Чверть століття тому український парламент ухвалив Основний закон держави — Конституцію. Проте самі ж парламентарі всі ці роки її порушували. Для них цей документ — проста умовність.
Щоб прийняти закон для всієї країни, народні депутати часто вдавалися до порушення Конституції — найвищого закону держави. Одні голосували за інших, а ті інші залишали картки, щоб за них кнопкодавили. Це при тому, що Конституція говорить, що голосувати можна лише особисто (стаття 84). Логіка таких політиків досить проста і меркантильна: закон — усе, Конституція — ніщо.
Більше того, кнопкодави не соромилися вітати виборців із Днем Конституції. Фарс — це звичний рівень їхньої політичної культури.
Навіть кнопкодави-рекордсмени у привітаннях наголошують на важливості Основного закону, адже це “основа нашого життя”, “символ державності і гарантія наших прав”, “оберіг державності і демократії” та багато інших пафосних епітетів і зворотів. Щоб пересвідчитись у цьому, ви можете 28 червня зайти на особисті сторінки депутатів-кнопкодавів і подивитись на їхні урочисті привітання. Рух ЧЕСНО в попередні роки навіть робив окрему підбірку таких привітань. Але і цей рік не буде виключенням.
З 2012 року ми фіксували порушення Конституції народними депутатами і збирали їх в окрему базу кнопкодавів. За цей час вдалося зафіксувати 318 нардепів-кнопкодавів та 2153 факти кнопкодавства.
Нам багато разів казали, що це не важливо, що ми займаємось не тим, це формальність і дрібна процедура і взагалі це неможливо змінити. Натомість Рух ЧЕСНО стояв і стоятиме на захисті Конституції.
Ми наголошували на тому, що це правопорушення може стати підставою для визнання закону неконституційним, а масове їх оскарження може призвести до колапсу правової системи.
Кнопкодавство криміналізували у Верховній Раді, і вже відбувається перший судовий процес щодо кнопкодавства депутата-мажоритарника Владіслава Поляка. Також Офіс генерального прокурора відкрив другу кримінальну справу щодо кнопкодавства нардепа-мажоритарника з тієї ж групи “Довіра” Андрія Іванчука.
Однак ми не вважали криміналізацію ефективним інструментом. Сама по собі вона не здатна унеможливити кнопкодавство — слідство ще має довести, що нардеп дійсно кнопкодавив та робив це свідомо й навмисно. А якщо справа таки дійде до суду, процес її розгляду може тривати роками (оскільки ще є апеляційна і касаційна інстанції).
І от справа Поляка доводить, що очікування виправдалися. Він кнопкодавив у лютому 2020 року, а зараз, у червні 2021 року, розпочали слухати справу лише в першій інстанції. Так порушник Конституції зберігає мандат і залишається законотворцем.
Криміналізація порушення Конституції була невдалою спробою відтягнути таке важливе рішення, як запровадження сенсорної кнопки. Рух ЧЕСНО завжди наголошував на тому, що лише сенсорна кнопка може унеможливити кнопкодавство. Її увімкнули 2 березня 2021 року, і тепер у сесійній залі Верховної Ради нардепи голосують за допомогою сенсорної кнопки.
Проте після її запровадження ЧЕСНО фіксує факти кнопкодавства на рівні комітетів парламенту, де були факти неперсонального голосування в період карантину, та у місцевих радах, де ще немає сучасних систем для голосування.
Саме тому День Конституції — це не просто привід для політиків повісити черговий борд для підвищення власної впізнаваності, а привід запроваджувати і на місцевому рівні, і на рівні комітетів системи, які унеможливлять кнопкодавство. Це і був би один із найкращих проявів поваги до Основного закону.
Поділитись