Знесення 200-літнього будинку на Подолі: хто винен та як таке зупинити?

Замість цієї будівлі хочуть збудувати “клубний будинок” за замовленням Сергія Боярчукова. Він партнер юридичної компанії “Алєксєєв, Боярчуков та партнери”. Прізвище Алєксєєв у назві юрфірми не випадкове — це чинний народний депутат від ЄС Сергій Алексєєв, якого наразі підозрюють у шахрайстві. Алєксєєв також є почесним президентом офіційного фан-клубу братів Кличко.

Місцеві мешканці викликали поліцію, яка вже відкрила кримінальне провадження. Також приїхали представники Департаменту благоустрою міста та повідомили киянам, що не бачили дозволів на демонтаж. Будівельники ж обґрунтовували роботи дозволом на “реконструкцію”. Мінкультури дійсно погодило проєкт реконструкції, що передбачав знесення старої будівлі.

“Слуги народу” звинувачують в тому, що сталося, мера Києва Віталія Кличка та його команду. Він у свою чергу звинувачує Мінкульт. Експерти наголошують на тому, що законодавство давно потребує змін. З огляду на те, що такі випадки у містах непоодинокі, Рух ЧЕСНО вирішив розібратися, як можна вплинути на ситуацію і зберегти культурну та історичну спадщину.

Сам Боярчуков вже встиг опублікувати відео із зверненням до киян:

“Привіт. Мене звати Сергій Боярчуков і я саме та людина, яка знищила історичну будівлю на Подолі”, — далі ці слова на відео супроводжуються інтершумом під час демонтажу зруйнованої будівлі.

Сергій Боярчук, скрін з відео на його сторінці у Facebook

Боярчуков наголошує, що цей будинок він купив в 2007 році і у нього є договір купівлі-продажу і додає, що він не чорт, бо в нього немає ні рогів, ані хвоста. Він запевняє, що будуть проведені археологічні роботи, оскільки тепер будівля цьому процесу не заважає.

Юрист наголошує, що цієї будівлі в реєстрі пам’яток архітектури немає і вона немає жодної історичної цінності: “Міністерство культури стверджує, що ніякої історичної цінності ця будівля не несе, а також погоджує нам проєкт реконструкції цієї будівлі”.

Боярчуков запевняє, що буде саме реконструкція, бо залишився фундамент та одна стіна. 

Як з’ясувалося, дійсно погоджував реконструкцію Мінкульт ще за головування колишнього міністра Олександра Ткаченка у березні цього року. І це погодження підписала заступниця міністра культури Катерина Чуєва. Вона зазначила що не могла вчинити інакше, бо діяла в межах закону:

“Надання або відхилення проєкту у такому випадку обумовлюється виключно пам’яткоохоронними обмеженнями, які діють стосовно конкретних ділянок та будівель згідно з чинним Історико-архітектурним опорним планом Києва. Чинний такий план для Києва не містить обмежень стосовно будівлі за даною адресою, тому у фахівців МКІП не було правових підстав відмовити у погодженні проекту. Відмова була б розцінена як неправомірна та оскаржена замовником в суді. У разі протермінування відповіді проект вважався б погодженим за принципом мовчазної згоди”, — зазначила Чуєва.

Народний депутат Роман Грищук (“Слуга народу”), який був обраний в одному зі столичних округів, вбачає тут провину мера міста — Віталія Кличка.

“Влада столиці мала поінформувати департамент охорони культурної спадщини міста про бездіяльність або дії власника, що загрожували збереженню цієї будівлі на Подолі. Документи на оренду землі під реконструкцію надавала Київрада і тому це їхня відповідальність.”, — наголошує Грищук у коментарі Руху ЧЕСНО.

У міста інша позиція з цього приводу. Тут кажуть, що давно чекають на зміну законодавчого поля, а це вже робота народних депутатів.

“Хоча законотворці це, на жаль, це не передбачили законом, але місто Київ ухвалило правила благоустрою і будь-який забудовник, щоб розпочати роботи і поставити паркан, має отримати картку на порушення правил благоустрою. За цією адресою місто картки не надавало. Місто має право демонтувати паркан, будівельні матеріали та інші МАФи, які можуть бути на такому будмайданчику. Той, хто розпочав роботи без такої карти має сплатити штраф, а також очікувати на демонтаж та зупинку будівельних робіт”, — коментує депутат Київради Дмитро Білоцерковець (УДАР).

Наразі міський голова Києва Віталій Кличко зазначив, що міська влада не погоджувала знесення цієї будівлі: 

“По-перше: я ініціюю розірвання Київрадою договору оренди землі (від 2009 року) на Ярославській 13-Б. Оскільки приватний власник, всупереч усім нормам і здоровому глузду, прикрившись листом Мінкульту, вирішив, що може паплюжити історичну спадщину нашого міста. По-друге: Міська влада готує звернення до правоохоронних органів щодо перевірки законності дій власника. По-третє: Ініціюю ухвалення Київрадою рішення щодо заборони реконструкції та інших дій з будівлями міста, яким більше 100 років (незалежно від того, внесений цей будинок в реєстр чи ні), — без висновків містобудівної ради”.

Роль і місцевої влади, і законотворців у цій ситуації дійсно має значний вплив.

“Історичну будівлю знесли, бо вона офіційно не мала жодного захисного статусу. Мінкульт у часи Януковича погодив Історико-архітектурний опорний план для Києва, який нічого не захищав. Восени 2014 року вдалося його скасувати, після чого Кличко замовив доопрацювання старого проєкту. Результатом став науковий звіт і до захисного списку рекомендували включити 415 об’єктів. Але нічого не було зроблено. І це вина міського керівництва. Що стосується законотворців, то їхня вина в тому, що вони не передбачили покарання за такий саботаж”, - зазначає у коментарі Руху ЧЕСНО експерт  проблемних питань містобудування Георгій Могильний. 

Про необхідність законодавчих змін говорить низка експертів у сфері містобудування. І ці зміни мав би ухвалити парламент.

У Верховній Раді є комітет, який мав би відігравати ключову роль у напрацюванні законотворчої бази щодо врегулювання таких проблем у містобудуванні. Це комітет з питань державного будівництва та органів місцевого самоврядування, який за 4 роки міг би напрацювати якісну реформу містобудування. Наразі комітет очолює голова партії “Слуга народу” народна депутатка Олена Шуляк.

Саме вона є провідною авторкою містобудівної “реформи” (№5655), яку у своїй резолюції розкритикував Європарламент. І вона не полишає надії, що президент Володимир Зеленський цей проєкт може підписати всупереч позиції міжнародних партнерів.

Приклад знесення 200-літнього будинку на Подолі Шуляк подає як наслідки непідписання її законопроєкту, який мав би дати “реальні інструменти”, зокрема і в таких випадках.

Але таку тезу голови комітету спростовує народна депутатка Ганна Бондар (“Слуга народу”), яка є членом цього ж комітету і очолює робочу групу з підготовки Містобудівного кодексу. Вона нагадала, як під час підготовки законопроєкту 5655 до другого читання викинули правку із визначенням “реконструкція”. 

І це не єдина важлива правка, яку Шуляк проігнорувала, під час підготовки проєкту. На засідання комітету, який готував проєкт до другого читання і мав розглянути пропозиції, громадські організації та ЗМІ не допустили. Більше того, не всі народні депутати змогли подати і обговорити на засіданні підкомітету і комітету свої пропозиції. Тоді, Рух ЧЕСНО наголошував, що такий підхід порушує основні засади парламентаризму. 

"На жаль, на підкомітеті мені не дали слова, мотивуючи тим, що я зверталася на комітет, а не підкомітет. Але і на комітеті слова також не дали", — розповідала тоді  народна депутатка Ганна Бондар ("Слуга народу").

Не врахували зауважень представників громадськості, яких зокрема було чимало в експерта з проблемних питань містобудування Могильного. Тому зараз він обурюється тим, що голова комітету позиціонує свою законодавчу ініціативу як таку, яка б врятувала ситуацію з будівлею на Подолі і наголошує, що навіть якби законопроєкт вже вступив у силу, жодної відповідальності ті, хто зніс будівлю, не понесли б:

“За той час, що реально знадобився для повного знесення будівлі на Ярославській, теоретично неможливо провести перевірку відповідно до вимог ЗП 5655. Зрозуміло, що у разі знищення саме пам'ятки, а не просто цінної історичної будівлі, буде кримінальна відповідальність. Але так є і зараз. Все інше в дописі Шуляк - на тому ж рівні достовірності, як і захист історичної забудови”, — коментує експерт у містобудівній сфері Георгій Могильний.

Звісно, що за таких умов виправити прогалини законопроєкту 5655 було неможливо. Тому закономірно, громадськість зібрала понад 42 тисяч підписів на петиції з вимогою ветувати законопроєкт (необхідний мінімум — 25 000 були зібрані за кілька годин після голосування). Сталося це 14 грудня 2022 року. Станом на 14 серпня 2023 року цей законопроєкт досі залишається не підписаним, а зараз перебуває на розгляді Президента. Окрім того, з’явилася критична резолюція Європарламенту.

Реформувати містобудівне законодавство необхідно, оскільки воно впливає на якість життя кожного громадянина. Принаймні це не заперечує жодна зі сторін. Проте зміни у настільки складній та важливій для суспільства сфері не можуть відбуватися за закритими дверима, а “публічні консультації” не мають відбуватися з стейкхолдерами після того, як проєкт пройшов друге читання і його не можна змінити.

З моменту прийняття 5655 у другому читанні пройшло 8 місяців. Якби у грудні 2022 року цей законопроєкт не виносили на голосування у другому читанні, а ці 8 місяців витратили б на доопрацювання, то, у разі врахування пропозицій стейкхолдерів, країна могла б дійсно мати якісну законодавчу базу. 

Натомість неякісний законопроєкт ухвалили і передали на підпис президенту, а щоб сформувати інформаційне поле, в якому нібито відбуваються жваві обговорення, проводять десятки заходів. І навіть під час цих заходів організаторів — Олену Шуляк, віцепрем’єра Олександра Кубракова та його команду — не цікавлять думки інших сторін. Вони просто намагаються безрезультатно переконати, що зробили якісну роботу. І що найгірше, те ж саме вони продовжують казати міжнародним партнерам України.

Під час таких заяв авторка та імплементатори непідписаного закону ігнорують негативну оцінку цієї ініціативи Європарламентом, а також діяльність робочої групи з напрацювання Містобудівного кодексу. Так, коли про таку роботу написав “Урядовий кур’єр”, матеріал цензурували і вилучили з сайту. Пізніше, через кілька місяців, він з’явився, але у ньому зникла цитата представниці місцевого самоврядування і з’явилися додаткові цитати Шуляк. 

Для просування власного бачення містобудівної “реформи” нерідко зловживають використанням державних ресурсів. Так, для прикладу, пошуковий запит у Google "міністерство відновлення України" веде на статтю про портал pro5655.gov.ua. Це унікальний випадок, коли всіма інструментами діджиталізації просувають скандальний проєкт, для якого створили окремий сайт на урядовій платформі. Такої підтримки не мав жоден непідписаний законопроєкт, а таких кілька десятків.

Реформа містобудування на часі. Проте відбуватись вона має в інтересах громадян та України як держави з її історичною спадщиною. Одна з основних вимог суспільства — прозорість. Прозорість у містобудуванні, а також і у законотворчому процесі. За інших обставин уникнути повторення історії будинку на Подолі навряд вдасться і це чекає не лише місто Київ, а й всі громади країни. 

Вікторія Олійник та Ірина Федорів для "Главкома"