Дискримінація жінок та пенсіонерів: що не так із новими вимогами до директора НАБУ?

Натомість у турборежимі 7 вересня прийняли не менш спірний законопроєкт №8003. До нього теж є чимало питань. Його авторами стали: “Слуги народу” Давид Арахамія, Олександр Корнієнко, Анастасія Радіна та представниця “Голосу” Олександра Устінова. Проєкт зареєстрували 6 вересня, а вже сьогодні за нього проголосували 285 депутатів. Це представники всіх фракцій, крім “Європейської солідарності”.

Передусім зазначимо, що основною метою нового закону є недопущення на посаду Директора НАБУ громадян, які після 24 лютого 2022 року понад 21 день перебували за межами України. 

Звісно, у законі є виключення щодо тих, хто може чи не може подаватися на цю посаду. Але навіть за наявності цих виключень вимоги до майбутнього керівника Національного антикорупційного бюро є дискримінаційними.

Передусім, проєкт прирівнює законне перебування за кордоном до протиправних діянь. Тобто жінки, чоловіки старші 60 років та деякі інші категорії чоловіків, які абсолютно законно можуть перетинати кордон та перебувати там навіть під час воєнного стану, на посаду директора НАБУ подаватися не можуть. Хоча, по суті, після 24 лютого жодного закону, крім цього, нового, не порушували. Така норма порушує статтю 58 Конституції України. Закон не має зворотної сили. 

Але автори проєкту закривають на це очі. До речі, ГНЕУ наголошує, що законні дії українських громадян не можуть стати підставою для заборони брати участь у конкурсах на зайняття посад, тож не підтримує проєкт.

Крім того, законопроєкт не обґрунтовує звуження підстав для перебування закордоном. Окрім перерахованих у законопроєкті винятків, українці можуть законно знаходитись за межами України через волонтерську або професійну діяльність, бути у законній відпустці чи виїхати для відпочинку за кордон ще до введення воєнного стану тощо. Все це є законним та не характеризує кандидата на посаду директора НАБУ негативно. Проте не дозволить подаватися на конкурс. 

Також однією з умов призначення на посаду Директора НАБУ є досвід роботи в державних органах, установах, організаціях, у тому числі за кордоном, або в міжнародних організаціях (абз. 3 ч. 2 ст. 6 Закону). Проте за такий досвід після 24 лютого автори проєкту пропонують заборонити участь у конкурсі. Тобто новий закон не уточнює, а прямо суперечить попередньому. 

Поза тим, встановлення обмеження заднім числом не враховує обставини активної фази бойових дій після 24 лютого. Евакуаційні рейси переважно були міжнародними, а повернення на окуповані та деокуповані території було неможливим протягом 21 дня, а в багатьох випадках неможливе і досі. При цьому термін у 21 день у новому законі ніяк не обґрунтовується та розʼяснюється, що викликає підозри у заангажованості авторів проєкту.

Навіть більше — прийняті зміни мають одноразовий характер, адже вносяться до розділу “Прикінцеві положення”. Тобто в майбутньому, якщо виникне потреба провести повторний конкурс на посаду посади Директора НАБУ (навіть якщо воєнний стан триватиме), перебування особи за кордоном вже не буде перешкодою для участі у конкурсі. Ідеться тільки про нинішній конкурс, який вже намагались зірвати через законопроєкт нардепа Андрія Клочка.

У результаті можемо змоделювати ситуацію, коли жінка з Ірпеня, яка зі своїми трьома дітьми змогла 25 лютого евакуюватися за кордон, проте не мала можливості повернутись в Україну до деокупації міста 28 березня, не може брати участь у конкурсі посаду директора НАБУ. І це при тому, що ця жінка має вищу юридичну освіту, не менше 10 років працювала в галузі права, володіє державною мовою і цілком відповідає вимогам для участі у відборі на керівника НАБУ. Крім цієї останньої, яку прийняли 7 вересня. 

Звісно, таке обмеження є дискримінаційним, необґрунтованим та заангажованим. І дуже схоже, що писалося воно не під цей конкретний конкурс, а під конкретних людей, яких автори закону не хочуть допустити до відбору. І навіть якщо це лише наше припущення, обґрунтованість нових змін дуже сумнівна. 

Вікторія Олійник для "LB.ua"