Перша проросійська партія оскаржує заборону в апеляції

Про це йдеться в ухвалі від 6 липня, яку проаналізував Рух ЧЕСНО. Партія, яку Мін’юст вважає проросійською, подала апеляцію на початку липня.

У своїй апеляційній скарзі “Соціалісти”, як вбачається з ухвали Верховного суду, вимагають скасувати ухвалу про забезпечення позову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2022 року та рішення цього ж суду про заборону партії від 13 червня. 

На оскарження травневої ухвали партія мала десять днів, але направила апеляційну скаргу 1 липня без зазначення причин пропуску строку та клопотання про його поновлення. Крім цього, згідно з ухвалою, “у скарзі не наведено обґрунтувань, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі”.

Що стосується оскаржуваного рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду, то, згідно із текстом рішення, яке посилається на лист СБУ, керівник партії “Соціалісти” Євген Анопрієнко “здійснює діяльність в інтересах функціонера антиукраїнського, так званого “Комітету спасіння України” (діяльність координується урядом Російської Федерації), ексглави Адміністрації Президента України А. Клюєва (перебуває на території Російської Федерації)”.

Доводи на підтвердження цього факту в рішенні відсутні. Крім цього, з посиланням на сторінку партії в соцмережі Facebook вказано, що її контент “спрямовувався на популяризацію партії та критику чинної української влади”. Конкретні приклади подібного контенту в рішенні суду відсутні, але з такого твердження робиться висновок, що Андрій Клюєв використовує партію “Соціалісти” “для проведення підривної діяльності в інтересах країни-агресора”.

Що стосується Євгена Анопрієнка, то він був помічником колишнього нардепа-регіонала Андрія Клюєва і сам раніше балотувався як член Партії регіонів під завідомо непрохідним 321-м номером.

Довідково. Партію “Соціалісти” зареєстровано в серпні 2014 року під назвою “Робітників, селян, інтелігенції України”. Актуальну назву “Соціалісти” партія отримала в лютому 2015 року. На той момент керівником “Соціалістів” був Василь Цушко, який в уряді Азарова спочатку став міністром економіки (2010), а згодом очолив Антимонопольний комітет України (2010–2014). У 2006–2007 роках Василь Цушко був міністром МВС в уряді Віктора Януковича. Починаючи з 1994 року Цушко кілька разів обирався до парламенту від Соціалістичної партії України (також заборонена рішенням суду).

У діяльності “Соціалістів” можна прослідкувати три основні етапи: вибори 2015 року при Цушку, активізація в інформаційному просторі 2016–2018 років за керівництва Леоніда Кожари та спад діяльності у 2020–2022 роках.

На виборах 2015 року партія висувала кандидатів до обласних центрів та обласних рад у більшості регіонів країни, втім, до жодної ради не пройшла (отримала лише сотню мандатів у менших громадах).

Риторика представників партії всі ці роки була приблизно однакова — акцент на “проєвропейськості” (програму партії нібито взяли у якихось європейських соціалістів), гасла за все хороше і проти всього поганого та критика влади (і Порошенка, і Зеленського).

Про Росію представники партії висловлювалися досить специфічно.

В одному з інтерв’ю за липень 2015 року в якості заступника голови “Соціалістів” Леонід Кожара критикує українську владу за невиконання Мінських угод, ізоляцію Донбасу та небажання проводити прямі переговори з “адміністративною владою” на Донбасі. Про відповідальність Росії за війну на сході України Кожара не згадує, говорячи лише, що “роль Російської Федерації достатньо висока, оскільки конфлікт на Донбасі відбувається безпосередньо біля кордонів РФ”.

Представники партії системно з’являлися в ефірі медведчуківських телеканалів, а також в ефірах телеканалу “НАШ” Євгенія Мураєва.

Нагадаємо, станом на 12 липня суд заборонив 16 партій, які Мін’юст вважає проросійськими. Найбільш відомі з-поміж них: “Опозиційна платформа — За життя”, Партія Шарія, “Наші”, “Ліва опозиція”, “Союз лівих сил”, “Держава”, Прогресивна соціалістична партія України, Соціалістична партія України, “Блок Володимира Сальдо”, “Наші” та Соціалістична партія України. 

Зразки агітації та пропаганди, які роками використовували ці ворожі проєкти у своїй комунікації, Рух ЧЕСНО зібрав у виставці Музею агітації та політичного трешу “Проросійська партіє, йди нах*й!”.