Що роблять нардепи Львівщини у групах міжпарламентських зв’язків?

Вибір груп зумовлений володінням мовами, професійними інтересами, політичною орієнтацією, наявністю міжнародних контактів, дефіцитом учасників у деяких групах, географією виборчих округів.  

У групах депутати, попри COVID-19, мають міжнародні контакти, проводять зустрічі з українськими міністрами, займаються гуманітарно-культурними, інфраструктурними та політичними питаннями, домовляються, до прикладу, про інвестиції з Катаром та поширення коментарів в арабських ЗМІ.

Рух ЧЕСНО проаналізував, як, чому та для якої діяльності нардепи-мажоритарники Львівщини долучились до груп міжпарламентської співпраці.

Навіщо потрібні групи міжпарламентських зв’язків?

У Верховній Раді України 9-го скликання створено 77 груп міжпарламентських зв’язків. До прикладу, у парламенті є групи співпраці з Алжиром, Афганістаном, Ефіопією, Іраком, Йорданією, Кувейтом, Монголією, Танзанією, Чилі.

Згідно з Положенням про депутатські групи Ради з міжпарламентських зв’язків з іноземними державами, нардеп може входити до складу не більше ніж восьми груп та бути керівником або співголовою не більше ніж чотирьох.

Головними цілями та завданнями груп є: участь в організації і координації двостороннього міжпарламентського співробітництва, підготовка пропозицій; сприяння реалізації та синхронізації процедур надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів; співпраця з дипломатичними представництвами в Україні та за кордоном; утворення міжпарламентських об’єднань, експертних груп.

Народні депутати скаржаться, що через COVID-19 робота деяких груп призупинена або навіть не починалась. Однак навіть у період пандемії можна знайти активні групи.

Так, депутати просувають створення Кримської платформи з деокупації Криму у співпраці з турецькими колегами. Нардепи вже чинного 9-го скликання зустрічаються у Посольстві України в Таджикистані з колегами з парламенту цієї держави та дають позитивні оцінки міністру освіти Сергію Шкарлету. Група, що співпрацює з Монако, мала зустріч із послом України у Франції.

Депутатська група співпраці з Ізраїлем вшановувала пам’ять жертв Голокосту, висаджувала яблуневий сад на свято Ту-бішват, допомагала з питанням відновлення єврейських поховань у Білій Церкві, відвідувала вибори в Ізраїлі.

Варто відзначити, що робота груп фінансується у межах забезпечення міжпарламентської діяльності згідно з кошторисом видатків Верховної Ради.

У деяких публікаціях ЗМІ їх називали “групами дружби, понтів та лобізму”. Насправді такі групи дуже важливі для зовнішньої політики держави, і їхня діяльність може давати реальні результати. Але чимало нардепів, що входять до складу таких груп, не завжди мають на меті захист національних інтересів.

У статті “Європравди” зазначається: “Комусь членство у “групах дружби” допомагало вести бізнес та заробляти гроші. Комусь було потрібне для статусу та престижу. Хтось банально хотів поїздити світом за державний кошт. Когось “попросили записатися”, бо дуже були потрібні “штики” на голосуваннях у групі. На щастя, були й ті, хто справді вболівав за міжнародні відносини України”.

У яких групах і як саме працюють нардепи-мажоритарники Львівщини?

Нардепи — представники Львівщини загалом входять до груп міжпарламентських зв’язків із 32 державами світу.

Серед них здебільшого європейські — таких 18. Також депутати підтримують міжпарламентські контакти з п’ятьма державами Північної Африки та Близького Сходу, чотирма державами Азії і чотирма державами Північної та Південної Америки.

Найпопулярнішими групами серед 12 мажоритарників Львівщини є групи з Польщею (9), США та Великобританією (по 6), Канадою (5), Австралією та Сінгапуром (по 4).  

Лише по одному представнику Львівщини мають групи співпраці з такими стратегічно важливими для України державами, як ФРН та Ізраїль. Поруч з тим представники Львівщини є у групах співпраці з Ліваном, Катаром та Південною Кореєю.

Можна помітити фракційні особливості політичних орієнтирів нардепів від Львівщини.

Так, усіх трьох мажоритарників — депутатів “Голосу” від Львівщини делеговано у групи співпраці з Великобританією та Австралією. ЄС усіх трьох депутатів делегувала до групи співпраці з Польщею. Обидва мажоритарними “Слуги народу” є у групах зв’язків із США, Польщею, Сінгапуром та Бельгією. “За майбутнє” у повному складі — у групі з Польщею. Обидва мажоритарники “Довіри” входять до групи співпраці з Чехією.

Також серед львівських мажоритарників існує фракційний розподіл по країнах.

Так, лише нардепи ЄС є у групах співпраці з Францією, ФРН і Туреччиною. Лише представники “Голосу” співпрацюють із Бразилією та скандинавськими державами. “Слуга народу” співпрацює з Катаром, Ізраїлем, Естонією та Словенією. Лише “За майбутнє” Львівської області представлене у групах з Ліваном, Угорщиною, Грецією.

Половина мажоритарників Львівщини входять до максимально можливої кількості груп — восьми.

Серед найактивніших за кількістю груп — депутати ЄС Михайло Бондар та Микола Княжицький, депутатки “Голосу” Галина Васильченко та Наталія Піпа, депутат “Довіри” Павло Бакунець та депутат “Слуги народу” Орест Саламаха.

До найменшої кількості груп, а саме двох, входить депутат “Довіри” Андрій Кіт.

Також варто відзначити, що в деяких групах нардепи Львівщини є не просто учасниками, а входять до керівного складу.

Так, Юрій Камельчук зі “Слуги народу” є співголовою груп співпраці з Катаром, Сінгапуром, Ізраїлем та Бельгією. Андрій Лопушанський з ЄС співголовує у групі співпраці з Бельгією. Княжицький є співголовою польської групи співпраці.

Васильченко є заступницею керівників груп співпраці з США та Фінляндією, Піпа — з Італією та Швецією, Бакунець та Ярослав Рущишин із “Голосу” — заступники групи співпраці з Кубою.

Перше, що з’ясовував рух ЧЕСНО, — як нардепи Львівщини обирали міжпарламентські групи і хто приймав рішення про делегування нардепів до міжнародних груп. Виявилось, що ситуація відрізняється залежно від фракції.

Нардеп групи “Довіра” Павло Бакунець у коментарі руху ЧЕСНО розповів: 

“Розподіл по групах відбувався у перші тижні роботи парламенту нового скликання. Я як депутат-мажоритарник сам обирав”.

Бакунець на початку скликання не був членом якоїсь із фракцій чи депутатських груп, тому індивідуальному вибору і не було альтернативи. Поруч з тим, інші депутати також підтверджують, що навіть у деяких фракціях питання груп не обговорювали.

Нардеп ЄС Михайло Бондар у коментарі ЧЕСНО пояснив: “Кожен записувався індивідуально, куди мав бажання. Не було якогось такого обговорення, щоб у нас були представники в усіх “групах дружби”. Асамблеї вже десь обговорювались”.

Нардеп “Слуги народу” Юрій Камельчук у коментарі ЧЕСНО відзначив:

“У нас величезна фракція, тому збирати всіх щодо всіх країн було беззмістовно. Був процес домовленостей між самими народними депутатами. Зустрічалась ініціативна група, яка бажала створити “групу дружби”, протокольно зустріч вели члени комітету міжнародних стосунків”.

Депутат додав, що в деяких групах відбувалося змагання за керівні посади, але воно завершилось досягненням консенсусу. Одна з причин таких змагань, за словами депутата, полягає в тому, що, коли у групах відбуваються певні контакти чи поїздки, пріоритетне право брати у них участь мають голова та співголова, адже насамперед спілкуються з керівниками “груп дружби”.

У “Голосі” ж основні рішення щодо міжпарламентських груп приймала фракція.

У коментарі ЧЕСНО нардеп “Голосу” Ярослав Рущишин відзначив: “У нас у фракції поділили більш-менш, хто де буде максимально ефективний, хто де ближче. Мене вписали у Британію, Польщу, Кубу”.

Друге питання, яке з’ясував ЧЕСНО, — якою була персональна мотивація депутатів щодо обрання груп співпраці з конкретними державами.

Депутат Бакунець розповідає: “Обрав Польщу, бо працював у місцевому самоврядуванні, маємо міста-партнери у Польщі, і тому цікаво було дізнатись, як працює парламент у нашій сусідній країні. Обирав США, бо маю візу, був там кілька разів, теж було цікаво дізнатись, як там працює парламент”.

На запитання, чому депутат також долучився до груп співпраці з Кубою та Об’єднаними Арабськими Еміратами, Бакунець відзначив:

“Тому що там, здається, було найменше бажаючих на ці країни. То вже два роки тому було”. На запитання про те, як депутат був обраний у керівництво групи по Кубі, Рух ЧЕСНО отримав відповідь: “Не пригадую, як воно відбувалось”.

Свою мотивацію щодо вибору груп пояснив і Михайло Бондар з ЄС. Він відзначив, що порівняно із попереднім скликанням змінив пріоритети щодо груп:

“В попередньому скликанні більший акцент робив на ісламські країни, як Катар, Ірак, Іран, в першу чергу розуміючи, що левова частка впливу — це є Росія на ці країни, щоб доносити позицію проукраїнську. Зараз пробую в іншому напрямку”.

Зокрема, Бондар пояснив щодо вибору інших країн:

“Польща — я з Західної України, поряд. США — підтримував кандидата Байдена (чинний президент США Джо Байден — прим. ЧЕСНО) і розумів: в подальшому, швидше всього, він стане президентом, і хотів бути в контакті з його оточенням, доносити пропозиції від України по “Північному потоку — 2”, адже я з паливно-енергетичного комітету. Японія — це викиди, це співпраця з ними у тому напрямку, новітні технології. Австралія — як одна з прогресивних демократичних країн”.

Вибір країн пояснює і Рущишин з “Голосу”: “Мені з Польщею краще, бо володіємо мовою. З Британією я працював. По Кубі — не знаю, чого мене попросили туди йти. Австралія — бо ми там були з послом, мали якісь контакти”.

Депутат Рущишин підтверджує, що не хотів записуватись у групи міжнародної співпраці, адже депутати сприймали це як форму туризму: “Колись записувались, бо за рахунок держави їздили з парламентськими поїздками, то був такий парламентський туризм, всі дуже хотіли записуватись. Я, навпаки, не хотів нікуди записуватись”.

Рущишин додає, що керівництво парламентських комітетів і депутати все ж здійснюють візити: “Бачу, що керівники комітетів, заступники часто їздять з міжпарламентських груп. Наш Рахманін (Сергій Рахманін, нардеп фракції “Голосу” — прим. ЧЕСНО) був на виборах у Македонії, це його напрямок”.

Депутат Камельчук акцентує, що одним із факторів вибору була мова:

“Хтось обирав за напрямком зрозумілої їм діяльності, чи, там, ближче колишні країни СНД, тому що мова спілкування їм там легша, російською мовою. Хтось знає іншу іноземну мову і тому обирав, якщо мова йде, до прикладу, про Францію чи Італію”.

Камельчук відзначає, що головними мотивами вибору певних країн для нього є залучення інвестицій, обмін досвідом щодо розвитку економіки, оборони, енергетики.

Також Камельчук пояснив свій особистий вибір деяких країн:

“Бельгія — частина ЄС, там є Брюссель, Європарламент, щоб ближче бути до парламенту. Ізраїль цікавий для мене історією розвитку підприємництва, економіки і оборонної сфери. Сінгапур — це економіка, інвестиції, розвиток освіти. Катар — інвестиції, досвід видобування нафти і газу. Польща — це сусідство з моїм виборчим округом”.

Третє і, можливо, найважливіше питання — що саме депутати роблять у групах співпраці і як пандемія COVID-19 впливає на цей вид депутатської діяльності.

Усі депутати сходяться на тому, що пандемія обмежила або навіть призупинила діяльність міжпарламентських груп. Припинилась одна з найважливіших форм співпраці — міжнародні візити. Частково групи працюють онлайн, хоча і зустрічі з іноземними посадовцями відбуваються — в Україні.

Що ж саме вдається зробити в рамках роботи груп, депутати описують по-різному — залежно від того, про співпрацю з якою державою йдеться.

Депутат Бакунець каже: “Ніяких обмінів дуже нема. Було кілька онлайн-зустрічей, дві конференції по “групі дружби” з Кубою. Вживу зараз не працює”.

Рух ЧЕСНО запитав у депутата Бондара, що відбувається у групах співпраці з Японією та Австралією, на що отримав відповідь: “Ще не відбувалося нічого”.

Поруч з тим Бондар розповідає про інші, більш активні групи:

“Литва, наприклад. Франція — зустрічалися з міністром Аваковим (міністром МВС Арсеном Аваковим — прим. ЧЕСНО), тому що дуже багато програм там по закупівлі вертольотів і катерів, пожежних підйомників, обговорювали питання підтримки. Я у 9-му скликанні ще жодного разу у зв’язку з групою не був на виїзді”.

Депутат Камельчук погоджується, що активність груп не така, як хотілося б: “Перебив карантин, тому ми не відчули на собі всю радість дружби з іншими країнами”.

Депутат розповідає, що дуже активними є “групи дружби” з США, Британією та Польщею, адже там відбуваються досить регулярні зустрічі:

“З Польщею обговорюють інфраструктуру, пункти пропуску, митницю, транскордонну співпрацю, дорожні, культурні проєкти щодо підтримки спадщини, відбудови та реставрації по лінії релігійних споруд. Побували раніше у Польщі, але я не їздив”.

Також депутат відзначає, що групи допомагають виробляти спільні позиції з іншими парламентами щодо “Північного потоку”, питань в ПАРЄ, в Білорусі. Камельчук наголошує на контактах із конгресменами, урядовцями США, які виступають неформальними лобістами української позиції.

“По Бельгії були онлайн щодо синхронізації законодавства. З Ізраїлем є активна діаспора і часто зустрічі формальні, неформальні, по святам. З послом Катару в посольстві домовилися про підготовку інформації щодо інвестиційних можливостей спільно з Мінекономіки, з агенцією UkraineInvest. Також публікація української позиції в арабських ЗМІ щодо важливих подій для Близького Сходу. З Сінгапуром поки не відбувалось якогось глибокого контакту”.

Мажоритарник від “Голосу” Рущишин також розповідає про робочу ситуацію у групах:

“По Кубі один раз тільки зробили зустріч, у нас навіть немає посольства в Україні, це єдине, що я був. Британська група збирається, я знаю, просто я не міг бути, бо я все-таки більше у Львові. Куба зависла. Сінгапур і Австралія — нічого ще не було, запрошень не бачив. А Польща — була зустріч рік тому, ще до ковіду, з польським послом на території Верховної Ради”.

Цікаво, що нардеп Батенко входить до групи співпраці з Ліваном, але не входить до популярної серед мажоритарників Львівщини групи співпраці з США. Це може бути пов’язано з тим, що ЗМІ асоціюють партію Батенка з олігархом Ігорем Коломойським. Нагадаємо, що США запровадили проти Коломойського санкції.

Рух ЧЕСНО також хотів поцікавитись у депутатів особливостями співпраці з такими країнами, як Бразилія, Китай, Південна Корея, Італія, державами Скандинавії, тож намагався зв’язатися телефоном та у соціальних мережах з нардепом “За майбутнє” Тарасом Батенком, депутатками “Голосу” Галиною Васильченко та Наталією Піпою, а також депутатом ЄС Андрієм Лопушанським, але взяти у них коментар на момент виходу матеріалу так і не вдалося.