208-й округ: вдова нардепа, Ляшко та двійники “слуги” Гунька

Людмила Давиденко – це дружина загиблого Валерія Давиденка, яка працює приватним нотаріусом у столиці. Вона йде як самовисуванка. У декларації чоловіка за 2019 рік записана під дівочим прізвищем Нестеренко як “особа, яка спільно проживає, але не перебуває у шлюбі”. Під час реєстрації кандидаткою в Давиденко виникли труднощі, пов'язані із заміною паспорта. У своїй біографії вона зазначила, що родом з Бахмача, але мешкає в Києві.

Дохід Людмили Давиденко від підприємницької діяльності 2019 року становив 1,6 млн грн. Серед грошових активів основна сума – це кошти Валерія Давиденка, які він позичив третім особам (1,5 млн дол.). У самої Людмили з найбільших сум – 10 тис. дол. на банківському рахунку. 

Судячи з її сторінки у Facebook, кандидатка активно їздить округом і спілкується з мешканцями. 

У деяких питаннях програма Людмили Давиденко нагадує програму її чоловіка Валерія Давиденка, яку він подавав 2019 року. У своїх постах у соцмережах вона так і пише, що планує продовжити справи та плани свого чоловіка. У пріоритетах – розвиток села й сільського господарства.

Програма Людмили Давиденко 2020 року із сайту ЦВК

Її батько Олексій Нестеренко 2015 року балотувався до Носівської міської ради від партії “Наш край”. 

Скриншот з вебсайту nomer.org, де можна побачити, з ким разом була прописана Людмила Нестеренко свого часу. Зокрема, там зазначений Олексій Нестеренко, який, найімовірніше, є її батьком

Кандидат від “Слуги народу” Анатолій Гунько 1976 року народження родом із села Сальне Ніжинського району, проте наразі проживає у Броварах Київської області. У біографічній довідці він зазначив, що працює директором ТОВ “Гільдія права”. 

Торік Гунько вже намагався потрапити до парламенту, висуваючись у сусідньому 209-му окрузі, але від “Батьківщини”. Тоді він посів третє місце, набравши 25% (17 345 голосів). 

2015 року Анатолій Гунько балотувався від партії “Наш край” до Київської обласної ради (КОР), але не пройшов. 

А от дружина кандидата від “Слуги народу” Наталія Іванівна Гунько висувалася до Київської облради й виграла вибори. Вона представляє Радикальну партію Олега Ляшка, з очільником якої тепер конкурує її чоловік. На момент балотування Наталія Гунько працювала юрисконсульткою в тому самому ТОВ “Гільдія права”.

Зараз вона підтримує партію “Слуга народу” й балотується за її списком під №3 до Київської обласної ради разом з народним депутатом Олександром Дубінським, який є фігурантом журналістських антикорупційних розслідувань. 

Анатолій Гунько торік заробив як ФОП 4,88 млн грн, ще 243 тис. грн отримав від ТОВ "Гільдія права", а також дивіденди в розмірі 78 тис. грн. від АО “Гільдія права”. 

Декларант також стверджує, що має готівкою 500 тис дол. (~14.2 млн грн на сьогодні), 120 тис. євро (майже 4 млн грн) і 3 млн грн. 

Наталія Гунько є бенефіціаркою ТОВ “Гільдія права”, ТОВ “Транспортна компанія “Експрес-круїз”, ПП “Граніт Трейд” (виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини), а Анатолій Гунько – бенефіціаром ТОВ “Компанія “Інтер-Профіт”, яка працює в галузі будівництва. 

Співзасновником ТОВ “Транспортна компанія “Експрес-круїз” є Сергій Акименко, який невдало балотувався до Києво-Святошинської райради від партії “Наш край”. Отже, Наталія Гунько та Акименко — бізнес-партнери.

Партія “Слуга народу” позиціонувала у Facebook Гунька як громадського діяча та правозахисника.

На сторінці Гунька у Facebook регулярно з'являються дописи про роботу в окрузі. Зокрема, в одному з них написано, що завдяки Гуньку відремонтують дорогу між містом Ічня та селом Новий Биків (це близько 60-ти км). 

Агітувати за нього приїздив співак Павло Зібров, який у своїй промові сказав, що давно знає Гунька і йому можна довіряти: 

“Я радий підтримати свого друга… Усе, що робить Гунько, мені подобається, бо він справжній, його можна, як то кажуть, потрогати, пощупати, він свій, він земний… без понтов. Він не обіцяє того, що не може зробити, але в принципі він людина слова”.

Під час парламентської кампанії минулого року Зібров агітував концертами за “Батьківщину” на Полтавщині. 

На світлинах у Facebook Гунька можна неодноразово побачити з квітами, які він роздає мешканцям, котрі прийшли на зустріч із ним.

Передвиборчі програми Анатолія Гунька 2019 та 2020 років є майже ідентичними за винятком деяких видозмін. 

Раніше журналісти Руху ЧЕСНО з посиланням на ЗМІ зазначали, що Анатолій Гунько є фігурантом однієї із земельних афер на території Броварів. Так, перед майданом місцева влада роздерибанила колишні землі держпідприємства “Радіопередавальний центр”. На сесії громаді роз’яснили, що на цій землі нібито має побудувати завод німецька фармкомпанія, яка на запит ЗМІ та активістів таку версію згодом спростувала. 

Один із клонів Гунька 1990 року народження проживає в Чернігові й тимчасово не працює, інший мешкає в селі Йосипівка Кременчуцького району на Полтавщині.

Лідер радикалів Олег Ляшко, чия партія не потрапила до Ради-9, теж балотується у 208-му окрузі. Він уже був мажоритарником у парламенті від сусіднього 209-го округу, де висувався колись його конкурент Гунько, у 2012-2014 роках від Радикальної партії Олега Ляшка. Чернігівщина – це вотчина РПЛ та самого Олега Ляшка.

Судячи з публікацій у соцмережах, Ляшко багато часу проводить на окрузі, відвідуючи села Чернігівщини. Також трапляються світлини, де на зустрічах з ним виборці тримають брендовані символікою РПЛ пакунки.

Його нинішня передвиборча програма виявилася доволі лаконічною, на відміну від програми 2012 року, коли він теж балотувався як мажоритарник.

Його дружина Росіта Ляшко тим часом балотується під №1 у списку Радикальної партії Олега Ляшка до Київської обласної ради. 

У 208-му окрузі також висувається Владлена Каплін від “Партії простих людей Сергія Капліна”. Це дружина екснардепа ВРУ 8-го скликання Сергія Капліна, який зараз претендує на крісло мера Полтави. 

Владлена Каплін народилася 1990 року в Німеччині, однак останні 5 років проживає в Україні, зараз – у Полтаві. Має вищу освіту, працює в адвокатському об'єднанні “Адвокати України”. 

У її біографії в соцмережі написано, що в АО “Адвокати України” вона працює від липня 2019 року. А до цього була ведучою на телеканалі “Київ”, радіоведучою й актрисою. У своїй декларації Владлена Каплін зазначила, що зберігає готівкою 174 тис. дол., 880 тис. грн і 48 тис. євро. При цьому кандидатка начебто не має доходів. У Сергія Капліна грошових активів немає. 

Владлена Каплін також балотується до Полтавської міської ради разом із Сергієм Капліним. Тож вона агітує за себе одразу дві громади – Чернігівщини та Полтави.

На своїй сторінці у Facebook Владлена зосереджена переважно на кандидуванні до Полтавської міськради. З огляду на той факт, що в неї немає довірених осіб, це може свідчити про те, що на виборах на Чернігівщині вона, ймовірно, виконує технічну функцію. Зокрема, кожен кандидат може мати своїх представників у ДВК і таким чином допомагати якомусь із лідерів перегонів завести до ДВК членів за своєю квотою.

У передвиборчій програмі, викладеній на сайті ЦВК, Владлена Каплін обіцяє боротися за інтереси села, а також планує знижувати ціну на газ і комунальні тарифи.

За посиланням можна ознайомитися з програмою кандидатки.

В окрузі балотується й Сергій Суханов від “Партії Сергія Суханова”. Він є позафракційним депутатом Дніпропетровської обласної ради, обраним від “Опозиційного блоку”, членом комісії з питань етики, материнства, дитинства та партнерських стосунків, президентом ГО “Асоціація споживчої безпеки України”. Судячи з його сторінки в соцмережі, Суханов не веде виборчої кампанії та не має довірених осіб, тож не виключено, що він є технічним кандидатом. 

Кандидат від політичної партії “Команда Сергія Мінька” Віталій Чорний родом з Мелітопольського району Запорізької області, а проживає в Мелітополі. Його програма є доволі лаконічною й більше схожа на програму кандидата, який хоче потрапити до місцевої ради, а не до парламенту. Зокрема, своїми пріоритетами він визначив зручний громадський транспорт, освітлення на вулицях, сучасні дитячі майданчики.

У декларації Віталія Чорного є інформація про підприємницьку діяльність і корпоративні права в компаніях, тож заставу він цілком міг сплатити самостійно. До того ж підприємства, зазначені в його декларації, протягом 7 років виграли тендери на 48 млн грн. 

До речі, Сергій Мінько – це чинний нардеп Ради-9, а також колишній очільник міста Мелітополь. Зараз він входить до депутатської групи “За майбутнє” в парламенті. 

Ще одним кандидатом в окрузі є самовисуванець Михайло Цісельський 1982 року народження, який є офіцером запасу Міністерства оборони України. Проживає він у Києві. Згідно з поданою декларацією, торік Цісельський нічого не заробив. Зауважимо, що його передвиборча програма майже повністю скопійована з програми Валерія Давиденка за 2019 рік. Також нам не вдалося знайти онлайн-підтверджень його виборчої кампанії на окрузі. З огляду на це можна припустити, що Цісельський виконує технічну функцію й може допомагати комусь із лідерів перегонів завести до ДВК членів за своєю квотою.

Програма Михайла Цісельського на сайті ЦВК

Програма Валерія Давиденка за 2019 рік на сайті ЦВК

Кандидат від партії “Товариш” Денис Нечепорук, який проживає на Хмельниччині, у своїй програмі вирішив зосередитися на критиці обмежувальних заходів, зумовлених поширенням COVID-19. На його думку, вірус вигадали штучно й пандемія існує лише в ЗМІ та на словах.

Раніше Нечепорук уже двічі балотувався в народні депутати. 2014 року він висувався в окрузі №223 у Києві від партії “Контроль. Порядок. Справедливість” (наразі – “Команда Андрія Матковського”, ексмера Полтави). Тоді він набрав 487 голосів (трохи більш ніж 0,5%). 

2013-го на довиборах балотувався як самовисуванець теж у 223-му окрузі, де одержав 62 голоси.

У Facebook немає жодних свідчень того, що кандидат Нечепорук веде кампанію. Тому можемо припустити, що він учергове виконує технічну функцію, аби допомогти комусь із лідерів перегонів завести до ДВК членів за своєю квотою.

Нечепорук зазначив, що обіймає посаду директора ТОВ “НТК” (“Народна туристична компанія”), але в його декларації немає згадок про доходи чи активи, необхідні хоча б для того, аби сплатити заставу. 

В окрузі №208 у нардепи також висуваються такі кандидати:

Побігай Михайло Олександрович, самовисуванець.

Народився 16 лютого 1990 року в місті Первомайськ Миколаївської області, має вищу освіту, фізична особа – підприємець, безпартійний, проживає в місті Ірпінь Бучанського району Київської області.

У січні 2020 року подавав документи на посаду прокурора Генпрокуратури. 

Судячи з його сторінки у Facebook, кандидат активно працює в окрузі й агітує виборців віддати за нього голос.

Крутчак Василь Васильович, висуванець Право-консервативної партії України "Північний шлях". 

Народився 17 січня 1986 року в селі Глибоке Богородчанського району Івано-Франківської області, має вищу освіту, тимчасово не працює, є членом ПП "Право-консервативна партія України "Північний шлях", проживає в місті Коломия Коломийського району Івано-Франківської області.

На позачергових виборах до Верховної Ради 2019 року балотувався як самовисуванець у мажоритарному виборчому окрузі №88 (Івано-Франківська область).

На проміжних виборах до парламенту 2015 року йшов як самовисуванець в одномандатному виборчому окрузі №205 (м. Чернігів).

Хоча у своїй біографії Крутчак написав, що не працює, у Facebook можна побачити публікації, де він є ведучим програм “Ісландії” та знімає, зокрема, журналістські розслідування про народних депутатів.

На своїй сторінці у Facebook також веде інформаційну кампанію проти Олега Ляшка та РПЛ.

Нечіпоренко Володимир Сергійович, висуванець Партії захисників Вітчизни.

Народився 24 січня 1978 року в місті Прага, має вищу освіту, є керівником мережі ресторанів китайської кухні ТОВ "Брюс Лі", членом Партії захисників Вітчизни, проживає в Києві.

Оскер Олексій Генріхович, самовисуванець.

Народився 18 липня 1985 року в селі Бездрик Сумського району Сумської області, має вищу освіту, голова правління БО "БФ Олексія Оскера", безпартійний, проживає в місті Суми. 

Торік балотувався у 158-му окрузі, що в Сумській області, 2015 року – на виборах до Кропивницької міської ради від Радикальної партії Олега Ляшка, 2014-го – у 141-му окрузі від РПЛ.

Був помічником нардепа Олексія Ленського (РПЛ).

Раніше Оскер був членом Радикальної партії, а зараз на своїй сторінці у Facebook веде активну кампанію проти Олега Ляшка.

Симоненко Іван Петрович, висуванець партії "За права людини".

Народився 17 лютого 1957 року в селі Короп’є Козелецького району Чернігівської області, освіта – вища, тимчасово не працює, член партії “За права людини”, проживає в Києві.

Карпович Віктор Васильович, висуванець партії “Сам за себе”.

Народився 5 грудня 1970 року в селі Літки Лугинського району Житомирської області, має вищу освіту, тимчасово не працює, член політичної партії “Сам за себе”, проживає в селі Літки на Житомирщині.

2012 року він балотувався до Верховної Ради в окрузі №64 (Житомирщина).

Нагадаємо, Рух ЧЕСНО створив #ЧЕСНОбюлетені про всіх кандидатів у мери міст обласного значення. За допомогою таких електронних бюлетенів читачі можуть ознайомитися з кандидатами та одержати інформацію про партії, які висунули їх на посаду міського голови.