Партія “Демократична сокира” була офіційно зареєстрована у травні 2019 року, незадовго до парламентських виборів. Тоді кандидатами стали 10 партійців, але жоден з них не набрав і 5% голосів виборців. Рік по тому перед місцевими виборами підтримка політсили все ще не досягає й 0,5%. Розуміючи це, “Демократична сокира” (Д7) підписує меморандуми про спільні дії з іншими демократичними партіями з низьким рейтингом. Проте навіть так створити дієву конкуренцію великим політичним силам “Демсокирі” поки що не вдається.
Водночас партію можна назвати феноменом. Там, де потрібна не масовість, а злагодженість, “Сокира” демонструє доволі високу ефективність у мобілізації. Політсила регулярно організовує акції протесту та мобілізує своїх прихильників для інтернет-голосувань. Вона була створена блогерами й активно використовує інформаційні приводи для привернення уваги. Крім того, “Демократичній сокирі” вдалося налагодити фандрейзинг та інструменти внутрішньопартійної демократії. Проте гроші надходять на рахунок не партії, а громадської організації, яка фінансує частково діяльність політсили.
Партія визнає за свою ідеологію “правий лібералізм”. Коротко це можна сформулювати як мінімізація впливу держави на життя відповідального громадянина та побудова державної політики на основі її ефективності. А також приватизація підприємств, легалізація казино, проституції, легких наркотиків і вогнепальної зброї, одностатевих шлюбів, відкриття ринку землі.
Рух ЧЕСНО розповідає про політсилу, що прийшла після ери інтернет-партії та Дарта Вейдера
Резонанс і провокації
Минулого літа український користувач Інтернету міг побачити таку рекламу.
У такому стилі було виконано й іншу таргетовану рекламу партії. Провокації – це фірмовий стиль Д7. Наприкінці 2019 року після заборони Чернівецькою міською радою ЛГБТ-маршу партія подала 365 заявок на кожен день року на проведення ЛГБТ-заходів. Місця проведення цих заходів різнилися, але позначені на мапі вони утворювали слово “ХУЙ”.
Однією з перших акцій руху, яка й привернула до нього увагу медіа, був захід до 9 травня 2018 року з назвою “Безсмертний орк”. Тоді на противагу проросійській акції “Безсмертний полк” з портретами загиблих ветеранів Другої світової війни активісти пронесли портрети персонажів World of Warcraft з уточненням, скільки разів вони загинули на тому чи іншому босові. У схожому форматі акція відбулася й наступного року.
Вуличні акції – одна з найсильніших сторін Д7. Учасники руху регулярно організовують і беруть участь в акціях протестів з найдрібніших приводів. А в деяких регіонах, особливо східних, ця партія є мало не єдиною помітною демократичною силою. Наприклад, у Запоріжжі багато проукраїнських акцій останніми роками організовує саме “Демократична сокира”.
Громадянському суспільству “Демократична сокира” запамʼяталася тим, що вона щороку вдало бере участь у конкурсі до громадської наглядової ради НАБУ. У травні 2020 року знову завела до громради аж 10 своїх активістів з 15 можливих. Законом визначено обмеження – не більш ніж троє кандидатів від однієї організації, проте “сокиряни” успішно його оминають, реєструючи кандидатів від формально не повʼязаних з Д7 ГО “Астартес”, “Сорорітас”, “Ксенос” (усі терміни походять з усесвіту Warhammer 40k). А далі відбувається злагоджене інтернет-голосування за заздалегідь запропонованими прихильникам списками. Таку тактику використовували й інші громадські організації, проте їхні прибічники виявилися не надто консолідованими.
Тетяна Локацька, голова Ради громадського контролю при НАБУ, спікерка “Демократичної сокири” з питань боротьби з корупцією:
“Ми хотіли підвищити ефективність роботи громради. Оскільки члени ради – в основному публічні особистості, їм вдається привернути увагу до дій не лише НАБУ, а й інших державних органів. Наприклад, до дій Державного бюро розслідувань, яке відмовлялося відкрити провадження”.
Члени наглядової ради не з “Демсокири” чи її сателітів критикують роботу “сокирян” у раді. За їхніми словами, ті фактично не брали участі в роботі комісії та не могли навіть сформулювати підслідність НАБУ.
Вершники “Демократичної орди”
За офіційною інформацією, “Демократичною сокирою” керує політрада з 5 засновників, які називають себе “вершниками” подібно до “вершників апокаліпсиса”. Офіційно це Ігор Щедрін, Олександр Нойнець, Антон Швець, Віктор Трегубов та Юрій Гудименко. Усі вони – доволі популярні Facebook-блогери, повʼязані із сайтом “Петро і Мазепа”. Нойнець та Щедрін – засновники, Трегубов і Швець були головними редакторами, Гудименко – автором матеріалів.
Останніми місяцями в політраді відбулася заміна: повноваження Нойнеця фактично перебрав на себе Антон Колумбет.
Олександр Нойнець. Займається регіональною мережею.
Олена та Олександр Нойнеці
Родом з Миколаєва. Тричі вступав до вишів, проте далі третього курсу не провчився. 2004 року приєднався до “Братства” Дмитра Корчинського, був керівником миколаївського осередку “Братства” та членом миколаївської Партії регіонів. Деякий час працював копірайтером і креативним директором у рекламному агентстві “Десятка”, згодом узявся виключно за “чорний піар”.
Був піарником Юрія Іванющенка, нардепа від Партії регіонів і близького друга Януковича. Неодноразово готував матеріали на замовлення, зокрема й проти конкурента Іванющенка в Запоріжжі, власника бренда “Хортиця” Євгена Черняка. Під час Євромайдану підтримував дії влади та “Беркуту”, згодом твердив, що це була спецоперація, а він діяв під прикриттям.
Після Революції Гідності працював піарником радника Порошенка Юрія Бірюкова в період його головування в миколаївському осередку БПП. Парторганізація тоді протягом двох років зібрала 1 млн 750 тис. грн внесків. Це була рекордна сума з-поміж усіх осередків партії включно з центральним офісом. Більшість цих коштів надійшла від 6 осіб, однією з яких була дружина Олександра Нойнеця Олена. Ще троє донорів були працівниками БПП, тобто отримували від партії зарплату, котру й жертвували їй. Отже, йшлося не про фандрейзинг, а про схему із заведення коштів.
“2013 року під франшизою сайту російського націоналіста Єгора Просвірніна “Спутник и погром” Нойнець планував створити сайт “Петро і Мазепа”. Але ці плани не були реалізовані спільно з Просвірніним. Проєкт запустили самостійно у 2014 році (Уточнено).”
Разом з Ігорем Щедріним він керує фірмою “Щедрін, Нойнець і ТТ”, що надає послуги у сфері корпоративного PR.
2018 року разом з іншими блогерами Нойнець заснував рух “Демократична сокира” й увійшов до політради майбутньої партії. У квітні 2020 року заявив, що залишив політраду, проте досі присутній у списку на сайті. У партії пояснюють, що фактично він відійшов від справ, але через карантин поки що неможливо провести зʼїзд і виключити його з членів політради юридично.
Ігор Щедрін. Займається стратегічним управлінням.
Родом із Запоріжжя. Закінчив факультет іноземної філології Запорізького національного університету. 2014 року став співзасновником сайту “Петро і Мазепа”. Займається корпоративним PR на чолі своєї фірми “Щедрін, Нойнець і ТТ” та виданням електронних книжок на чолі Libera.store.
Засновник громадських організацій “Медичний контроль”, “Справа”, “Демократична сокира”.
Юрій Гудименко. Займається організацією масових заходів.
Родом із Запоріжжя. Закінчив історичний факультет Запорізького національного університету. 2008 року почав займатися політикою та активізмом націоналістичного спрямування. 2010-го його затримали за обливання фарбою памʼятника Дзержинському. 2011-го за цей учинок отримав два роки умовно, вирок скасували після Революції Гідності.
Працював журналістом у запорізьких виданнях “Субота-плюс”, “ТВ-голд”, “Мрія”, “Форпост”. Згодом вів історичну програму на “Армія ФМ”, писав як фрилансер для “Петра і Мазепи” й низки інших медіа.
Був членом ВО “Свобода”, у 2016-2017 роках працював у запорізькій БПП, був помічником народного депутата від “Солідарності” Ігоря Артюшенка.
Віктор Трегубов. Займається програмними питаннями.
Родом з Києва. Закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, працював оглядачем у кількох виданнях, паралельно був сценаристом у студії-розробникові ігор Corridasoft та спеціалістом з внутрішніх комунікацій у компанії Wargaming. Також має філософську та богословську освіту.
У 2015-2016 роках служив у Збройних силах України. Після закінчення служби став головним редактором “Петра і Мазепи”. У серпні 2019-го склав із себе повноваження головреда.
Антон Швець. Займається фінансами.
Родом з Макіївки. Закінчив Донецький національний технічний університет. Працював на військовому заводі “Топаз” та в готельно-ресторанній сфері. 2014 року став артдиректором сайту “Петро і Мазепа”, а згодом – його головним редактором.
Керує фірмою з розроблення програмного забезпечення “Демократія 2.0”, яку заснував разом з іншими лідерами “Демократичної сокири”.
Антон Колумбет
Родом з Києва. Закінчив Київський університет культури за фахом “міжнародний туризм”. До 2014 року супроводжував екскурсійні групи до Європи, потім служив у 12-му батальйоні територіальної оборони “Київ”. Після повернення із зони АТО приєднався до Київської міської спілки ветеранів АТО, Руху ветеранів України, Всеукраїнської ветеранської громадської спілки. 2018 року став заступником голови “Муніципальної варти Києва”.
2019-го виграв конкурс до Ради громадського контролю при НАБУ. Безрезультатно балотувався на парламентських виборах у Святошинському районі. Від вересня 2019-го до квітня 2020 року обіймав посаду заступника міністра у справах ветеранів України. Співорганізатор Маршу захисників України – альтернативного державному святкуванню заходу до Дня незалежності України.
Станом на вересень 2020-го, як стверджують у пресслужбі партії, юридично Колумбет ще не є членом політради, але фактично та публічно вже посів у ній місце.
Партія та рух
Юридично під назвою “Демократична сокира” зареєстровано і політичну партію, і громадську організацію. Фактично ж розмежувати їхню діяльність складно. Навіть чимало прихильників партії не вбачають різниці між ними. Друкована та брендована роздавальна продукція, різні заходи, сайт і застосунок, поїздки країною з великою ймовірністю оплачуються з рахунків руху. Громадська організація “Демократична сокира” також оплачує оренду офісу й виплачує зарплати штабним працівникам. Керівництво та спікери політсили офіційно заробітної плати не отримують.
На сайті Національного агентства з питань запобігання корупції фінансові звіти партії “Демсокира” є лише за 2019 рік. Торік політсила назбирала трохи більш як 1 млн 100 тис. грн, і всі ці кошти – перед парламентськими виборами. Найбільше грошей дав запорізький благодійний фонд “Біловоддя” та засновник партії Андрій Ткаченко. Керівницею “Біловоддя” є Олена Нойнець, дружина Олександра Нойнеця. Нагадаємо, благодійним фондам прямо заборонено законом фінансувати політичні партії.
Фінансових звітів за 2020 рік поки що немає, проте в коментарі Руху ЧЕСНО в партії повідомили суму залучених коштів:
“Загалом за цей рік партією отримано 669262,10 грн донорських коштів. Суми пожертв надходили різні – від 600 грн до 200000 грн. Із задоволенням назвемо прізвища наших донорів, бо нам за них не соромно: Гречухін М.Є., Романченко К.А., Кара О.С., Пишняк Г.В., Швед Р.С., Ходоловський Є.К., Біденко С.М., Тачинська Т.Ю., Комаров Д.В., Тіхоміров М.В., Прохоренко С.В., Пилипенко І.О., Парновська Н.В., Позняк С.С.”.
Частину зібраних коштів витратили на агітацію. Протягом літа Д7 розмістила 27 рекламних площин на 250 тисяч гривень. Скільки їх буде додатково, не прогнозують.
Київ, поруч зі станцією метро “Голосіївська”
Ту суму внесків, яку партія залучила за весь 2019 рік, ГО “Демократична сокира” збирає трохи більш ніж за місяць. Детальний звіт про надходження та видатки щомісяця публікують на сайті громадської організації. Пожертвувати можна тільки на рахунок ГО з її сайту або застосунку. Ще в травні реквізити й форма для внесків містилися на сайті партії, але згодом їх звідти прибрали. У пресслужбі політсили пояснюють, що це тимчасове технічне рішення повʼязане з переїздом на іншу CMS. Деякі партійці кажуть, що так зробили, оскільки процедура фінансування партії забюрократизована й потребує особистого відвідування відділення банку. Це справді було справедливим твердженням до початку 2020 року, проте від січня партії можна легально фінансувати онлайн. Хай там як, протягом 9 місяців партія не перевела збирання коштів на партійні рахунки.
Використання партіями громадських організацій і благодійних фондів є поширеною практикою, про яку ми вже неодноразово писали. Ці організації не зобовʼязані публічно звітувати про свої активи, тому їх часто використовують для приховування справжніх джерел фінансування. Розв’язання цієї ситуації є два: або держава посилює контроль і змушує всі партії відмежувати свою діяльність від діяльності громадських організацій та благодійних фондів, або партії в ініціативному порядку роблять це самостійно.
Хоча ГО “Демократична сокира” публікує дані про внески від донорів, цей список не є офіційним документом і за можливу неправдиву чи неповну інформацію ніхто не відповідатиме. Неможливо дізнатися, чий це внесок насправді. Дії “Демсокири” не є проблемою аж до того моменту, доки партія не почне набирати більше голосів на виборах. Щойно її представники почнуть отримувати мандати, увага до них і їхнього фінансування має зрости, а схема з уникненням питань від контролювальних органів – піти в минуле.
Хліба й видовищ
Через відсутність банківських реквізитів на офіційному сайті та використання для фінансування партії громадської організації “Демократична сокира” не потрапила до червневого огляду відкритості політсил до фандрейзингу. А інакше рівень залучення нею коштів від прихильників міг би стати прикладом для деяких партій, які не займаються фандразингом.
Відповідно до щомісячних фінансових звітів громадської організації, понад 2500 донорів регулярно жертвують від 50 до 2000 грн. Заробляє ГО також продажем брендованих товарів у власному онлайн-магазині.
Організація розробила мобільний застосунок, у якому відбуваються голосування зі стратегічних питань.
Що більше жертвує користувач громадській організації, то вагомішим є його голос у партії. Максимально донор може набрати 5% від загальної кількості одиниць ваги голосів. Спікери (міністри) партії разом мають 20%, політрада (вожді) – ще 20%. Водночас великі суми підпадають під перевірку – це, на думку партійців, має убезпечити їх від “захоплення” партії шляхом пожертвування значних коштів.
Через застосунок також надходять партійні новини.
Але все ж основна комунікація Д7 відбувається в соціальних мережах. “Демократична сокира” має 129 тисяч підписників у Facebook, 6400 – у Telegram, 10 тисяч – в Instagram і 28 тисяч – у YouTube. Для порівняння: у “Голосу” у Facebook 138 тисяч підписників, що було досягнуто, зокрема, шляхом внесення в рекламування дописів на сторінці понад 250 тисяч доларів протягом 2019-2020 років. “Демсокира” на Facebook-рекламу від червня 2019-го витратила 10 тисяч доларів.
На цих майданчиках розкривається ключова причина популярності “Сокири” – вони переймають формати неполітичних блогерів і намагаються розмовляти з аудиторією однією мовою. У Facebook це емоційні пости щодо останніх подій з критикою влади й пропонуванням альтернатив. Майже всі спікери “Сокири” ведуть популярні блоги у Facebook та на інших платформах, обʼєднуючи свою популярність з популярністю партії. Там само партійці регулярно влаштовують прямі трансляції, де спілкуються з читачами. На YouTube це розважальна програма у форматі Late Night Show, публікують там й освітні ролики.
Комунікацію поліпшує й візуальний бренд партії. Він активно використовує меми та інші відсилання до масової культури, насамперед до всесвітів Warhammer 40000 і Warcraft та відеоігор. Це допомагає залучати аудиторію, якої не досягають традиційні комунікаційні повідомлення, приміром геймерів та айтішників. Водночас складно говорити про електоральну перспективу такої візуалки серед тих вікових і професійних категорій виборців, які навіть не чули про Warhammer.
За спостереженнями, ще однією особливістю “Демократичної сокири” є її надзвичайна популярність у середовищі любителів рольових ігор живої дії (рольова гра, у якій гравці фізично грають інших персонажів у межах сюжету, наприклад священника в Англії IX століття). Причиною цього, крім названого вище, є те, що щонайменше двоє членів політради – Нойнець і Щедрін – брали участь у цих іграх та особисто знайомі з багатьма прихильниками.
Загалом, медіастратегія Д7 схожа на стратегію розвитку комерційного бренда: розповісти якомога більшій кількості людей про своє існування та викликати в них відчуття емоційної причетності.
“Демсокиру” часто називають проєктом “Європейської солідарності”. Як аргументи наводять співпрацю деяких членів Д7 із командою Порошенка та перетинання в ідеологічних питаннях. Наприклад, у 2018-2019 роках на “5 каналі” виходила програма “Блогпост” за участю засновників “Демократичної сокири”.
З такою оцінкою згоден політолог Володимир Фесенко:
“Демсокира” – це повністю політтехнологічний проєкт, інструмент для створення провокацій та медійної присутності “Європейської солідарності”, їхня аватарка для місцевих виборів. Я не виключаю, що там дійсно є люди з войовниче-патріотичною позицією, і їх багато. Але їхні щирі переконання зійшлися з позиціонуванням Петра Порошенка. Не знаю, чи впливав Порошенко на керівництво партії, але базове партнерство з ЄС у “Демсокири” точно є. Це акції “Ні капітуляції!”, “Марш ветеранів”, ті ж суди проти Порошенка. Щодо місцевих організацій, то в них на виборах напевно є певна автономія у створенні ситуативних союзів”.
Із таким твердженням не погодилися у “Демократичній сокирі":
“Демократична сокира” близька до партії “Європейська солідарність” у низці програмних питань, що стосуються зовнішньої політики, військових дій на Донбасі, відносин з Росією тощо. Саме виходячи зі спільного погляду на ці проблеми, ми долучились до згадуваного на початку статті Меморандуму. Втім, у нас є значні ідеологічні розбіжності, що стосуються розбудови економіки, такі як земельна реформа, податкова система, особливо – податок на виведений капітал, розбудова корпоративного управління, а також прав людини у частині прав меншин, легалізації медичного канабісу, зброї, секс-роботи. Також, прив’язка Демократичної сокири виключно до місцевих виборів є штучним звуженням нашого широкого спектра діяльності, який стосується значного кола проблем загальнонаціонального масштабу – акції щодо незалежності Нацбанку, Нафтогазу, позовів Суркісів і Коломойського щодо націоналізації Приватбанку, та інших активностей”, - йдеться у листі партії до Руху ЧЕСНО від 17 листопада (Оновлено 30 листопада 2020 року).
Місцеві вибори “Демократичної сокири”
Відбір кандидатів до списків відбувався через праймеріз. Усіх претендентів розподілили на 5 груп шляхом жеребкування. Голосування було в застосунку. Переможці в кожній групі сформували першу пʼятірку виборчого списку, ті, хто посів другі місця, – відповідно другу, і так далі. Київський список очолив Юрій Гудименко.
Окрім рад, “Демсокира” зазіхатиме й на крісла міських очільників, принаймні в Харкові. Там про своє балотування оголосив керівник харківського осередку Микита Соловйов. З допомогою фандрейзингу він зібрав необхідну для застави суму коштів. На його підтримку висловився поет і письменник Сергій Жадан.
У регіонах, де партія не може йти на вибори самостійно, вона обʼєднується з іншими проукраїнськими силами, як-от “Європейська солідарність”, “Голос”, “Народний рух України” та “Сила людей”.
Підписання Меморандуму про спільні дії між запорізькими осередками партій
“На парламентських виборах у нас не було доступу до телевізора, у нас немає свого олігарха. Для партії, що існує рік, це великий відсоток, який ми здобули власними силами. Значно більший, ніж в інших демократичних партій без державного фінансування. Закриті соціологічні опитування показують, що на місцевих виборах у нас є шанси, хоча про це й мовчать відкриті рейтинги”, - повідомили в “Демсокирі”.
Рух ЧЕСНО публікує огляди політичних сил – шпаргалки для виборців з нагадуванням історії та сьогодення їхніх політичних фаворитів. Матеріал підготовлено для онлайн-платформи Polithub.org – онлайн-хабу для українських виборців з інформацією про партії та політиків, які хоч раз балотувалися до Верховної Ради чи місцевих рад в Україні.
Нагадаємо, такі огляди вже вийшли про інші політичні партії, як-от: “Слуга народу”, “Голос”, “Опозиційна платформа – За життя”, “Європейська солідарність”, “Батьківщина”, “Свобода”, “Народний контроль”, “Народний фронт”, “Наш край”, “Демократичний альянс”, “Національний корпус”, “Громадянська позиція”, “Основа”, “Самопоміч”, Радикальна партія Олега Ляшка, “Опозиційний блок”, Аграрна партія України, Партія Шарія, УДАР, “Українська стратегія Гройсмана”.
Поділитись