Прогульники та пасивні нардепи: хто в парламенті працює найменше?

У топ-3 прогульників: Федір Христенко (94%), ексОПЗЖ і зараз позафракційний, Анжеліка Лабунська (84%) з “Батьківщини”, а також скандально відомий представник “батальйону Монако”, колишній представник ПР та ОПЗЖ, а нині один із лідерів групи “Відновлення України” Вадим Столар (83%).

Найбільший відсоток прогульників — у депутатських групах “За майбутнє”, ПЗЖМ та “Відновлення України”. Роботу останньої нахвалював голова більшості Давид Арахамія. Водночас найменше прогулювали у “Європейській солідарності”, “Слузі народу” та групі  “Довіра”.

Але якщо дехто з нардепів прогулює засідання, то є й такі, хто “випаровується” під час голосувань. Їхня картка у слоті, але парламентарі не голосують. Саме через таких політиків ледь не зірвався розгляд питання про деколонізацію топонімічних назв. Десятки депутатів імітують свою присутність у залі і це при тому, що за місяць під куполом Верховної Ради лише кілька робочих днів.

Рух ЧЕСНО називає імена тих, хто “випаровується” і імітує присутність у залі.

Прогульники в умовах воєнного стану

Прогульники були у всіх скликаннях парламенту, як і в усіх скликаннях рад місцевого рівня. Роботу депутатів у залі постійно моніторить Рух ЧЕСНО. Але в умовах воєнного стану проблема прогульництва у Верховній Раді постала вкрай гостро. Адже політики, які отримали підтримку та кредит довіри виборців, мають бути відповідальними й виконувати свої обов'язки — представляти інтереси виборців, захищати суверенітет та територіальну цілісність. Все те, що вони обіцяли у своїй присязі. 

Порушення або ж недотримання присяги є неприпустимим, коли йдеться про військових чи лікарів. Військовий, який порушив присягу, не може далі служити у лавах армії. А от порушення присяги нардепом не має строгої санкції, найімовірніше, їх не те що не позбавлять мандату, а й дозволять далі з’являтися у сесійній залі. Максимум, що очікує нардепа за це — політична відповідальність перед виборцями, але, не виключено, що такі політики спробують підкупити їх гречкою на наступних виборах.

Читайте також: Втікачі-прогульники: хто із нардепів відсутній під час воєнного стану

Від початку 2022 року у парламенті відбулось понад 2800 голосувань, майже 60 нардепів пропустили понад 30% з них. 

І такий негативний імідж для своїх партій та груп роблять конкретні народні депутати. Звісно, найбільшими прогульниками є фігуранти Реєстру зрадників, які втекли з України або до повномасштабного вторгнення, або вже після нього.

Наприклад, представники забороненої партії ОПЗЖ Віктор Медведчук, Тарас Козак, Ренат Кузьмін та ін. А також позафракційні проросійські нардепи — Андрій Деркач, Вадим Новинський, Андрій Аксьонов. Майже всі вони були відсутні протягом цього часу у Верховній Раді і не голосували, цих нардепів достроково позбавили мандатів і ми їх винесли на окрему інфографіку.

Держава-агресор поширює дуже шкідливі наративи про те, що депутати не воюють і ховаються за спинами народу. Тут треба зазначити, що за законом, нардеп, на відміну від депутата місцевої ради, дійсно не може суміщати і працювати на іншій оплачуваній роботі, в тому числі й у армії. Проте деякі з них зі зброєю в руках у різних підрозділах захищають країну як добровольці. 

Читати також: Депутати на війні. Як місцеві політики захищають Україну

В окремих випадках Регламентний комітет ВРУ повідомляв, наприклад, що генерал-лейтенант Михайло Забродський до складання мандату, перебував у розпорядженні міністра оборони, а депутат від групи “За майбутнє” Сергій Рудик на військовій службі. 

Крім того, частина народних депутатів входить до постійних парламентських делегацій, які працюють за кордоном. Зокрема народні депутатки стали ядром офіційних парламентських делегацій, які в перші місяці відбиття агресії представляли Україну в міжнародних організаціях, зустрічались із закордонними політиками та залучали підтримку для України у світі. Це було зумовлено серед іншого і тим, що в перші місяці після вторгнення чоловіки-депутати не виїжджали за кордон. Це обмеження навіть викликало низку політичних скандалів. 

Читайте також: Як народні депутатки працюють у Верховній Раді і тримають дипломатичний фронт

З огляду на отримані дані під час воєнного стану ми не вносимо таких депутатів до лав прогульників і не відображаємо їх на графіці за наявності пропусків.

Рух ЧЕСНО звернувся із запитом до Апарату Верховної Ради аби з'ясувати, хто з народних депутатів, які входять до постійних делегацій, були у відрядженнях від початку 2022 року та могли пропустити засідання ВРУ через “накладки” засідань. Однак в Апараті ВРУ нам відповіли, що такою інформацією, чомусь, не володіють. Але зазначають, що за останній рік багато відряджень нардепів були не за рахунок держбюджету, а за власні кошти, тому такі поїздки не фіксувались. Саме тому наразі неможливо співставити дати поїздок із датами засіданнями ВРУ. 

Водночас нардеп від фракції “Європейська солідарність” Володимир Ар'єв так описав процес оформлення відрядження нардепа за кордон не за кошт держбюджету, який наразі діє:

За словами самих нардепів, які входять до постійних парламентських делегацій ВРУ, одночасні засіданння Ради та міжнародних установ бувають вкрай рідко. Зокрема, за словами нардепа від "Батьківщини" Сергія Власенка, який входить до постійної делегації України в ПАРЄ, коли ухвалюють рішення про дати засідань ВРУ, як правило, беруть до уваги і засідання міжнародних організацій, щоб вони не співпадали.

"Але окрім сесій ПАРЄ, наприклад, є ще засідання окремих комітетів, в яких беруть участь наші депутати, і деколи так буває, що вони співпадають. Якщо засідають комітети, то в них від України беруть участь два-три нардепи, відтак ВРУ не звертає увагу на те, що ці люди будуть відсутні. Але, коли вся делегація відсутня, а це близько 20 осіб, то це впливає на перенесення засідання парламенту”, — зазначає Власенко.

Водночас він підкреслює, що після публікації січневого указу президента щодо рішення РНБО про перетин посадовцями кордону в умовах воєнного стану (Указ Президента №27/2023, - прим. ред.), нардепів наразі випускають лише при наявності копії розпорядження голови ВРУ про відрядження, чого раніше не було. 

“При перетині кордону прикордонники просять у нардепів як у всіх громадян паспорт, а також копію розпорядження, на підставі якого вони виїжджають. Розуміючи графік роботи засідань ПАРЄ — а він відомий на рік наперед — я заздалегідь звертаюсь до голови Верховної Ради з листом про відрядження на засідання того чи іншого комітету ПАРЄ. Наразі у мене не було проблем із отриманням розпорядження голови ВРУ для цього”, — додає Власенко. 

Ось ті народні депутати, хто прогулюють засідання і не мають для цього таких поважних причин як захист суверенітету на дипломатичному чи воєнному форті.

Прогульники і “депутатські” доплати

На початку цієї каденції Верховна Рада вирішила, що нардеп, який протягом місяця без поважних причин не бере участі у більш як 30% голосувань на пленарних засіданнях або у більш як 50% засідань комітету, не відшкодовують витрати, пов’язані з виконанням депутатських повноважень, за відповідний місяць. Списки таких нардепів регулярно розглядав та публікував Регламентний комітет ВРУ і така політика дійсно діяла до запровадження воєнного стану.

Читайте також: Санкції проти прогульників: хто з нардепів втратив “депутатські” під час війни

Проте торік у травні під час розгляду проєкту “Про правовий режим воєнного стану” (№7269) нардепи на чолі з Віталієм Безгіним (“Слуга народу”) внесли зміни і зупинили дію цієї норми Регламенту ВРУ. Відтак із 1 березня 2022 року ті, хто не бере участі в голосуваннях парламенту, депутатські отримують. І такий підхід, безперечно, є нелогічним і його потрібно змінити.

У коментарі Руху ЧЕСНО Безгін зазначив, що у 2019 році Верховна Рада запровадила “помилкове надмірне регулювання, де голосування враховувалися відносно кожного натискання по кожній правці, що призвело до такого явища, як зловживання правочиним спамом, яке тримало залу в заручниках”:

“Я б не звужував характеристику даної норми до "прогульників", це упереджене формулювання. Яскравий приклад: законопроекти про “Приватбанк” чи ринок землі. Для воєнного стану такий підхід не є прийнятним. Тому дану норму вирішили видалити. Як наслідок, це відкрило шпарину для прогульників, що не є добрим, безумовно. Що стосується обов'язковості даної правки саме в №7269, то вона не була обов'язковою саме там, але була внесена туди відповідно до норм регламенту”.

Проте слід зауважити, що такі зміни до регламенту, які запроваджували критерій "участі в голосуваннях" були прогресивними. Це звужувало поле для махінацій нардепів, які залишали картки у слотах. А зараз у воєнний стан наявність голосів у раді — це вкрай необхідний чинник для якісної роботи. Особливо тоді, коли країна не може призначити вибори. 

Раніше під час системного моніторингу у Раді VIII скликання, крім прогульництва нардепи маніпулювали ще й письмовою реєстрацією. Лише сенсорна кнопка, яку вимагав ввести Рух ЧЕСНО, поклала край цим маніпуляціям. Але імітація присутності залишилася. Тоді тих, хто “випаровувався”, покривали кнопкодави, а зараз — “кардхолдери”.  

Поправковий спам дійсно був проблемою. Але дивно сподіватись, що нівелювання участі в голосуваннях нардепів якось вплине на викорінення такого явища. Голосування протягом останнього року це підтверджують. Із таким негативним явищем можна було боротись в інший спосіб. 

Читайте також: “Рятівники” за викликом: яка насправді роль ОПЗЖ у Верховній Раді?

Крім того, нівелювання участі в голосуваннях та автоматичне нарахування “депутатських” навіть тим нардепам, які відсутні або не голосують, виглядає вкрай абсурдно. Ці доплати можуть отримувати й прогульники, скажімо, фігуранти “батальйону Монако”. І це не може не обурювати суспільство — медиків, військових, освітян, які отримують кошти лише тоді, коли ходять на роботу. Вони не можуть собі дозволити пропускати не те що 50% робочих днів, а бодай кілька днів. 

Пасивні нардепи і “кардхолдери”

Рух ЧЕСНО нещодавно писав про надзвичайно важливе голосування Верховної Ради закону про деколонізацію географічних назв в Україні, під час якого частина нардепів “випарувалась” і не голосувала. Через брак депутатів у залі проросійський “Слуга народу” Максим Бужанський мало не зірвав голосування за дуже важливу правку.

Читайте також: Як Бужанський блокував деколонізацію і хто з парламентарів “випарувався” 

Така ситуація у парламенті під час дії воєнного стану змушує поставити серйозне питання до якості роботи народних депутатів із фракцій “Батьківщини”, ЄС та “Голосу”, а також депутатської групи “За майбутнє”. 

Якби ці фракції або депутатські групи працювали в залі у повному складі, то ключові законодавчі ініціативи не залежали б критично від голосів тих, хто пройшов від забороненої партії ОПЗЖ. Цей важливий законопроєкт показав, що у Верховній Раді через рік війни може бути проблема з голосами.

Водночас, загалом від початку 2022 року і дотепер, найбільший відсоток нардепів, які мають понад 30% неучасті у голосуваннях, у групах ПЗЖМ (45%) та "За майбутнє" (44%). Натомість найменше “пасивних” депутатів у фракціях "Слуга народу" (6,8%) та Голосу (15%). Але що стосується “Слуг народу”, то це доволі типова ситуація і для місцевих рад, коли партія, яка має більшість, має кращу явку і участь у голосуваннях, бо саме їй потрібні голоси для ухвалення рішень.

У свою чергу в "Європейській солідарності" та "Довірі" немає жодного депутата, у яких за цей час відсоток неучасті в голосувань був більший за 30%.

Хоча кнопкодавства вже немає, зате досі у парламенті залишилася роль “кардхолдера”. Це ті, хто має картки відсутніх нардепів, вставляє їх і збирає після голосування. Тоді система показує, що нібито депутат є, він просто “не голосував”. 

Читайте також: "Закон – усе, Конституція – ніщо. Як нардепи кнопкодавлять закони"

У минулому скликанні ми такі випадки фіксували неодноразово. Наприклад, за розстановкою карток по слотам відповідали теперешні нардепами, які на той час були в “Опоблоці”, — Михайло Папієв, Юрій Павленко та ін. Зараз зафіксувати роботу “кардхолдерів” нереально, оскільки журналісти вже кілька років не можуть потрапити до сесійної зали.

“Кардхолдери” “Опоблоку” у Верховній Раді VIII скликання. Фото: Рух ЧЕСНО

Тоді голова підкомітету ВРУ з депутатської етики Михайло Папієв сказав нам, що розставляє картки від тих колег, які напередодні прислали “смс про підтвердження присутності”. 

Примітно, що наразі один із лідерів забороненої ОПЗЖ, а наразі групи ПЗЖМ Сергій Льовочкін, за даними системи голосування "Рада", був відсутній у сесійній залі від початку повномасштабного вторгнення. Вперше він з'явився на засіданні 8 липня і голосував "за" дострокове припинення повноважень за власною ініціативою позафракційного мажоритарника від округу з Маріуполя Вадима Новинського. Крім того, у більшості голосувань на тому засіданні Льовочкін також голосував "за".

Водночас вже на засіданнях у серпні у більшості його голосувань система демонструвала "не голосував" (карта у слоті, але жодної дії не відбуваються). На відео із засідань телеканалу "Рада" нардепа Льовочкіна не видно також і в секторі ОПЗЖ/ПЗЖМ, відтак можемо припустити, що за його фізичної відсутності хтось із колег по групі вставляє картку в слот на робочому місці і система "Рада" її "бачить". 

Голосування нардепа Сергія Льовочкіна на засіданні у серпні 2022 року. Всі вони були з результатом “Не голосував”. Скриншот із сайту ВРУ

Раніше Рух ЧЕСНО вже писав, що практика неучасті в голосуваннях поширена серед нардепів та депутатів міських рад. Якщо, наприклад, фракція чи група вирішила не голосувати або утриматись за ті чи інші питання порядку денного. Досить часто така позиція може узгоджуватись на засіданнях фракції напередодні голосування або ж виникати спонтанно під час розгляду.

Проте варто зауважити, що в обов'язки депутата входить голосувати “за”, “проти” або “утримуватися”. Такої участі у голосуванні, як “не голосував” регламентом ВРУ не передбачено. 

У цих випадках система голосування “Рада” відображає на табло результат “не голосував”. Натомість, якщо ж нардеп дістав або не вставив картку у слот на робочому місці, то система відображає результат “відсутній”. 

Голови фракцій та груп, спікер та заступники мають докласти  максимально зусиль для того, щоб в умовах воєнного стану народні депутати були на робочому місці і працювали. До цього процесу можуть долучитися ЗМІ і виборці, які можуть нагадувати політикам про те, де вони мають бути.

Олександр Саліженко для "Лівого Берега" 
Фото: Ганна Грабарська