Відрив до 100 голосів. Яким містам і чому парламент не дав шанс на другий тур?

Право на другий тур у 2015 році мали громади із населенням понад 90 тис. виборців. Маркером тоді був Ужгород — найменше місто обласного значення. Цього року законотворці знизили партійний бар’єр до населених пунктів, де понад 10 тис. виборців, а право на другий тур дали лише тим, де виборців понад 75 тис.

Рух ЧЕСНО проаналізував результати виборів та співставив кошти, які потрібні на організацію другого туру, а також з’ясовував у законотворців та експертів, які мають бути критерії для проведення у громадах другого туру.

Де потрібний другий тур

В обласних центрах, де був другий тур, ситуація докорінно не змінилася. Там перемогли ті, хто вигравав у першому турі. За винятком чотирьох населених пунктів, коли розрив складав до 5%, кандидати змогли переламати ситуацію і вийшли з другого на перше місце.

Новообраний мер Слов’янська Вадим Лях, який вирвався з першого на друге місце, переконує, що другий тур вкрай потрібний:

“У першому турі я ж відстав на 0,5% — 242 голоси. З таким програшем я би сказав, що це несправедливо, якби програв в один тур. Правда? Виходить, у того самого кандидата в діапазоні з різницею у два тижні спершу програю 242 голоси, а тоді виграю 6396 голосів. Тобто виходить, що в першому турі у мене була електоральна перевага, і соціологія це показувала. Але у зв’язку з тим, що моє електоральне поле розтягнули на чотири-п'ять технічних кандидатів (я не називаю своїх конкурентів технічними кандидатами, давайте змоделюємо ситуацію), я можу програти вибори в першому турі, маючи електоральну перевагу. Виходить, у такому випадку другий тур потрібний, щоб усунути подібні технічні моменти”.

Разом з тим законотворці не завжди вважають другий тур доцільним навіть у великих містах, і це залежить від відсоткового відриву.

“Там, де у першому турі відрив був дуже суттєвий, як у Дніпрі, коли Борис Альбертович набрав понад 46% голосів, проведення другого туру виборів стало марною тратою коштів. От він і переміг із високим результатом під майже 80%. Схожа ситуація була в Києві на минулих виборах, коли Кличко мав значний відрив у першому турі. І другий тур тоді показав, що він переважив свого конкурента десь утричі. Коли відрив у понад 30%, сенсу у другому турі, по суті, нема”, — зазначає народний депутат Віталій Безгін (“Слуга народу”), який входить до профільного комітету Верховної Ради, який займається зокрема і питаннями місцевого самоврядування.

Безгін виступає категорично проти пониження бар’єру для проведення другого туру і вважає межу в 75 тис. виборців виправданою.

“Це має бути норма для тих громад, які є центрами високої ділової активності. При межі у 90 тис. виборців Мукачево, де менше виборців, не потрапляло під дію цієї норми. І тому для мене ця межа була дещо штучна. Що стосується ситуації з маленькими громадами, то маленький розрив — це ознака демократії. Навіть перемога в один голос — це вже перемога. Звісно, можуть виникати питання до легітимності в умовах низької явки, коли голову громади обирає незначна кількість населення. Це б’є по легітимності в очах суспільства. Але, зрештою, подивіться на європейські країни — коли вибори до Європарламенту, там явка 10%”, — додає Безгін.

Україна укрупнила громади і посилила самостійність новостворених ОТГ, але при тому було реалізовано ще більшу партизацію громад, і для різних громад почали діяти різні правила другого туру.

Експерт із політики та місцевого розвитку Інституту політичної освіти Олександр Солонтай наголошує, що партійна система має бути на рівні громад із кількістю виборців від 50 тис. І з такого ж рівня громади мають мати право проводити другий тур, коли жоден кандидат у мери не набрав понад 50%.

“У громадах з кількістю виборців від 50 тис. дійсно бувають політичні організації, це третина округу нардепа, а от у маленьких громадах зараз партизація є абсурдом. Не виключено, що на наступних місцевих виборах зроблять цей бар’єр другого туру до 50 тис. і вирівняють його з партійним бар’єром. Друге питання, яке слід обговорювати, це малий відрив у низці громад між першим та другим місцем. Другий тур проводять і там, де перші кандидати взяли 48% та 15%, і там, де 25% та 20%. За задумом другого туру, його проведення могло б змінити ситуацію, і це справді так, але тільки тоді, коли відсутній суттєвий розрив між кандидатами. В тому ж випадку, коли перше місце взяло втричі більше — 45%, а друге — тільки 15%, то сумнівно, що другий тур щось змінює”, — зазначає Солонтай.

Якщо дивитися на те, скільки міських громад мали розрив до 5% на цих виборах, то це, по суті, кожна п’ята. Таких міських громад 79 із 360.

Для розуміння, ось 15 громад, де мери перемогли з відривом менше 100 голосів. Це розрив менше 1%.

Із малих міст усієї України пощастило голосувати за кандидатів у мери двічі тільки Українській ОТГ на Київщині. Тут кандидати від ЄС і “Слуги народу” набрали рівну кількість голосів. Повторне голосування довело, що представник ЄС зміг вирватися вперед більш ніж на 400 голосів. 

Читати також: З якими мерами Київщини домовлялися партії в умовах нових правил гри

“Другий тур потрібний. Якщо законотворці спустили партійний бар’єр до населених пунктів, де 10 тис. виборців, то і другий тур мав бути у таких громадах. У нас було 11 кандидатів. Десь є ж і 20. Голоси розпорошуються, і виникає ситуація, коли мера обрали 9% виборців. Явка низька ж. У великій громаді велика затратна частина, а в малій — мала. Хай би вже якщо ввели застави, то ті застави, які згоріли і кандидати програли, йшли на організацію другого туру виборів”, — коментує Руху ЧЕСНО голова Української ОТГ Олександр Туренко (“Європейська солідарність”).

Народний депутат 8-го скликання Павло Різаненко є прихильником двох турів для всіх громад, але знає систему, яка дозволяє уникнути витрат на проведення другого туру:

“Може, мер набирає 40%, а громада проти нього об’єднається? А уявіть, що за одного проголосувало 30%, а за іншого — 15%. Це одразу дозволяє сказати всій громаді: люди тебе не обирали. Другий тур знімає питання легітимності. Але так, у другому турі обирають менше зло. На противагу двом турам вже є розроблена однотурова система, яка враховує побажання всіх виборців. І її застосовують у деяких країнах світу. Виборці у бюлетені проставляють бали кожному кандидату, і перемагає той, хто є найбільш прийнятним за загальною кількістю балів. Тобто в одному голосуванні можливий один тур, і не треба додаткові кошти. Але там не рахують руками голоси. Там зазвичай є спеціальна система зчитування голосів”.

Ціна питання

Які ж кошти виділили з державного бюджету для того, щоб провести другий тур виборів мерів у великих містах? Для порівняння, другий тур у Дніпрі, в якому не побачив необхідності ні законотворець, ні експерт, коштував понад 14 млн, а в малій Українці — всього близько 350 тис. гривень. Це пов’язано з кількістю виборців.

Таким чином за кошти, заощаджені на Дніпрі, де всім було зрозуміло, яким буде результат, вибори можна було б провести мало не в 40 малих громадах.

У місті Суми, де розрив складав дещо менше, ніж у Дніпрі, але теж давав розуміння лідерства в перегонах, вибори обійшлися у 3,5 млн. Це майже як десять виборів у такій ОТГ, як Українська.

Цих коштів мало б вистачити для громад, де розрив був до 100 голосів і менше 1%. Але закон не дав навіть цим громадам шанс зняти питання легітимності влади.

Але навіть якщо не вирішувати це проблемне питання шляхом великих громад, кошти можна знайти. Цього року парламент ввів заставу на місцевих виборах, і кошти тих, хто програв вибори, йшли в бюджет.

Рух ЧЕСНО підрахував, скільки коштів залишилося в бюджеті після того, як значна кількість партій не потрапила до облрад. І це понад 31 млн гривень. Ці кошти можна було б витратити на організацію виборів.

Окрім цього, застави залишилися від райрад, де також не треба організовувати другий тур виборів. І це ще додаткові фінанси, які надійшли до бюджетів саме завдяки виборам.

Тобто завдяки Київській облраді і райрадам Київщини вдалося зібрати відповідно 4,2 млн та 1,8 млн, що разом складає понад 6 млн гривень. А якщо додати застави мерів міст та партій, які не пройшли в раду, то сума зросте на 3,1 млн. А понад 9,1 млн цілком достатньо, щоб забезпечити другий тур виборів у малих громадах Київщини. (Оновлено)

Так, в Українській ОТГ в бюджеті залишилося понад 80 тис. гривень від суми застави.

У Славутичі кількість виборців майже така сама, як в Українці. І другий тур коштував би бюджету майже стільки ж, скільки голосування в Українській ОТГ. І тут від застави залишилася приблизно така сама сума.

Загалом на Київщині 15 громад потребували другого туру, бо там мери міст не набрали понад 50% голосів виборців. І щонайменше три з них — Славутич, Богуслав, Переяслав — мали кандидатів, відрив між якими складав менше 1%. І в цих містах залишалися застави. Але вони не спрацювали на те, щоб підвищити легітимність виборів. Тим більше що змагалися за посади мерів, по суті, представники партій, які ці застави вносили.

Аналогічна ситуація і в інших областях, де зібрали мільйонні застави, а підвищення легітимності вибору ці кошти не забезпечили.

Рух ЧЕСНО спеціально для "Лівого берега"