Феномен Богуслаєва: чому СБУ прийшла за “червоним директором”

Це затримання показало – недоторканних немає. Можливо, вже остаточно.

Затримання В’ячеслава Богуслаєва. Фото: СБУ

Про проросійські погляди В'ячеслава Богуслаєва було відомо давно, та він їх і не дуже приховував. 

Можливо, мало кого здивувало, що з 2000 року він має російське громадянство, що, попри війну, продовжував постачати унікальні вертольотні двигуни в росію — для нього це була робота на свою ж країну. Що продовжував це робити навіть після 24 лютого, навіть тоді, коли під обстріли потрапляло його рідне Запоріжжя. 

Фото: Радіо Свобода

Не дивно, що потрапив до Реєстру зрадників Руху ЧЕСНО.

Всі ці речі точно нікого не дивували й не дивують. А от затримання Богуслаєва і підозра йому від СБУ здивувала багатьох. Чому так?

Богуслаєв здавався горою, “одвічною, непорушною і нездоланною”. 

Радник та довірена особа трьох президентів — Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми і Віктора Януковича. Чотири рази обраний народний депутат. Найбагатший нардеп 8 скликання. Очільник одного з найунікальніших українських підприємств. Герой України, як, до речі, і чинний нардеп Юрій Бойко.

Богуслаєв і Янукович. Фото: УНІАН

Політична кар’єра “червоного директора” була бляклою, хоча й стабільною, як і в багатьох схожих на нього нардепів-підприємців. 

Вперше обрався у Раду у 2006-му від досі незабороненої “Партії регіонів” — по мажоритарці від “свого” Запоріжжя (округу 77). Наступні три рази балотувався і вигравав там же, щоправда, у 2014 році уже заявив себе як самовисуванець — згадувати про причетність до “регіоналів” тоді вже немодно було. У Раді з’являвся нечасто. 

Рух ЧЕСНО неодноразово ловив його на порушенні Конституції: Богуслаєв кнопкодавив.

Очевидно, що депутатський мандат у парламенті Богуслаєву був потрібний саме для забезпечення своїх підприємницьких інтересів, хоча імовірна й інша не менш суттєва причина. 

Роками “червоний директор” був членом парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони і мав можливість отримати доступ до державної таємниці. А близькість до президентів такі можливості посилювала. Чи допомагало це Богуслаєву в бізнесі і чи передавав він такі дані ворогу, покажуть результати слідства.

Може, і добре, що у 2019-му самовисуванцю Богуслаєву не вдалося знову пройти до парламенту. Тоді він ганебно, хоча й не розгромно, програв по тому ж “рідному” округу професійному фотографу і журналісту, кандидату від “Слуги народу” Сергію Штепі.

Але багато хто із однодумців Богуслаєва пройшов і досі залишається в парламенті, так само маючи доступ до державної таємниці. Ідеться про представників нині забороненої ОПЗЖ. І хоч відповідна фракція саморозпустилася, депутати свої мандати досі не втратили і, як показав аналіз Руху ЧЕСНО, дотепер можуть отримувати надсекретні дані. А деякі з них, як Нестор Шуфрич, ще й очолюють парламентські комітети.

Читайте також: Свобода слова і Нестор Шуфрич: хто тут зайвий?

Чи означає затримання Богуслаєва реальну зміну підходів в українській політиці? Чи свідчить це про готовність справді боротися із державними зрадниками? І чи допоможе саме це затримання отримати необхідну інформацію для кримінальних справ щодо таких самих “одвічних і непорушних”? 

Зрештою, зрадники Вадим Рабінович, Ренат Кузьмін та Віктор Медведчук теж досі залишаються при своїх депутатських мандатах. Як і мертвий зрадник Олексій Ковальов. 

Богуслаєв у залі суду. Фото: Вікторія Рощина

Тепер Богуслаєв заарештований на 60 днів, йому загрожує довічне ув’язнення. Але ми знаємо точно, що він такий не один. 

Інформацію про “червоного директора” ще раніше ми отримували, у тому числі і від звичайних громадян. Саме тому Рух ЧЕСНО проводить національну інформаційну кампанію “Зрадників здавати сюди”, щоб усі, хто має інформацію про колаборантів на окупованих та вже звільнених територіях, могли ділитися такими даними для нашого Реєстру. Щоб ми перевіряли цю інформацію та ділилися нею з правоохоронними органами. І ви можете підтримати команду, яка працює над Реєстром зрадників, і задонатити для того, щоб максимальна кількість зрадників  — чи то “червоні директори”, чи депутати міськрад або поліцейські-колаборанти — не уникнули відповідальності.

Віка Карпінська для "Української правди"