Як голосуватимуть нардепи? Корнієнко розповів про плани оновити систему

Наразі два варіанти порівнюють та досліджують, який з них буде найбільш оптимальним для парламенту. Про це сьогодні розповів віце-спікер Олександр Корнієнко у Верховній Раді.

Корнієнко заявив, що не буде називати імен потенційних систем для голосування, щоб не створювати спотворення конкуренції. Щодо вартості, то вона, за словами віце-спікера, ще визначається і буде залежати від того, яку саме систему буде обрано та термінів виконання.

Зазначимо, 27 січня у Верховній Раді під час голосування за звільнення з посади голови Фонду державного майна Дмитра Сенниченка стався технічний збій у системі голосування “Рада”. Частина нардепів, зокрема з фракції “Батьківщина”, заявили, що їх голоси не враховано і не спрацював увесь ряд робочих місць.

“Ми стоїмо на порозі нашої найвеличнішої реформи — це заміна системи "Рада-3", адже на минулому тижні побачили, що не можемо ухвалювати державницькі рішення, бо відрубаються цілі канали. Канал — це лінія проводів, яка з'єднує кілька робочих місць депутатів. Коли був зрив голосування по Сенниченку (голосування за звільнення Сенниченка, — прим. ЧЕСНО), там система показала — це записано на відео і ми це бачили в рамках розслідування, що ряд крісел буквально на працює. Технічні служби не можуть достеменно визначити природу цих відключень каналів. Це така непроста історія”, — розповів Корнієнко.

Керівництво парламенту наголошує, що заміна робочих місць нардепів та оновлення системи голосування можливе тільки між сесіями, адже потенційні підрядники кажуть про щонайменше 40 днів для виконання робіт.

У 2011 році один із розробників системи “Рада–3”, директор Інституту проблем математичних машин і систем НАНУ Анатолій Морозов наголошував, що система “буде жити, але важкими зусиллями”: 

“Чим далі, тим частіше ми мусимо перевіряти систему, міняти в ній певні деталі. Але тягнути далі нема сенсу. Для депутатів вона ще попрацює, приміром, два роки, а потім, грубо кажучи, може “розсипатися”.

Зазначимо, що встановлення діючої системи “Рада-3” відбулось під час канікул у 2002 році, коли у парламенті не було нардепів. Тоді монтажні роботи тривали два місяці, довелося повністю демонтувати депутатські ряди. 

Ще один важливий момент, за словами Олександра Корнієнка, це демонтаж рядів крісел з робочими місцями нардепів у будівлі Верховної Ради, яка водночас є пам'яткою архітектури, тому роботи мають проходити під наглядом архітекторів та реставраторів, щоб уникнути пошкоджень будівлі.

Крім того, через коронавірусні обмеження, а також російську агресію на кордонах України, керівництво Верховної Ради ініціює обговорення між фракціями та групами змін до регламенту щодо запровадження дистанційного голосування нардепів та оптимального варіанту впровадження цього механізму. За словами Корнієнка, наразі у ВРУ близько 30 нардепів хворіють на ковід, але більшість із них почувається добре, вони готові долучитися до дистанційної роботи і звертались до керівництва парламенту з проханням врахувати ці обставини.

Усі три покоління автоматизованих систем для голосування — “Рада-1”, “Рада-2”, “Рада-3” — було розроблено Інститутом проблем математичних машин і систем НАН України. Кожне покоління системи голосування — це не лише технічна модернізація — це завжди економія ресурсу, часу та зменшення зловживань в роботі депутатів і Верховної Ради. 

Систему “Рада-1” встановили навесні 1990 року ще в парламенті Української РСР. Після запровадження “Ради-1” депутати голосували вже не руками, яке в середньому тривало 10 хвилин, а натисканням кнопок, а результат голосування відразу виводився на табло. Завдяки оновленій системі одне голосування відбувалось за 10 секунд.  

Наступне оновлення системи “Рада-2” відбулося восени 1993 року, коли депутати почали використовувати мікрофони, вмонтовані в пульти на робочих місцях. Адже перед тим у Верховній Раді, щоб отримати слово, нардепи ставали в чергу біля мікрофонів, які стояли у проходах сесійного залу, й чекали свого слова. Після оновлення нардепи отримали можливість виступати з місця, що позначилось на зміні культури роботи депутатів. 

Персональні мікрофони для депутатів стояли ще на “Раді–1”, але через нерішучість депутатів та неготовність до модернізації, Верховна Рада відмовилась їх одразу увімкнути. 

“Річ у тім, що депутати ставили купу запитань про роботу пультів і мікрофонів; дивувалися, чому гучномовці не увімкнені в постійному режимі, й треба чекати, поки їх хтось під’єднає (уявіть, якби увімкнули всі й одразу!); до того ж, кілька разів техніка не спрацювала — словом, мікрофони залишились незатребуваними аж до 1993 року”, — наголошують розробники системи.

Зазначимо, що систему “Рада-3” було запущено майже двадцять років тому — восени 2002. Тоді на депутатських місцях з’явилися персональні екрани, а замість магнітної картки було запроваджено електронну. За словами українських фахівців, коли здавали “Раду–3” в експлуатацію, вона була найкращою в світі.

Розробники розраховували її роботу лише на сім років, відтак система майже втричі перевищила свій потенціал. У 2008 році за спікерства Арсенія Яценюка відбувся часткове покращення системи “Рада-3”, тоді було додано сенсорну панель до робочих місць, яка мала на меті унеможливити “кнопкодавство” нардепів. Однак тоді Верховній Раді не вдалось перейти на нову систему, для цього не вистачило лише  п’яти голосів. Сенсорну кнопку увімкнули лише в березні 2021 року.

У наступному поколінні системи для голосування зокрема планують максимально зменшити з процесу законотворчості папір, а всі необхідні документи будуть в електронному вигляді.

Рух ЧЕСНО писав раніше, що Апарат Верховної Ради у 2020 році придбав 111 000 одноразових паперових та пластикових стаканчиків на 38,50 тис. гривень, а також використав 41,4 тонни паперу на 2,27 млн гривень