Хто краде у Києва 3 тис. гектарів? Верховний Суд дав роз’яснення у справі Біличанського лісу

Цей ліс має найвищий природоохоронний статус нацпарку, проте зацікавлених у його забудові це не зупиняє. 

Справа тягнеться понад 10 років, і прокуратура тут діє дуже якісно і послідовно, як і Мінекології. Щира подяка за сподвижницьку працю долученим працівникам і Києву, що не здають позицію.

Межі Нацпарку винесли в натуру, і їх видно на кадастровій карті так, як це передбачено президентським указом. Роздерибанені ділянки прокуратура повертає назад і вони зникають з кадастрової карти. Це дуже приємно. Інструменти держави працюють.

Оскільки дерибанникам не вдалося зіграти на рівні Кабміну, правоохоронних органів і судів, вони пішли через органи місцевого самоврядування.

Хто і як допоміг дерибанникам?

Рік тому вони використали Київську обласну раду, яка затвердила нову схему Київщини і захопила частину Святошинського району міста Києва, де є ліс. Бучанська райрада та Коцюбинська селищна рада перед голосуванням облради зробили те саме, але ці вже робили це цілком свідомо. 

Профільний підкомітет парламенту тоді рекомендував радам переглянути свої рішення. Тут я дякую за висловлену публічно позицію під час засідання народним депутатам Віталію Безгіну і Андрію Мотовиловцю. Останній на засіданні комітету як очільник “Слуг народу” Київщини наголосив, що представники партії в облраді дадуть голоси за зміну схеми області.

Але цього не сталося. Саботувало рішення крило партії, яке в області підконтрольне нардепу Олександру Дубінському. Це так звані “консерви Дубінського”. Їх треба позбавляти мандату, і у “Слуг народу” є таке така можливість. Навіщо давати Дубінському можливість зберігати свій вплив і його “консерви” в області сьогодні?

Звісно, Київ подав до суду і в суді вимагає скасувати рішення, прийняте в інтересах дерибанників. Звісно, поки йде суд, під прикриттям незаконних рішень дерибанники можуть залізти в кадастр і все оформити, як їм треба. Далі підуть рубки в лісі і, якщо Київ таки виграє суд через пару років, що робити з тими висотками, які будуть на території лісу? 

Саме тому в суді є можливість просити про забезпечення позову і заблокувати спроби вчиняти будь-які дії далі. Тому так і зробив суд на вимогу представників Києва. Це дерибанникам не сподобалося, тож вони пішли оскаржувати ухвалу першої інстанції до Верховного Суду. І ця найвища судова інстанція в Україні наголосила, що судді нижчих інстанцій вчинили цілком нормально, коли заблокували можливість вносити зміни в Держгеокадастр.

Що зараз відбувається у лісі?

А щоб всі розуміли, що зараз відбувається у Біличанському лісі, варто подивитися на події Дня Незалежності. Селищний голова Коцюбинського Сергій Даніш (“Слуга народу” — команда недоброчесного забудовника Володимира Карплюка) вирішив загнати в ліс техніку і зняти шар ґрунту. Оскільки, дякуючи Мінекології, дирекції Нацпарку “Голосіївський” та Благоустрою міста Києва на місце прибули відповідні посадові особи, Даніш не знайшов нічого кращого, як виставити проти цивільних ДФТГ. Він вважає це своєю армією. Далі приїхали силовики і одного найбільш буйного познайомили з силою земного тяжіння.

Техніку у правопорушників благоустрій Києва забрав. І тут інструменти влади столиці спрацювали чітко. 

І виникає слушне питання: чому понад 10 років прокуратура, суди, Мінекології, Нацпарк “Голосіївський”, Святошинський лісгосп, КМДА і ми, громадяни, маємо витрачати стільки ресурсів на захист лісу, коли це можна вирішити доволі швидко?

Що робити “Слугам народу”?

Все робиться дуже легко: голова облради Наталія Гунько (“Слуга народу”) може визнати позов в суді. Або ще раз можна зібрати засідання облради і, як обіцяли “Слуги народу” і ЄС, отримати голоси за рішення зі зміною схеми Київщини. Не голосують депутати? Відкликаємо їх, заходять інші, дисциплінуємо, і вони голосують за рішення, яке ламає волю дерибанників.

Схема Київщини має відповідати реальній межі області та столиці, а не уявній. І це можна зробити просто зараз.

Ну, і після початку повномасштабної війни всі зрозуміли, як це важко, коли є анклави — Славутич, Коцюбинське. Ці території мають жахливу логістику до медичних послуг, непряме транспортне сполучення з органами місцевого самоврядування. Тому анклави треба прибирати з карти України, і над цим питанням Комітет з питань державотворення має попрацювати. Саме над цим, а не над оновленням вимог до керівників антикорупційних та правоохоронних органів.

Очільник цього комітету Андрій Клочко, якому більшість членів комітету оголосила недовіру, з 2020 року блокує засідання робочої групи, яка мала б напрацьовувати механізми приєднання селища до столиці. І робить він це не просто так, адже сам Клочко — близький друг недоброчесних забудовників з Приірпіння. 

Клочка мало хвилювало, як ми, мешканці Коцюбинського, будемо виживати в цьому селищі. Ми найбільш дотаційна громада області — землі нема і нема розвитку. Люди їздять з анклаву на роботу в Київ, і в столиці залишаються податки, а самі живемо в злиднях, бо знищили промзони. А у нардепа тим часом багатіє мама і сестра.

Маю надію, що Клочка таки посунуть з головування в комітет, і новий голова розумітиме, що створені інструменти мають працювати, а адекватні вимоги громадян (доступ до медицини, освіти, транспортне сполучення тощо) мають бути виконані.  

Ірина Федорів для "Главкома"