Хто і як підтримує партії в Україні: дослідження Руху ЧЕСНО з фандрейзингу політичних сил

Уже шість років Рух ЧЕСНО працює в темі фінансування політичних партій. Ця робота почалася від впровадження реформи політичних фінансів та запровадження державного фінансування партій. За цей час стало очевидним, що державний контроль за фінансами партій не відіграє тієї ролі, яку би мав, а вплив олігархів на політику не зменшився.

“Щоб змінити ситуацію, маємо два варіанти: або посилювати контроль, або має відбутися еволюція політичної культури у партіях, — зазначила на початку презентації лідерка Руху ЧЕСНО Віта Думанська. — Питання фінансування — це питання довіри виборців до політиків, і ми бачимо, що довіри ой як бракує. Тому  виборці кожного електорального циклу викидають старі і заводять нові політичні сили в парламент. У таких умовах створення повноцінних партій неможливе”.

У результаті дослідження експерти Руху ЧЕСНО виявили, що публічним збором коштів сьогодні в Україні займаються лише окремі партії або регіональні команди таких партій. При цьому фактично поза процесом залишаються найрейтинговіші парламентські та позапарламентські партії, хоча наявний у них ресурс та рівень підтримки дають цим партіям кращі стартові умови.

“За нашим аналізом, у 2020 році хоч якісь прояви публічного фандрейзингу ми зафіксували щодо дев’яти партій, — заявив під час презентації аналітик публічних фінансів Руху ЧЕСНО Ігор Фещенко. — Здається, що це багато. Але загалом в Україні є 380 партій, із них 140 брали участь у виборчій кампанії, тобто потребували коштів і точно їх витрачали. І при цьому не всі ці партії були рівні у проявах і масштабах фандрейзингових кампаній”

За словами експерта, окремі партії організовували кампанії централізовано, і в цих випадках проявлялися плани і стратегія залучення коштів виборців. Але в інших випадках лише локальні представництва великих партій намагалися публічно збирати гроші на свою діяльність.

Згідно із дослідженням експертів Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва майже 3 млн дорослого населення декларує готовність підтримати партію гривнею.  Однак, як показують розрахунки ЧЕСНО, на ділі таку підтримку надають лише 20 тис. українців.

“Я не вважаю, що в нас дійсно велика частка людей готові фінансувати політичні партії, — пояснив політичний аналітик Фонду Андрій Сухарина. — Навіть ці 12–13% виглядають достатніми, але це ще не та готовність, щоб партії дійсно були самоокупними. Шляхом нескладних математичних підрахунків з цих 12% залишиться 2,2% — це люди, які і бачать партію, якій довіряють, і готові її фінансувати. Але готовність щось робити не означає проактивну позицію. Тому з цих 2,2% у нас залишається умовний 1% людей, які справді це зроблять. Чи достатньо нам цього 1%, сказати важко. Але це принаймні те, чого ми можемо досягнути, якщо всі зірки зійдуться”

При цьому проблеми з публічним збором коштів на діяльність політичних партій бувають найрізноманітніші.

“Наша партія існує вже півтора року, активно ми почали збирати кошти з серпня 2020 року. І за цей час ми виявили, що основна проблема насправді полягає в масовому скепсисі більшості українського народу, що взагалі може бути чесний політик чи партія, які мають не олігархічне фінансування, а звертаються за коштами до людей, — розповів лідер партії “Народовладдя” Юрій Левченко. — Це згубний наслідок останніх 30 років розвитку нашої політичної культури, який призвів до того, що люди, навіть активні, не вірять у таку можливість”. 

Також представники політичних партій поділилися, як саме відбувався їхній збір коштів на виборчі кампанії.

“На президентській кампанії у 2019 році половину коштів внесли прості громадяни — внесками по 100, 200 гривень. Були і великі внески — до 300 тис. гривень, були й одноразові від окремих осіб, — поділилася в. о. керівника секретаріату політичної партії “Сила людей” Ірина Кутнівська. — Але у нас у статуті прописано, що особа не може внести в місяць більше ніж 50 тис. гривень. Це такий особистий запобіжник, аби великі олігархічні сили не мали на нас впливу. Тому наш досвід 2019 року, звісно, дав нам дуже багато речей, які ми зрозуміли й використали при фандрейзингу у 2020 році”.

Партія “Демократична сокира” змогла на вибори 2020 року зібрати 3,7 млн гривень, однак такий збір теж відбувався непросто.

“Ми стикнулися з тим, що люди не до кінця розуміють сам процес допомоги партіям. В українців насправді дуже низька політична культура. Тому, якщо є план рухатися від Києва в регіони, треба провести дуже багато просвітницької роботи, — розповів член політради партії “Демократична сокира” Тарас Котов. — Друга проблема, яку ми вже не можемо вирішити, — що в нас донори партії безпосередньо стикалися з тиском з боку силових органів саме за донати нам. Оскільки ми партія вуличного протесту, тобто партія відповідно жорсткої позиції, то мали і таку проблему”.

“Вже понад два роки в парламенті працює робоча група з напрацювання змін до закону про політичні партії. І я думаю, що тим партіям, які на практиці збирають кошти на свою діяльність, дуже важливо давати свої пропозиції до того, якою вони бачать процедуру здійснення внеску і контролю”, — підсумував обговорення Ігор Фещенко.

Повне відео презентації та обговорення дослідження з фандрейзингу політичних сил — нижче:

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” у межах проєкту “Оцінка політичного фандрайзингу в Україні: виклики та можливості”. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду “Відродження”.