Чому ми дозволяємо політикам робити це з нашими дітьми?

Часто батьки мовчать, коли через карантинні обмеження самі не можуть потрапити до садків та шкіл, а політиків туди пускають та ще й без масок. 

Проте якщо у школах і садках є хоча би батьки, які можуть стати на захист малечі, то в інтернатах ситуація значно гірша. Діти віддані на відкуп адміністрації сиротинців, яка може бути лояльною до політиків і не дбати за права дітей. Тут перед виборами напоказ хрестять сиріт, використовуючи їх як фотозону. Фото напівоголеної малечі з таїнства хрещення виставляють в інтернет і навіть не приховують облич. 

Після піарних візитів політиків до інтернатів, де вони успішно відфотографувалися для Facebook, журналісти викривають факти реального життя дітей у притулку – побої та сексуальне насильство. І от саме тут треба була б допомога депутатів, але проблеми – це неприваблива фотозона.

Політтехнологи радять кандидатам під час кампанії використовувати дітей. Малеча – ефективний засіб нав’язування рекламних повідомлень, оскільки їх невинність є джерелом довіри. Тому якщо політик хоче нав’язати якусь думку, найпростіше це робити, використавши образ дітей. 

До Дня захисту дітей Рух ЧЕСНО проаналізував, як політики порушують права малечі, піаряться на гречкосійстві, щоб батьки, вчителі та представники інтернатів пам’ятали, що вони мають захищати права дітей. А законотворці повинні внести зміни до чинного законодавства та передбачити відповідальність за те, що зараз відбувається в садках та школах. 

Чому закон не може захистити дітей

Першокласники однієї зі столичних шкіл замість першовересневих фото з “Букварем”, перед місцевими виборами мають фото з пакунками від депутатки Київради Олени Овраменко, яка тоді представляла БПП “Солідарність” (нині “Європейська солідарність”).

Ось як виглядають ці пакунки зблизька.

Для того, щоб організувати таку фотозона у школі провели цілу спецоперацію. Парти винесли на вулицю. Овраменко на території школи була без маски.

Так само зі своєю символікою у 2020 році школи засівав на той момент кандидат у мери Полтави від “За майбутнє” Олександр Мамай та Геннадій Кернес у Харкові.

Все це відбувалося попри те, що Міністерство освіти на своєму сайті стверджує, що у школах не може бути ані партійної символіки, ані прізвищ чи імен не лише політиків, а й засновників громадських чи благодійних організацій.

На початку 2020 року законотворці й справді внесли ці зміни до закону “Про загальну середню освіту”. Саме в цей рік відбувалися місцеві вибори. Але ці зміни  до закону, як свідчить моніторинг Руху ЧЕСНО, не стали на заваді політикам, які далі використовують дітей, як фотозону.

Голова об’єднання “Батьки SOS” Олена Бондаренко пояснює, чому директори шкіл дозволяють порушувати законодавство:

“Депутат вирішує: дати гроші на ремонт чи ні. Іноді директори самі запрошують чиновників до шкіл, бо це розцінюється як “у мене є підтримка вгорі”.

Для того, щоб розуміти, як деякі освітяни намагаються задобрити політиків, варто згадати, як директорка ірпінської школи №17 Леся Литвин назвала ангелом-меценатом депутата, який задля розваги жбурляв дітям цукерки. 

Тоді в школі “засівав” місцевий забудовник й рекордсмен, який задекларував 586 квартир, депутат Ірпінської міськради  Ігор Оверко ("Нові обличчя") та Петро Король ("УКРОП"). 

Так через дітей депутати-забудовники намагаються отримати підтримку виборців, щоб і далі розпоряджатися ресурсами громади – бюджетними коштами та землею. 

Начальник головного управління загальної середньої та дошкільної освіти МОН Юрій Кононенко заявив Руху ЧЕСНО, що “шлях боротьби із такими порушеннями лише один – фіксувати і повідомляти національну поліцію”. 

Агітація у навчальному закладі підпадає під дію статей 212/10 (Порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації) та 212/14 (Порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів) адміністративного кодексу. Санкціями є штрафи від 5 до 300 неоподаткованих мінімумів. 

Чиновнику невідомо, чи були випадки притягнення до відповідальності директорів навчальних закладів за порушення цих норм. А займатися попередженням таких випадків, на його думку, мають органи місцевого самоврядування.

“Після Революції гідності ми не фіксували яскравих випадків, коли до політичної агітації долучались заклади освіти. Звернення на цю тему до міністерства відсутні”, – додає Юрій Кононенко.

Рух ЧЕСНО направив до МОН звернення із посиланням на публікацію, де йдеться про такі випадки, й повідомить про реакцію відомства читачів щойно отримає офіційну відповідь.

Чиїм коштом засівають?

Частина виборців переконана, що депутат щось дає дітям чи освітнім закладам за свої кошти. Насправді, у більшості випадків це кошти платників податків, тобто по суті тих же батьків. Наївно думати, що депутат, який на місцевому рівні навіть не отримує грошей за свою роботу в раді, буде щось робити за свої кошти для громади, зокрема для дітей чи освітніх закладів. 

Тому, як правило, сценарій в усіх випадках однаковий: з місцевого бюджету виділяються гроші на плановий ремонт школи, на етапі, коли все готово, депутат іде фотографуватися на фоні дітей і ремонту. Далі з’являється пост у Facebook чи сюжет на телеканалі. А ще може з’явитися табличка: “За підтримки/За ініціативи такого-то”.

Депутатка від БПП (нині ЄС) Лариса Дегтярьова, яка в 2019 році була заступницею голови постійної комісії Київради з питань ЖКГ, перерізала стрічку на вході до дитячого майданчика на шкільному подвір'ї.

Кілька років тому заступник голови КМДА, тоді ще депутат від БПП Вячеслав Непоп засіяв понад десяток закладів солодощами від БФ "Солом'янський". Цей благодійний фонд, через який Непоп отримує гроші від міста на функціонування громадської приймальні депутата. Виходить, що депутат гречкосіяв за кошти платників податків.  

“Система Прозорро дає розуміння, звідки кошти, чому депутат роздає цукерки, придбані за гроші управління освіти. Думаю, чиновники тепер отримують зворотний ефект так само як і від своїх виступів на лінійках”, – каже Олена Бондаренко. 

А як в інтернатах?

Якщо дітей у звичайних школах можуть захистити батьки та адміністрація, то з правами малечі в інтернатах все набагато гірше. Сироти стають беззахисною фотозоною для піару під виглядом “благодійності”.

Так, перед місцевими виборами депутатка Одеської обласної ради від ОПЗЖ Таміла Афанасьєва побувала в будинку дитини №1 зі священиком Московського патріархату. У Facebook вона вирішила викласти оголені світлини малюків під час таїнства хрещення і не забула повідомити всіх, що стала хрещеною мамою. 

“Світлини напів одягнених дітей в нижній білизні – це предмет торгівлі на формах для педофілів в мережі Darknet. Крім того ця публікація порушує низку вимог нашого законодавства”, – наголошує правозахисниця Зоя Мельник, яка раніше працювала поліцейською в Одесі, та регулярно викривала корупцію в поліції.

Цих же дітей вдруге використали як фотозону. Депутатка дала малечі в руки журнал “Фаворит” з собою на обкладинці і написом “100 впливових одеситів”. Звісно, що перед виборами у місцевих ЗМІ можуть використовувати такого роду “джинсу”. А діти треба для її більш успішного просування. 

“Афанасьєва крутиться в проєктах облради, тому використовує всі можливості для власної кар’єри. Вона показала “як піклується про сиріт”. Але це було дико, нерозумно і нечесно стосовно дітей. У європейських країнах такі порушення прав неможливі: сфотографувати оголену дитину і виставити її фото. Дитина не розуміє, що її використовують”, – каже правозахисниця.

За словами Мельник, такими дітьми зловживають всі політики, які навідуються до сиротинців. 

“Дитина розуміє, що вона отримує увагу і подарунки для картинки. Хтось задумувався про почуття сиріт, яким доводиться, як мавпочкам: танцювати, позувати для фото кожній делегації, котра приїхала?! Якщо дитині згодом щастить потрапити до родини, вона знову має вчитися любити Новий рік і свята. Суть свята знецінюється”, – каже Мельник.

У 2019 році “Українська правда” розповідала про те, як в дитячому притулку “Світанок” (зараз це центр соціально-психологічної реабілітації), жорстоко поводяться з дітьми. Слідством були доведені факти катування сиріт. Проте ніхто з поважних відвідувачів не звернув на це увагу, окрім волонтерів.

“Туди приходили юрби політиків: піарились, робили ремонти, роздавали цукерки. Але ніхто не звертав увагу, що насправді переживали діти в установі. Там було сексуальне насилля, жорстокі катування, сиріт закривали в карцери та позбавляли їх їжі. А вони не могли пожалітися посадовцям чи делегаціям, яким до них немає діла”, – розповіла Зоя Мельник.

На підтвердження слів правозахисниці Рух ЧЕСНО відшукав світлини, які були зроблені політиками на фоні інтернату у 2016 році. Туди приїздили депутати Одеської Облради від “Опозиційного блоку” Віталій Саутьонков (член “Оппоблоку” на фото) та Віктор Баранський. 

Чому політики використовують дітей? 

Образи дітей і церкви дають політику неабияке підсилення і позитивне сприйняття. Саме тому у роликах образ церкви і дітей використовується у поєднанні.

Психолог Валентин Кім пояснює:

“У батьків формується прихильність до посадовця, який проявив увагу до їхніх дітей. Створюється ілюзія прямого контакту, ніби він відкритий до спілкування з народом. Діти в кадрі завжди викликають позитивні емоції. Так сформована наша психіка. Позитивна реакція створює ефект ”прилипання” та переноситься на посадовця”. 

Аналізуючи політичну рекламу кандидатів у президенти США з 1952 по 2001 роки, дослідники визначили, що діти зазвичай з’являються в рекламі, яка підсилює п’ять основних меседжів: економічну незахищеність, бідність, злочинність, війну та надію на майбутнє.

За словами психолога, частіше агітують через дітей авторитарні політики та лідери. Зокрема, раніше такий прийом використовував Йосип Сталін та партійна номенклатура Радянського союзу. 

Серед сучасних лідерів це роблять Олександр Лукашенко, Володимир Путін, функціонери так званих Л/ДНР. На фоні дітей, які викликають позитивний образ – політики формують власний імідж.

Путін навіть додумався поцілувати чужу дитину, задерши їй майку.

“Так вони просувають псевдо соціальні ідеї. Як тільки посадовець іде до дітей – отже він відчуває кризу довіри до нього”, – каже Валентин Кім. 

Гречкосійство дасть плоди, коли діти виростуть?

У нещодавньому соціологічному дослідженні “кого українці вважають найкращим президентом” – 13% опитаних назвали Віктора Януковича. Психолог звертає увагу, що експрезидент має значний відсоток прихильників навіть серед молоді 18-29 років (18 % від всіх опитаних, які найкращим назвали Януковича – саме в цій віковій категорії). 

“Це підтверджує, що вплив лідера, який керував, коли людина формувалась як особистість – величезний. Несвідомі порівняння часу свого дорослішанням з цим політиком, прив’язує до нього”, – каже психолог Валентин Кім.    

Однією з  яскравих спроб працювати “на майбутнє” в українській політиці є кампанія Юлії Тимошенко з сотнями тисяч зошитів та щоденників, що в  2007–2010 роках наповнили школи всіх регіонів України. Зображення лідерки “Батьківщини”, в образі байкера, чи приурочена до року тигра “ТигрЮля” – залишаються добревіпзнаваними для великої кількості тогочасних школярів.    

(Фото зі щоденниками-зошитами. Підпис до фото: У 2007 році лідерка Юлія Тимошенко масово агітувала в школах. Тоді дітям роздавали зошити, щоденники, календарі із політикинею. Розгорталася кампанія “ТигрЮля”.) 
 

“Юлія Тимошенко агітувала в школах ще 10-15 років тому. Тепер діти виросли та стали виборцями. Оскільки вона досі в політиці, та агітація стає їй в нагоді. За неї можуть голосувати, бо це звичний образ, який пов’язує з дитинством. Але це працює не завжди так”, – зазначив Валентин Кім. 

Коли соціальний устрій руйнується – образ і символізм лідера теж зникає. І залишається тільки прив’язка до минулого, що закріплює за політиком клеймо “старого обличчя”. 

Так експеримент Тимошенко не увінчався бажаним успіхом після Революції Гідності. Бо посмішка зі згадкою образу політикині з косою – не дорівнює голосу за неї. Про це свідчать і результати президентських виборів 2019 року, де серед електорального ядра лідерки частка молоді (19-24 роки) – 6%, що не робить Тимошенко кандидатом від молоді. Чи варті були гроші витрачені на агітацію самої впізнаваності, за такої  електоральної підтримки молоді? 

Крім того, наявність згадок та записів “трешової агітації” часто грає з політиком поганий жарт, увіковічуючи його як символ “гречкосійства”. Так відбулося з використанням ексрегіоналом Сергієм Клюєвим малечі з дитсадків для виконання агітаційної пісні “Дядя Клюєв давай, давай, давай” на одному з його гречко-концертів у Бахмуті, у 2012 році.

Відео з Клюєвим: https://www.chesno.org/political-ads/2498/

Як захистити права дитини?

Необхідно змінювати політичну культуру. Щоб батьки розуміли: їхніх дітей ніхто не може використовувати як фотозону для агітації. Потрібно усвідомити, що діти – вразливі, їх необхідно захищати. До цього мають долучатися і вихователі в дитсадках, і вчителі.

Також дітей змалечку треба навчати, що таке держава та які функції у президента, мера та депутатів. Важливо розповідати про базові права, щоб дитина могла відмовити як незнайомцю з цукерками на вулиці, так і депутату з цими ж цукерками в школі. 

“Дітей, що знають, як функціонує держава – не зможуть використовувати навіть у новорічному ролику, який зняв Володимир Зеленський. Бо це гра поза правилами. Новому поколінню необхідний плюралізм думок, інакше - знову виростимо популяцію, яка вважатиме умовного Януковича найкращим президентом”, – розповів Валентин Кім. 

Потрібно внести зміни до закону “Про освіту”, де буде передбачена більш жорстка відповідальність для політиків, що продовжують агітувати навіть після останніх змін, що забороняють не тільки використання символіки партій та одноіменних організацій. 

Нагадаємо, що ці зміни були прописані ще на початку 2020, що не зупинило політиків ні на 1 вересня 2020, ні на наступні новорічні свята.  
Щоб наочно переконатись, як працює гречкосійство в Україні – переходьте у віртуальний Музей агітації та політичного трешу на виставку “Чому ми дозволяємо політикам робити це з нашими дітьми?”. Там Рух ЧЕСНО зібрав велику колекцію агітації політиків з використанням дітей.