Андрій Холодов тощо. 

Читайте також: Ефект Тищенка/Арістова. Як виїзди за кордон позначилися на відповідальності депутатів та парламентській дипломатії?

У минулому році низку нардепів достроково позбавили мандатів через втрату громадянства. Переважно це також представники забороненої ОПЗЖ — вже згаданий Віктор Медведчук, Вадим Рабінович, Тарас Козак та Ренат Кузьмін, а також “слуга”-мажоритарник з Одещини Ігор Васильковський та позафракційний проросійський мажоритарник із Сумщини Андрій Деркач. Зауважимо, що таку кількість нардепів — шістьох — вперше за час відновлення незалежності України достроково позбавили мандатів через втрату громадянства.

Троє нардепів-мажоритарників у цьому скликанні парламенту достроково втратили мандати через факт смерті — Валерій Давиденко від округу 208 на Чернігівщині, колишній “слуга”-мажоритарник Антон Поляков від округу 206 також на Чернігівщині та “слуга”-колаборант Олексій Ковальов з округу 186 на Херсонщині.

Що з вакантними місцями в Раді? 

Від початку повномасштабного вторгнення на місце списочників від “Слуги народу” та “Голосу”, які втратили мандати, зайшли наступні кандидати у виборчих партійних списках. Натомість на місця представників забороненої ОПЗЖ, які втратили крісла в парламенті, не зайшов ніхто. У ЦВК, зокрема,  повідомили, що, вирішуючи питання щодо можливості заміщення (визнання обраним народним депутатом України наступного за черговістю кандидата від зазначеної політичної партії — ред.), комісія насамперед взяла до уваги рішення РНБО щодо призупинення діяльності окремих політичних партій. 

Відтак ЦВК визнала призупинення будь-якої діяльності ОПЗЖ на період дії в Україні воєнного стану згідно із зазначеним рішенням РНБО обставиною, що унеможливлює ухвалення ЦВК рішення щодо визнання обраним народним депутатом України на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі наступного за черговістю кандидата у виборчому списку вказаної політичної партії у встановлений виборчим законодавством строк.

Тому, враховуючи позицію ЦВК, прогнозуємо, що після дострокового припинення депутатських повноважень місця колишніх представників забороненої проросійської партії ОПЗЖ в парламенті залишаться вакантними до кінця скликання. 

Крім того, в Раді зросла й кількість не представлених у парламенті мажоритарних округів, адже в умовах війни провести там довибори неможливо. Тож можемо припустити, що ситуація з відсутніми мажоритарниками може тривати навіть до кінця каденції цього скликання парламенту.

Раніше Рух ЧЕСНО проаналізував, що з початку 2022 року майже 60 нардепів пропустили понад 30% голосувань. Найбільший відсоток прогульників — у депутатських групах “За майбутнє”, ПЗЖМ та “Відновлення України”. Роботу останньої нахвалював голова більшості Давид Арахамія. Водночас найменше прогулювали у “Європейській солідарності”, “Слузі народу” та групі “Довіра”.

Олександр Саліженко для "Лівого Берега"