Ризики "ефекту Тищенка". Уряд закрив кордон депутатам місцевих рад

Хтось у Кабміні серйозно перестарався?

Минулого тижня уряд схвалив постанову, яка зокрема змінює правила перетину кордону депутатами місцевих рад. По суті, і чоловікам, і жінкам, які мають представницький мандат в органі місцевого самоврядування, заборонили виїзд за кордон. Схоже, що після скандальної поїздки нардепа Миколи Тищенка хтось у Кабміні серйозно перестарався.

Член профільного комітету з питань організації державної влади й місцевого самоврядування Віталій Безгін ("Слуга народу") вже відреагував на цю ініціативу Кабміну і звернувся до прем’єра Дениса Шмигаля.

Громадяни мають розуміти, що депутати місцевих рад не отримують заробітної плати, на відміну від народних депутатів. Вони, як правило, мають основну роботу, як і більшість громадян. В окремих випадках їхнє основне місце праці може передбачати й закордонні відрядження. Тому депутати можуть опинитися перед вибором: волонтерити на громаду чи працювати.

Також ця заборона може негативно вплинути на ситуацію з жіночим лідерством у радах. Жінки-депутатки можуть відмовлятися від мандатів, щоб мати можливість в умовах війни вивезти дітей за кордон у будь-який момент. 

Крім того, представниці місцевого самоврядування докладають чимало зусиль, щоб залучити гуманітарну допомогу від наших партнерів за кордоном.

Рух ЧЕСНО дослідив, як заборона виїзду за кордон для депутатів місцевих рад може вплинути на місцеве самоврядування.

Жіноче лідерство: складати мандат чи ні?

Кожна жінка-депутатка, яка, розуміючи свою роль, залишилася в Україні, тепер через постанову Кабміну опиниться перед дуже складним вибором: складати мандат чи ні.

Пост депутатки Київради Ірини Никорак (ЄС)

Річ у тім, що якщо чоловік у жінки-депутатки невиїзний, то вона могла б у будь-який момент перевезти дітей через кордон. Це може бути як виїзд із міркувань безпеки, коли поряд із громадою лінія фронту, так і вивіз на оздоровлення чи на період канікул, щоб діти могли відволіктися.

Деякі депутатки вже вивезли малолітніх дітей за кордон, а самі повернулися. Така ситуація, до прикладу, в депутатки Київради Олесі Пинзеник ("Удар"). Заборона може впливати на їхню можливість побачитися з дитиною.

Пост депутатки Київради Пинзеник ("Удар")

"Насамперед я мама двох донечок. А потім вже місцева депутатка. Я і так плачу велику ціну, коли мої діти перебувають за кордоном разом з бабусею, а я бачу їх тільки онлайн, бо повернулася в Україну, щоб працювати на своє місто і свою країну. Я не розумію мети цієї заборони. Вони хочуть, щоб жінки-депутати масово складали мандати? Щоб у них був вибір: діти чи мандат?" — дивується Пинзеник.

Поїздки за кордон для низки депутаток місцевих рад стали не просто можливістю побачити дітей. Вони залучають гуманітарну допомогу у свій регіон, звертаються до органів місцевого самоврядування інших країн за підтримкою, а також працюють на дипломатичному фронті.

Так, депутатка Луцької міськради Юлія Вусенко (ЄС) зазначає, що за умов контролю виїзду за кордон навіть для офіційних поїздок виникатиме серйозна загроза, якщо депутат в опозиції. Голова ради за таких умов може просто не погодити відрядження.  

У той же час Вусенко наголошує, що можуть бути зловживання з боку депутатів системою "Шлях": "Система "Шлях", яка зараз діє в Україні і дає можливість отримати дозвіл на перетин кордону чоловікам призовного віку з метою завезення гуманітарних вантажів, на жаль, не завжди працює так, як задумувалося. Насправді є чоловіки-депутати, які наближені до ОДА і мають можливість оформити перепустку. Частина з них насправді їде, як Тищенко. Такий політичний туризм треба припинити. Тут треба контроль і регулювання. А жінки мають мати право виїзду, якщо вони не попадають у категорію призовників. І тут нема чого обговорювати в цивілізованому суспільстві".

Варто додати, що постанова не лише змінить життя депутаток, а й вплине на тих депутатів, які не є військовозобов’язаними. Відповідно, обмежувати виїзд за кордон тільки на тій підставі, що вони депутати місцевих рад, недоцільно. 

Більше того, в умовах війни голови громад отримали більше прав вирішувати питання громади без депутатського корпусу, зокрема ухвалювати деякі кадрові та бюджетні рішення. Тобто роль голів парламентарі суттєво посилили, а у виборців, як і в партій, залишається можливість відкликати депутата, якщо він не з’являється на сесії.

І от чого потребує держава, так це якісних інструментів позбавлення прогульників мандатів.

Що робити з прогульниками?

Відповідь на питання, як діяти з депутатами-прогульниками, дуже проста. Тих, хто виїхали і тривалий час не поверталися в країну, можна відкликати, якщо вони самі не складають мандат. Для цього, до прикладу, депутат місцевої ради має пропустити понад 50% засідань сесій або комісій.

Але щодо відвідування засідань сесій та комісій рух ЧЕСНО має висловити свої застереження. Низка місцевих рад невиправдано перейшла в закритий режим роботи: не повідомляє час, місце засідання та питання порядку денного. Іноді навіть депутати не мають інформації про час проведення сесій та вперше на сесії бачать проєкти рішень. Тому тут треба вивчати питання окремо, на прикладі кожної конкретної ради і депутата.

Відкликати депутата можуть як виборці, так і партія. Партії мають імперативний мандат і після першого року повноважень можуть відкликати своїх депутатів.

На жаль, цим інструментом партії користуються не часто. І відкликати треба не лише тих депутатів, яких фізично немає на засіданнях, а й тих, хто ходить на засідання сесій і голосує не в інтересах громади. Так, рух ЧЕСНО понад рік тому писав партіям про кандидатів на відкликання, зокрема в Ірпінській раді. Але позитивно на наші звернення не відреагували ані в "Слузі народу", ані в ЄС, ані в "Батьківщині", ані в "Нових обличчях".

Тут варто додати, що історія з депутатами місцевих рад геть інша, ніж із народними депутатами. Оскільки нардепи створюють законодавчу базу, вони не передбачили самі для себе процедури відкликання — приміром, з боку виборців. Зате ввели партійну дисципліну. Віднедавна партія може відкликати народного депутата, якщо він вийшов із фракції. Але для цього потрібна політична воля, як і на місцевому рівні. Микола Тищенко, до прикладу, досі з мандатом.

Навіть якщо у партії є політична воля відкликати депутата місцевої ради, то тут не обійтися без такого інструменту як територіальна виборча комісія. І ось тут можуть бути так само проблеми. 

Проросійська партія ОПЗЖ — заборонена. Відтак постає питання щодо її представників у ТВК.

"Виборче законодавство на сьогодні не передбачає алгоритму подальших дій у випадку заборони партії. Зараз є члени комісій, які включались до складу ТВК ще до моменту заборони таких партій. Механізм припинення повноважень члена комісії передбачає його звернення із заявою до партії, яка його подавала у склад. Однак заборонені партії припинили свою діяльність. У нас вже було кілька випадків, коли члени комісій від вже заборонених партій зверталися до нас, щоб припинити їх повноваження", — каже заступник Голови ЦВК Віталій Плукар.

Комісія у таких випадках виходила із загальних норм права та принципів зокрема, розуміючи принцип добровільність участі у роботі ТВК. Тому припиняла повноваження таких членів.

"Але проблематика чіткого законодавчого врегулювання питання існує. Ми після обговорення із експертним середовищем, пропонували законотворцям два варіанти, які парламент може розглянути. Згідно з першим, член комісії може вийти зі складу комісії за власним бажанням, а згідно з другим, всі члени комісій забороненої партії автоматично втрачають повноваження. Врешті-решт, вирішення питання належить до виключної компетенції законодавчого органу", – резюмує Плукар.

Квоти у керівництві ТВК між парламентськими партіями мали б бути розподілені рівномірно, але на Київщині, якою курував представника у ЦВК від ОПЗЖ Сергій Дубовик, зафіксували порушення рівномірного розподілу на користь "Слуг народу", ОПЗЖ та "Батьківщини", що в облраді після виборів сформували нетривалу коаліцію.

Окрім питання членів проросійських партій у ТВК, може виникнути питання і з іншими членами комісій, які могли піти воювати на фронт, виїхати з країни тощо. У таких випадках партії мають знайти заміни. 

Рух ЧЕСНО  писав у 2020 році, що квоти у ТВК стали предметом для торгів, і ціна за місце в комісії могла доходити до $15 тис. Це, як правило, дуже поширене явище з-поміж маловідомих партій. Тому тут може виникнути питання кворуму у ТВК. 

Проте якщо є політична воля, і позбавлення депутата мандата не впливає суттєво на баланс голосів в раді, то ТВК таке питання розгляне швидко. За інших обставин це може бути тривалішим процесом. Приміром, у Київраді депутатів тримали з повноваженнями попри заяви про складання мандатів декілька років. Не голосувала рада.

Якщо депутата таки відкликали, чи він сам склав мандат, то у більшості громад замість нього прийде представник тієї ж партії. Нагадаємо, що у громадах, де кількість виборців перевищувала 10 тис., кандидатів висувати могли лише партії. 

Ось приклад Київщини:

Таким чином, на відміну від заборони виїзду за кордон, для місцевого самоврядування залишається актуальним питання якісної роботи ТВК та заміни депутатів, яких фізично немає в країні тривалий час або які не відвідують сесії. Також ключовим є питання належного інформування громади про засідання місцевої ради та про порядок денний.

Рух ЧЕСНО також нагадує виборцям і народним депутатам, що давно варто ввести компенсацію депутатам місцевих рад за їхню роботу на громаду.

Ірина Федорів для "Главкома"