Міфи російської пропаганди у німецьких ЗМІ: екстремісти та пам’ятники расистському геноциду

За останні кілька тижнів до нашої громадської організації звернулася низка німецьких медіа, які просили прокоментувати вплив “Правого сектора”, “Азова” на українську політику та розповісти про те, як в Україні встановлюють пам’ятники прихильникам расистського геноциду.  

З німецькими колегами ми розібрали ці три міфи, спираючись на реальні дані. Що нам вдалося донести до німців?

Як “Правий сектор” впливає на політику в Україні?

На місцевих виборах 2020 року партія “Правий сектор” взяла аж 2 мандати.  Для розуміння: всього цих мандатів понад 43 000. Тобто частка цієї партії — навіть не 0,1%. 2 депутати місцевих рад на всю країну — це найгірший результат на виборах. Водночас на місцевих виборах у 2015 році, які відбулися після Революції Гідності, “Правий сектор” навіть не балотувався.

Партія не брала участі і у президентських та парламентських виборах 2019 року. Всі посилання ведуть на сайт Центральної виборчої комісії України, яка оприлюднює офіційно результати виборів в Україні.

Відповідно, говорити про будь-який вплив “Правого сектору” на політичне поле в Україні безглуздо. Його просто немає. Але рашистські спецслужби і далі спекулюють на міфах, які самі ж і створили.

Який політичний вплив у “Азова”?

На місцевих виборах 2020 року “Нацкорпус”, партія, яку заснував один з комбатів “Азова” Андрій Білецький, отримав 18 мандатів. Це 0,04% від загальної кількості мандатів в Україні. При цьому з 18 депутатів місцевих рад членами партії є лише 5 осіб. Тут варто зауважити, що в Україні змінилася виборча система і в громадах від 10 000 виборців можна балотуватися лише від партій. Відповідно дуже багато партій висували в малих громадах безпартійних кандидатів.

На президентських виборах 2019 року представник “Нацкорпусу” не балотувався. На парламентських виборах цього ж року партія не кандидувала свій список. 

Чи варто взагалі обговорювати серйозність впливу на політичну систему України партії “Національний корпус”, яка взяла менше ніж 0,1% мандатів в Україні? 

Але Рух ЧЕСНО отримує цілком серйозні запитання про вплив на українське суспільство від німецьких журналістів. Навіть немає сенсу розвінчувати щось у ЗМІ про “Правий сектор” чи “Азов”. Коли йдеться про політичний вплив і підтримку суспільства, є офіційні дані ЦВК, і цими даними треба в Європі вибивати всі аргументи рашистської пропаганди та не вступати в дискурс, що таке “Азов” чи “Правий сектор”, бо це дасть ворожим пропагандистам поле для маневру. 

Кому в Україні ставлять пам’ятники?

Ще один міф, який намагається нав’язати західним ЗМІ російська пропаганда, стосується пам’ятників. Нібито в Україні “сотні пам’ятників присвячені тим, хто сповідував расистський геноцид”. Якби ви читали “листи в редакцію”... Хочеться вірити, що це реально писали на ЗМІ російські ФСБшники.

Цю тезу так само можна спростувати, проаналізувавши дані. В українських містах вулиці називають, як правило, на честь письменників, культурних діячів і їм же присвячують пам’ятники. Ось, до прикладу, дані про пам’ятники письменниці Лесі Українці та локації, названі на її честь.

Саме їй та іншим письменникам – Тарасу Шевченку та Івану Франку – в Україні встановлюють монументи. І поряд з пам’ятниками своїх літераторів, українці шанують, наприклад, пам’ять про єврейського письменника Шолома Алейхема. Ось один із пам’ятників Шолому Алейхему в Києві.

Також в Україні є пам’ятники російському письменнику Пушкіну. І їх можна зустріти і в Києві, і в Одесі, а до бомбардування і в Харкові.

Пам’ятники Пушкіну є й в інших містах.

При цьому Україна, яка пережила організований росією голодомор, не ставить пам’ятники тим, хто підтримував геноцид чи є расистом. 

Багато ЗМІ спекулюють на тому, що в Україні є пам’ятники Степанові Бандері. Для того, щоб зрозуміти, що спільного у нацистів і Бандери — треба також читати історію, а не пропаганду.

Бандера був переконаний, що в конфлікті Гітлера і Сталіна Україна може отримати незалежність, і в 1941 році був підписаний Акт відновлення незалежності України. Щоб анулювати цей Акт, гестапо зарештувало Бандеру. Його відправили в тюрму, а брати Бандери померли після тортур в Аушвиці.

На фото — брат Бандери — Василь

У 1942 році Бандеру перевели в одиночну камеру №73 концтабору Заксенгаузен, а в 1944 році — під домашній арешт. Йому вдалося втекти за підробними документами, а вже після війни, у 1959 Бандеру вбив радянський агент. 

Тому, коли в Україні ставлять пам’ятники Бандері, який сидів у концтаборі за те, що відстоював ідею незалежності України, питання не виникають. Проте німці, які із власних достовірних джерел могли б дізнатися про життя Бандери та його сім’ї в нацистських таборах, продовжують вірити міфам, сконструйованим росією.

Водночас хоч Україна стала однією з країн, які найбільше постраждали від нацизму, українці розділяють нацизм і німців і шанують німецьких культурних діячів. Наприклад, у Чернівцях, Кривому Розі та інших населених пунктах можна прогулятися по вулиці Гете.

Ба більше, для місцевого самоврядування України зв’язок із Німеччиною був і залишається дуже важливим. У Німеччині та Україні є низка міст-побратимів — зокрема і тих міст, де зараз бомбардують і дітей, їхніх батьків, пологові будинки, садки і школи. Київ дружить з Лейпцигом, Мюнхеном і Берліном, Суми — з Целле, Харків — з Нюрнбергом, Чернігів — з Меммінгемом, Запоріжжя — з Оберхаузеном та Магдебургом, Полтава — Фільдерштадтом, Ляйнфельден-Ехтердінгеном та Остфільдерном.

І в усіх цих містах, які вибудовували роками зв’язки із німецькими містами-побратимами, є пам’ятки і вулиці, які вшановують різних культурних діячів — євреїв, німців, французів, поляків, росіян та представників інших держав. І в цих містах живуть діти і дорослі, які мають культурні й родинні зв’язки в Ізраїлі, Німеччині, Польщі та в десятках інших країн. 

Російська пропаганда націлена на те, щоб дезінформувати європейців, розколоти єдність в Європі і дати можливість політикам росії відновити імперські кордони.

Політика умиротворення агресора не діяла в часи Гітлера, не спрацьовує і тепер. Саме тому і в Німеччині, і в понад 80 інших країн тривають масштабні протести із вимогою захистити небо. Якщо закрити небо над Україною, то наші Збройні сили, які вже перемагають ворога, забезпечать мир країнам ЄС і країнам НАТО. А це, своєю чергою, допоможе остаточно зруйнувати усі досягнення ворожої пропаганди в Європі та в усьому світі.

Ірина Федорів для Главком