Тарас Чорновіл і сектантська мітологія. Чому наративи про "опозиціонера" і "активіста" шкодять державі

Сміттєбаки, зеленка, борошно — це ті інструменти, які суспільство використовує, коли розуміє, що правоохоронні органи не працюють, як і судова гілка влади. 

Дати громадянам дієві інструменти мають народні депутати і уряд. Але після Революції Гідності з цим не впоралися ні ті, хто прийшов у 2014-му, ні ті, хто прийшов у 2019-му. На жаль, це факт.

І найгірше, що зеленка, борошно і сміттєбаки у країні, де повно зброї, можуть стати застарілими інструментами. Тому інструменти якісні мають бути створені якнайшвидше. 

Суспільство щиро не розуміє, як на другий рік повномасштабного вторгнення фігурант Реєстру зрадників Нестор Шуфрич залишається нардепом і очолює Комітет свободи слова. Як той же Юрій Бойко теж залишається в парламенті, ще й має найвищу нагороду Героя України. І її у нього забрати ніяк не хочуть, бо прем’єр і суб’єкт законодавчої ініціативи Денис Шмигаль не бачить для цього інструментів.

Частина українців перебуває під впливом дуже серйозних політтехнологій впродовж останніх чотирьох років. Ті політтехнологи двох штабів, які перед повномасштабним вторгненням розколювали суспільство, — безвідповідальні шкідники нашого державотворення. І, на відміну від політиків, вони вічно залишаються в тіні. 

Завдяки цим технологіям з’явилися такі поняття, як “порохоботи” і “зеботи”. Це при тому, що ключовою задачею будь-якого свідомого лідера мало бути об’єднання громадян країни в умовах війни, а не думки про електоральне ядро і ріст рейтингу.

 

У сектантів завжди відсутнє критичне мислення. Вони дуже легко піддаються маніпуляціям і впливу. За порєбріком схожа ситуація, коли інформаційний простір шпигують тезами, які навівають скабєєва і соловйов, і їх бездумно підхоплюють.

Зараз несеться — мовляв, як же можна було так чинити з “опозиціонером” і “активістом” Тарасом Чорноволом. І такі дискурси важливо не просто зупиняти, а жорстко рубати. Коли на ексрегіонала вдягають у часи війни образ активіста і опозиціонера — це так само шкодить державотворенню. У суспільства спотворюється сприйняття того, хто такий опозиціонер і активіст.

І так вибудовується шлях до прийняття в лави майбутньої опозиції Шуфрича, Бойка і т. д. Тих, хто не перший рік прогулює в’язницю. 

Хто такий Тарас Чорновіл?

Здавалося б, на це питання всі знають відповідь. Але це помилкове уявлення про суспільство. По-перше, вже є молоде покоління, яке може не пам’ятати Тараса Чорновола і в якого прізвище Чорновіл завдяки урокам історії асоціюється хіба з його батьком — дисидентом В'ячеславом Чорноволом, якого тягали по в’язницях, який голодував і якого КДБ називав “неугомонним”. 

У радянських тюрмах і таборах Чорновіл провів близько десяти років. Засуджений чотири рази. В один із років витримав 83 допити і ніколи не свідчив супроти друзів. Але син за батька не відповідає. Так само, як і батько за сина, якому вже давно за 18… Хоча бачити такого сина В’ячеслава Чорновола дуже невтішно.

По-друге, наше суспільство має дуже коротку електоральну пам’ять. Якщо після Революції Гідності у столиці на чергових виборах до місцевої ради не пройшла жодна проросійська політсила, то вже через один виборчий цикл очільник списку нині забороненої ОПЗЖ Олександр Попов мало не вийшов з Віталієм Кличком у другий тур.

Тому нагадую тим, хто призабув, що таке Тарас Чорновіл. Це народний депутат кількох скликань, який двічі обирався від нині забороненої Партії регіонів. Більше того, він очолював штаб забороненої політсили та Януковича, а також був його радником за часів прем’єрства. 

Той самий штаб, який свого часу плодив чорний піар і технології, що на старті працювали на розкол країни. А це було дуже потрібно фсб. 

Більше у виставках “Як Крим агітували” та “Хроніки чорного піару”

Коли зрадник Янукович утік, стало зрозуміло, хто з політиків отримував кеш. Знайшли “амбарну книгу”.

“Я й сам засвітився в “амбарній книзі”... десь, напевно, три чверті записів (у книзі — прим. авт.) не мають у собі криміналу, окрім одного — походження цих грошей”, — наголосив Чорновіл.

Тобто походження коштів, які давали керівникові штабу Януковича, досі невідоме, Чорновіл брав кеш і не бачить у цьому криміналу. Податки з тих грошей теж сплачені? 

Це могли бути в тому числі й кошти російських спецслужб. І ми, до речі, вже не дізнаємося, хто фінансував заборонені партії, бо звітування не відновлене.

Тарас Чорновіл не може бути опозиціонером у класичному розумінні цього слова. Він зараз не депутат і не входить у склад жодної ради. Тобто не перебуває ані у провладній коаліції, ані в опозиції. А от його тато В’ячеслав Чорновіл свого часу був класичним прикладом опозиціонера. Він представляв Народний Рух України в парламенті і був в опозиції до комуністів. Тоді в парламенті “рухівців” висміювали за намагання доєднатися до НАТО і писали: “НАТО для Руху тато”.

А Тарасик бігав із прокремлівським наративом на кульці, як оце потім зі своєю кулькою, яка здулась, бігав зрадник Анатолій Шарій.

Тому тут технологи вкотре намагаються вдягти опозиційний образ тата Чорновола на негідника-сина. Не вийде, бо ми не дозволимо цьому статися. Ці політики давно “здулися”.

Тарас Чорновіл не може бути активістом. Хто такий активіст? Ну, наприклад, це загиблий Роман Ратушний, який боровся за Протасів Яр у Києві. До того, як він став кандидатом у депутати Київради, він дійсно був класичним і прекрасним прикладом активіста. І це добре, що такі активісти вирішують іти в політику. Держава багато втратила, коли Ратушний поліг за нашу незалежність на полі бою.

На що впливає такий наратив?

Спроба спотворити уявлення суспільства про активістів та опозиціонерів відкриває скриньку Пандори. Для частини суспільства, яка підпаде під вплив такого дискурсу, буде цілком нормально, коли ексрегіонали, як, наприклад, Чорновіл, опиняться у списку якоїсь партії. Уявімо собі, що ЄС, яка зараз затято захищає його як опозиціонера, запропонує йому місце у списку? Чи буде це для суспільства прийнятним? 

А за те, що Шуфрич, Бойко та інші колишні члени ОПЗЖ зараз допомагають “слугам народу” протягувати шкідливі законодавчі ініціативи, і можуть включити в образі “опозиціонерів” у якийсь політичний проєкт. І це теж не прийме суспільство.

Регіонали у списках завжди були червоною лінією, і зараз хтось дуже добре працює, щоб цю лінію витерти.

Окрім того, що технологи вже готують плацдарм для різних сортів ексрегіоналів та ексОПЗЖ. Окрім цього, відбувається ще дещо. Прихильники двох таборів політиків з обох боків накидаються на спікерів із методичками й завалюють етери коментарями. Ми спостерігаємо реальні кейси, коли редакції можуть не брати матеріали не через цензуру, а тому, що не хочуть потім витрачати час на комунікацію із “сектами”, які діють дуже агресивно і токсично.

Ці методички, схоже, роздають усім. Коли мова йде про ситуацію з Чорноволом, то в коментаряях знову і знову пишуть про те, чого ж мовчать про роль Татарова. І з тих, хто, як за методичкою, каже, що Рух ЧЕСНО мовчить про Татарова, ми не помітили жодної людини, яка б реально спробувала це перевірити. Про нього можна прочитати, зокрема, в нашому нещодавньому матеріалі, який вийшов на “Українській правді”.

Далі може бути ще одна “легенда” — що журналісти та аналітики продалися Банковій і “позеленіли”. Але можна доволі легко відшукати історію про те, як діяльністю Руху ЧЕСНО незадоволена Банкова і як заступник Єрмака, ексрегіонал Ростислав Шурма дуже тригериться нашими публікаціями.

Так само є чимало публікацій про діяльність голови правлячої партії Олени Шуляк, яка є головним лобістом скандальної містобудівної “реформи”.

От тільки чому для одних і тих самих коментаторів заступник Єрмака із Партії регіонів — це погане кадрове рішення, а Тарас Чорновіл із Партії регіонів раптово стає “опозиціонером” і “активістом”? Стандарт подвійний?

Так, у відповідь на такі аргументи можна прочитати наступне: “Чорновіл вибачився”. 

Шуфрич із трибуни парламенту кричить: “Слава Україні!” Невже тепер суспільство має йому пробачити і закрити очі на те, що він мало не виконує функцію прессекретаря “слуг народу”, про що ми з колегою говорили на Radio NV?

Треба зрозуміти просту річ. В Україні є низка організацій, які щодня вибудовують інститут політичної репутації. І Рух ЧЕСНО — його вартові. Треба називати речі своїми іменами.

Тарас Чорновіл — ексриг, зізнався, що у проросійській партії брав чорний кеш невідомого походження. Очолював штаб забороненої партії і Януковича, був його радником. Він не може класифікуватися як опозиціонер чи активіст. 

Дискусія має відбуватися в одній-єдиній площині: як спадок проросійських партій не допустити до влади знову. Нам потрібні інструменти, і їх мають напрацювати парламент і уряд.

Ірина Федорів для "Української Правди"