Як парламент пропонує змінити умови створення парків і зоопарків?

Про ризики зловживань проєкту № 9136 останні кілька тижнів доволі часто пишуть екологи та правозахисники. Вони зазначають, що вже у квітні цей проєкт може потрапити в сесійну залу. 

Рух ЧЕСНО вирішив дослідити, що пропонують законотворці.

Перш ніж досліджувати зміст законопроєкту, важливо розуміти, з якою швидкістю він проходить комітет і потрапляє в зал. Проєкт, який стосується штучних об’єктів ПЗФ, був зареєстрований наприкінці березня, і станом на 7 квітня його вже розглянув комітет.

Дуже скоро його можуть побачити в сесійній залі. Таким чином, менше ніж за місяць після реєстрації законодавча ініціатива може бути відголосована у першому читанні.

“Як голова комітету можу сказати єдине. Коли я співавтор законопроєкту, з ймовірністю 90% цей проєкт попав на комітет після того, як він кілька місяців чи навіть рік готувався. Здебільшого ці проєкти вже опрацьовані на рівні Міндовкілля і уряду. Екологи та провідні ГО, я певен, мають достатню експертизу, щоб встигнути подати свої правки впродовж кількох днів. А для альтернативного проєкту регламент дає два тижні”, — зазначає в коментарі руху ЧЕСНО Бондаренко.

Те, що проєкт може найближчим часом розглянути Верховна Рада, законотворець пов’язує з тим, що він “активно працює як голова комітету”. 

Тут варто зауважити, що голова фракції “Слуги народу” Давид Арахамія подав свій сольний законопроєкт про відновлення декларування і він пройшов профільний комітет десь півроку тому. Але навіть голова фракції зі своїм проєктом не може так швидко вийти до сесійної зали. Та сама проблема стосується і комітету, який очолює голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. 

Кабмінівський проєкт, який спрямований на звільнення місцевого самоврядування від представників заборонених партій, пройшов комітет теж торік. Але потрапити до сесійної зали так і не може — попри те, що спікера Руслана Стефанчука про це просили понад 150 нардепів.

На прохання Руху ЧЕСНО передати свій досвід у парламентаризмі колегам Бондаренко зазначив, що це було б марно: “У кожного свої, які неможливо передати, досвід та способи проведення через ВР законопроєктів”.

Також він наголосив, що екологи, на його думку, неправильно трактують написане у проєкті, і погодився деталізувати свою позицію. При цьому зауважує, що у екологічних громадських організацій є доволі серйозна експертиза.

Законотворці вирішили розділити процедуру встановлення меж для різних типів об’єктів природно-заповідного фонду. Для природного ПЗФ все наразі залишається без змін — це національні парки, лісові заказники, заповідні урочища. Тут документи на підпис президенту готуватиме Кабмін.

А от для штучних об’єктів загальнодержавного значення процедура може змінитися, якщо парламент підтримає новий проєкт. І вже не президент, а Кабмін буде встановлювати статус ПЗФ. До штучних об’єктів належать парки, пам’ятки садово-паркового мистецтва, зоопарки, дендропарки, ботанічні сади.

У столиці до штучних заповідних територій загальнодержавного значення відноситься багато бажаних для забудовників земель: Аскольдова могила, парк “Нивки”, парк Шевченка, обидва великі київські ботсади, Володимирська гірка, Сирецький гай, Феофанія, Маріїнський парк і багато іншого. 

Звісно, і в інших громадах є свої зелені зони, до яких хотіли б добратися забудовники.

“Пропонують відтепер змінювати межі рішенням Кабміну, хоча раніше такі рішення приймалися на рівні президента. Але це не єдиний ризик. Чиновникам пропонують надати єдину можливість для відмови у погодженні зміни меж ПЗФ — це якщо подали неповний пакет документів. І от тепер уявіть, що коли до Міндовкілля надійде повний пакет документів, то не погодити зміну меж буде неможливо. Лісники або забудовники наймуть собі якихось науковців, які за гроші дадуть обґрунтування, що територія, наприклад, втратила цінність. І межі змінять”, — наголошує Петро Тєстов, керівник експертного відділу ГО “Українська природоохоронна група”, який раніше був радником профільного міністра.

Тєстов також наголошує на тому, що деякі ПЗФ національного значення були створені міськрадами в радянські часи, а зараз законотворці пропонують, щоб рішення про зміну меж ухвалював той орган, який приймав рішення про створення об’єкту природно-заповідного фонду. За таких умов питання національного значення може повернутися у повноваження місцевої ради. 

Голова комітету Бондаренко пояснює, чому, на його думку, питання створення штучних об’єктів природно-заповідного фонду слід передати Кабміну:

“Це варто зробити зараз хоча б для певних штучних об’єктів ПЗФ, які можна і треба створювати значно швидше. Якщо мова йде не про національні парки, а про зоопарки, парки або пам’ятки садово-паркового мистецтва, то це може робити уряд. Погоджувати з Офісом президента кожен об’єкт може забирати дуже багато часу. Ми думали про те, щоб ці питання передати Верховній Раді, але це не повноваження парламенту, і тому зупинилися на уряді. Можливо, після перемоги ми уніфікуємо цю процедуру і для природних ПЗФ”. 

Заступник міністра захисту довкілля Олександр Краснолуцький зазначає, що зі свого боку урядовці будуть долучатися до процесу доопрацювання законодавчої бази:

“Питання реформування правил створення та збереження ПЗФ назріло давно. Законодавча база не змінювалася з початку 90-х, і зараз парламентарі розпочали цей процес саме зі штучно створених фондів. Саме для них може бути найбільша загроза у великих містах. Ми розуміємо, що законопроєкт буде доопрацьовуватися до другого читання, оскільки будуть подані правки. Міндовкілля долучиться до процесу доопрацювання, щоб законопроєкт максимально був спрямований на збереження ПЗФ”.

Що стосується об’єктів ПЗФ, які були створені за радянських часів — зараз немає суб’єкту, який їх створив, тож пропонують дати право погоджувати тому, хто відповідає за такі території.

Про потребу доопрацювати закон говорить і Георгій Могильний, який спеціалізується на питаннях містобудування. Він наголошує, що цей законопроєкт не матиме суттєвого впливу на стан справ у природно-заповідному фонді.

“У тексті передбачені лише поверхневі зміни. А фактичний захист цих територій не вирішений. Для прикладу, біля Лисої гори в детальному плані територій намалювали інші межі існуючого ПЗФ, щоб була можливість запланувати будівництво ЖК. Тому в цьому проєкті варто прописати не лише процедуру зміни меж, а й процедуру погодження містобудівної документації. Щоб було обов’язкове погодження Міндовкілля для всієї містобудівної документації, яка розповсюджується на території природно-заповідного фонду, і контроль за цим”.

Це порівняння меж ПЗФ за даними містобудівного кадастру на час розробки ДПТ і у прийнятому ДПТ.

Також екозахисники наголошують на тому, що законодавча ініціатива пропонує уточнити в Земельному кодексі поняття “особливо цінні землі”. 

“Чинна редакція передбачає, що до таких земель відносяться всі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Пропонується уточнити, що в тому числі це землі (незалежно від категорії), на яких розміщено штучно створені об’єкти ПЗФ загальнодержавного значення. Така деталізація обмежує поняття особливо цінних земель і призводить до того, що всі інші землі у межах природно-заповідного фонду, які мають іншу категорію, не є особливо цінними. Про це також наголошується у науково-експертному висновку ВРУ”, — зазначає Анастасія Драпалюк, експертка із природоохоронних територій, ГО “Українська природоохоронна група”.

Адвокатка і заступниця голови Комітету земельного, аграрного і довкільного права НААУ та провідний полісі-аналітик “WWF-Україна” Софія Шутяк наголошує, що проєкт наразі є сирим і може вносити додаткові колізії, про які, до речі, йдеться у висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради. 

“У частині проєкту, де йдеться про кадастр територій та об’єктів ПЗФ, не зазначені строки внесення інформації про ПЗФ та особи, які мають це робити. Можуть виникати ситуації, що на руки з кадастру буде видана довідка і в ній не буде міститися інформація про ПЗФ. Хоча він де-факто буде на цій ділянці. ПЗФ може не бути “видимий” у кадастрі. Це при тому, що, відповідно до норм земельного та містобудівного законодавства, території та об’єкти ПЗФ підлягають врахуванню та охороні з часу їхнього оголошення”, — наголошує Шутяк.

Екологи наголошують, що Україна має статус кандидата у члени країн ЄС і має виконувати відповідні директиви. Шутяк наголошує, що зараз треба провести реформу щодо екологічного контролю, доопрацювати те, що стосується екологічного моніторингу і смарагдової мережі:

“Саме ці питання є нагальними. Єдине, що тут є позитивного, — це норма, яка стосується заборони проводити пересувні експозиції тварин”.

У громадах, де раніше планували такі заходи, UAnimals вимагали їх скасувати. 

Один зі співавторів законопроєкту Едуард Прощук (“Слуга народу”) зазначає, що між першим та другим читанням члени комітету планують напрацювати такі зміни:

“Що стосується зауважень про те, що єдиною вимогою для відмови у зміні меж територій ПЗФ є невідповідність закону, то тут варто зауважити, що ця норма стосується створення об’єктів ПЗФ. Крім того, виключний перелік документів, необхідних для прийняття рішення чиновником, зменшує корупційні ризики. Однак ми готові провести дискусію з екогромадськістю і доповнити перелік таких документів, але це має бути перелік, визначений законом. Що стосується розширення переліку особливо цінних земель, то також цю норму ми доповнимо до другого читання”.

Прощук додає, що для публічності та прозорості щодо об’єктів ПЗФ вони планують запровадити відповідний кадастр, який буде відкритим і загальнодоступним:

“Крім того, ми законопроєктом доручаємо Кабміну встановити процедуру ведення такого кадастру. Однак до другого читання ми обов’язково доопрацюємо законопроєкт в частині того, що дані до цього кадастру вносяться протягом п’яти днів з моменту прийняття рішення про створення об’єкту ПЗФ”.

Авторами проєкту, крім Бондаренка та Прощука, є Олександр Матусевич (“Слуга народу”), Віктор Чорний (колишня ОПЗЖ), Леся Василенко (“Голос”) та Сергій Мандзій (“Слуга народу”), який є членом іншого комітету.

Ірина Федорів та Вікторія Олійник для "Главкома"