Кошти, зібрані на особисту картку на грошову заставу та кампанію, оподатковуються. Позиція ДПС

У відповідь на звернення ЧЕСНО Державна податкова служба України (ДПС) повідомила, що кошти, зібрані фізичною особою на приватну банківську картку з метою сплати грошової застави та накопичення коштів для проведення виборчої кампанії, оподатковуються. 

“...якщо кошти для внесення грошової застави кандидата на посаду сільського, селищного та міського голови надходять на рахунок фізичної особи від іншої фізичної особи з метою подальшого перерахування на рахунок виборчого фонду кандидата у депутати/міського голови, то сума таких коштів включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої фізичної особи як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах”, — йдеться у відповіді ДПС.

Посилаючись на статті Податкового кодексу України (ст. 163, 164, 165, 167 та 168), у ДПС вказують, що особа, яка отримала такі кошти, має сплатити 18% податку на доходи, а також 1,5% військового збору. Крім цього, особа, яка отримувала такий дохід до 1 травня (наступного року після отримання такого доходу), має подати декларацію про майновий стан і доходи.

Чому це важливо?

Публічний збір коштів для сплати грошової застави та на кампанію є позитивним, але рідкісним явищем як серед партій, так і серед самовисуванців. Втім, законодавство не завжди сприяє цьому процесу та ставить суб’єктів політичного процесу в нерівні умови.

До внесення змін у закон “Про політичні партії в Україні” на початку 2020 року в країні існувала архаїчна процедура здійснення внеску на користь партії. Донору потрібно було особисто відвідати банківське чи поштове відділення, заздалегідь роздрукувати та підписати спеціальну заяву, надати повний перелік персональних даних, які вимагаються від партії при подачі звітності. Очевидно, така процедура не сприяла розвитку політичного фандрейзингу та спонукала партії шукати легші способи залучення коштів.

У деяких випадках партії все ж покладалися на підтримку прихильників і для спрощення логістики процесу збору коштів просили перераховувати їх не на партійний рахунок, а на особисту картку представника партії, який потім знімав ці кошти та від власного імені перераховував на поточний чи виборчий рахунок партії. Такий спосіб збору коштів хоч і сумнівний з точки зору законодавства, але забезпечував донору простий спосіб перерахунку коштів, а для партій уможливив залучення до збору коштів ширшого кола прихильників. Окремі партії в такий же спосіб збирали кошти і напередодні місцевих виборів 2020 року, хоча гострої необхідності в цьому вже не було. На початку 2020 року згадку про спеціальні заяви із закону прибрали і дозволили збір коштів через онлайн-інструменти.

Разом з тим залишається невирішеною проблема зі збором коштів самовисуванцями. Якщо партії можуть повністю переключитися на збір коштів через партійні рахунки, не сплачуючи ПДФО та військового збору із внесків, то у незалежних кандидатів лише один вибір — збирати кошти на особисту картку. Це стосується передовсім потенційних кандидатів у президенти, а також кандидатів у міські голови. Наприклад, серед кандидатів у міські голови на виборах 2020 року понад третину — самовисуванці. Серед обраних міських голів самовисуванців понад чверть (107 з 370).

Фактично самовисуванець із кожних 100 гривень має сплатити 19,5 гривні податку, тоді як у партії залишається 100 гривень зі 100. Нелогічність законодавства компенсувалася хіба що тим, що особи, які збирали кошти на особистий рахунок, не знали, як трактувати такий “дохід”, і не звітували, а держава в особі податкових органів не відслідковувала таких випадків. Втім, з еволюцією публічного політичного фандрейзингу і зростанням обсягів залучених коштів ситуація може змінитися.

Чинне законодавство має й інші недоліки. Воно не регулює питання збору коштів на здійснення політичної діяльності фізичними особами. Наприклад, до реєстрації та відкриття виборчого рахунку самовисуванці фактично перебувають в тіні й не зобов'язані звітувати про походження коштів, якими, приміром, сплачують грошову заставу. Тут уже партії перебувають у невигідному становищі порівняно із самовисуванцями, адже повинні не лише звітувати про всі надходження (на поточні рахунки), але й дотримуватися низки інших обмежень закону “Про політичні партії в Україні”. Приміром, на посаду президента у 2019 році балотувалося 20 самовисуванців, кожен з яких сплатив по 2,5 млн гривень застави (загалом самовисуванці сплатили 50 млн). Походження цих коштів невідоме. Серед таких кандидатів, приміром, Юлія Литвиненко, яка вела кампанію не стільки за себе, скільки проти частини фаворитів кампанії (Зеленського, Тимошенко, Гриценка). ЗМІ Литвиненко спочатку заявила, що кошти на заставу позичила, а потім вказала, що одержала їх від сім’ї забудовників, імена яких розкривати не стала.

Врегулювати ситуацію, врахувавши основні проблеми, пов’язані з прозорістю та питаннями оподаткування, можна через внесення змін до Виборчого кодексу України, які б дозволили потенційному кандидату завчасно відкривати рахунок для збору коштів на грошову заставу та виборчу кампанію. Важливо, щоб процедура здійснення внеску на цей рахунок була простою і передбачала можливість збору коштів онлайн. Разом з тим, на такі рахунки мають поширюватися всі правила щодо лімітів, обмежень та звітувань, передбачених Виборчим кодексом та/чи законом про “Політичні партії в Україні”.

Втім, залишається відкритим питання, чи потрібно дозволяти потенційним кандидатам не лише завчасно збирати кошти, але й витрачати їх іще до реєстрації, в тому числі на діяльність, пов’язану із процесом збору коштів. Такою можливістю користуються партії та їхні кандидати, які можуть вести рекламні кампанії та організовувати процес збору коштів через поточні партійні рахунки.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” у межах проєкту “Оцінка політичного фандрайзингу в Україні: виклики та можливості”. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду “Відродження”.