Хто фінансував виборчі кампанії мерів?

З моменту завершення місцевих виборів минуло вже три-чотири місяці. Новообрані та переобрані міські голови та депутати склали присяги, розподілили місця у комісіях, затвердили бюджети на 2021 рік (лише у Києві бюджет становить близько 2 млрд доларів) і навіть встигли провести по кілька сесій, на яких приймали рішення про надання дозволів, виділення землі і т. д. Новообрані ради отримали прямий вплив на розподіл сотень мільярдів гривень та на розпорядження майном громад.

Однак в чиїх інтересах діятимуть новообрані ради?

Аби дати відповідь на це питання, в першу чергу варто звернутися до інформації про те, хто фінансував виборчі кампанії — як кожного окремого кандидата чи партії, так і по країні загалом. Попри те, що партії та кандидати зобов’язані звітувати як за виборчі кампанії, так і за міжвиборчий період, маємо констатувати, що навіть через чотири місяці після виборів ми все ще не знаємо, хто фінансував дочасну агітацію та виборчі кампанії.

Причин одразу кілька — і всі пов’язані із труднощами з доступом до фінансових звітів.

Є два різновиди фінзвітів: виборчі і поточні (міжвиборчі). Маємо говорити і про ті, і про інші через те, що в реальному житті агітація стартує не з моменту реєстрації кандидатів, а щонайменше за кілька місяців до цього. 

Виборчі звіти відображають інформацію лише про три-п’ять тижнів кампанії, тоді як у реальному житті партії та основні кандидати у міські голови вели кампанії три-п’ять місяців. Наприклад, один із найактивніших кандидатів у міські голови Києва Андрій Пальчевський запустив загальнонаціональну кампанію вже в липні 2020 року.

У серпні вже всі основні кандидати (потенційні на той момент) розгорнули кампанії у Києві. Двоє потенційних кандидатів станом на липень 2020 року навіть встигли завершити свої кампанії (Віталій Нестор та Микола Тищенко), оскільки їхні партії вирішити зробити ставки на інших людей. І практика столиці є не винятком, а правилом. Наприклад, у Львові у серпні була розміщена зовнішня реклама щонайменше дев’ятьох потенційних кандидатів. Лише один із них у підсумку так і не висувався у міські голови.

Тобто для того, щоб повністю оцінити вартість цих кампаній, потрібно звертатися саме до поточної (міжвиборчої) звітності партій. На цьому етапі стикаємося з першою проблемою — у 2020 році парламент ускладнив доступ до інформації про міжвиборчі витрати й надходження партій. Нібито маючи намір боротися з наслідками пандемії, Верховна Рада своїм рішенням поставила партії в ексклюзивні умови і дозволила їм відтермінувати подачу звітності аж до завершення карантину. Невдовзі на нас чекає річниця запровадження карантину, і спрогнозувати, коли він закінчиться, неможливо.

Очевидно, партії сповна скористалися можливістю відтермінування подання звітності. Серед десятків активних партій, які стартували з кампаніями ще влітку, лише “Перемога Пальчевського” подала звіт за 3-й квартал (липень — вересень).

Оцінити звіти більшості активних партій неможливо — їх просто не подають. Як наслідок, ми не знаємо:
 

• скільки коштувала дочасна кампанія та яким є походження коштів;
• хто профінансував сплату грошових застав за кандидатів у міські голови та партійні списки;
• за чий рахунок велися кампанії.

Останній пункт потребує додаткового пояснення. По виборчих звітах із різних міст бачимо типову ситуацію — кошти туди надходять переважно не від приватних донорів, а в якості “власних коштів” партії. Формулювання “власні кошти” означає, що ці кошти до виборчого фонду спрямовувалися з поточних (міжвиборчих) рахунків партій. Звіти про надходження коштів на поточні рахунки, як ми вже писали вище, партії подавати не поспішають.

Як наслідок, походження сотень мільйонів гривень, витрачених у межах офіційних строків кампанії, невідоме. Як з’ясував Рух ЧЕСНО під час аналізу фінзвітів, оприлюднених Київською міською ТВК, на вибори у столиці партії та кандидати зібрали понад 320 млн гривень. Майже 90% цих коштів надійшло саме з поточних рахунків партій в якості “власних коштів”. Отже, отримаємо доступ до цих даних ще не скоро.

Подібна ситуація і з доступом до самих виборчих звітів, хоча причина ускладнень і відрізняється. Відстрочки на подання виборчих звітів кандидатам не надавали, тож вони мали подати їх одразу після завершення кампанії. Негативну роль у процесі оприлюднення цих даних відіграли виборчі комісії, які, згідно із законодавством, є відповідальними за оприлюднення цих звітів.

Є низка комісій, які намагалися виконати вимоги законодавства і оприлюднювали скан-копії звітів у мережі Інтернет. Окремі ТВК впоралися зі своїм завданням дуже добре. Разом з тим передбачити, де саме комісії публікуватимуть звіти, непросто.

Низка ТВК (Київська міська, Вінницька міська) оприлюднили звіти на сайтах місцевих рад. Тернопільська міська ТВК завантажила звіти на Google Drive, а посилання на дані опублікувала на своїй сторінці у Facebook. Львівська міська ТВК оприлюднювала свою документацію на сайті одного з місцевих інтернет-видань, яке, у свою чергу, також завантажувало ці звіти на Google Drive. Проблема зі львівськими міськими звітами полягає у їхній якості та повноті. У частині випадків оприлюднені лише поточні звіти, у частині випадків якість копій вкрай низька.

Разом з тим, навіть якщо звіти оприлюднені, складнощів у роботі додає відсутність опису даних. Користувач не розуміє, наскільки повні дані оприлюднені, хто і які звіти подав, хто звітів не подав, а які звіти подані, але не оприлюднені.

З часом можливість отримання доступу до виборчих звітів ще більше знизилася. Як і передбачено Виборчим кодексом, ТВК передали всю документацію до архівів.

Все ж значна частина комісій звітів не оприлюднила, а на офіційні та усні прохання про надання звітів відповідала ігноруванням, відмовками та відмовами. Попри неодноразові спроби отримати дані у Дніпрі, Черкасах, Полтаві, Запоріжжі, Херсоні (обласна ТВК), звітів ЧЕСНО так і не отримав. З усіх ТВК по облцентрах, до яких ЧЕСНО надсилав офіційні запити, посутня відповідь зі звітами надійшла лише від Вінницької обласної ТВК.

Що може громадський моніторинг, коли відповідальні органи забезпечують належний рівень прозорості та доступу до звітів?

За наявності звітів громадські організації та медіа можуть одразу включатися як до інформування щодо їхнього вмісту, так і до верифікації того, що є у звітах, та того, чого там з якихось причин не вказали.

Наприклад, аналіз ЧЕСНО показав, що значна частина донорів уже згадуваної “Перемоги Пальчевського” на момент перерахунку внесків по 400 тис. гривень кожен були в пошуку роботи. Згодом НАЗК оприлюднило власний висновок перевірки цього звіту і вказало на те, що дохід близько сотні донорів “Перемоги Пальчевського” за останні три роки менший, ніж ті обсяги коштів, які вони перераховували партії.

Масовим явищем напередодні цих місцевих виборів було використання громадських організацій для фінансування дочасних кампаній партій та потенційних кандидатів у міські голови. Приміром, львівська партія “Варта” подала за 3-й квартал 2020 року майже порожній звіт, тоді як у липні — вересні на вулицях міста було розміщено десятки площин зовнішньої реклами. Не потрапила до звітів ні поліграфія “Варти”, ні оплата організованих “Вартою” заходів. Як виявилося, всю цю кампанію в інтересах партії та її майбутнього кандидата у міські голови розгорнула однойменна громадська організація.

Ідентичну ситуацію ЧЕСНО виявив і у Дніпрі, де рекламу Загіда Краснова та його партії “Громадська сила” розміщувала ГО “Громадська сила”. Як і у Львові, кампанія тривалістю щонайменше у кілька місяців жодним чином не відображена у фінзвітності партії.

Хоч після реєстрації кандидати і намагаюся відобразити всі видимі витрати у виборчих звітах, громадський моніторинг може виявити невідповідності і в них. Особливо це стосується витрат на рекламу у Facebook та Instagram. Фактично по всіх містах, в яких ЧЕСНО отримав доступ до виборчих звітв, ми виявили суттєві невідповідності між задекларованими та реальними витратами на ведення кампаній у соцмережах. Лише в окремих ситуаціях офіційні видатки та дані з бібліотеки Facebook-реклами співпадають, що показав, наприклад аналіз виборчих фондів у Івано-Франківську.

Це все лише частина кейсів, які вказують на закономірність: за належного рівня прозорості громадянське суспільство та журналісти можуть як інформувати про вартість кампаній та походження коштів, так і верифікувати дані, подані у фінзвітності партій та кандидатів.

Перші кроки вже зроблено. Комітет Верховної Ради підтримав повернення до квартального звітування. У випадку, якщо парламент таки проголосує за ці зміни, партії повинні будуть подати всю свою звітність за 2020 рік за наступні кілька місяців. Однак ґрунтовніших змін потребує регулювання та адміністрування процесу подання та оприлюднення звітів партій та кандидатів.

В ідеальному випадку оприлюднення фінзвітів не повинно залежати від бажання чи спроможності кожної окремої ТВК. Забезпечити безперебійний процес оприлюднення можна через запровадження системи електронної звітності, коли поданий кандидатом/партією звіт оприлюднюватиметься автоматично, без втручання людини. Виборчий кодекс вже зараз передбачає можливість створення такої системи. Маємо унікальну можливість до наступних парламентських виборів неспішно розробити таку систему та визначитися з тим, хто її адмініструватиме (ЦВК чи НАЗК).

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал “ЧЕСНО”

Приєднуйтесь до нашої сторінки у Facebook

Читати більше: 

Профільний комітет ВР підтримав законопроєкт про повернення фінзвітності партій

Харків’яни синхронно перераховували партії Кернеса по 50 тисяч: нібито самі зверталися по реквізити

“Громадська сила” Краснова не у звітах: що не так із фінансуванням партії?

Скільки коштували партіям та кандидатам вибори у Херсоні?

Партійні звіти: стало відомо, хто фінансував партію мера Херсона

Волинь: скільки мільйонів витратили партії і кандидати на вибори

У Франківську партії офіційно витратили 14 мільйонів гривень