Судний день: після “Опоблоку” можуть заборонити ще дві партії

Мін'юст вимагає заборонити партії “Соціалісти” і “Справедливість та розвиток". Суть претензій Мін’юсту до цих партій наразі невідома. У березні РНБО своїм рішенням “призупинила” діяльність “Соціалістів”, партія “Справедливість та розвиток” у рішенні РНБО не фігурувала.

Першою суд розглядатиме справу по забороні партії “Соціалісти”, яку донедавна очолював дипломат, ексміністр Міністерства закордонних справ уряду Азарова (2012–2014) та депутат кількох скликань Верховної Ради (Партія регіонів) Леонід Кожара. Слідство підозрює Кожару у вбивстві його товариша та підприємця Сергія Старицького.

Реклама партії “Соціалісти” у Харківській області. Жовтень 2021 року

Партію зареєстровано у серпні 2014 року під назвою “Робітників, селян, інтелігенції України”. Актуальну назву “Соціалісти” партія отримала у лютому 2015 року. На той момент керівником “Соціалістів” був Василь Цушко, який у тому ж таки уряді Азарова спочатку став міністром економіки (2010), а згодом очолив Антимонопольний комітет України (2010–2014). У 2006–2007 роках Василь Цушко був міністром МВС в уряді Віктора Януковича. Починаючи з 1994 року Цушко кілька разів обирався до парламенту від Соціалістичної партії України.

У діяльності “Соціалістів” можна прослідкувати три основні етапи: вибори 2015 року при Цушку, активізація в інформаційному просторі 2016–2018 років за Кожари та спад діяльності у 2020–2022 роках.

На виборах 2015 року партія висувала кандидатів до обласних центрів та обласних рад у більшості регіонів країни, втім, до жодної ради не пройшла (отримала лише сотню мандатів у менших громадах).

Риторика представників партії всі ці роки була приблизно однакова — акцент на “проєвропейськості” (програму партії нібито взяли у якихось європейських соціалістів), гасла за все хороше і проти всього поганого та критика влади (і Порошенка, і Зеленського).

Про Росію представники партії висловлювалися досить специфічно.

В одному з інтерв’ю за липень 2015 року в якості заступника голови “Соціалістів” Леонід Кожара критикує українську владу за невиконання Мінських угод, ізоляцію Донбасу та небажання проводити прямі переговори з “адміністративною владою” на Донбасі. Про відповідальність Росії за війну на сході України Кожара не згадує, говорячи лише, що “роль Російської Федерації достатньо висока, оскільки конфлікт на Донбасі відбувається безпосередньо біля кордонів РФ”.

Після місцевих виборів 2015 року “Соціалісти” зрідка проводили вуличні акції, як-от хода 9 травня та частування ветеранів у Сумах та Дніпрі чи мітинг проти високих тарифів і за підвищення соціальних стандартів у Чернівцях. Столичний першотравневий мітинг “Соціалісти” проводили спільно з партією “Успішна країна” ексміністра Міністерства доходів та зборів, втікача Олександра Клименка. Регіональні візити керівництва “Соціалістів” зазвичай супроводжувалися “джинсовими” новинними сюжетами (приклад) та навіть кількагодинними програмами на місцевому телебаченні.

На загальнонаціональному рівні представники “Соціалістів” фігурують ледь не виключно на медведчуківських 112-му каналі, ZIK та NewsOne. Власні ефіри на цих каналах, а також ефіри на телеканалі “НАШ” поширювали на своїх сторінках у соцмережах, зокрема, Леонід Кожара та його заступник Олексій Плотніков (екснардеп від Партії регіонів та щонайменше до 2013 року включно член політради цієї партії). Сповна проаналізувати риторику представників “Соціалістів” на цих телеканалах, на жаль, неможливо — їхні сайти та контент на YouTube недоступні.

Системно цитувало представників “Соціалістів” і видання “ГолосUA”, відоме піаром Віктора Медведчука. З промедведчуківськими медіа партію пов’язують і кадри. Наприклад, одним із членів політради партії принаймні до серпня 2018 року був Денис Жарких, який тоді ж на різноманітних платформах піарив Віктора Медведчука і навіть мав власну програму на каналі “112 Україна” (програма “По суті”), де системно цитував лідера ОПЗЖ. Засвітитися в цій програмі давали й Кожарі.

У грудні 2018 року з’їзд “Соціалістів” висунув Леоніда Кожару кандидатом у президенти, втім, з якихось причин він кандидатом так і не став. На початку 2020 року в будинку Кожари виявили тіло підприємця Сергія Старицького. У цій справі є дві основні версії — самогубство та вбивство, а Кожара проходить як підозрюваний.

У зв’язку з цим у 2020 році партію очолив Євген Анопрієнко. Інформації про Анопрієнка не дуже багато. Відомо, що потрапити до Верховної Ради він намагався ще з 1998 року, втім, невдало. У 2007 році спробував знову, цього разу у списку Партії регіонів — і знову невдало. Відомо, що Анопрієнко був помічником “регіонала” Сергія Клюєва.

Напередодні місцевих виборів 2020 року “Соціалісти” на спільній конференції з партіями “Розумна сила”, “Всеукраїнський народний союз” та “Союз лівих сил” оголосили про об’єднання в одну партію, хоча на практиці до злиття партій не дійшло. Відтак “Соціалісти” самостійно висунули кандидатів до Сумської міської ради, вели власний сайт і навіть розміщували зовнішню рекламу.

Реклама партії “Соціалісти” в Києві. Травень 2021 року

Якщо можна хоча б приблизно спрогнозувати, матеріали якого характеру є на партію “Соціалісти”, то з партією “Справедливості та розвитку” ситуація досить дивна. По-перше, цієї партії немає у березневому рішенні РНБО, хоча позов щодо її ліквідації Міністерство юстиції направило до суду разом із документами по всіх партіях зі списку Радбезу. Разом з тим, третьою стороною у справі заявлено Службу безпеки України, що свідчить про те, що до цієї партії вона має ті самі питання, що й до інших.

По-друге, за українськими мірками партія “Справедливості та розвитку” дуже стара. Зареєстрували її ще у 1998 році, тож інформація про перші півтора десятка років її діяльності є хіба що у спеціалізованій науковій літературі. До 2018 року партія носила стару назву “Всеукраїнська чорнобильська народна партія “За добробут та соціальний захист”. З моменту заснування і по 2007 рік партія неодноразово брала участь у парламентських виборах, але у всіх випадках у блоці з іншими партіями. Що ж до місцевого рівня, то схоже, що найбільшим успіхом для партії було отримання п’яти мандатів у Житомирській обласній раді.

У 2015 році партія оголосила про участь у місцевих виборах, але жодної інформації про балотування, крім відомостей про отримання кількох мандатів у Житомирській районній раді, виявити не вдалося.

Остання інформація про діяльність партії пов’язана зі зміною назви (на партію “Справедливості та розвитку”) та керівника. Керівником партії став Олексій Шевченко. Через поширеність такого імені складно ідентифікувати цю людину. Особа з ідентичним іменем була помічником нардепа від “Опозиційного блоку” Василя Німченка (у новому скликанні Німченко обирався від ОПЗЖ).

Нагадаємо, що наразі Мін’юст подав позови про заборону 11 партій. Це сталося після того, як їхню діяльність “призупинила” РНБО. У рішенні Радбезу фігурували “Опозиційна платформа — За життя”, “Опозиційний блок”, Партія Шарія, “Наші”, “Ліва опозиція”, “Союз лівих сил”, “Держава”, Прогресивна соціалістична партія України, Соціалістична партія України, “Соціалісти”, “Блок Володимира Сальдо”. Рух ЧЕСНО буде висвітлювати ці судові процеси.

8 червня Восьмий апеляційний адміністративний суд у Львові заборонив партію “Опозиційний блок”. Причини заборони партії на цей момент невідомі. На засідання суду, де розглядалося це питання, журналістів не допустили.

Про всі новини щодо заборони партій  дізнавайтеся з наших майданчиків: Facebook, Telegram, Twitter.