Верховний суд заборонив партію “Соціалісти”

Разом з тим Верховний суд ухвалив нове рішення про заборону “Соціалістів”, яке по суті аналогічне рішенню суду першої інстанції, але ґрунтується на додаткових матеріалах, наданих сторонами під час розгляду апеляційної скарги. 

Рішення Верховного суду остаточне й не підлягає оскарженню. Раніше Верховний суд розглянув апеляційні скарги Партії Шарія та “Опозиційної платформи — За життя” і в обох випадках залишив рішення суду першої інстанції про заборону цих партій в силі.

Партія “Соціалісти” створена у 2014 році Василем Цушком, колишнім керівником Антимонопольного комітету (2010–2014), який в уряді Азарова був міністром економіки (2010), а в уряді Януковича — міністром МВС (2006–2017). На посту керівника партії Цушка у 2016 році замінив Леонід Кожара — ексміністр закордонних справ уряду Азарова (2012–2014) й депутат кількох скликань від Партії регіонів.

Власне, доводи Міністерства юстиції та СБУ на користь заборони партії значною мірою стосувалися дій та висловлювань Цушка і Кожари. Аргументуючи необхідність заборони партії, Мінюст із посиланням на матеріали СБУ вказував, що Василь Цушко причетний до підписання Харківських угод, що сприяло підриву державної безпеки. Хоч підписання Харківських угод і відбулося за чотири роки до створення партії “Соціалісти”, а кримінальні провадження за цим фактом було відкрито лише у 2022 році, у Мінюсті роблять висновок, що, обравши Цушка керівником, партія таким чином підтримала його попередні дії.

Також у Мінюсті апелювали до висловлювань Леоніда Кожари 2015–2020 років, в яких той стверджував, що Євромайдан був організований і профінансований Заходом, заперечував і замовчував роль РФ у розв’язуванні та веденні бойових дій на сході України, стверджував, що там воюють лише місцеві мешканці тощо. Оскільки партія не засудила висловлювання Кожари і навіть збиралася висувати його кандидатом у президенти, то в партії “Соціалісти”, згідно із доводами Мінюсту та СБУ, поділяли його погляди.

Голова політичної партії “Соціалісти” Євген Анопрієнко під час розгляду апеляційної скарги у Верховному суді

Чинний голова партії “Соціалісти” Євген Анопрієнко, який особисто брав участь у судовому засіданні, “парирував” такі аргументи Мінюсту тим, що Кожара висловлювався від власного імені та фігурував у медіа як ексміністр закордонних справ, а не представник партії (насправді принаймні у частині випадків Кожару одночасно позиціонували і як ексміністра, і як заступника голови партії “Соціалісти” — прим. ЧЕСНО). Також Анопрієнко наголошував на тому, що частина висловлювань Кожари, використаних Мінюстом, були озвучені вже після того, як він склав повноваження голови та написав заяву на вихід із партії.

Разом з тим значна частина доводів Мінюсту та СБУ стосуються самого Євгена Анопрієнка, а саме його зв’язків з ексголовою адміністрації Януковича Андрієм Клюєвим. Згідно з матеріалами СБУ, діяльність керівника “Соціалістів” Євгена Анопрієнка підпорядкована Клюєву, який є “функціонером” “Комітету порятунку України”, який, за даними СБУ, координується урядом РФ. Свою позицію Мінюст та СБУ підсилили доказами, які свідчать про минулу співпрацю Анопрієнка та братів Клюєвих, але серед доводів не було матеріалів, які б чітко вказували на порушення котроїсь із частин статті 5 закону “Про політичні партії в Україні”, яка й визначає підстави для заборони партії.

Як пояснив Євген Анопрієнко, він справді знайомий із Андрієм Клюєвим ще з 1994 року, коли той працював заступником голови державної адміністрації в Донецькій області (Володимира Щербаня), а сам Анопрієнко тоді працював начальником Управління у справах сім’ї, молоді та туризму. Також Анопрієнко у 2010–2014 роках працював в адміністрації президента Януковича, яку очолював Андрій Клюєв.

Подальшу співпрацю з Клюєвими Анопрієнко пояснив тим, що в якості політичного консультанта і керівника штабів допомагав їм на виборах:

“У 2014 році, коли я не мав відношення до “Соціалістів”, я звільнився з роботи, і Сергій Клюєв звернувся до мене [з приводу] балотування у ВРУ й попросив допомогти балотуватися по округу. Я погодився, і два місяці я очолював його виборчу кампанію, де Клюєв отримав перемогу і став депутатом. Він запропонував консультувати його і надалі, і я погодився. Ми зустрічалися не часто. Я більше займався контактами по округу. Але коли з нього зняли повноваження й була справа проти нього, чисто економічна справа, він покинув Україну, і з тих пір я з ним не спілкуюся, з 15-го — 16-го року. Коли я з ним спілкувався, я не був у партії. У партію я вступив у лютому 2015 року. Мене запросив Кожара, і Цушко і обрали членом політради. З Андрієм Клюєвим у 2019 році співпрацював по тому ж округу”.

Як стверджує Анопрієнко, з того часу зв’язки з Андрієм Клюєвим він не підтримує.

Заслухавши сторони, Верховний суд вирішив частково задовольнити апеляційну скаргу партії “Соціалісти” і скасував рішення першої інстанції про її заборону. Натомість, зважаючи на нові доводи та матеріали, які розглядалися під час апеляції, Верховний суд ухвалив нове рішення про заборону партії, яке є остаточним та не підлягає оскарженню (у партії ще є можливість звернутися до ЄСПЛ).

Що ще відомо про партію?

У діяльності “Соціалістів” можна прослідкувати три основні етапи: вибори 2015 року при Цушку, активізація в інформаційному просторі 2016–2018 років за Кожари та спад діяльності у 2020–2022 роках.

На виборах 2015 року партія висувала кандидатів до обласних центрів та обласних рад у більшості регіонів країни, втім, до жодної ради не пройшла (отримала лише сотню мандатів у менших громадах).

Реклама партії “Соціалісти” у Харківській області. Жовтень 2021 року

Риторика представників партії всі ці роки була приблизно однакова — акцент на “проєвропейськості” (програму партії нібито взяли у якихось європейських соціалістів), гасла за все хороше і проти всього поганого та критика влади (і Порошенка, і Зеленського).

Про Росію представники партії висловлювалися досить специфічно.

В одному з інтерв’ю за липень 2015 року в якості заступника голови “Соціалістів” Леонід Кожара критикує українську владу за невиконання Мінських угод, ізоляцію Донбасу та небажання проводити прямі переговори з “адміністративною владою” на Донбасі. Про відповідальність росії за війну на сході України Кожара не згадує, говорячи лише, що “роль російської федерації достатньо висока, оскільки конфлікт на Донбасі відбувається безпосередньо біля кордонів рф”.

Після місцевих виборів 2015 року “Соціалісти” зрідка проводили вуличні акції, як-от хода 9 травня та частування ветеранів у Сумах та Дніпрі чи мітинг проти високих тарифів і за підвищення соціальних стандартів у Чернівцях. Столичний першотравневий мітинг “Соціалісти” проводили спільно з партією “Успішна країна” ексміністра Міністерства доходів та зборів, втікача Олександра Клименка. Регіональні візити керівництва “Соціалістів” зазвичай супроводжувалися “джинсовими” новинними сюжетами (приклад) та навіть кількагодинними програмами на місцевому телебаченні.

На загальнонаціональному рівні представники “Соціалістів” фігурують ледь не виключно на медведчуківських 112-му каналі, ZIK та NewsOne. Власні ефіри на цих каналах, а також ефіри на телеканалі “НАШ” поширювали на своїх сторінках у соцмережах, зокрема, Леонід Кожара та його заступник Олексій Плотніков (екснардеп від Партії регіонів та щонайменше до 2013 року включно член політради цієї партії). Сповна проаналізувати риторику представників “Соціалістів” на цих телеканалах, на жаль, неможливо — їхні сайти та контент на YouTube недоступні.

Реклама партії “Соціалісти” в Києві. Травень 2021 року

Системно цитувало представників “Соціалістів” і видання “ГолосUA”, відоме піаром Віктора Медведчука. З промедведчуківськими медіа партію пов’язують і кадри. Наприклад, одним із членів політради партії принаймні до серпня 2018 року був Денис Жарких, який тоді ж на різноманітних платформах піарив Віктора Медведчука і навіть мав власну програму на каналі “112 Україна” (програма “По суті”), де системно цитував лідера ОПЗЖ. Засвітитися в цій програмі давали й Кожарі.

У грудні 2018 року з’їзд “Соціалістів” висунув Леоніда Кожару кандидатом у президенти, втім, з якихось причин він кандидатом так і не став. На початку 2020 року в будинку Кожари виявили тіло підприємця Сергія Старицького. У цій справі є дві основні версії — самогубство та вбивство, а Кожара проходить як підозрюваний.

У зв’язку з цим у 2020 році партію очолив Євген Анопрієнко.

Напередодні місцевих виборів 2020 року “Соціалісти” на спільній конференції з партіями “Розумна сила”, “Всеукраїнський народний союз” та “Союз лівих сил” оголосили про об’єднання в одну партію, хоча на практиці до злиття партій не дійшло. Відтак “Соціалісти” самостійно висунули кандидатів до Сумської міської ради, вели власний сайт і розміщували зовнішню рекламу.

Нагадаємо, у травні 2022 року Міністерство юстиції звернулося до суду з позовами про заборону 16 політичних партій, більшість з яких фігурувала у березневому рішенні РНБО про призупинення діяльності проросійських партій. Восьмий апеляційний адміністративний суд вже у червні — липні розглянув ці позови та у всіх випадках прийняв рішення про заборону цих партій. Серед найвідоміших партій, які потрапили під заборону, парламентська ОПЗЖ, Партія Шарія, “Наші” (Євгеній Мураєв), “Опозиційний блок”, Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України (Наталія Вітренко). Разом з тим щонайменше сім партій оскаржили рішення про свою заборону і звернулися з апеляційними скаргами до Верховного суду. На цей момент Верховний суд розглянув апеляційні скарги Партії Шарія та ОПЗЖ й вирішив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Таким чином, і Партія Шарія, і ОПЗЖ остаточно заборонені, хоча все ще можуть звернутися з позовами до ЄСПЛ.

Наступного тижня Верховний суд розглядатиме апеляційні скарги Прогресивної соціалістичної партії України та “Союзу лівих сил”.