Підвішені мандати: чому нардепи-зрадники і втікачі досі при владі?

 Відповідні проєкти постанов були раніше зареєстровані в парламенті головою Комітету ВРУ з питань Регламенту та депутатської етики Сергієм Кальченком (№ 8160, № 8161)

Проте це довгоочікуване голосування не вирішує проблему остаточно. Адже ситуація з наявністю мандатів у нардепів-утікачів чи колаборантів не поодинока. 

Наприклад, формально нардепами ВРУ досі є колаборанти — Віктор Медведчук, якого Україна віддала росії в обмін на героїв — захисників “Азовсталі”, а також начебто вбитий мажоритарник із Херсонщини Олексій Ковальов. Крім того, є ще низка нардепів-утікачів, щодо яких відкрито провадження у підозрі в державній зраді — наприклад, Андрій Деркач (у жовтні 2022 року ВАКС заочно заарештував Деркача за підозрою в державній зраді та незаконному збагаченні) та Ренат Кузьмін (5 жовтня 2022 року ДБР повідомило Кузьміну про підозру в державній зраді).

Чому перераховані нардепи досі мають депутатські мандати? Як довго це триватиме, і що потрібно зробити, аби змінити ситуацію? Рух ЧЕСНО вирішив пояснити суть цієї проблеми.

Під час обговорення роботи Верховної Ради в умовах воєнного стану з міжнародними журналістами у них завжди виникає питання: чому нардепи-колаборанти та втікачі досі зберігають депутатські мандати і, відповідно, всі права, які вони надають, включно із можливістю доступу до державної таємниці, законодавчої ініціативи, депутатськими зверненнями тощо? Аналогічні запитання ставлять і українські журналісти та інші користувачі в коментарях у соціальних мережах. 

Більшість має обґрунтоване бажання, щоб усі ті, хто роками системно порушував законодавство і працював проти України на користь країни-окупанта, автоматично втрачали мандат, а відповідальність була миттєвою. Однак тут варто наголосити, що є вичерпний перелік підстав для дострокового припинення повноважень народного депутата ВРУ, який дозволяє зробити це в законний спосіб. Інші способи лише створять підставу для оскарження такого рішення у міжнародних інстанціях, наприклад в ЄСПЛ, і збільшать шанси позивача на успіх.

Отже, у ст. 4 Закону “Про статус народного депутата” є шість підстав для дострокового припинення повноважень нардепа, а порядок припинення визначено в п’ятій статті закону і закріплено за Комітетом з питань регламенту ВРУ:

Відповідно до пункту першого цієї статті від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну за особистою заявою були достроково припинені повноваження колаборанта Іллі Киви, позафракційного мажоритарника з Маріуполя та диякона російської православної церкви в Україні (так званої УПЦ МП) Вадима Новинського, а також харківського мажоритарника від Опоблоку Дмитра Шенцева.

Від інших нардепів-утікачів, які покинули Україну ще перед початком повномасштабної агресії росії і досі не відвідують засідання Верховної Ради, поки таких заяв не надходило.

Що ж до пункту другого цієї статті, остаточних обвинувальних вироків суду щодо нардепів наразі немає, хоча провадження відкрито відносно вже згаданих: Віктора Медведчука, Рената Кузьміна, Андрія Деркача і Тараса Козака. Крім того, варто враховувати, що механізм позбавлення депутатського мандата через судове рішення має довгу перспективу і може тривати роками та пройти через усі можливі етапи оскарження. Можемо припустити, що в таких випадках швидше закінчаться повноваження цього скликання парламенту, ніж буде остаточне рішення суду щодо позбавлення мандата. Водночас, поки триватиме судовий процес, нардеп матиме мандат, зможе брати участь у роботі парламенту — подавати законопроєкти, голосувати, надсилати депутатські звернення та запити, отримувати зарплату, надбавки, компенсацію за житло і проїзд та утримувати штат помічників, мати доступ до державної таємниці та багато іншого.

Третя умова дострокового позбавлення депутатського мандата наразі не має прецедентів в українському парламенті. Фактів визнання когось із нардепів недієздатним або безвісти відсутнім не було.

Наступний пункт цього переліку — це власне дострокове позбавлення депутатського мандата через припинення громадянства. Саме використання цього механізму ми бачимо у випадку нардепів Рабіновича та Васильковського, яких указом президента влітку було позбавлено українського громадянства через наявність іншого. Водночас Рух ЧЕСНО звертає увагу керівництва Верховної Ради та народних депутатів на те, що після обміну нардепа-зрадника Віктора Медведчука на українських військовослужбовців (представники влади не повідомляли, в якому статусі обміняли Медведчука, але, враховуючи той факт, що держава Україна не може згідно із законними процедурами віддавати своїх громадян іншим країнам, можемо припустити, що його також було передано росії через наявність у кума путіна російського громадянства — ред.) він досі є в переліку нардепів ВРУ. 

Зважаючи на наведені факти, ми просимо ініціювати перевірку наявності у Медведчука російського громадянства та на засіданні Регламентного комітету розглянути питання про дострокове припинення його повноважень народного депутата на цій підставі. 

Крім того, за інформацією ЗМІ, в українському парламенті непоодинокі випадки наявності у нардепів громадянства та паспортів інших країн, у тому числі країни-окупанта. Наприклад, у нардепа-мажоритарника від ОПЗЖ з тимчасово окупованого Бердянська Олександра Пономарьова. У березні 2022 року ЗМІ повідомили, що в тимчасово окупованому Бердянську російські військові викрали нардепа Пономарьова, якого в місті називали “тіньовим господарем Бердянська” та “місцевим феодалом”. Нардеп начебто відмовився співпрацювати з окупантами, натомість так звана прокуратура “ДНР” нібито проводить “розслідування” стосовно Пономарьова. Згодом на сторінці депутата повідомили, що через десять днів після затримання “у супроводі російських військових його було доставлено та госпіталізовано до реанімації бердянської міської лікарні”. Проте вже 19 квітня, як бачимо, Олександр Пономарьов увійшов до переліку депутатів у новоствореній групі ПЗЖМ. Але на засіданнях ВРУ він весь цей час не з’являвся. 

Ми припускаємо, що і надалі влада та правоохоронні органи застосовуватимуть для дострокового припинення повноважень саме п. 4 ст. 4 Закону “Про статус народного депутата”.

Наступний пункт закону передбачає дострокове припинення депутатських повноважень у разі смерті нардепа. У цьому випадку не все так просто, як здається, і гарний приклад цьому — повідомлення про вбивство нардепа Ковальова. Очевидно, що для будь-якого державного органу недостатньо  поширеної у ЗМІ чи соцмережах інформації про смерть особи, навіть із фото могили. 

Фото ймовірного поховання нардепа-колаборанта Олексія Ковальова з Херсонщини

Так само недостатньою підставою є повідомлення про “посмертні нагородження” колаборантів. 7 жовтня володимир путін начебто “посмертно нагородив Орденом мужності за самовідданість, мужність та відвагу міністра сільського господарства Херсонської області Олексія Ковальова”. 

19 жовтня в Херсоні перший заступник керівника адміністрації президента рф Сергій Кірієнко та фейковий “губернатор Херсонської області” колаборант Володимир Сальдо вручили нагороду матері загиблого 

Для визнання факту смерті потрібні підтверджуючі документи. Поки таких немає (йдеться про тимчасово окуповані території, до яких не мають доступу українські структури), Ковальова не визнають померлим, він досі є в переліку нардепів на сайті ВРУ. Звісно, ситуація абсурдна. Проте чинне законодавство з цього приводу було ухвалено в мирний час і не враховує обставин повномасштабної війни. Також ми не можемо виключати, що це було інсценування російських спецслужб — ніякого вбивства насправді не було, а колаборанта вивезли на територію росії або третьої країни під виглядом іншої особи, що згодом може бути публічно викрито. 

Останній пункт, який передбачає дострокове позбавлення депутатських повноважень, застосовується найчастіше: це несуміщення мандата з посадою в інших органах. Саме тому перед призначенням нардепів на інші посади (в Кабмін, Офіс генпрокурора тощо) відбувається голосування про припинення повноважень. 

Отже, що ми маємо в підсумку? Україна є частиною сучасного цивілізованого світу та рухається до повного членства в ЄС. Ми прагнемо до дієвих державних інституцій та верховенства права, тому не можемо сподіватись на телефонне право або практики рішення суду за чиїмись вказівками. Відповідальність згідно із законом має бути невідворотною, а рішення суду — публічними. Все це унеможливить пропагандистські маніпуляції, звинувачення у вибірковості чи переслідуваннях опонентів. Крім того, лише дотримання всіх законних норм і процедур позбавить підстав для подальших оскаржень.

Рух ЧЕСНО раніше писав, що парламент розглядає чотири законопроєкти щодо депутатів проросійських партій. Жоден із них не стосується позбавлення мандатів. У вересні “Європейська солідарність” подала законопроєкт № 8089, який передбачає, що заборона партії є підставою для значного обмеження повноважень обраних від неї народних депутатів України та дострокового припинення повноважень депутатів місцевих рад. Текст проєкту опрацьовується в комітеті від початку жовтня. Поки жодних висновків щодо проєкту на сайті ВРУ не опубліковано. 

Тож позбавити нардепів мандатів нині неможливо, бо під час воєнного стану заборонено змінювати Конституцію України та проводити вибори до ВРУ, ВР Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування. Проєкт, який подали представники ЄС, пропонує позбавити нардепів повноважень у Верховній Раді без позбавлення мандатів, що загалом не порушує українське законодавство в період воєнного стану.

Олександр Саліженко для "Еспресо"