ОПЗЖ може уникнути звітування про чверть мільярда бюджетних гривень

Очевидно, є політична воля покінчити з проросійськими партіями якомога швидше, адже на розгляд справ про заборону політичних партій законопроєктом передбачено всього один місяць. Ще місяць передбачено на розгляд апеляції. Суди нерідко виходять за межі визначених законом строків, втім можна очікувати, що вже найближчим часом принаймні частина партій зі списку РНБО будуть заборонені.

Одним із основних кандидатів на заборону є “Опозиційна платформа – За життя”. За підсумками виборів 2019 року ОПЗЖ не тільки отримала другу за розміром фракцію у парламенті, а й здобула право на отримання чималого бюджетного фінансування. Передусім йдеться про державне фінансування статутної діяльності, яке партії отримують щоквартально впродовж усього скликання. Загалом же, починаючи з 2020 року, партії перерахували майже 180 мільйонів гривень.

Останні 33,2 мільйона гривень державного фінансування ОПЗЖ отримала вже у лютому цього року – менше ніж за два тижні до повномасштабного вторгнення росії. Ще понад 60 мільйонів гривень партія отримала як компенсацію за витрати на ведення передвиборчої кампанії. Таку компенсацію отримують усі партії, що подолали 5-відсотковий бар’єр.

Фото 112. Бойко та Медведчук на зустрічі з прем'єром рф Медведєвим та головою правління “Газпрому” Міллєром за тиждень до першого туру виборів президента України 2019 року. В цей момент соцопитування показували, що приблизно рівні шанси на вихід у другий тур мають Бойко, Тимошенко та Порошенко. Очевидно, “переговори” у Москві, мали б збільшити шанси Бойка на відрив від конкурентів.

За використання держкоштів ОПЗЖ востаннє звітувала ще у 1 кварталі 2020 року. Тоді ж Верховна Рада, посилаючись на пандемію COVID-19, дозволила політичним партіям не подавати фінзвітності. Якщо подібні послаблення для бізнесу були запроваджені всього на кілька місяців, то політичним партіям дозволили не звітувати аж до завершення карантину, тобто безстроково.

Відтоді Кабмін неодноразово продовжував карантин і майже напевне зробить це знову. Партії могли подавати звітність, але не були до цього зобов'язані. Легко здогадатися, що добровільно фінзвітності майже ніхто не подавав.

Таким чином, якщо ОПЗЖ заборонять і якщо це зроблять до відновлення обов'язку подавати фінзвітність, партія уникне необхідності звітувати про те, куди витрачені майже чверть мільярда гривень.

Не прозвітують в ОПЗЖ і про приватні надходження, хоча у дослідженні зв'язку українських партій з росією питання фінансування їхньої діяльності є чи не ключовим. Ще у серпні 2019 року коментуючи фінансування ОПЗЖ та медведчуківських телеканалів Володимир Зеленський заявив, що знає про “об'єми кеша, звідки і з якої країни вони все це отримують” й що це “гучна історія, яка дуже погано закінчиться”.

Втім, проблема полягає не тільки в конкретній ОПЗЖ та її звітах. В умовах постійної екзистенційної загрози з боку росії питання фінансування партій набуває особливої ваги. Навіть якщо всі проросійські партії заборонять, ніщо не заважає їх представникам купити нові партії (це коштує кілька десятків тисяч доларів) і завдяки необмеженим та безконтрольним фінансовим вливанням з боку росії знову потрапити до влади. Остерігаючись повторної ліквідації, ці партії дещо модифікують свою риторику, але ж їхні наміри та наміри їхніх донорів від цього не зміняться.

Разом з відновленням звітування парламент повинен докорінно переглянути систему контролю за фінансуванням партій та інших акторів, що впливають на політичний процес, зокрема медіа. Це стосується не тільки офіційної частини доходів цих організацій, а й тіньових бюджетів, у тому числі на оплату праці партійців, депутатів, технологів, “журналістів” тощо. В іншому випадку п'ята колона перегрупується швидше, ніж рішення суду про ліквідацію їхніх старих політичних партій набуде чинності.

Очевидно це потребуватиме значних зусиль як з точки зору напрацювання змін до законодавства та їх імплементації, так і в питанні зміни моделей фінансування “проукраїнських” партій. Адже не секрет, що наші партії відрізняються хіба джерелом фінансування, але не способами заведення коштів невідомого походження на офіційні рахунки та веденням тіньових кас.

Зрештою, йдеться не лише про безпеку країни, але й про її майбутнє. Навряд чи в ЄС хочуть бачити членом країну, парламент якої фактично демонтував цілу реформу, що мала обмежувати вплив олігархів на політичне життя. Якщо хтось думає, що все це не матиме значення при оцінці України, рекомендую ознайомитися зі звітами щодо інших країн-кандидатів на вступ до ЄС.

Ігор Фещенко для LB.ua