Під час війни українці не мають права пікетувати парламент чи Офіс президента, бо це заборонено законом. Й до народних депутатів годі достукатися, адже контакти нардепів прибрали з сайту Верховної Ради. Залишаються хіба що приймальні.
Тому якщо говорити про масовий прояв громадської думки на національному рівні, то офіційно все, що українцям залишається, – це підписувати петиції президенту. І тут варто зазначити, що під час війни суттєво зросла згуртованість українців.
Рух ЧЕСНО дослідив динаміку петицій до Офісу президента і виявив, що у 2022 році українці подали на 58% петицій більше, ніж у 2021. Ба більше, кількість петицій, які набрали понад 25 000 голосів, – утричі більша. І у 2023 році ця динаміка продовжує зберігатися.
Тут спостерігається цікава тенденція: Володимир Зеленський відповідає на петиції вибірково. Так, петиція щодо ветування скандальної містобудівної "реформи" вже два з половиною місяці без відповіді. Це при тому, що громадяни назбирали необхідну кількість голосів у рекордно стислі строки за кілька годин після голосування законопроєкту у Верховній раді.
Зате вже є відповідь на петицію, яка стосується відновлення декларування політиків, і набрала голоси цього місяця. Тут Банкова спрацювала оперативно, бо був тиск міжнародної спільноти.
Зеленський частково делегує вирішення проблем, про які громадяни повідомляють у петиціях, або на Верховну Раду, або на уряд. Так сталося й у випадку з петицією щодо позбавлення нардепа-фігуранта Реєстру зрадників Юрія Бойка звання Героя України. Зеленський делегував це питання прем’єру Денису Шмигалю.
Очільник Уряду на звернення Руху ЧЕСНО відповів, що не знайшов підстав для позбавлення Бойка почесного звання. Але після суспільного резонансу кинувся "виправлятися": подав до Комітету з питань організації державної влади та місцевого самоврядування свій авторський проєкт щодо розв'язання цього питання на законодавчому рівні.
Це при тому, що з 2021 року у парламенті лежить законопроєкт нардепа від "Голосу" Романа Лозинського, яким якраз і вирішується це питання. Отримавши доручення від президента Шмигалю лишалось звернутися у профільний комітет і попросити невідкладно готувати законопроєкт до другого читання.
Замість вирішення питання по суті, Комітет ВР отримав додаткове навантаження з низкою проєктів як від нардепів, так і від Кабміну. Зокрема один з проєктів подав представник колишньої ОПЗЖ нардеп Григорій Мамка. І його ініціатива передбачає, що Бойко таки залишиться зі званням Героя України.
Та і сама присутність Бойка, Мамки чи Шуфрича серед народних депутатів – наслідок відсутності політичної волі та ще однієї проігнорованої петиції.
Окреме питання виникає і до спікера Руслана Стефанчука з головою фракції Слуга народу Давидом Арахамією. Перший відмовляться ставити це питання у порядок денний, а другий щиро дякує тим депутатам з колишньої ОПЗЖ, які самостійно подають заяви на припинення повноважень.
Отже, за рік повномасштабної війни парламент не напрацював жодної політики щодо депутатів проросійських партій у місцевих радах чи парламенті. Ми розуміємо, що є невідкладніші законопроєкти, які стосуються оборони від ворога зовнішнього, але Верховна Рада не може нехтувати ворогами внутрішніми. Бо це ключові запити суспільства. Ані делегування таких проблем на уряд, ані на парламент не працює.
Офіс президента має зробити все, щоб інструмент петицій запрацював як має, а уряд та Верховна Рада мають не імітувати бурхливу діяльність, а серйозно ставитися до напрацювання ключових політик, яких вимагає суспільство.
Віта Думанська для "Української Правди"
Поділитись