Виборча реформа: що хочуть "ЗміниТИ" громади Хмельниччини

Це узбіччя "виборів без вибору", безкоштовної медицини за хабар, мільярдів гривень в ямкових ремонтах під час дощу. В умовах війни та тривалої економічної кризи варіанту зійти з дистанції вже немає. Але як бути з країною, де в одному реченні люди поєднують "хіба ми такі дурні, що нам привозять міністрів з-за кордону?"

Досвід триденного спілкування з громадами Хмельницького, Шепетівки та Кам'янець-Подільського показав, що демократичний процес розробки публічної політики може розв'язати такі парадокси. Ми спілкувались у форматі консультацій з заінтересованими сторонами, зустрічей за кавою та у лекційних залах університетів, і привезли з собою найцінніше — думки та позиції людей про зміни в країні у сфері доступу до політики та прийняття рішень.

У великій пострадянській країні рішення успішним буде тільки тоді, коли його вимагають знизу. Практика прийняття рішень в Україні ніколи не передбачала реального залучення людей, які будуть втілювати ці рішення, до їх розробки. Однак саме консультації з заінтересованими сторонами для європейських країн є гарантією успішного втілення будь-якої, навіть не популярної, зміни. По-перше, ти як урядовець отримуєш шанс попередити майбутні ризики, адже саме люди на місцях можуть з точністю їх спрогнозувати. По-друге, сам факт залучення людей до розробки рішень дозволяє їм почути аргументи іншої сторони і зрозуміти причину прийняття того чи іншого рішення.

Виборчі правила

Поширеною серед експертів та прогресивних політиків є думка, що чергові чи потенційні позачергові парламентські вибори, проведені за тією системою, яка діє сьогодні, не забезпечать зміни політичних еліт. Більше того, хтось навіть попереджає, що статус-кво з усіма його негативними проявами законсервується ще більше. Подібна зневіра у ключовому інструменті циркуляції еліт поширена і в громадах Хмельницького, Кам'янця-Подільського та Шепетівки. Найгостріше виокремлена проблема впливу грошей на політичні процеси — від них похідними вже є і викривлене представництво громадян в умовах мажоритарки через підкуп, і надмірне використання телереклами у передвиборчих кампаніях, і адмінресурс в його негативних проявах.

В той же час, більшість стейкхолдерів погоджуються з необхідністю змінити чинну виборчу систему і для парламентських, і для місцевих виборів. На парламентському рівні ця система не забезпечує якості майбутніх депутатів.

В мажоритарному принципі закладена брехня. Я коли йшов на округ по мажоритарці, доводилося обіцяти, що садочок зроблю, дорогу зліплю. Важко бути мажоритарним депутатом, тому що ти перестаєш бути депутатом всієї країни. Ти підміняєш місцеву владу. Мажоритарники роблять речі, які недопустимі для народного депутата. От я депутат обласної ради сьогодні, і я дивлюся, якими примітивними питаннями займаються народні депутати, - Левко Бірюк, депутат Хмельницької міськради, нардеп 4-6 скликань.

Коли не працює зміна облич, треба змінити систему. На що змінити основний закон, за яким оновлюється парламент — думки бувають різні. Втім, об'єднавчим є бажання прибрати мажоритарну складову. В той же час, посилаючись на політичну культуру громадян, варто зберегти прив'язку до  регіону — як варіант, шляхом запровадження відкритих регіональних списків.

Іван Сич, підприємець, Кам'янець-Подільський:

Нам потрібна пропорційна система з відкритими списками. Але в нас ніхто не говорить зрозумілою для людей мовою, тому партії мають обіцяти конкретні речі, а не агітувати загальними фразами.

Але на парламентських виборах політичні партії повинні задавати тренди і конкурувати вони можуть тільки на пропорційній основі:

Зараз діє неофеодальна система на округах. Поки не заберемо мажоритарну складову, ніякого оновлення бути не може. Я є прихильником партійних списків, але категоричним противником мажоритарної системи, тому що і на парламентському, і на місцевому рівні вони дозволяють проявити найгірші риси виборців. Але ми не є суб'єктом прийняття рішень, і я не уявляю, як можна натиснути на депутатів, щоб вони проголосували за скасування мажоритарної системи. Вони фактично втратять можливість стати депутатом наступного скликання, - Андрій Попик, координатор Громадянської мережі ОПОРА в Хмельницькій області.

Щодо місцевих виборів, немає сумніву у доцільності зміни системи взагалі. Основна проблема чинної — недопредставництво інтересів цілих округів: 3 округи в Хмельницькому залишились без свого депутата.

Микола Капелюх, керуючий справами виконавчого апарату Шепетівської райради:

Система, яка була на місцевих виборах, не спрацювала, бо було недопредставництво. Для територіальних громад ефективною буде мажоритарна система. Зараз в нас 2 ОТГ на район і там обрали депутатів за мажоритарною системою. Рівень цих депутатів вищий за депутатів сільських рад: вони вимагають від сільських рад прозорості фінансів і дотримання регламентів. Попри всю критику щодо несвідомості людей, в селах люди обирають тих, хто буде відстоювати їх інтереси. Мажоритарники в ОТГ хочуть працювати і хочуть вчитися, там нема підкупу і проходять люди, які живуть в цих громадах.

Щодо міст, то зараз партії беруть на себе відповідальність за якість життя у місті. 5% мешканців міста є членами  політичних партій. В той же час, партії здійснюють вплив на всіх рівнях: "очільники партійних осередків в регіонах як князьки". В місті, на думку ряду стейкхолдерів, теж потрібна мажоритарка і право висування — тільки для жителів міста. Для областей пропонують змішану систему.

Треба пропорційну систему, не змішану. У нас депутатами стають директори шкіл, начальники управлінь. Це люди, підлеглі меру і депутатам. Ці люди голосують на сесії за бюджет: сам розробив, сам розпорядився, ще й сам контролює…, - Левко Бірюк, депутат Хмельницької міськради, нардеп 4-6 скликань.

Звучала пропозиція також повернути право самовисування на місцевий рівень. Серед критики такого рішення – це не стимулюватиме розвиток партій на місцях, які мають забезпечувати виховання нових кадрів для формування майбутніх еліт. Втім, це поодинокий випадок. Загальноприйнятою є ідея важливості самовисування:

Однозначно треба забрати обов'язковість партійної приналежності для місцевих виборів. Треба максимально забрати політичну термінологію на рівні районів. Ми працюємо над вирішенням проблем громади і це не залежить від партійних кольорів, - Петро Дзяворук, голова Шепетівської райради.

Політичні фінанси

У всіх шести містах в рамках туру "ЗміниТИ" про політичні фінанси говорили водночас охоче і приречено. Всі визнають, що вплив грошей непомірно великий, але коли йдеться про рішення, розмова заходить у глухий кут.

Деолігархізація звучить надто глобально, аби розглядати її як опцію, а всі рішення крутяться в замкнутому колі: коли людина звітується перед партією, вона мусить її фінансувати, а якщо людина фінансує партію, то бере участь у розподілі потоків. Але є варіанти — попросити законом політиків визначитися, чи вони бізнесом займаються, чи нормотворенням:

Потрібно відмежовувати владу від бізнесу. На рівні закону про державну службу варто прописати чіткі критерії: посади мусять бути нейтральними. У нас багато депутатів, які не знають закону про органи місцевого самоврядування і якщо так буде тривати, буде те саме: і засвоєння коштів, і неефективне їх використання, -  Олена Покотило, жіночій антикорупційний рух, Хмельницький.

Непрямий підкуп виборців — ще одна сфера політичних фінансів. Система побудована таким чином, що виборні органи звітують про свою роботу під партійними кольорами: прийшла субвенція в місцевий бюджет — звітують про те, що це зробив мер і це виключно його заслуга. Те саме з прем'єр-міністром, який «приходить перерізати стрічки на всі об'єкти, на які були виділені гроші». Виходить, що вся система побудована так, щоб всі обрані політики наперед думали, як опосередковано вплинути на виборця. Що з цим робити? Обмежувати всі подібні спроби:

Якщо кандидат або партія вдасться до підкупу виборців шляхом роздачі товару, послуг, вона знімається з виборчих перегонів. Чому це ми боїмося робити?, - Віталій Олуйко, депутат Хмельницької облради, екс-нардеп.

Адміністрування виборів та доступ до медіа

Доступ до медіа в регіоні теж розглядають в контексті політичних фінансів. Те саме стосується адміністрування виборів, у якому вказують на ряд корупційних передумов:

Вибори можна розділити на три частини: політична, економічна і процедурна. В процедурі сховані чорти і собаки. Штампи… їх 600 штук лежить в міській раді. Але на кожні вибори треба виготовляти. На останніх виборах я не знаю вже, скільки вкрали. Кабінка: скільки списують — ви собі не уявляєте. В два-три рази накручують ціну: стартує ціна від 6 гривень, купують по 28. КРУ цього не бачить. Камери куди поділися? 33 тисячі програмно-апаратних комплексів — ніхто не знає, де. А що робити цілий день на спецдільницях транспорту? Це все прораховано до копійок і до метра. З запасом. КРУ не перевіряє, прокуратура теж, - Віталій Швед, член ОВК, Хмельницький.

Проблем з адмініструванням, які не пов'язані з корупцією, але породжують фальсифікації, теж вистачає:

Деякі ДВК знаходяться за 60-80 км. Зазвичай вибори відбуваються, коли все завалило снігом. Якщо треба переробити помилки в протоколах, треба їхати назад, але фактично вони сідають в полі … роблять протокол, який їм треба, - Андрій Попик, координатор Громадянської мережі ОПОРА в Хмельницькій області.

З медіа проблеми схожі у всіх громадах: хто має канали або гроші на закупівлю реклами, перемагає вибори. Тому ідея обмеження або заборони політичної реклами на телебачення користується популярністю. Причиною високої ефективності реклами вказують брак освіти виборців, що можна вирішити шляхом запровадження соціальної реклами.

На рівні Хмельницької області мажоритарники використовували неосвіченість виборців. Завжди виграє ті, хто мають більше реклами. Ми голосуємо за тих, хто найбільше світиться. В якісних політиків нема стільки грошей, щоб потрапити в ЗМІ та роздати критичну масу політичної реклами, - Філіп Гаврилюк, журналіст,  Кам'янець-Подільський.

Освіта, політична активність та внутрішньопартійна демократія

Партії мусять будувати свою діяльність навколо конкретних планів, комунікувати їх якісно та доступно для політично неосвічених громадян. А виборці мусять знаходити в собі мотивацію ставати якісними кандидатами у депутати всіх рівнів, інакше проблеми будуть лише загострюватись.

Можна змусити громадян ходити на вибори — в рамках громадянського обов'язку. Або проводити різні кампанії з підвищення «свідомості». До цього варто стимулювати політичні партії — наприклад, змушувати витрачати половину державного фінансування саме на просвіту виборців. І йти до людей — з будь-якого питання, в села, питати про їх проблеми та шляхи їх вирішення, не боятись почути критику і залучати громади до прийняття рішень. Активні і небайдужі прийдуть, неконструктивні відсіються, але механізм запрацює — запит на зміни сформується. Є громадські організації в селах, які працюють і допомагають організувати прийняття рішень — там, де дуже мало активних, навіть серед депутатів.

Можна залишати фіксований склад працівників виконавчої влади — захистити людей, які працюють на рівні закону про державну службу. Це втримає від походу до влади велику кількість людей, які йдуть туди заради заробітку.

Активні і небайдужі прийдуть, неконструктивні відсіються, але механізм запрацює — запит на зміни сформується. Але всі проблеми від того, що немає контролю з боку виборців. На звіт депутата приходить 10-60 людей. Людям байдуже.

Найбільш просунута технологічно група осіб, які наповнюють місцеві бюджети, взагалі виявилась найменш залученою до процесу прийняття рішень. У Хмельницькому підприємці скаржились на повне ігнорування їх позицій владою та ставлення з боку суспільства як до «класових ворогів». Так, попри той факт, що бізнес створює робочі місця та залучає найбільше новітніх технологій, впроваджує європейські стандарти управління на підприємствах, він так і не став групою інтересів для розробників місцевої політики. За стандартним для українців-при-владі принципом, платять в казну відповідно до близькості з владою — чим далі, тим більше. Брак конструктивного діалогу управлінців містом з управлінцями підприємствами закінчується плачевно для обох сторін — одні ігнорують проблеми тих, хто оплачує потреби міста, інші ображено ухиляються від сплати податків.

Інша історія з Хмельницького про те, що підприємцям дуже потрібні зміни в країні, бо без них відтік кадрів на заробітки в сусідні країни продовжуватиметься не на користь ані країни, ані бізнесу. Про те, яких змін хочуть найпрогресивніші, було почути найцікавіше: припинити дотації зверху, з якими жодне місто не почне заробляти на себе, і розробити стратегії розвитку, яких реально нема поки що в жодному місті та області.

Підприємець, Хмельницький:

Зараз нема практики обговорення економічного розвитку. Немає стратегії розвитку, в рамках якої діяли б міські ради. Нема також контролю за втіленням цих стратегій. Ті люди, які приходять до влади, згортають всю попередню політику до нуля. Всі попередні записи викидають, і пишуть нову казку наново.

Ще бізнес хоче вийти з економічної тіні — так буде легше працювати, а влада матиме менше важелів впливу на підприємців. Цьому посприяє дерегуляція та закріплені права підприємців. А ще краще — змусити всіх в цій країні виконувати її закони — карати за невиконання.