Наталія Вітренко намагається врятувати партію: подала зустрічний позов

Проросійський політичний проєкт очолює Наталія Вітренко, яка внесена в Реєстр держZрадників Рухом ЧЕСНО. 

Засідання у справі перенесли на 23 червня. 

“Це перша партія, яка подала зустрічний позов і намагається захищатися. Суд уже заборонив діяльність 4 партій -  “Опоблок”, “НАШІ”, “Соціалісти” та “Справедливість та розвиток” вже заборонені. Їхні представники на розгляд справ до суду не з'явилися. Втім, вони ще можуть оскаржити рішення у Верховному Суді”, - зазначає профільний аналітик Руху ЧЕСНО Ігор Фещенко, який відвідує всі судові засідання.  

Нагадаємо, раніше Вітренко судилася з Мін`юстом. На виборах президента 2019 року очільниця проросійського проєкту заявила, що не змогла висунути свою кандидатуру, оскільки Мін`юст не вносив до реєстру необхідні зміни до статутних документів, хоча партії їх подавала, починаючи з 2015 року. Апеляційний суд зазначив, що Мін`юст мав можливість внести зміни і партія могла б висувати свого кандидата у президенти.

Довідково: “Прогресивна соціалістична партія України” була зареєстрована 1996 року і відтоді її незмінно очолює Наталія Вітренко. Вона невдало балотувалася від цієї партії на президентських виборах у 1999 та 2004 роках. 

У своїй програмі обіцяла, що Україна не буде в НАТО. Натомість Вітренко пропонувала міждержавний союз з Росією та Білоруссю, які нині є державами-агресорами. Також наголошувала на необхідності вийти з СОТ. Неодноразово спільно з Компартією, яку зрештою в Україні заборонили, організовувала спільні мітинги проти вступу України в НАТО.

Вітренко з моменту обрання Ющенка президентом організовувала акції із гаслами “Захистимо воїнів-визволителів” та “Ні, реабілітації фашистських посіпак”, спрямовані проти героїзації ОУН-УПА. У другому турі президентських виборів 2004 року підтримувала зрадника Віктора Януковича.

Більш вдалими для Вітренко були президентські вибори 1999 року, коли вона балотувалася вперше. Тоді вона посіла четверте місце у першому турі і поступилася Леоніду Кучмі, Петрові Симоненку, Олександру Морозу. Набрала майже 11% підтримки, при тому, що Мороз обігнав її менше, ніж на 0,5%. 

Її політичний проєкт самостійно брав участь у парламентських виборах 1997 та 2008 року. До Верховної Ради політична сила потрапила лише у третє скликання, коли заледве подолала 4% бар’єр. Через 10 років партія не набрала навіть 1,5%.

У 2010 році під час місцевих виборів партія отримала лише 38 мандатів, зокрема на Донеччині, у Миколаївській області та в Криму. Це складає 0,02% від загальної кількості депутатів в Україні, і, як правило, якщо партія і подолала бар’єр, то отримувала 1-2 мандати.

Нагадаємо, Мін’юст подав позови про заборону ще низки партій. Це сталося після того, як їхню діяльність “призупинило” РНБО. Серед них “Опозиційна платформа — За життя”, "Партія Шарія", "Ліва опозиція", "Союз лівих сил", "Прогресивна соціалістична партія України", "Соціалістична партія України", "Блок Володимира Сальдо". 

Рух ЧЕСНО буде висвітлювати ці судові процеси. Усі новини можна дізнаватися зі сторінок наших соцмереж: Facebook, Twitter, Telegram.