Для чого потрібні гендерні квоти?

Окрім того, Верховна Рада обмежила паралельне балотування. Зокрема, кандидати та кандидатки не зможуть висуватися до місцевих рад більш ніж 2 рівнів одночасно. Це спричинило активні пошуки перед виборами кандидаток для партійних списків у різні ради.

4 вересня, напередодні офіційного початку виборчої кампанії, "Суспільне.Кропивницький” та Рух ЧЕСНО організували онлайн-дискусію “Жінки на місцевих виборах 2020. Квоти і виборчі правила”. Учасниці дискусії обговорили, для чого в Україні потрібні гендерні квоти та як вони можуть змінити українське суспільство, а також озвучили власні аргументи про те, навіщо жінкам потрібно йти в політику.

Модераторка дискусії Яна Бабак, політологиня та журналістка “Суспільне.Кропивницький”, звернула увагу на результати соціологічного опитування групи ”Рейтинг”, що ілюструє сприйняття жінок в українській політиці. 

Експертка наголосила, що в Україні все ще існує проблема зі сприйняттям жінок у політиці та нерівністю доступу до неї у зв’язку з гендерними стереотипами. Так, 83% опитаних найважливішим завданням жінки вважають піклування про сім’ю. Крім того, жінки-політикині мають дуже низьку впізнаваність в Україні. Більш ніж 60% респондентів знали лише трьох українських політикинь: Юлію Тимошенко, Наталію Королевську та Ірину Геращенко.

Водночас інші дані опитування свідчать про наявність прогресу у сприйнятті жінок у політиці. 40% респондентів вважають, що жінок замало в українському політикумі. Половина опитаних погоджується, що в Україні бракує партії, яка представляла б інтереси жінок. Окрім того, у динаміці з 2015 року зменшується кількість людей, котрі вважають виховання дітей, кухарство та ведення домашнього господарства прерогативою жінки.

Валентина Яремчук, депутатка міської ради Кропивницького, підтвердила, що їй неодноразово доводилося стикатись із проблемою гендерних стереотипів у своїй роботі:

“На кожній другій зустрічі, особливо коли були присутні чоловіки, мені казали, що ви жінка та занадто молода. Як ви будете з чоловіками боротися?.. Стереотипи є, і з ними треба боротися. Я впевнена, що ми прийдемо до цього, але з часом”.

Валентина зазначила, що квоти здатні пришвидшити цей процес, проте висловила занепокоєння, що вони можуть також стати кроком назад у тому разі, якщо до місцевих рад пройдуть багато непрофесійних політикинь.

Також депутатка розповіла, що чоловікам-політикам складно зрозуміти деякі соціальні проблеми, з якими стикаються переважно жінки, зокрема проблему сімейного насильства. Тому часто вони не здатні їх розв’язати.

Леся Ганжа, головна редакторка сайту “Жінки – це 50% успіху України”, висловила сподівання, що до наступних виборів партії почнуть заздалегідь готувати жінок для своїх списків, а не шукати їх останньої миті, як це сталося на цих виборах.

Журналістка зазначила, що відсоток несумлінних жінок у новообраних радах буде приблизно таким самим, як і відсоток несумлінних чоловіків. 

“Ми маємо пояснювати своїм виборцям, що це нормально. Одна несумлінна жінка, що представляє вас у місцевій раді, не означає, що інша жінка буде такою самою. Жінки не є однаковими між собою”, – додала експертка.

Також Леся розповіла про своє сприйняття важливості жінок у політиці:

“У людства залишилося мало неосвоєних ресурсів. У якийсь момент стало зрозумілим, що жінки – це ресурс, не залучений до світової економіки. Ті держави, які змогли залучити жінок до управління та економіки країни, виграли від цього”.

Для того, щоб жінки активніше йшли у владу, потрібні інфраструктурні зміни на рівні міст, наприклад нові дитячі садочки. Жінок необхідно звільнити від частини їхньої щоденної роботи. Жінки, які прийдуть у політику, створюватимуть умови для залучення жінок до економіки країни. Цей процес потрібен усьому суспільству, а не окремим жінкам.

Координаторка Руху ЧЕСНО Віта Думанська зазначила, що питання кваліфікації жінок у політиці часто дискредитують чоловіки механізмом пошуку кандидаток. Так, партія “Слуга народу” в Києві дозволяє собі шукати кандидаток у сторіз в Інстаграмі, а у Львові деякі політсили шукають жінок для участі у виборах на сайтах з пошуку роботи. Також, як додала Думанська, на заваді тому, щоб іти в політику, для багатьох жінок нерідко стає так званий “комплекс самозванки”. Вони недооцінюють власні компетенції. Із цим комплексом потрібно боротися.

Доповідачка також поділилася результатами дослідження Руху ЧЕСНО 2015 року, що доводять наявність гендерних стереотипів щодо жінок у політиці в українських виборців. На виборах до Київради чимало партій були готові кандидувати жінок у кількості, близькій до гендерної квоти того часу (30%), але прихильники деяких політсил, зокрема “Свободи” та “Єдності”, не були готові підтримати кандидаток. До того ж жінки часто потрапляли у “хвіст” списку, тож у них навіть не було шансів потрапити до міськради. Тому чинні квоти дають жінкам унікальну можливість опинитись у прохідних частинах списків партій.

Ще одне дослідження Руху ЧЕСНО демонструє низьку спроможність жінок фінансувати власні кампанії. Виборчі фонди кандидатів-чоловіків зазвичай значно більші за фонди кандидаток. Тому можливість іти на вибори у списках партій – це рішення, що може позбавити жінок фінансового навантаження.

Також Віта зазначила, що іноземні дослідження доводять, що жінки краще ведуть кампанії із залучення коштів від громадян і бізнесу. Тому залучення жінок у політику може сприяти розвитку фандрейзингу в Україні. 

Наше дослідження відкритості українських партій до фандрейзингу.

З повною версією дискусії ви можете ознайомитися за посиланням.

Ми вже писали про те, як саме діятимуть гендерні квоти на виборах 25 жовтня. Про інші зміни до Виборчого кодексу читайте в нашій статті.